Дунайський біосферний заповідник як перспективна рекреаційна зона
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2013 в 12:27, реферат
Описание работы
Дунайський біосферний заповідник - самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.
Дирекція та основна база знаходяться в м. Вилкове. Адміністративна структура та відомча приналежність: Заповідник має службу охорони природи, науковий та еколого-просвітній підрозділи, господарчу частину та, частково, службу самофінансування, які управляються адміністрацією. Заповідник підпорядкований Національній академії наук України.
Содержание работы
1. Територія та історія створення. Зональний поділ ДБЗ.
2. Природні особливості: клімат, рельєф, географія, гідрологія. Ґрунтоутворюючі породи
та ґрунти.
3. Характеристика природних комплексів.
4. Флора, фауна.
5. Соціально-економічна, культурна, естетична цінність ДБЗ.
Файлы: 1 файл
Тема: Дунайський біосферний заповідник як перспективна
рекреаційна зона
1. Територія та історія створення. Зональний поділ ДБЗ.
2. Природні особливості: клімат, рельєф, географія, гідрологія. Ґрунтоутворюючі породи
та ґрунти.
3. Характеристика природних комплексів.
4. Флора, фауна.
5. Соціально-економічна, культурна, естетична цінність ДБЗ.
1. Дунайський біосферний заповідник - самостійна природоохоронна та науково-
дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території
Кілійського району Одеської області.
Дирекція та основна база знаходяться в м. Вилкове.
Адміністративна структура та відомча приналежність: Заповідник має службу
охорони природи, науковий та еколого-просвітній підрозділи, господарчу частину та,
частково, службу самофінансування, які управляються адміністрацією. Заповідник
підпорядкований Національній академії наук України.
Територія та історія створення. Загальна площа дельти Дунаю складає біля 5640 км
2
, в
тому числі 1200 км
2
припадає на українську частину. Дунайський біосферний заповідник,
площею 46402,9 га, займає її приморську зону.
Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського
заповідника в 1976 році.
В 1981 році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено
заповідник "Дунайські плавні".
Дунайський біосферний заповідник створений Наказом Президента України в 1998 році
на базі природного заповідника "Дунайські плавні". До передбачених відповідним
законом зон біосферного заповідника ввійшли:
•
Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю (нижче м. Вилкове) -
заповідна, буферна зони та зона антропогенних ландшафтів;
•
Жебріянська гряда - зона антропогенних ландшафтів;
•
Стенцівсько-Жебріянські плавні - зона регульованого заповідного режиму;
•
Русловий острів Єрмаков - буферна зона та зона антропогенних ландшафтів;
•
Територія прилеглого недіючого рибного господарства - зона антропогенних
ландшафтів.
Дунайський біосферний заповідник має перспективу розширення на всі найбільш цінні
водно-болотні угіддя Українського Придунав’я (верхів'я лиману Сасик, озеро Кугурлуй
тощо), що передбачене відповідною Програмою розвитку заповідної справи в Україні на
2001-15 роки. Для цього названі території зарезервовані спеціальним Наказом Президента
України.
2. Клімат
Клімат заповідника помірно континентальний з відносно короткою і теплою зимою та
тривалим жарким літом. Зима найчастіше триває з середини грудня по першу декаду
березня. Літо починається у першій декаді травня та триває до третьої декади вересня.
Середньомісячна температура найжаркішого місяця (липня) становить 23°С з абсолютним
максимумом в 39°С. Середньомісячна температура січня коливається від -1°С до -5°С.
Річна амплітуда середньодобових температур сягає 41,5°С, а абсолютна - 70°С. Тривалість
сонячної радіації перевищує 2300 год./рік. Безморозний період триває до 200 діб,
вегетаційний - до 235-245 днів.
Річна сума опадів коливається в діапазоні від 300 до 700 мм, і в середньому становить
близько 400 мм. Випаровуваність звичайно в два рази перевищує кількість опадів і
становить біля 800 мм/рік. Середньорічна температура води в дунайських руслах складає
12,7°С. Річкові води найбільш прогріті в липні-серпні, коли їх температура в середньому
становить 24,1°С з максимумом в 27,6°С.
Рельєф, географія, гідрологія
Рельєф заповідника рівнинний, поверхня майже горизонтальна з невеликим підвищенням
в північній частині. Найбільш високими природними елементами території є пісчані дюни
Жебріянської гряди, приморські та прируслові гряди. За останні десятиріччя в результаті
складування ґрунту від інтенсивних днопоглиблювальних робіт в північній частині дельти
в районі порту Усть-Дунайськ виникли штучно підвищені рельєфні елементи.
В гідрологічному плані дунайська дельта має добре розвинену систему рукавів першого та
другого порядків. При цьому міжруслові дельтові острови мають блюдцеподібну форму за
рахунок підвищених прируслових (сформованих в результаті відкладів мулу в повеневий
період на берегах водотоків) та приморських (виникли внаслідок хвильової активності
моря із морського піску та твердого стоку ріки) природних позитивних елементів
дельтового рельєфу.
Гідрологічній режим заповідних територій майже повністю зумовлений гідрологією
Дунаю. Протягом року ріка приносить в гирлову область в середньому близько 203 км
3
води. Значно більше половини цього об’єму припадає на Кілійський рукав, який живить
заповідні угіддя. Рівень води в дельті значно змінюється по сезонам. Найбагатоводніші
місяці - квітень, травень і, частково, червень. Найменший стік припадає на вересень -
жовтень. Підвищення фонового рівню Чорного моря, яке спостерігається в останні
десятиріччя, поширилося і на дельту Дунаю. Так, за період з 1963 по 1992 роки він біля
міста Вилкове (18 км від моря) зріс на 17 см.
На рівень води в дельті Дунаю значно впливають згінно-нагінні вітрові явища. В
виключних випадках під їх впливом вода в дельті може підніматись на метр і навіть
більше. При цьому підсолена морська вода в придонному шарі нерідко досягає м.
Вилкове.
Ґрунтоутворюючі породи та ґрунти
Первинна дельта Дунаю сформувалася в післяльодниковий період із твердого стоку ріки
на місці Давньодунайського лиману. Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава, що
знаходиться нижче м. Вилкове, в геологічному плані досить молода. Її вік становить
тільки біля 400 років. Створена вона на морських мілинах головним чином відкладами
твердого стоку ріки з домішками піску морського походження. Залишком давнього пасма
морських дюн є сучасна піщана Жебріянська гряда.
Ґрунти дельти сформувалися на базі річкового алювію та морського пісчаного субстрату в
результаті дерново-лучного процесу в умовах сильного та тривалого зволоження. Для
дельтових угідь найбільш характерні лучні, лучно-болотні, болотні ґрунти та солончаки.
За механичнім складом вони, переважно, важкосуглинисті та глинисті. На болотні ґрунти
в дельті, природно, приходяться найбільші площі. Формуються вони практично на всіх
занижених ділянках. Лучно-болотні ґрунти займають присхилові ділянки прируслових
гряд і формуються в умовах тривалого затоплення. Значні площі в дельті займають
новоутворені відклади приморських кіс і прибережних смуг островів. Вони звичайно є
бідними на гумус та відзначаються невеликою вологоємністю. На алювіальних відкладах
заплави Дунаю сформувалися дернові ґрунти різних типів. Засолені ґрунти представлені
солончаками, в яких легкорозчинні солі знаходяться на поверхні.
3. Характеристика природних комплексів
Вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю нижче м. Вілкове
Це найцінніша ділянка заповідника. Особливо велике природоохоронне значення має її
передній край, де безперервно відбуваються інтенсивні процеси дельтоутворення. Серед
усіх великих дельт середземноморського та чорноморського басейнів, вторинна дельта
Кілійського рукава Дунаю найменше змінена людською діяльністю і природні процеси
дельтоутворення виражені тут в максимальній мірі. Свідченням цих процесів є нові
острови та коси, що постійно створюються у приморській зоні дельти.
В плані збереження біорізноманітності найбільше значення в цій ділянці заповідника має
мозаїчна приморська смуга з прилеглими мілинами. Це самі цінні в природоохоронному
плані угіддя усієї української частини дельти. Тут практично зосереджений основний як
ресурсний,
так
і
видовий
потенціал
заповідника.
Своєрідними
оазисами
біорізноманітності в дельті є розташовані вздовж водотоків прируслові заплавні ліси. Але
майже суцільні очеретово-осокові зарості, якими представлені основні, віддалені від моря,
площі дельтових островів в цьому плані значно бідніші.
Жебріянська гряда
На фоні плавнів ця територія заповідника значно відрізняється в рельєфі і являє собою
потужні відклади піску з прошарками пилуватого піску. Рельєф цієї ділянки сильно
диференційований на слабозадерновані пісчані кучугури з відносною висотою до 4-х
метрів та міжгривневі зниження. На жаль, основна частина пасма вкрита штучними
різновіковими насадженнями сосни кримської. Але й в цих умовах Жебріянське пасмо ще
зберігає значний природоохоронний потенціал, в першу чергу за рахунок рідкісних
псамофітних природних комплексів. Цьому в значній мірі допомагає диференційованість
рельєфу і інших екологічних факторів та їхня динамічність. Певну природоохоронну,
екологічну та наукову цінність також мають екосистеми та їх сукцесії підростаючого
різновікового соснового лісу. Так, наприклад, тут формується досить цікавій для регіону
лісовий орнітокомплекс.
Стенцівсько-Жебріянські плавні
Це досить цінний природний комплекс Дунайського біосферного заповідника.
Незважаючи на те, що ця ділянка заплави повністю одамбована і її гідрологічний режим в
значній мірі штучно регулюється, ще біля 10 років тому тут гніздилось до 50% деяких
фонових водоплавних та біляводних птахів всієї української частини дельти Дунаю. Проте
зараз екосистема плавнів сильно деградована, головним чином за рахунок значного
накопичення в ній живих та відмерлих решток очерету, які зайняли до 40% об’єму води в
угідді і стали причиною багатьох екологічних та економічних проблем. Ця територія
потребує невідкладних заходів по її екологічному відновленню.
Острів Єрмаков
Одамбування острова та невдало регульований гідрологічний режим зумовили помітне
осушення та засолення значної частини цього угіддя. Це призвело до значних екологічних
змін в його природних комплексах. Разом з тим, утворення на острові чималих ділянок з
елементами степової рослинності зумовили появу тут досить рідкого на півдні України
степового ентомокомплексу. Велике природоохоронне значення має острівний природний
заплавний ліс, який ще в значній мірі зберігся в позадамбовому просторі. В зимовий
період відкриті ділянки острова мають велике значення для зимівлі палеарктичних видів
гусей, в першу чергу білолобого та червоноволої казарки.
Територія прилеглого недіючого рибного господарства
Ця ділянка включена в заповідник з перспективою її екологічного відновлення. В
теперішній час лише незначна її частка використовується в господарських цілях в якості
сільськогосподарських угідь. На основній площі спостерігаються вторинні сукцесії.
Майбутнє цієї території залежить від багатьох факторів. З природоохоронної точки зору
найбільш доцільним було б її відновлення в якості заплавних угідь.
4.Флора
Флора Дунайського біосферного заповідника нараховує близько 950 видів судинних
рослин, які належать до 371 роду та 97 родин. Серед них значно переважають трав'янисті
види (96,7%). Основне ядро видового складу рослин утворює літоральний флористичний
комплекс. Найбільшим різноманіттям відрізняється флора Жебріянськї піщаної гряди.
Спектр провідних родин складають Айстрові, Злаки, Бобові, Осокові, Хрестоцвітні,
Лободові, Гвоздичні, Губоцвітні, Гречкові, Зонтичні, Жовтецеві, Шорстколисті, на яких
припадає більше половини всіх видів.
У складі флори заповідника налічується 65 ендемічних видів чорноморсько-каспійського
ендемічного комплексу. Вони відносяться до 44 родів та 21 родини. 16 видів рослин
занесені до Червоної книги України. В заповіднику знаходяться найбільші в Україні
зарості водяного горіха плаваючого та меч-трави болотної.
Рослинність заповідника являє собою територіально цілісну, але генетично різнорідну
сукупність різних її типів: болотної, водної, лучної, галофітної, лісової та псамофітної.
Провідним фактором, який визначає територіальний розподіл та співвідношення
угрупувань різних типів є гідрологічний режим та інтенсивність алювіального процесу.
Основним компонентом рослинного покриву біосферного заповідника є болотна
рослинність, яка займає більше половини його території. Друге місце належить водній
рослинності. Вона представлена не вкоріненими вільно-плаваючими, вкоріненими
зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряно-водними формами. Лучна
рослинність займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена
угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук. Значні площі займає
псамофітна рослинність. Основні її масиви приурочені до пісчаних арен Жебріянської
гряди.
Лісова рослинність заповідника є характерним елементом плавнів дельти Дунаю, хоч і не
займає в ній значних площ. Солонцева та солончакова рослинність не є характерним
елементом плавнів Дунаю і представлена досить незначними площами. Для території
заповідника на сьогодні відомо 39 видів грибів, які належать до 21 роду. Це далеко не
повний їх список, тому що детальні мікологічні обстеження даної території практично не
проводились.
Фауна
По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі.
Досить повно тваринний світ представлений і на території Дунайського біосферного
заповідника.
Для заповідника відомо 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського
червоного списку та Червоної книги України. Причому, згідно з оцінками експертів, це
лише менше половини всіх видів комах, що реально мешкають на його території. Загальна
кількість останніх оцінюється в 5,5 тисяч. Цікаво, що серед виявлених для заповідної
території видів комах 7 є новими для науки.
Фауна риб заповідника нараховує 90 видів, які належать до 30 родин. При цьому в
заповідних водах зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А
серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і
білуга - найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах. Особливу роль Дунай, в тому
числі і заповідна акваторія, відіграють для збереження чорноморських стад прохідних
осетрових риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їх
природний нерест. Промислові запаси основних видів річкових риб після
широкомасштабного обвалування пойми в 1960-70-х роках, що призвело до втрати
близько 30 тисяч га нерестилищ, значно скоротилися.
Фауна земноводних заповідника та найближчих прилеглих територій нараховує 11 видів
та 11 підвидів, які належать до 2 рядів, 6 родин і 6 родів.
Плазунів для заповідних територій відомо 5 видів та 6 підвидів, які належать до 2 рядів, 3
родин і 5 родів.
Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному та
економічному плані групою хребетних тварин заповідника є птахи. Тільки з 1983 року їх
на теперішній території біосферного заповідника відмічено 257 видів, що становить біля
63% орнітофауни України. А всього в дельті Дунаю за весь час спостережень
зареєстровано більше 320 видів птахів. Звичайно, зустрічі значної кількості з тих, що ще
не відмічені на заповідній території досить ймовірні. Про далеко неповний існуючий
список орнітофауни заповідника свідчить реєстрація на розташованому приблизно в 22 км
в морі від його морського кордону острові Зміїному 236 видів птахів, не менше 20 з яких
невідомі для заповідника.
З 5-и ділянок заповідника найбільше видове різноманіття птахів характерне для вторинної
дельти Кілійського рукава - 220 видів. Далі в цьому ряду слідують Стенцівсько-
Жебріянські плавні, Жебріянське пасмо, острів Єрмаків та територія ставкового
господарства.
Серед зареєстрованих на заповідній території 257 видів птахів 44 (17,1%) занесено до
Європейського червоного списку та Червоної книги України. Найбільша їх кількість
трапляється у вторинній дельті Кілійського рукава Дунаю - 37. Дещо менше - 35 - відомі
для Стенцівсько-Жебріянських плавнів, 28 - для Жебріянської гряди, 25 - острова Єрмаков
та зовсім незначна кількість для ставкового господарства
Ссавці в заповіднику представлені 42 видами. Серед них 6 (14,3%) занесено до
Європейського червоного списку та 13 (31,0%) - до Червоної книги України.
5. Естетична і культурна цінність
В умовах сучасного урбанізованого життя великими темпами зростає роль унікальних
природних територій. У цьому аспекті вони набувають особливої культурної та естетичної
цінності, досягаючи рівня національного надбання. Саме такою територією є українська
частина дельти Дунаю, де розташовані угіддя ДБЗ.
На території ДБЗ велике враження на людей справляє сама річка - друга за величиною в
Європі, а особливо привабливим є місце, де Дунай, після пробігу в 2960 км по території
восьми країн континенту, нарешті зустрічається з морем.
Безперечно, що птахи та ссавці, як ті, що займають вищі щаблі "драбини Природи", є
основним живим надбанням угідь ДБЗ. Відшліфовані віками еволюції, ці неперевершені
істоти хвилюють душу й примушують розум дивуватися майстерності та вишуканості
природи. А тут є чим милуватися. Чого тільки варті великі колоніальні поселення
лелекоподібних та веслоногих, численні багатовидові скупчення мігрантів! На території
ДБЗ трапляється багато декоративних рослин, комах, що є прикрасою природи тощо. Тут
криється ще недостатньо усвідомлена суспільством естетична і культурно-виховна
цінність. Естетичну цінність території, на жаль, значно зменшують стихійні звалища
сміття, які особливо помітні на Жебриянському пасмі, перевипасання, що спустошує
угіддя (приморські гриви, о-в Єрмаків), чеки для відстою пульпи тощо.
Культурна цінність території ДБЗ визначається історичним минулим і тим, що вона є
природним середовищем для існування впродовж понад двох з половиною століть
населення із самобутньою культурою (мовою, архітектурою, традиціями, релігією).
Соціально-економічна цінність
Велику економічну цінність для місцевого населення мають рибні ресурси і традиційно
розвинене в регіоні рибальство. Птахи, особливо водоплавні, в мисливський сезон
доповнюють білкову дієту місцевого населення, оскільки їх добувають тисячами особин.
Поряд з відносно розвиненою мисливською інфраструктурою (насамперед в СЖП) за
місцевими традиціями, ця галузь є однією з найважливіших в економічному аспекті і дуже
перспективною. Важливим для місцевого населення є і промисел ондатри. Попередній
досвід такого промислу в СЖП показав, що тут можна отримувати до 10 тис. одиниць
промислової хутровини па рік, але тільки за умов реабілітації плавнів.
Угіддя ДБЗ є цінними пасовищами, але багато з них виснажені. На приморських гривах та
о-ві Єрмаків потрібно було б скоротити поголів'я худоби. З точки зору сьогодення це
може здаватися збитковим, але перспективним може виявитися заміна тварин на менш
чисельне поголів'я корінних українських порід худоби, створення генетичних резерватів.
З рослинних ресурсів в ДБЗ найважливішу роль, звичайно, відіграє головний едифікатор
плавнів - очерет, що має як велике місцеве значення, так і значний експортний потенціал.
Він може використовуватися як будівельний матеріал, для виготовлення паливних
брикетів, паперу, дощок. Де невичерпний ресурс, який не потребує додаткових витрат у
вигляді мінерального живлення та енергії.
Базуючись на інших рослинних ресурсах, на території ДБЗ можливий подальший розвиток
бджільництва, заготівлі лікарських рослин, вітаміноносів (обліпихи). Остання в КД має
.величезний генетично-селекційний потенціал.
У найближчому майбутньому соціально-економічна цінність угідь ДБЗ як місця, де
можливий розвиток екологічних видів туризму, має збільшитися.
Освітній інтерес
Визначається природними, культурними, естетичними та іншими особливостями ДБЗ.
Роль цій території для екологічної освіти, за умов належної організації навчання та
екскурсій, може бути дуже великою, бо тут можна демонструвати значну
біорізноманітність і різні фізико-географічні аспекти, розглядати екологічні фактори та
сукцесійні процеси, знайомитися з методами екологічного менеджменту. Тому територія
ДБЗ може бути полігоном не тільки для екологічної освіти школярів і звичайних
екскурсантів, але й для проведення польової практики студентів природничих факультетів
університетів, педінститутів, курсів підвищення кваліфікації фахівців природоохоронної
справи. Цьому має сприяти створений у Вилкове при заповіднику музей природи.
Рекреація і екотуризм
В межах ДБЗ найбільше рекреаційне значення має Жебриянська коса, дещо менше -
водойми Жебриянського пасма і береги затоки Базарчук. Цьому сприяє легкодоступність
цих місць для жителів Вилкове, Приморського та Лісків. Загалом територія ДБЗ є дуже
цікавим об'єктом для різних видів екотуризму. Це передусім зелений туризм,
спостереження за птахами, різні форми мисливського та рибальського туризму,
практикуються одноденні екскурсії та пікніки.
Резюме факторів
В частині дельти Дунаю, що аналізується, як ніде більше в українському Причорномор'ї,
зараз існують всі необхідні природні, наукові, частково фінансові, і соціально-економічні
передумови для становлення біосферного заповідника, екологічного відновлення угідь, їх
стабільного, тривалого і збалансованого функціонування як у природоохоронних, так і
соціально-економічних цілях, а також в загальнодержавних і міжнародних інтересах.
Проте для нього вся розумна повнота формальних і реальних повноважень в управлінні
охоронними екосистемами, включаючи території, що передаються заповіднику на правах
вторинного користувача, і використанні природних ресурсів має бути зосереджена
безпосередньо в біосферному заповіднику.
Контрольні питання:
1. На які зони розділяється територія ДБЗ?
2. Як охарактеризувати кліматичні особливості ДБЗ?
3. Чим зумовлений гідрологічний режим української частини дельти Дунаю?
4.Яка соціальна цінність даної території?
5.Яке рекреаційне призначення має ДБЗ?
Тести:
1. Який вплив на ДБЗ має антропогенний фактор?
а) Власно, люди та їх діяльність є невід`ємною частиною кожного біосферного
заповідника;
б) Поганий;
в) Добре впливає;
г) Цей фактор відсутній в ДБЗ;
д) Немає вірної відповіді.
2. Екотуризм це:
а) Туризм в сільської місцевості;
б) Туризм на природоохоронних ділянках земної кулі;
в) Туризм в екологічно-чистих місцях;
г) Туризм без забруднення навколишнього середовища;
д) Всі відповіді вірні.
3. Дельта Дунаю зветься „живою” тому, що;
а) Завойовує море;
б) Народжує нові острови;
в) У дельті мешкають люди;
г) З-за великої кількості рідкісних тварин;
д) Вона рухається у море, народжуючи нові землі, з кожним роком виборюючи частину
твердої землі за рахунок мулу.
4. Яке рекреаційне значення має ДБЗ?
а) Екологічно-чиста територія має використовуватися для пасивного лікування людей;
б) Відвідування ДБЗ сприяє зняттю психологічного напруження;
в) Перевірка території дала змогу вченим на заборону відпочинку на ній;
5. Орнітологія це:
а) Наука про ссавців;
б) Наука про риб;
в) Наука про птахів;
г) Наука про земноводних та плазунів;
д) Наука про гриби.
Рекомендована література:
Б.Г. Александров, О.М. Волошкевич, Д.В. Дубина, „Біорізноманітність дунайського
біосферного заповідника, збереження та управління”, Наукове видання, К.: Наукова думка
– 1999.
„Вилково - город на воде”, брошура, Екоцентр „Дельта”, Вилкове: 2001.
„Севільська стратегія біосферних резерватів”, буклет, Одеса-2000.
Информация о работе Дунайський біосферний заповідник як перспективна рекреаційна зона