Характеристика сезонности в туризме

Розділ 1. Теоретичні засади управління сезонністю в туризмі

1.1.Характеристика сезонності в туризмі

 

Для туристичного ринку и  пов'язаної з ним туристичної  індустрії характерні значні сезонні  коливання попиту на туристичні продукти .

Сезонність - це властивість  туристичних потоків концентруватися  в певних місцях протягом невеликого періоду часу.

З економічної точки зору сезонність являє собою щорічно  повторювані коливання попиту та пропозиції на туристичні послуги та товари , які наступають під впливом  одних і тих самих факторів кліматичного і соціального порядку . «Сезоном» для того чи іншого туристичного району чи центру прийнято вважати  час найбільш інтенсивного потоку туристів .

Прийнято розрізняти чотири сезони туристичної активності :

1. Сезон пік - період, найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей , що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.
2. Сезон високий - період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги .
3. Сезон низький - сезон зниження ділової активності на туристичному ринку , для якого характерні найнижчі ціни на туристичний продукт і послуги .
4. Сезон «мертвий» - період , максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад , дискомфортні погодні умови).

У разі існування двох сезонів (наприклад, літнього та зимового) між  ними протікають «міжсезонні періоди».

По суті своїй сезонність - досить складне явище. Часто її наслідки суперечливі. Досить часто поява на ринку туристичного продукту обумовлює пік сезонних коливань і цін, особливо в літній період часу. Йому відповідає і сезонний підйом попиту. Проте в даний час багато туристські фірми мають досить широкий асортимент туристських програм і маршрутів, який забезпечує їм попит практично протягом усього року. Це надає згладжує вплив на сезонні коливання. Однак все рівно найчастіше можна спостерігати в якості «мертвого» сезону ранню весну. Таким чином, значною мірою сезонність - це прояв дії ринкового механізму, збалансованості попиту та пропозиції.

Сезонність визначається цілою низкою чинників. Фактори сезонних коливань в літературі поділяються  на первинні та вторинні.

До первинних факторів сезонних коливань відносяться фактори , що формуються під впливом природно-кліматичних  умов. Природно-географічні умови є визначальними у виборі туристами того чи іншого району для відвідування.

Кліматичні фактори пов'язані  з тим, що в більшості районів  світу погодні умови для подорожей, відпочинку, лікування та занять спортом  по місяцях не однакові. З цієї причини  люди намагаються отримати відпустки  в найбільш сприятливий по погоді час року.

Для рекреаційного туризму  на морі, в горах і лісах клімат визначає оптимальні параметри туристичного сезону. Для інших видів туризму  він виконує роль коректора, що обмежує  рівномірність поїздок і використання туристичних ресурсів.

До вторинних факторів сезонних коливань відносяться:

1. економічні - структура споживання товарів і послуг, формування платоспроможності попиту за допомогою пропозиції;
2. демографічні - диференційований попит за статевовіковим складом та іншими ознаками;
3. матеріально - технічні - розвиток мережі розміщення , харчування, транспорту , культурно - оздоровчого обслуговування;
4. технологічні - комплексний підхід у наданні якісних послуг;
5. політична обстановка і міжнародне оточення.

Протягом двох літніх місяців (липень, серпень) в Європі подорожує  приблизно половина загальної річної кількості іноземних туристів. Наприклад, у Франції в серпні знаходиться  у відпустці 80% всіх працюючих. Загальна структура сезонності виявлена ​​зараз  досить виразно. На літні місяці II і III кварталів в країнах з розвиненим туризмом припадає більше 2/3 навантаження, а на I і IV квартали - тільки 1/3.

Суттєво впливає на концентрацію попиту колективне використання відпусток. Деякі підприємства у Франції  та Швейцарії на період літніх відпусток  взагалі зупиняють роботу і весь колектив вирушає у відпустку. Зазвичай це відбувається в період з середини липня до середини серпня кожного  року.

Необхідно враховувати, що більша частина часу шкільних та літніх канікул  також припадає на літній час, що загострює  всі проблеми, пов'язані з обслуговуванням  туристів.

Існують і інші фактори, що впливають на концентрацію туристського потоку: традиції, мода, наслідування. Їх часто називають ірраціональними, оскільки вони не обумовлені ні природно-кліматичними, ні соціально - економічними причинами.

Наслідування і мода впливають  на сезонність наступним чином : нові учасники туристичного потоку, не знаючи умов відпочинку в окремих районах і країнах, вибирають ці місця і час для відвідування, головним чином, з психологічних мотивів. Вони відбувають у відпустку тоді, коли на відпочинок їдуть «досвідчені туристи» або відомі особистості. Лише після того як ці нові туристи наберуться досвіду, вони вже самостійно вибирають найбільш відповідний для них час туристичної поїздки.

Сезонність в туризмі  характеризується наступними ознаками:

період максимальної інтенсивності  туристського потоку називається головним туристським сезоном;

туристський регіон, туристська фірма залежно від розвитку виду туризму можуть мати один або кілька туристських сезонів;

розвинені в туристському відношенні країни, регіони, центри, фірми мають більш тривалий головний туристський сезон, а інтенсивність туристського потоку не має яскраво вираженої сезонної нерівномірності, тобто значні сезонні коливання характерні для невисокого рівня розвитку туристського пропозиції;

сезонні коливання в туризмі  різні для окремих видів туризму за часом.

Вивчення сезонності в  туризмі дозволяє: визначити ступінь  впливу природно-кліматичних умов на формування туристського потоку; встановити тривалість туристського сезону; розкрити чинники, що зумовлюють сезонність у  туризмі; визначити економічні наслідки сезонності на рівні регіону та туристської  фірми; розробити комплекс заходів  щодо зниження сезонної нерівномірності  в обслуговуванні туристів.

Несприятливий вплив сезонності в туризмі стосується всіх складових  туристичного процесу туристичних  ресурсів, підприємств туризму, обслуговуючого персоналу і самих туристів.

Короткий туристичний  сезон є причиною часткового використання таких національних багатств як пляжі, гірський клімат, мінеральні води, культурно-історичний спадок.

Невелика тривалість туристського сезону в морських, гірських, конгресних, культурно-історичних центрах веде до неповноцінного використанню дорогої матеріально-технічної бази та кваліфікованого персоналу, викликає велику плинність кадрів, знижує зацікавленість багатьох працівників у підвищенні своєї кваліфікації.

Крім того, сезонна робота вигідна для багатьох категорій  населення як джерело додаткового  доходу.

Сезонність туризму впливає  на структуру зайнятості працівників  в туристській індустрії, особливостями  якої є:

значну питому вагу неповної зайнятості;

сезонні коливання обсягу зайнятості та трудового навантаження;

низька питома вага кваліфікованого  персоналу;

обмежені можливості професійного зростання;

значну питому вагу жіночої  праці.

Та обставина, що більша частина підприємств туризму і його персоналу використовується лише кілька місяців на рік є причиною збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат у собівартості туристичних послуг і товарів.

Це знижує можливості для  проведення гнучкої цінової політики, ускладнює дії туристичної організації  на міжнародному ринку і погіршує її конкурентоспроможність.

Сезонність призводить до концентрації транспортних засобів  на дорогах до місць відпочинку. Знижуються зручності при подорожах  і якість обслуговування.

Нерівномірний перебіг туристичного процесу викликає порушення ритмічності роботи багатьох організацій, які є контрагентами туристичних фірм - транспортних, промислових, сільськогосподарських.

У роботі туристських підприємств  проявляється наступна залежність: чим  вище коефіцієнт сезонності, тим нижче  економічні показники роботи підприємств  туризму. В умовах різко вираженої  сезонності туристські підприємства замість  отримання прибутку іноді зазнають збитків.

Оцінюючи несприятливі наслідки впливу сезонності на розвиток туризму урядові органи, туристські підприємства докладають постійні зусилля з вирівнювання доходів у туризмі. Всі ці заходи в залежності від суб'єкта впливу на сезонність можна розділити на дві групи. З одного боку виступають урядові органи, заходи яких у зазначеній діяльності можуть носити як рекомендаційний, так і обов'язковий до виконання характер. З іншого боку виступають безпосередньо підприємства. У той же час окремі заходи можуть застосовуватися як фахівцями урядових органів, так і працівників підприємства. До таких заходів слід віднести, насамперед, врахування сезонності та активну маркетингову політику(рис.1.1).