Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2013 в 16:15, доклад
Бернські конвенції 1890 р. зберігали чинність до 1985 р. Нині правову основу міжнародних залізничних перевезень становить КОТІФ і зазначені додатки. У КОТІФ беруть участь майже 40 країн Європи, Азії та Північної Америки.
Угода КОТІФ і додатки А та В регулюють загальні принципи міжнародних залізничних перевезень. Якщо виникає непередбачувана цими угодою і додатками ситуація, то застосовується право держав-учасниць конвенцій. Додаток б застосовується лише до перевезень залізницями, перелік яких визначений учасниками Угоди про міжнародний залізничний транспорт. Плата за перевезення визначається міжнародними і національними тарифами. Передбачені також максимально прийнятні терміни доставки вантажів.
Міжнародне регулювання туристичних подорожей на залізничному транспорті. Нормативні документи
Першу залізницю було введено в дію в Європі (Англія) в 1825 р. Коли залізничні національні мережі з'єднались і потяги розпочали перетинати державні кордони, постала потреба в міжнародно-правовому регулюванні залізничних перевезень.
У 1890 р. у Берні дев'ять європейських держав (у тому числі й Росія) уклали дві конвенції — про залізничні перевезення вантажів (КІМ, фр. — СІМ) і про залізничні перевезення пасажирів (КІВ, фр. — CIV).
У 1966 р. як додаток до останньої було укладено Угоду про відповідальність залізниць при перевезенні пасажирів. На конференції з перегляду Бернських конвенцій, що відбулась у 1980 p., було прийнято Угоду про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) (Convention relative aux transports intemationaux ferroviares — COTIF) та додатки до неї — А і В. Додаток А стосувався умов перевезення пасажирів і був відомий як Єдині правила Міжнародної пасажирської конвенції (КІВ), додаток В — Єдині правила Міжнародної вантажної конвенції (КІМ).
Бернські конвенції 1890 р. зберігали чинність до 1985 р. Нині правову основу міжнародних залізничних перевезень становить КОТІФ і зазначені додатки. У КОТІФ беруть участь майже 40 країн Європи, Азії та Північної Америки.
Угода КОТІФ і додатки А та В регулюють загальні принципи міжнародних залізничних перевезень. Якщо виникає непередбачувана цими угодою і додатками ситуація, то застосовується право держав-учасниць конвенцій. Додаток б застосовується лише до перевезень залізницями, перелік яких визначений учасниками Угоди про міжнародний залізничний транспорт. Плата за перевезення визначається міжнародними і національними тарифами. Передбачені також максимально прийнятні терміни доставки вантажів.
Перевезення вважається можливим за наявності звичайних засобів перевезень і якщо їм не перешкоджають обставини, яких залізниця не може уникнути чи усунути. Компетентні органи мають право припинити рух, заборонити чи обмежити приймання окремих вантажів до перевезень, якщо цього потребують суспільні інтереси чи умови виробничої діяльності. Угода КОТІФ передбачає відповідальність перевізника, встановлює порядок висування претензій і позовну давність, визначає товаросупровідні документи.
Країни соціалістичного табору у 1950 р. уклали свою Угоду у сфері залізничного транспорту. Угода 1950 р. про міжнародне вантажне сполучення зберігає чинність. У ній беруть участь Росія, окремі країни Східної Європи, Монголія, Китай, Північна Корея, В'єтнам. Угода діє в редакції 1992 р. Згідно з Угодою про міжнародне вантажне сполучення та Міжнародним транзитним тарифом можливе перевезення вантажів у країни Західної Європи та з них.
Радянський Союз не
був учасником Бернських
Угода про міжнародне пасажирське сполучення 1950 p. (УМПС) також має матеріально-правові та колізійні норми. Із змісту цієї Угоди випливає, що відповідальність залізниці за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира, повинна визначатися відповідно до законодавства тієї держави, де мав місце нещасний випадок.
Для країн СНД, крім зазначених угод, норми яких діють сьогодні переважно або de facto, чинними є й інші багатосторонні угоди. Адже після розпаду СРСР виникла необхідність скоординувати діяльність залізничного транспорту в межах колишніх його республік, підтвердити невід'ємне право власності на залізничний транспорт в межах національних кордонів новоутворених держав із збереженням технологічної єдності залізничної транспортної мережі. З цією метою укладені:
— Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею у міждержавному сполученні від 12 березня 1993 р. Відповідно до цієї Тимчасової угоди з 1 січня 1994 р. введено в дію Правила перевезення пасажирів, поклажі, вантажопоклажі залізницею в міждержавному сполученні;
— Угода про співробітництво у сфері технічного переобладнання та оновлення залізничного рухомого складу від 9 вересня 1994 р.
Держави, у т. ч. й учасниці СНД, укладають двосторонні договори з питань міжнародних залізничних перевезень. Як правило, у таких договорах зазначено, що функціональна діяльність залізничного транспорту договірних держав, а також виготовлення й утримання рухомого складу, технічних засобів, забезпечення безпеки руху й умов праці, організація перевезень, збереження вантажів, взаємодія залізничного транспорту з іншими видами транспорту здійснюється за єдиними погодженими нормативами та нормативними документами. Застережено, що тарифи у міждержавному сполученні встановлюють спеціальні угоди. У цих договорах врегульовано питання міжнародних транзитних перевезень територіями договірних держав. Водночас стосовно транзитних перевезень держави можуть приймати спеціальні міжнародні угоди.
Договори можуть передбачати принцип винної відповідальності. Вказуються умови, за яких відповідальність не настає, наприклад, за форс-мажорних обставин. У договорах зазначають колізійні прив'язки, які застосовуються при виборі законодавства держави щодо матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівникам нещасним випадком на виробництві. Це, зокрема, закон країни тієї залізниці, у штаті якої знаходиться потерпілий; закон держави заподіяння шкоди — до відшкодування збитків, завданих залізницею та іншими установами, підприємствами, організаціями здоров'ю й майну службового персоналу в результаті нещасних випадків, що сталися з ними на території іншої договірної держави не у робочий час.
В договорах застережено, що до моменту укладення нових міжнародних угод зберігається порядок здійснення міжнародних перевезень вантажів і пасажирів залізничним транспортом, встановлений міжурядовими угодами й конвенціями за участю колишнього СРСР. Зміни і доповнення до двосторонніх угод оформляються протоколами, які є їх невід'ємною частиною.
Міжнародні угоди за участю України регулюють і перевезення пасажирів. Вартість їх проїзду та провезення багажу визначаються ставками, встановленими у цих же угодах, або внутрішнім тарифом, встановленим здебільшого національним законодавством.
Часто у міжнародних угодах обумовлюється заборона перевезень вибухонебезпечних і легкозаймистих предметів, самозаймистих та радіоактивних речовин, боєприпасів тощо. Транспортування негабаритних, важковагових чи довгомірних вантажів, а також вантажів, що перевозять у спеціальних цистернах, наприклад, кислот, дозволяється, як правило, у випадку отримання попередньої згоди країни призначення (транзиту). У міжнародних договорах можуть вказуватися вимоги до тари й упаковки. При оголошенні цінності вантажу враховується його фактична вартість, а якщо вантаж не призначений для продажу — ринкова вартість. За оголошення цінності стягується плата на користь перевізника.
Перевезення пасажирів і вантажу відбувається відповідно до Тимчасової угоди країн СНД від 12.03.93.
Штаб-квартира
Організації міжнародних
Міжнародні організації залізничного транспорту
міжнародний перевезення залізничний транспорт
Членство в ЦІТ
Міжнародний комітет залізничного транспорту заснований в 1902 році, як організація залізниць, в компетенцію якої входять питання міжнародного права для залізничних перевезень. Абревіатура організації (ЦІТ) походить від її назви французькою мовою: Comite international des transport ferroviaires (CIT). Керівним підприємством комітету є Юридичний відділ Швейцарських федеральних залізниць, розташований в Берні. Підприємства і об'єднання можуть вступити в ЦІТ якщо вони:
Метою ЦІТ є єдине (уніфіковане) застосування міжнародного залізничного транспортного права на основі КОТІФ. В цьому контексті ЦІТ сприяє співробітництву між членами організації і захищає їх їнтереси.
Характеристика багатосторонньої міжнародної конвенції на залізничному транспорті, учасницею якої є Україна
Серед багатосторонніх міжнародних договорів в залежності від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, поширення отримали такі договори. Щодо залізничних перевезень — Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТИФ) 1980 p.; Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС) 1950 p.; Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) 1950 p.; Серед багатосторонніх міжнародних конвенцій, які регулюють окремі питання перевезень, відомі: Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних перевезень 1997 p.; Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів, підписана 24 травня 1980 p., Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 1 лютого 1990 p.; Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі від 15 квітня 1991 p.
Україна бере участь переважно
у двосторонніх договорах, які регулюють
питання міжнародних
Приєднання України до Конвенції КОТІФ, що регулює перевезення пасажирів і вантажів, а також встановлює основні принципи допуску вагонів та інфраструктури до перевізного процесу в європейських країнах, стало значним кроком на шляху інтеграції України в ЄС і сприяло спрощенню перевезень між Україною і Європейськими країнами.
До національних нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення залізницею, належать: Статут залізниць України від 6 квітня 1998 p., Закон України "Про залізничний транспорт", Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом від 19 березня 1997 p. Діють Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України від 28 липня 1998 р.