Национальный заповедник «Давний Галич»

Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування, монументального мистецтва в області становить - 1419. 10 державних і понад 60 громадських музеїв, Національний заповідник "Давній Галич". На збереженні в їх фондах - понад 162 тисячі експонатів. В Івано-Франківському краєзнавчому музеї зберігається саркофаг галицького князя Ярослава Осмомисла. Приміщення музею (ратуша) є візиткою міста.

Национальный заповедник «Давний Галич»

Саме тут розташована більшість пам'яток археології, архітектури та історії літописної столиці. Разом з історичним центром Галича, галицьким замком, музеєм в Крилосі, Пантелеймонівський храм у Шевченковому та костелом кармелітів в Більшівці вони утворюють національний заповідник "Давній Галич".

Зустрічає Давній Галич курганом, який називається "Галицької Могилою". Михайло Грушевський вважав, що в ній міг бути похований засновник Галича, а перша згадка про місце пов'язане з боротьбою галицьких бояр і міського населення проти угрів 1206.

Одна з головних архітектурних пам'яток Крилоса - Церква Успіння Пресвятої Богородиці споруджена в 1586 р з матеріалів зруйнованого Успенського собору - головної святині древнього Галича.

Сильно постраждав під час турецької навали храм відреставровано в XVIII в. митрополитом І. Шумлянським. Тоді ж були зведені оборонні укріплення, фрагменти яких в даний час відновлено. Велику мистецьку цінність становить західний портал з фронтоном, прикрашеним вирізаної з каменю композицією "Успіння Богородиці".

Далі нас чекає музей історії давнього Галича, який розмістився в колишніх Митрополичих палатах. Це самий старовинний музей Національного заповідника "Давній Галич".

Ідея його створення належить доктору археології Ярославові Пастернаку та митрополиту Андрею Шептицькому, який вже будучи тяжко хворим, висловив побажання створити поряд з фундаментом літописного Успенського собору музей-заповідник.

Мрію владики УГКЦ здійснив в 1937 р Ярослав Пастернак і в каплиці Св. Василія, пам'ятці архітектури XV століття, він зібрав для огляду найцікавіші та найоригінальніші знахідки своїх розкопок у с. Крилос.

Після відкриття музею на Крилоській горі почалося інше життя. Новий напрямок отримали археологічні дослідження давнього Галича, які з 1965 р систематично проводив львівський археолог Вітольд Ауліх. У 80-90-х рр. минулого сторіччя були досліджені фундаменти зниклих церков, узяті під охорону оборонні вали ХІІ-ХІІІ ст., фундамент Успенського ХІІ ст., каплиця Св. Василія і Успенська церква XVI століття, відреставровані Мітрополітови палати (в той час це була літня резиденція митрополита Андрея Шептицького) .

В експозиції музею представлені історико-культурна спадщина давнього міста, археологічні та архітектурні знахідки минулого, які свідчать про те, що колись Галич був могутнім державним та релігійним центром.

А це види, власне, на саме село Крилос. У ньому живуть 1697 осіб. Ще одне цікаве місце в Крилосі - "Княжа криниця" - джерело води. Спускаємося до нього.

Івано-Франківський обласний художній музей — обласний художній музей у місті Івано-Франківську; цінне зібрання творів мистецтва, зокрема, заклад володіє однією з найкращих колекцій галицького сакрального мистецтва.

Діяльність єдиного у області музею художнього профілю спрямована на професійне вивчення творчості митців Прикарпаття, пошук творів давнього мистецтва та їх наукове опрацювання і збереження.

Найцінніші експонати музейного фонду представлені на діючій виставці в експозиційному залі музею. Тут представлено іконопис краю XV–XIX століття, твори барокової пластики Томаса Гуддера, Конрада Кутченрайтера, Йоана-Георгія Пінзеля, Матвія Полейовського, Діонеза Станетті, картини братів Унтербергерів, старовинні церковні книги, видані у Львові, Почаєві, Уневі.

Значну частину колекції музейного закладу становлять твори народного мистецтва, зокрема художні вироби майстрів Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Опілля.

Крім того, в музеї зберігається велика колекція сучасної зарубіжної графіки, подарованої з виставок Міжнародного бієнале «Імпреза».

За час існування в Івано-Франківському художньому музеї та за його межами продемонстровано понад 300 виставок; цінні колекції музею експонувались на багатьох міжнародних виставках.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття  справедливо вважають перлиною культурного надбання не тільки Прикарпаття, але й України в цілому. У колекціях музею зібрано понад 30 тис. Унікальних творів народного мистецтва. Ідея створення музею виникла ще в кінці XIX ст.

У Народному домі, побудованому на громадські кошти протягом 1896-1902 рр., Крім інших культурно-освітніх установ, вирішено створити музей. Засновником і багаторічним директором був відомий етнограф, залізничник за фахом, палкий шанувальник народного мистецтва В.Кобрінскій (1873-1958 рр.).

Нині Народної будинок повністю використовується для експозиції, фондів, виставкових залів. Оформлення нинішньої експозиції здійснив народний художник України Михайло Білас. В експозиції музею розташовані експонати за видами, місцевостям і хронології і відображають розвиток різних видів народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Це художнє різьблення по дереву, інкрустація та випалювання, художня кераміка, ткацтво, вишивка, одяг, художня обробка металу та шкіри, писанка, вироби з сиру, світське і сакральне образотворче мистецтво, гуцульська та покутська меблі. В експозиції та фондах музею зберігаються твори видатних різьбярів минулого.

Музей занесений в королівську енциклопедію Великобританії як музей світових шедеврів.

Музей писанкового розпису, неофіційна назва Музе́й «Пи́санка» — музей писанки в місті Коломиї Івано-Франківської області. В колекції музею понад 6000 писанок з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. За результатами акції Сім чудес України музей опинився на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів та на сімнадцятому місці за голосами експертів.

Музей писанкового розпису було створено на основі колекції писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Музей урочисто відкрито 26 жовтня 1987 в Коломийській церкві святого Благовіщення якраз у день на 400-ліття цієї церкви.[1]

Церква-музей розміщувалася на перехресті жвавих автомобільних шляхів, що зумовило активне відвідування музею, хоча він функціонував лише в літній період. В 1990 церква була передана віруючим, а музей не отримав постійного приміщення. З 1992 Музей писанкового розпису розміщувався в малопристосованому будинку по вул. Р. Шухевича, 78.

В 2000 музей було відкрито у спеціалізованому будинку, частиною якого є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів, а діаметр 10 метрів.[2] Таким чином коломийський пам'ятник є найбільшою писанкою у світі. Будівля була спроектована Ігорем Євстахієвичем Шуманом. Приміщення музею виготовлене повністю з кольорового скла, а загальна площа утвореного таким чином вітражу більша за 600 квадратних метрів.

музей дерев'яної архітектури та живопису ХVІ-ХVІІ ст. в Рогатині в місті Рогатині був відкритий в 1983 р в раніше закритої для огляду Церкви Святого Духа (1596).

У 2005 р на базі Рогатинської філії створено музейний комплекс. До нього увійшов Меморіальний музей-садиба славного сина українського народу Миколи Угрина-Безгрішний, де представлені історія та побут Опольського краю, твори народного та сакрального мистецтва Рогатинщини.

Серед рогатинських пам'яток особливе місце займає величний іконостас (1650 р) Церкви Святого Духа і експоновані в ній ікони XVI-XIX ст., Походженням з Рогатіншіни. Без істотних змін зберігся він у первісному інтер'єрі, утворюючи з його архітектурою гармонійний ансамбль. У живописі та декоративної різьби іконостасу втілені вищі досягнення галицької школи монументально-декоративного мистецтва середини XVII ст.

Рогатинський іконостас - не тільки видатне явище українського мистецтва, але і пам'ятник, який має загальнолюдське значення. У 1991 р вийшло в світ перше і єдине на сьогодні монографічне дослідження цього відомого архітектурного пам'ятника XVI в. і його іконостасу "Церква Святого Духа в Рогатині" (автор-упорядник - В. Мельник). У 2013 році храм був внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Варто відзначити, що в Рогатині є ще один дерев'яний храм - церква св.Миколая (1729), а також величні кам'яні церква Різдва Богородиці та костел св.Миколая.

Рогатинський художньо-краєзнавчий музей було створено у 2003 році в приміщенні відновленої садиби Миколи Угрина-Безгрішного.

Микола Угрин-Безгрішний (1883-1960) – відомий прозаїк, поет, драматург, видавець, фотограф, педагог, а також активний учасник національно-визвольних змагань та громадський діяч. В експозиції музею зібрані матеріали, що ілюструють життя та творчість Миколи Угрина і його сучасників. Серед них архітектор Роман Грицай (1887-1968), художники Юліан Панькевич (1863 – 1933), Володимир Баляс (1906-1980) та Едвард Козак (1902-1992). Експонуються живопис і графіка (зокрема саме в нашому музеї зберігаються найбільші в Україні колекції робіт Володимира Баляса та Юліана Панькевича), документи й фотоматеріали з життя художників, ескізи обкладинок, книги з ілюстраціями, проспекти виставок тощо.

У нашому музеї також представлене народне мистецтво, етнографія та побут мальовничого куточка України – Рогатинського Опілля.

Окремий експозиційний розділ знайомить відвідувачів із постаттю Насті Лісовської-Роксолани (1502-4 – 1558), яка була однією з найвпливовіших жінок свого часу. Тут розміщені репродукції прижиттєвих портретів Роксолани та її чоловіка султана Сулеймана Пишного, документи і фотоматеріали з життя нашої славетної землячки, а також макет середньовічного Рогатина.

У розділі, присвяченому сакральному мистецтву Рогатинщини, знайомимося з давніми іконами, фрагментами іконостасів, стародруками, документами, пом'яниками, речами церковного вжитку.

У музеї постійно проводяться виставки художників та народних майстрів.

Ратуша (Краєзнавчий музей). У 1666 році в місті з'явилася перша дерев'яна ратуша, яка була побудована в центрі ринкової площі. А в 1672 р була зведена оновлена ратуша в стилі пізнього ренесансу і мала вигляд дев'ятиповерхової круглої вежі з кам'яною основою. Ратуша того часу не тільки була місцем засідань ради та суду - це був ще й спостережний пункт.

Незабаром будівлю розібрали і третє будова зводився на місці іншої під керівництвом надвірного архітектора Карла Беное. Будівництво завершилося в 1695 Ратуша мала дев'ять поверхів, на п'ятому поверсі вежі знаходилися міські куранти.

Між світовими війнами ратуша була докорінно перебудована поляками (1929-1932) і перетворилася на найбільш відоме конструктивістське спорудження у всій Західній Україні. Після відновлення, ратуша отримала хрестоподібний вигляд і зберегла цей вид досі. Вежа, яка піднімається з основи хреста закінчується своєрідним куполом, що нагадує військовий шолом, який покритий позолотою і є єдиним цивільним спорудженням в Європі з таким покриттям.

Ратуша знаменита ще тим, що саме над нею в 1990 році, вперше в країні був піднятий символ незалежної України - жовто-блакитний прапор.

В даний час в Ратуші розташований краєзнавчий музей, заснований в 1939 році, з досить великою експозицією, в тому числі і експонатами Трипільської культури. У фондах краєзнавчого музею зберігається понад 105 тис. Музейних експонатів. Матеріали сформовані за розділами: природа, археологія, етнографія, історія краю, література, художній відділ та ін. Окрасою музею є діорама художника М.Фролова Стоянка первісної людини, макети реконструкції Бережанського замку і монастиря Бернардинів, картина-панно І.Бортніка Бій на Лисоні . В етнографічному залі виставлені типові предмети побуту, одяг, знаряддя праці кінця XIX - початку XX ст., А також відновлений інтер'єр сільського будинку того часу. Краєзнавчий музей щорічно організовує 15 - 20 виставок на історичну та художню тематику.

Парафіяльний костел Пресвятої Діви Марії (1672-1703), розташований на площі, знаменитого митрополита Андрея Шептицького. Костел є найдавнішим спорудою міста Івано-Франківськ. Побудований в стилі бароко з елементами ренесансу як фамільна усипальня родини Потоцьких.

Тепер у ньому функціонує Художній музей, де зосереджені цінні пам'ятки галицького іконопису й барокової культури, твори класиків західно-української та центрально-європейського живопису. Зараз у художньому музеї зібрано близько 10 тисяч експозицій з переважанням творів сакрального мистецтва. Тут представлені зразки галицького іконопису, барокова скульптура Гуддера і Пінзеля, творчість класиків західно-українського живопису: К. Устиновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Данкевича, Е. Кульчицької, а також роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII-XX ст.

Чоловічий монастир Манявський скит У мальовничому селі Манява, в порослому віковими соснами-смереками ущелину, ще в незапам'ятні часи діяв православний чоловічий монастир, зруйнований татарами і відродився в 1611 році.

Скит був заснований монахами Іваном Вишенським і Йовом Княгинецький, які прийшли в Карпати з грецького Афону. В монастирі зберігалася найбільша колекція православних стародруків. Скит вважався оплотом православ'я в Західній Україні. Він підпорядковувався константинопольському патріарху і контролював діяльність понад 500 обителей України та Молодови.

З цим монастирем пов'язано кілька цікавих фактів і легенд. Наприклад, вважається, що на території обителі похований один з українських гетьманів Іван Виговський. Сюди не раз приходив молитися найвідоміший карпатський «Робін Гуд» Олекса Довбуш. У XVII ст. скит отримав чудовий іконостас, створений ієромонахом Іовом Кондзелевича і став справжнім надбанням України, відомим далеко за межами країни.