Київський національнний
торговельно-економічний університет
Вінницький торговельно-економічний інститут
Кафедра туризму та готельно-ресторанної
справи
Презентація з дисципліни
“Організація готельного господарства”
на тему:
“Виникнення
анімації”
Підготував
студент групи ГРС-21
Артем
Когут
Вінниця
2012
- Важливим етапом становлення анімаційних форм відпочинку став період розквіту давньогрецької культури. Стародавні греки розуміли важливість змістовного, різноманітного дозвілля і говорили: “Ми започаткували багато різноманітних розваг для відпочинку душі від трудів та турбот. Із року в рік у нас повторюються ігри й святковості. Благопристойність домашньої обстановки дає насолоду і допомагає розсіяти турботи повсякденного життя”.
Анімаційні
форми дозвілля
Стародавньої Греції
- Анімаційні форми дозвілля давніх греків базувалися на „триєдиній хореї” – своєрідному синтезі музики, співу і танців. Представники цих мистецтв мали своїх попередників і покровителів уже в прадавній міфології: божественний Аполлон Музагет, покровитель муз, надихав як поетів, так і музикантів, співаків, танцюристів.
- Найпершими видовищами римлян, що сприймалися саме як розвага були цькування тварин, гладіаторські бої, ярмарки потвор (людей і тварин з фізичними вадами).
Стародавній
Рим
під час перегонів
досягали апогею, коли змагалися представники
різних країн, що входили до складу Римської
імперії.
Стародавній
Рим
Іншим анімаційним заходом,
що відбувався у спеціально збудованих
цирках, були перегони на колісницях. Для
римлян ці видовища були азартними, оскільки
робилися ставки на переможця. В перегонах
брали участь представники еліти
і навіть імператори. Емоції
- Римляни в своєму дозвіллєвому арсеналі мали велику кількість ігор. Особливо їм подобались азартні ігри. У тавернах існували спеціальні кімнати для гри в „кості”. Азартні ігри, в принципі, були заборонені протягом усього року, за винятком свята Сатурналій.
Стародавній
Рим
Тут ми легко
вибачаємо багатство, лише бідним соромно
і в кістки грати, і непристойно
поводитися соромно; коли ж цим займається
багатій – набуде ім’я і веселого,
і спритного” (Ювенал, Сатири, ХІ).
- Перед обличчям усіляких негараздів і лихоліть, жорстокої боротьби за існування середньовічна людина знаходила забуття і перепочинок у святковостях і веселощах. Свято знімало внутрішню напругу, переносило людину в інший, безпроблемний світ
Середньовіччя
та епоха Ренесансу
Постійними носіями святкового
начала в середньовічному суспільстві
були професійні розважальники (аніматори)
– мандруючі актори.
мім (mimus),
пантомім (pantomimus),
гістріон (histrio).
йокулятор (joculator)
Останніх
розрізняли
за родами інструментів
–
гітаристи, волинщики,
віолісти, лютнярі,
цимбалісти
(symbalista) та
ін. Розповсюдження
отримала
французька назва
жонглер (jongler); в Іспанії їй відповідала
назва хуглар; в Німеччині – шпільман,
на Русі – скоморох, у Сербії – іграч,
у
Чехії – герец.
Середньовіччя та епоха Ренесансу
- Мандрівними акторами також були ваганти (школярі), менестрелі (співаки і музиканти), трубадури (провансальські поети-співці), трувери (поети-співці Північної Франції), міннезінгери (поети-співці Німеччини). Всіх їх можна назвати аніматорами дозвілля Середньовіччя. Діяльність представників саме цих професій створила фундамент для появи сучасних розважальників – аніматорів дозвілля.
Середньовіччя
та епоха Ренесансу
- Творчість жонглерів розквітла в ХІ-ХІІ ст. разом з розвитком міської і придворної культури. ХІІІ-XV ст. – золотий вік жонглерії. Зазвичай жонглери були універсальними акторами.В ідеальному варіанті вони уособлювали в собі поета-співака, розмовника, міма, акробата, танцюриста, музиканта, дресирувальника, фокусника, лялькаря. Артист мандруючого театру не знав обмежень у засобах виразності. Він міг ковтати вогонь, імітувати голоси тварин і співи птахів. Він уособлював синтез видовищних мистецтв і задовольняв усі бажання святкуючого люду.
Жонглери
- Aнімація в туризмі почала розвиватися як така з 70-х років ХХ ст. на Сході, і тільки з середини 90-х вона з'явилася в Росії.Спочатку аніматори освоїли Єгипет і ОАЕ. Пізніше - Туреччину, де музичні та циркові колективи представляли свої програми переважно в готелях. Танцюристам і циркачам була запропонована дещо інша сфера діяльності - не просто концертні програми, але ще й спілкування з гостями у невимушеній обстановці. В середині 90-х років набули поширення школи аніматорів, де навчалися як самі турки, так і іноземці, в тому числі які прибули з Росії.
Сучасність