Визначити точку беззбитковості туристичної фірми на умовному прикладі

 

 

Міністерство освіти і науки ,молоді та спорту України

Запорізький національний технічний університет

Факультет міжнародного туризму та управління

 

 

Кафедра міжнародного туризму

 

 

ринок туристичних послуг

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

 

 

 

 

 

 

Виконала   студентка групи МТУз №1

 

 

Перевірила            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2012 р.

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Умови ринкового середовища  туристичної діяльності……………………...5

2. Стиль життя як інтегральний  чинник туристичного попиту……………….6

3.Визначити точку беззбитковості туристичної фірми на умовному прикладі………………………………………………………………………….11

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..14

СПИСОК ВИКОРИСТНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………....16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Туризм як галузь економіки, що займається в першу чергу організацією вільного часу клієнта, може успішно існувати ірозвиватися за наявності як мінімум двох складових: вільного часу і достатніх матеріальних засобів для його організації. Простіше кажучи, основу сучасного туристичного ринку як в якісному, так і вкількісному відношенні становлять оплачувані відпустки працівників зурахуванням того, що останнім часом в міжнародному туризмі значнозростає роль ділових поїздок, а також подорожей осіб пенсійноговіку.

Існує прямий зв'язок між тенденціями у розвитку індустрії туризмуі спільними економічними, технічними та соціальними досягненнями.

Зростаючий рівень життя в розвинених країнах світу веде до зростаннятривалості відпусток працівників і достатньо високому рівню їхзабезпечення, що значно впливає на розвиток туристичноїгалузі.

Таким чином, необхідними передумовами виникнення масовоготуризму, його розвитку і підтримки високих обсягів попиту єзбільшення вільного часу і зростання матеріального добробуту суспільства.

Тенденція до збільшення вільного часу є важливим чинником подальшого успішного розвитку туризму як галузі.

Відповідно до місцепроживання у людини формується певна потреба, запит та мотивація до подорожей, а стиль життя, характерний для поселень відповідного типу та класу, впливає в свою чергу на вибір тих чи інших ознак турпродукту і на споживчу поведінку. Ось чому сегментація обов'язково

 

повинна включати географічні ознаки, оскільки попит формується не в останню чергу під впливом природного та соціального середовища. Так, селяни, мешканці малих міст та місцевостей з переважанням рекреаційних функцій мають порівняно незначну туристичну рухомість та мотивацію до туризму, їх запити багато в чому обмежені, а споживча поведінка здебільшого складна і невпевнена. На відміну від цієї категорії, мешканці великих міст, а особливо міст-мільйонерів, вирізняються значною рухомістю, а подорожування під час відпустки все більшою мірою входить до стилю життя, оскільки в світі помітна тенденція поширення європейського стилю життя з притаманними йому стандартами, до яких входить і туризм, особливо серед представників «середнього» класу.

Актуальність теми «Точка беззбитковості» представляється безперечною. 
Одним з важливих завдань бухгалтерського управлінського обліку є збір і узагальнення інформації, корисної для прийняття вищим керівництвом підприємства правильних управлінських рішень. 
В даний час прийняті керівництвом рішення по розвитку й організації виробництва та збуту продукції більшою мірою носять інтуїтивний характер і не підкріплюються відповідними розрахунками на базі інформації управлінського обліку. У кращому випадку відсутність таких розрахунків компенсується багатим виробничим і організаторським досвідом керівників підприємства. 
Процес прийняття рішення починається з визначення мети і завдань, що стоять перед підприємством. Від цього, в кінцевому рахунку, залежить відбір вихідної управлінської інформації та обраний алгоритм рішення. Бухгалтерський управлінський облік володіє цілим арсеналом прийомів і методів, що дозволяють обробляти й узагальнювати вихідну інформацію. 
Визначення точки беззбитковості є оперативною завданням управлінського обліку. 
Розподіл витрат на постійні та змінні, обчислення сум і ставок покриття дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажів, починаючи з якого підприємство отримує прибуток. Робиться це шляхом розрахунку координат точки нульового прибутку (точки беззбитковості).

 

1. Умови ринкового середовища  туристичної діяльності.

 Ринкове середовище кожного підприємства індивідуалізоване, містить тільки йому притаманну сукупність взаємовідносин з постачальниками послуг, конкурентами, посередниками, клієнтами. І в той же час діяльність підприємств туристичної галузі підпорядкована дії загальних настанов. Тому одним з основних напрямків діяльності підприємства є постійне відстеження стану макросередовища туристичної діяльності: з одного боку, зовнішніх умов і факторів, а з іншого, ситуації в контактному середовищі. 
   У контактному середовищі пріоритетним напрямком діяльності є дослідження споживачів: їх потреб, вимог, уподобань, що дозволить оперативно реагувати на зміни споживчої поведінки пропозицією відповідного турпродукту. Створення якісного, конкурентоспроможного турпродукту передбачає знання ринку пропозиції товарів і послуг іншими підприємствами індустрії туризму з послуг розміщення та харчування, транспортних перевезень, екскурсійного, торговельного, інформаційного та інших видів обслуговування, необхідних при створенні турпродукту, їх обсягу, якості, цінової політики виробників. Туристичне підприємство значною мірою залежить від ставлення до нього як окремих підприємств та установ, так і фізичних осіб, які реально чи потенційно впливають на його діяльність. Тому створення в таких контактних аудиторій позитивного (чи нейтрального щонайменше) ставлення до власного підприємства, запобігання певним діям по відношенню до підприємства, пошук засобів до конструктивної співпраці з ними є одним з нагальних завдань перш за все керівництва туристичною фірмою. Такими контактними аудиторіями для туристичної фірми можуть бути і фінансові кола (банки, страхові компанії, інвестиційні і фонди і ін), засоби масової інформації, різні громадські об'єднання. 
 
    
 
    Туристичне підприємство діє на ринку в більшості випадків за умов значної конкуренції. Це конкурентне середовище, яке складається з умов взаємодії між туристичними фірмами в відповідних сегментах ринку, характеризує ступінь розвиненості ринкових відносин, оскільки саме конкуренція є рушійною силою ринкових процесів. Саме конкурентне середовище формує критерії якості ТУРПРОМ-продуктів, визначаючи обсяг та умови продажу, ціни, методи реклами, стимулювання збуту і т.д.

 

2. Стиль життя як інтегральний  чинник туристичного попиту.

Найзагальнішою сегментацією туристичного ринку є мотиваційна, яка обумовлює мету подорожі. Виділяють такі сегменти: пізнавальний, спортивно-оздоровчий, відпочинку і розваг, курортно-лікувальний, діловий, релігійний, учбовий, екологічний, етнічний, мисливський тощо. Таким чином, формування попиту на туристичні послуги та їх споживання є складним, багатофакторним процесом з імовірним варіативним результатом. Узагальнюючи процес формування попиту на ринку туристичних послуг, можна виділи за характером попиту три основні сегменти: масовий, нестандартний та елітарний. Масовий характеризується певним стандартом попиту: відпочинок, оздоровлення, позитивні емоції, що передбачає значну кількість Розваг, невелике фізичне та пізнавальне навантаження. Превалюють організовані недорогі подорожі, що гарантують звичні комфортні умови, на незначні відстані - до найближчого курорту, з яким до того ж є зручне (краще пряме) сполучення. У місці відпочинку цей сегмент створює попит на масові розваги та сувеніри масового виробництва, які б носили відбиток місцевого колориту, обмежено й вибірково користується екскурсійними послугами, надаючи перевагу стандартним комплексним програмам. Визначення нестандартного сегменту базується на вибірковості запитів (до місця, способу проведення дозвілля, його форм). Такий підхід залежить передусім від особистих уподобань (жага ризику, випробувань, з одного боку, бажання бути особисто присутнім на певній події, з другого, цікавість до іншого способу життя, бажання його побачити і відчути, з третього і так далі), тому тут превалює пізнавальний інтерес (до власних можливостей, до іншої місцевості з її природою, культурою, життям населення). Превалюють ексклюзивні індивідуальні подорожі з широким використанням поглибленої і спеціалізованої туристсько-екскурсійної інформації, оскільки представники цього сегменту зазвичай добре обізнані з історією, природою та культурою обраної для відпочинку місцевості. Полюбляють оригінальні, часто дорогі сувеніри, що є витворами місцевого традиційного мистецтва, промислів та ремесел. Споживачі сегменту, який можна віднести до елітарного, ще більш націлені на задоволення нестандартного попиту, здебільшого обумовленого власним хобі. Цей сегмент об'єднує людей зі значними стійкими прибутками, широкими можливостями використання вільного часу і передбачає тривалі індивідуальні подорожі за власною програмою (круїзи на яхті, сафарі в Африці, подорожування країнами певного регіону, наприклад, Південної Азії тощо). У подорожуванні превалює пізнавальний мотив, що обумовлює високі вимоги не тільки до комфортності і якості обслуговування, а й до змістовного наповнення екскурсійних та дозвіллєвих програм відповідно до індивідуальних вимог. Масовий попит формує уніфіковану, а нестандартний та елітарний - спеціалізовану, ексклюзивну пропозицію і подальша сегментація спирається саме на ці базові ознаки. При всій різноманітності виділених загальних сегментів ринку споживача, вимоги до організації туру є однаковими - безпека, комфортність, інформативність, спрямованість на максимальні урізноманітнення і реалізацію мети подорожі з найбільшої користю для туриста. Таким чином, попит на туристичні послуги формується під сукупною дією об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, що обумовлює структурну неоднорідність і строкатість ринку туристського попиту, його територіальну мозаїчність (мал. 3.2). Ринок попиту формується всіма функціями туризму, але побудова ціннісної шкали цих функцій завжди індивідуальна. Багаторічний досвід організації туризму дозволяє визначити ціннісні орієнтири, вишукувавши їх у відповідності з обсягом попиту: відпочинок у поєднанні з культурно-пізнавальною метою (екскурсійне ознайомлення з пам'ятками історії, культури та природи даного краю) є основним мотивом подорожування, а вибір місця залежить від платоспроможності та наявності вільного часу. Це є превалююча мотивація, а платоспроможність визначає характер подорожі (закордонна чи внутрішня), її тривалість та місце проведення. Необхідність лікування та релігійні потреби теж створюють порівняно стійкі сегменти споживчого ринку. Стійкий сегмент обумовлений також відповідними хобі спортивного (альпінізм, спелеотуризм, гірсько-пішохідний, водний, вітрильний тощо) чи пізнавального (культура давніх цивілізацій, сучасні архітектурні шедеври, виставки, фестивалі тощо) характеру. Тобто, мотивація до подорожі визначається стилем життя, який обумовлює вибір решти складових подорожі: її характер, місце, сезон та тривалість, Умови подорожування тощо. Мотивація до здійснення тієї чи іншої подорожі і вибір тур-продукту залежить, у кінцевому випадку, від системи цінностей, притаманних тій чи іншій людині, а система цінностей формується внаслідок виховання, отриманої освіти, способу життя, цінносних орієнтацій соціуму, до якого належить конкретна людина. Тобто, система цінностей (ціннісна шкала) є властивістю особистості (і певного соціуму), сформованою під впливом об'єктивних соціально-економічних і соціокультурних та суб'єктивних умов життя особистості, а наслідком дії зазначених умов є формування певного стилю життя - genre de vie (фр.). Поняття «genre de vie» багатозначне, з характерними поведінковими ознаками (наприклад, аристократичний чи богемний). Відповідне до genre de vie й ставлення до туризму як форми проведення дозвілля. Стиль життя може включати туризм до першочергових і життєвонеобхідних складових в системі цінностей або до другорядних і необов'язкових, або взагалі не включати подорожування з некомерційною метою до ціннісних орієнтирів. Відповідно до цього формується ставлення до подорожування і запити до турпродукту (частота запитів, вимоги до параметрів туру тощо). Безумовно, що здійснення подорожі можливе за умов наявності грошей та вільного часу. За ставленням до туризму, згідно певного стилю життя, серед споживачів можна виділити такі групи: мандрівники - ті, що подорожують регулярно (не менше одного разу на рік) і мають туризм за складову стилю життя; туристи - ті, що подорожують при першій же нагоді, залежно від наявності грошей та вільного часу, чим і обумовлений вибір турпродукту; робітники - ті, що розглядають подорож як необхідність: чи комерційну (визначитись з можливим ринком збуту продукції власного виробництва, знайти потенційних партнерів тощо), чи родинну (відвідання родичів), а не добровільний акт. Частота звертань цих груп до ринку виробника різна, різний і характер їхніх запитів. У перших випадках можна говорити про туризм як складову стилю життя (наявну чи відновлювану), а в останньому - туризм розглядається переважно як сфера прикладання праці в тій чи іншій мірі (від роботи в індустрії туризму до використання туристичної подорожі з комерційною метою, наприклад, шоп-туризм). За даною ознакою споживачів турпродукту можна поділити на постійних, періодичних та тимчасових. Класифікація споживачів турпродукту за частотою попиту повинна бути доповнена їх групуванням відповідно до характеру звертань. За цією ознакою споживачів можна поділити на активних та випадкових. В свою чергу активними можуть бути споживачі, які постійно користуються певним турпродуктом, наприклад, відпочинок у липні-серпні на одному й тому ж курорті без зміни класу обслуговування; активними є також споживачі, які, не змінюючи параметри турпродукту, постійно змінюють місце відпочинку, урізноманітнюючи власну географію туризму. Випадкові споживачі обмежені або в коштах, або в часі і саме тому їх запити до ринку виробника не носять регулярного характеру, вибір турпродукту обмежений і здебільшого випадковий. Стиль життя більшості населення впливає на формування в людській свідомості певного стандарту життя. «Стандарт життя» - складне соціальне явище, яке спрощено можна представити так: це уява кожної людини про те, як вона повинна жити, поводитись в певних о бставинах, реагувати на якісь події тощо. Життєвий стандарт індивідуума складається в залежності від соціального стану, суспільного статусу та етнічної належності, містить успадковану та набуту систему цінностей та інформації, ґрунтується на певному рівні культури і врешті-решт закріплюється в ментальності, формуючи поведінку. «Життєвий стандарт» - поняття багаторівневе, що відтворює певну суспільну орієнтацію як окремої людини, людського угруповання, соціального прошарку, так і суспільства на певному етапі його розвитку. Великою мірою цей стандарт ґрунтується на здобутках сучасного науково-технічного та соціального прогресу: з одного боку, усвідомлення цінності людської особистості, з іншого - можливість самоудосконалення, самореалізації, оскільки здобутки НТП вивільняють людину від важкої, монотонної праці, а кінцевою метою цього процесу є спрямування людської праці в творче русло. Життєвий стандарт охоплює всі сторони людської життєдіяльності, формуючи відповідні відношення та стосунки, закріплюючись в стилі життя. Він ґрунтується на традиційній етнічній культурі кожного народу і в той же час несе в собі риси загальносвітового процесу. Тут також можна говорити про багатополюсність і наявні територіальні відміни: європейський, східний, мусульманський, індійський, африканський, латиноамериканський стандарт, які слід враховувати в міжнародному туризмі. Таким чином, життєвий стандарт можна розглядати як певну суспільно обумовлену концептуальну модель багатовимірного відображення реальності, описану у перцептивних, вербальних, міфологічних, символічних образах і закріплену особистою шкалою цінностей, яка формує буття людини. При всій мозаїчності структури населення і відповідній їй структурованості попиту на туристичні послуги можна запропонувати класифікацію країн відносно ролі туризму в стилі життя населення.

 

3.  Визначити точку  беззбитковості туристичної фірми  на умовному прикладі.

Для практичного ціноутворення особливе значення має концепція граничних (маржинальних) витрат. Відповідно до концепції маржинальних витрат, люди продовжують щось робити доти, доки їхні додаткові прибутки перевищують додаткові витрати. Цю концепцію можна використовувати також щодо маркетингових і цінових рішень. Тобто, доки рівень прибутку, одержуваного від продажу додаткової одиниці продукції (маржинальний прибуток), перевищує рівень додаткових витрат на виробництво та збут цієї продукції (маржинальні витрати), підприємство повинно продовжувати нарощення обсягів виробництва цієї продукції. Концепція маржинальних витрат дає змогу усвідомити напрям максимізації прибутку.

Для визначення взаємозв'язку між витратами, обсягом виробництва та прибутком менеджери підрозділів маркетингу використовують також аналіз беззбитковості. Аналіз беззбитковості - це метод установлення взаємозв'язку між валовим прибутком і валовими витратами для визначення рентабельності за різноманітних рівнів обсягів виробництва та реалізації продукції. Точка беззбитковості (ТБ) - це обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого розмір валового прибутку дорівнює розміру витрат і за перевищення якого підприємство починає одержувати прибуток. Розрахунок ТБ за кількістю необхідного товару можна здійснити за формулою: 

 

де FC - загальні постійні витрати; P - ціна одиниці товару; VC - змінні витрати на одиницю товару.

Приклад. Припустимо, що менеджер з маркетингу виробничого підприємства запропонував керівництву встановити ціну за одиницю товару - 15 грн. У цьому разі постійні витрати підприємства становили 1 млн грн, а змінні витрати на одиницю продукції - 7 грн. Звідси виходить, що в натуральному виразі ТБ становитиме 125 000 шт. (1 000 000 : (15 - 7); у грошовому еквіваленті - 1 875 000 грн (1 000 000 : 1 - (7 : 15). Даний приклад можна зобразити графічно (рис. 6.3). 

 

 

 

Методи визначення ціни за витратного ціноутворення

Існує кілька методів визначення ціни, що ґрунтуються на витратному ціноутворенні. До таких методів належать: 
- розрахунок ціни на основі стандартної націнки; 
- розрахунок ціни за принципом «витрати плюс»; 
- ціноутворення на основі кривих освоєння та ефекту масштабу; 
- ціноутворення із забезпеченням цільового прибутку; 
- ціноутворення із забезпеченням цільової рентабельності збуту; 
- ціноутворення із забезпеченням цільової рентабельності капіталу.

Деякі суб'єкти ринку мають такий широкий асортимент товарів (супермаркети, підприємства роздрібної торгівлі), що оцінити попит за кожним із товарів і прийняти його як базу для встановлення ціни практично неможливо. Тому практикують ціноутворення за принципом стандартної націнки. Цей метод полягає в додаванні до собівартості всіх товарів, що входять до конкретної товарної групи, фіксованої процентної націнки. Розміри цієї процентної націнки варіюють залежно від типу підприємства торгівлі (меблевий, продовольчий магазин, магазин одягу) та конкретного виду товару. На товари, які мають великі обсяги продажу, зазвичай роблять невеликі націнки, а на товари з низьким обсягом продажу, навпаки, великі. Деякі магазини роблять різноманітні націнки на основні та додаткові товари.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, узагальнюючи все вищесказане, необхідно відзначити, що за прогнозами фахівців і в наступному третьому тисячолітті ріст туристичної індустрії буде необоротний і швидкі темпи розвитку даної галузі світової економіки будуть зберігатися. І це цілком зрозуміло, особливо з огляду на тойфакт, що на даному етапі свого розвитку людське суспільство трансформувалося з товариства продуктивності і добробуту в  
«Суспільство вільного часу», тому подорожі і туризм для величезноїкількості жителів нашої планети стали категоріями важливими. Незамінними іневід'ємними від самих необхідних умов життя.

У той же час попит на туристичні послуги буде зазнаватидеякі зміни, що пов'язано з появою нового типу споживача наринку туризму. Турист майбутнього високо інформований і освічений, він дужевимогливий і вибагливий, мобільний і індивідуальний, він прагне житиповним життям і отримати від цього життя масу усіляких вражень, вінрозпещений достатком пропонованих йому товарів і послуг, він непостійний іжадає розмаїтості, задоволень і розваг.

В цілому ж, на думку фахівців, світова індустрія туризму входить доперіод постійно зростаючої обсягу подорожей, що підсилюєтьсяконкуренції серед регіонів і країн перебування. Таким чином, туризм XXI століття - це перш за все туризм,орієнтований на клієнта, як споживача туристичних товарів і послуг.  
Успішний і прибутковий туристичний бізнес майбутнього - це бізнес,заснований на знанні міжнародних правових норм і правил, туристичногоменеджменту і маркетингу, кон'юнктури туристичного ринку, на повному івсебічному знанні потреб і запитів туриста. Це компетентність іпрофесіоналізм в організації виробництва, просування і реалізаціїтуристичних продуктів і послуг.

Проблема визначення точки беззбитковості набуває в сучасних умовах особливого значення. Це важливо для підприємств при формуванні обгрунтованих цін на продукцію. Володіючи розглянутими вище методами, бухгалтер-аналітик має можливість моделювати різні комбінації обсягу реалізації (товарообороту), витрат і прибутку (націнки), вибираючи з них найбільш прийнятний, що дозволяє підприємству не лише покрити свої витрати, врахувати темпи інфляції, але й створити умови для розширеного відтворення. визначення точки беззбитковості дасть надійні результати при дотриманні наступних умов і співвідношень: 
1) витрати і виручка від реалізації продукції (товарів) мають лінійну залежність від рівня виробництва; 
2) продуктивність праці не змінюється всередині масштабної бази; 
3) змінні витрати і ціни залишаються незмінні протягом всього планового періоду; 
4) структура продукції не змінюється протягом планованого періоду; 
5) поведінка постійних і змінних витрат може бути виміряна точно; 
Таким чином, визначення точки нульового прибутку і її аналіз не є абсолютно універсальним інструментом управління прибутком, а його розрахунок в певній мірі абстрагується від економічної реальності. Однак визначення точки нульового прибутку і її аналіз є одним з важливих способів вирішення багатьох проблем управління, оскільки його точність при комбінованому застосуванні з іншими методами аналізу є цілком достатньою для обгрунтування управлінських рішень в реальному житті.