Боротьба з торгівлею людьми та нелегальною міграцією

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Мая 2013 в 07:49, реферат

Описание работы

Мета нашого дослідження полягає в аналізі трансформації підходів до розгляду проблем торгівлі людьми, визначенні динаміки її чинників, нових тенденцій в існуванні торгівлі людьми, спираючись на дослідження, які проводилися в Україні в 2011р., наукові публікації фахівців (Бандурки О.М., Куца В.М., Лизогуба Я.Г., Орлеана А.М. та ін.), а також на практичний досвід організацій, які займаються протидією торгівлі людьми,перш за все підрозділів по боротьбі із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України, для формування адекватних стратегій протидії.

Содержание работы

Вступ
Нелегальна міграція
Дослiдження про торгiвлю людьми в Українi.
«Люди як товар». Торгівля людьми й досі актуальна для України проблема.
Торгівля людьми у сучасному світі.
Висновок
Список літератури

Файлы: 1 файл

Международная экономика.doc

— 136.50 Кб (Скачать файл)

За офіційною статистикою  МВС України, торік правоохоронці  припинили діяльність 18 організованих  злочинних угруповань, які займалися  торгівлею людьми, повідомив Володимир  Євдокимов, заступник міністра внутрішніх справ України. «Ми ставимо перед  нашими працівниками конкретне запитання. Нам не потрібні цифри, нам потрібна боротьба. А боротьба з цим явищем передбачає документування всього ланцюга: вербувальник – жертва – злочинна організація, яка експлуатує жертву».

Один із основних пунктів торгівлі людьми в Україні – Одеса

Улюблений напрям для бізнесменів, які продають людей у рабство, Одеса-Стамбул. При цьому є певні  тарифи. Наприклад, ціна жінки на підпільному  ринку – до півтори тисячі доларів, зазначають джерела у місцевих правоохоронців. Вони переконують, що не сидять, склавши руки: за статтею 149 Кримінального кодексу «торгівля людьми» на Одещині порушили понад півсотні карних справ, розповідає одеський кореспондент Радіо Свобода Петро Каландирець.

І хоча за останні два роки офіційна статистика свідчить, що кількість потерпілих від торгівлі людьми скоротилася удвічі, ситуація залишається загрозливою.

Як повідомили Радіо Свобода  у Всеукраїнській мережі «Віра. Надія. Любов», нині ведеться робота, спрямована на повернення додому більше 40 мешканців  Одещини. Вони стали жертвами торгівлі людьми у Туреччині та Росії. Потерпілими є переважно жінки похилого віку, молоді жінки з малозабезпечених сімей, сироти, такі що зловживають спиртними напоями. Їм пропонують роботу у сільському господарстві, вивозять за межі України і примушують займатись жебрацтвом.

«Нинішня економічна криза, яка  поглинула Україну, може стрімко  змінити статистику кількості постраждалих від торгівлі людьми у бік зростання. На жаль, в Одесі вже не працює реінтеграційний центр для потерпілих від торгівлі людьми, але ми продовжуємо роботу, спрямовану на соціальний супровід цієї категорії людей. Всім, хто цього потребує, надається юридична та психологічна допомога, медичне обслуговування. Багато з наших громадян нині їдуть за кордон. Темі боротьбі з торгівлею людьми слід приділяти особливу увагу», вважає заступник керівника мережі «Віра. Надія. Любов» в Одесі Ольга Костюк.

Вона ж наголосила на необхідності проведення роз’яснювальної роботи серед мешканців регіону. Нині на неї не вистачає коштів. Допомагають різноманітні міжнародні організації. Приміром, за підтримки Британської Ради, ОБСЄ, Міжнародної організації з міграції в Одесі була проведена серія тренінгів для прикордонних служб, працівників міліції, суддів, державних службовців, які працюють з цією проблематикою.

На Апеніннах найбільше поширений  феномен рабства Одна з багатьох держав, куди переправляють своїх  жертв українські работоргівці –  Італія. Як борються з рабством на Апеннінському  півострові, розповідає італійська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик.

Для подолання проблеми, окрім покарання винних, в країні діє також програма допомоги громадянам-жертвам рабства. Наприклад, з метою соціального захисту потерпілому видають дозвіл на проживання в Італії на 6 місяців з перспективою його поновлення. Для тих, хто бажає повернутися на батьківщину, італійські установи сприяють в оформленні документів.

Стосовно громадян України, йдеться передусім про жінок, які потрапляють на півострів нібито для хатньої роботи, а насправді змушені займатися проституцією. Випадки трудової експлуатації українців поодинокі. Як пояснила міжкультурний посередник у Неаполі Наталія Маделик, це пов’язано з тим, що українська громада нині більш згуртована і краще поінформована про можливості працевлаштування, про свої права та обов’язки.

 

 

Потенційні  жертви

Загальну картину, скільки  українців потрапляють у трудове  рабство протягом року, з’ясувати складно. Адже такі люди їдуть працювати за кордон нелегально, зазначає координатор Національної гарячої лінії з питань запобігання торгівлі людьми Ірина Огороднійчук. За її ловами, найчастіше рабами стають жінки, хоча чверть потерпілих - чоловіки, котрих використовують як дешеву робочу силу. «Відповідно до нашої статистики найчастіше поповнюють резерви работоргівців мешканці Донецької, Луганської, Харківської, Миколаївської та найбільше Київської областей. Найчастіше виїздять за кордон з метою працевлаштування і, як правило, нелегально. Для чоловіків – будівництво, сільське господарство. Для жінок - готельно-ресторанний бізнес, сільське господарство».

Довірливі люди, як правило, самі потрапляють на гачок нечесних роботодавців, оскільки вірять їм на слово і не вивчають умови контракту, підтверджує Світлана Батсікова, представниця Міжнародної організації з міграції в Україні. Вона наводить історію однієї з жертв работоргівлі. «Українка знайшла оголошення в газеті про роботу в одній із західноєвропейських країн доглядальницею за жінкою, яка не може пересуватися. Однак насправді ж вона повинна була, окрім основної роботи, бути хатньою робітницею та доглядальницею за дітьми за значно меншу зарплатню. Господар не платив їй декілька місяців, періодично бив, ґвалтував. Лише звернувшись за допомогою до дружини господаря, жінка змогла повернутися додому».

Коли набирає обертів  економічна криза, жертв торгівлі людьми може стати все більше і більше, прогнозує правозахисник Тетяна Яблонська. «Люди погоджуються на геть погані умови роботи для того, щоб мати хоч якийсь заробіток. Працюють без належних документів, без контрактів та без оформлення».

Щоб не стати рабом!

Щоб не потрапити на «гачок»  до торгівців, координатор Національної гарячої лінії з питань запобігання торгівлі людьми Ірина Огороднійчук радить: «Перед тим, як їхати за кордон, потрібно взяти з собою номери телефонів неурядових організацій, які допомагають мігрантам у випадку якихось негараздів та номери телефонів Посольства України у тій країні, до якої Ви їдете».

Те, що потенційними жертвами работоргівців є малоосвічені молоді люди з провінції, говорять експерти з питань запобігання торгівлі людьми. Щоб не потрапити у тенета новітніх рабовласників, вони радять залишати копії  паспорту своїм рідним, ще одну мати при собі. Крім цього обов'язково має бути оформлена робоча віза. Підписувати трудову угоду людина має на зрозумілій їй мові у двох примірниках.

 

3.Торгівля людьми у  сучасному світі.

 

         У сучасному світі торгівля людьми  є одним з найбільш брутальних та                         масових порушень прав і свобод людини.

За неофіційними даними в світі близько 4 млн. осіб щороку переправляються через кордони  держав для використання в підневільній праці. В сучасну работоргівлю втягуються навіть держави, які уникнули рабовласницького періоду у своїй історії. Якщо протягом ХIX ст. з Азії і Африки було вивезено 12 млн. рабів, то упродовж останніх 30 років ХХ ст. лише азіатських дівчат та жінок до Європи з метою експлуатації в підневільній праці було переправлено 13 млн.

Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні  постала наприкінці ХХ ст., зокрема  після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних  умов, специфіка географічного положення  та справжній “хаос” на українських  кордонах призвели до того, що  Україна перетворилася в країну-донора та країну-транзит “живого товару”. Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

За інформацією Міжнародної  організації з міграції, за останні  роки близько 400 тисяч українців  виїхали за кордон з метою працевлаштування, з яких понад 100 тисяч жінок  потрапили в секс-індустрію країн-реципієнтів.

Проблема полягає в тому, що розслідування, та й виявлення, таких злочинів –– практично неможливе. Транснаціональна злочинність виробила добре відпрацьований механізм здійснення торгівлі людьми, при якому прослідкувати  рух “живого товару” надзвичайно важко. Окрім цього, існує високий рівень  латентності серед правоохоронних органів нашої держави, що явно не сприяє боротьбі з работоргівлею.

Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. Водночас масштаби та обсяги работоргівлі в нашій країні продовжують залишатись загрозливими. Однією з причин цього є вкрай складна соціально-економічна ситуація в Україні.

Донедавна було відсутнє універсальне й обов'язкове визначення торгівлі людьми на регіональному й  міжнародному рівнях. Різні, частково співпадаючі визначення, використовувалися різними сторонами й законодавчими інструментами. Єдине юридично обов'язкове міжнародне визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі ООН про торгівлю людьми, прийнятому у грудні 2000 року. Він дає наступне визначення торгівлі людьми:

«Торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом погрози застосування сили або іншими формами примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигід, для одержання згоди особи, що контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або експлуатацію органів".

Існує низка міжнародно-правових документів щодо викоренення рабства, звичаїв подібних до рабства, торгівлі людьми та інших форм експлуатації людей.

 

  • 25 червня 1926р. Конвенція щодо рабства.
  • 1948 р. Загальна декларація прав людини
  • 1950 р. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією

 проституції  третіми особами

  • 7 вересня 1956 р. «Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі

та інститутів і звичаїв, подібних до рабства»

  • 1989 р. Конвенція про права дитини
  • 1930 р. Конвенція № 29, яка забороняє примусову працю в більшості її форм
  • 1957 р. Конвенція №105, яка забороняє використовувати примусову працю для потреб економічного розвитку

Сексуальна  експлуатація — це один з видів експлуатації праці людини,

зокрема в галузі проституції (здійснення природних статевих актів, задоволення статевої пристрасті неприродним  способом, вчинення будь-яких інших  дій сексуального характеру з  метою отримання доходів, а не на основі приязні чи особистої симпатії) чи в суміжних з нею сферах.

 

  • Використання в порнобізнесі  –– це фактичне використання людини для створення предметів порнографічного характеру, незалежно від її ролі в даному процесі.
  • Втягнення у злочинну діяльність - це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчиненні з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному ч кількох злочинах. При цьому можуть використовуватись різноманітні способи впливу
  • Залучення в боргову кабалу - фактичне поставлення особи в стан повної рабської залежності іншої особи. Експлуатація такої особи триває до тих пір, поки вона не відпрацює свій “борг” (у більшості випадків –– ціну, яку за неї було сплачено та витрати пов’язані з її утриманням).
  • Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях - це оформлення спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми чи для подальшого укладення щодо них угод пов’язаних з фактичною передачею права власності ). Використання у збройних конфліктах використання особи для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушенням суверенітету і територіальної цілісності інших держав тощо.
  • Примусове донорство

       При  цьому відповідно до опублікованого  раніше дослідження Держдепартаменту  США, щорічно нелегально кордони  перетинають від 600 до 800 тис. чоловік,  з них 80% - жінки й діти, змушені  заробляти на життя, торгуючи своїм тілом. Інші 20% становлять донори органів і робітники на фермах. Жертвами торгівлі людьми щорічно стають понад 120 тисяч жінок і дітей тільки із країн Центральної й Східної Європи. Взагалі ж ємність міжнародного ринку работоргівлі становить як мінімум 4 млн чоловік у рік. У світових банківських структурах щодня легалізується більше 1,6 млн дол., отриманих у результаті незаконного обороту наркотичних засобів, торгівлі зброєю й людьми. Щорічно у світі легалізується більше 600 млрд дол., отриманих у результаті різної незаконної діяльності.

 

Свобода й недоторканність  людини від давніх часів були об'єктом  посягань, по-перше, як з боку держав і політичних режимів, по-друге, з  боку окремих осіб, що заробляли на цьому великі гроші.

З давніх-давен у деяких державах були поширені рабство й работоргівля як одна з форм торгівлі людьми. Але тоді і рабство, і работоргівля були законними явищами. Рабство являло окремий вид існування людини (раба), а работоргівля виступала засобом придбання та продажу людей на тодішніх спеціальних ринках рабів. У рабстві й работоргівлі були зацікавлені работорговці й рабоотримувачі, одначе на самих рабів це лягало страшним тягарем, оскільки максимально обмежувало їхні права. Раб був істотою, з якою можна було чинити що завгодно: бити, ображати, катувати і навіть вбити. Закони давали таку можливість. Сам же раб не мав змоги захистити себе, оскільки був скоріше річчю, ніж людиною. Минали тисячоліття, але рабство й торгівля рабами не зникали, змінюючи хіба що форму існування.Документом, що стосується боротьби з торгівлею людьми, зокрема жінками, є Декларація про викоренення насильства проти жінок (1993р.)

Основними країнами-реципієнтами “живого  товару” з України є країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія), а також Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об’єднані Арабські Емірати та ін. Останнім часом неухильно зростає потік громадянок України, що різними шляхами виїжджають до Австралії.

 

Формы торговли женщинами разнообразны. Одна из них - аукционы, по примеру Африканских работорговых рынков 18 - 19 века. В Милане, Италия, в декабре 1997, полиция раскрыла банду, которая проводила аукционы женщин, вывезенных из бывшего Советского Союза. Женщин раздевали, показывали и продавали в среднем за 1000 долларов США. Торговцы и сутенеры использовали экстремальное насилие для контроля над женщинами и территорией. Женщин убивают как предупреждение конкурирующим торговцам и сутенерам и в наказание за отказ заниматься проституцией. В двух раскрытых случаях, женщин, которые сопротивлялись, убили в назидание другим женщинам. В Стамбуле, Турция, две украинские женщины были выброшены с балкона и убиты на глазах у их шести русских подруг. В Сербии, украинская женщина, которая сопротивлялась, была публично обезглавлена.

Информация о работе Боротьба з торгівлею людьми та нелегальною міграцією