Двосторонні відносини Польщі з Словаччиною, Словенією і Угорщиною

Двосторонні відносини між  двома країнами інтенсивно розвиваються на основі міжнародних угод. Всі  основні угоди і протоколи, які були підписані забезпечують відмінний трамплін для подальшого зміцнення співпраці в різних областях (до них відносяться угоди про правонаступництво угод між Польщею та колишньою Югославією, захист і заохочення інвестицій, про уникнення подвійного оподаткування, міжнародні автоперевезення, співробітництво в галузі оборони, освіти, культури і науки, боротьби з організованою злочинністю і багато іншого).

Польща - надзвичайно важливий економічний партнер для Словенії. Торгівля між країнами постійно зростає. У 2001 році товарообіг перевищив 386 млн. доларів (242 млн. доларів США склали словенські товари, вивезені у Польщу і словенський імпорт з Польщі оцінюється на загальну суму 144 мільйона). Експорт збільшився на 7%, а імпорт на 4% в порівнянні з 2000 роком. Словенія завжди мала позитивне сальдо в торгівлі з Польщею, яке в 2001 році склало 98 мільйонів доларів США.

Польща займає друге місце одержувача словенських прямих інвестицій за кордоном (після Хорватії). Словенські компанії, які інвестували в Польщі включають: LEK, KRKA, Gorenjski Tisk, і ETI Izlake. У 1997 році словенські інвестиції в Польщу склали близько 4 млн. доларів США, до кінця 2000 року вони досягли понад 55 млн. доларів США. Найбільш важливими є інвестиції в словенську фармацевтичну промисловість. На сьогодні існує більше 20 словенських компаній, зареєстрованих в Польщі.¹³

Співпраця в інших областях, таких як оборона, наука, внутрішні справи, культура та сільське господарство також розвивається позитивно і покращується з року  в рік.

Були проведені консультації з широкого кола питань в різноманітних областях, здійснюваних урядами і міністерствами, місцевими громадами та регіонами. В договори були включені зобов'язання щодо сприяння розвитку торгово-економічних, фінансових, сільськогосподарських, інфраструктурних питань, співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища, боротьби зі стихійними лихами, боротьби з організованою злочинністю. Таким чином, договори реагували на загрози нового типу. Також були проведені консультації щодо співпраці в галузі права і культури, освіти, науки, туризму, молодіжних (студентських) обмінів.

Офіційний візит у Словенію прем'єр-міністра Польщі Лешека Міллера пройшов в дусі спільної зацікавленості в подальшому зміцненні вже добре розвиненого політичного діалогу, який існує між двома країнами на найвищому рівні. До цього останнім візитом прем'єр-міністрів між країнами був офіційний візит Дрновшека  в Польщу в 1999 році.

Таким чином, відносини Словенії і Польщі почали стрімко розвиватися після здобуття Республікою Словенія незалежності, а встановлені були ще до офіційного звільнення цієї держави.

Польща брала участь у  міжнародних операціях на Балканах, піднімала важливі питання, які  потребували вирішення для завершення кровопролиття.

Словенія і Польща разом  брали участь у Люксембурзькій групі  та регіональних утвореннях. Також  Словенія співпрацювала з іншими країнами Вишеградської групи, але  не вступала в це угруповання.

Найбільше значення має економічна співпраця, зокрема в галузі інвестицій, адже з колишніх югославських республік  саме Словенія першою вступила в Європейський Союз і має найкращі економічні показники, тому є перспектива у подальшому розвитку двосторонніх відносин двох держав.

Хоча Словенія не є безпосереднім  сусідом Польщі, їх пов’язує спільне минуле – соціалістичний блок країн, розпад його і подальший розвиток після здобуття незалежності вже в демократичних координатах. Обидві країни пройшли непростий шлях вступу в Європейський Союз і тепер мають спільну мету утвердження своїх позицій в ньому.

РОЗДІЛ IІІ. ПОЛЬСЬКО-УГОРСЬКІ ВІДНОСИНИ: МИНУЛЕ ТА СЬОГОДЕННЯ

Поляки та угорці - два  католицьких східноєвропейських народи, пов'язаних не тільки загальною вірою, але і багато в чому, спільною історією і тісними духовними зв'язками. Настільки тісними, що це знайшло відображення у фольклорі обох народів, і польське прислів'я «Polak, Węgier, dwa bratanki і do szabli, i do szklanki» (дослівний переклад: «Поляк, угорець - як два брати, і в бою і біля чарки» ) має угорський відповідник («Magyar Lengyel egy jó barát, együtt vív és issza borát»).¹⁴

Зближення угорської та польської  держав було обумовлено їх геополітичним становищем. Перші ознаки такого зближення простежуються вже в XI ст., коли поляки й угорці спільно протистояли німецькій експансії. До XIV ст. відносини між Польщею та Угорщиною ще більш поглибилися, і вже в 1440 р. польський король Владислав ІІІ керував Угорщиною, а ще раніше - з 1370 до 1382 на польському троні сидів Людвік Угорський. Після поразки угорців від турків у 1526 р. Королівство Угорщини припинило існування як геополітичний суб'єкт, розколовшись на три частини. У ту епоху безліч угорців емігрували до Польщі, в тому числі король Ян Запілля, а польський Краків перетворюється на центр угорської культури. У Краківській Академії кількість студентів угорського походження досягала 16%. Тоді ж в ходу була латинська приказка «Hungariae natum, Cracoviae educatum» («Народжений в Угорщині, навчений - в Кракові»). Краківські видавництва друкують книги майбутніх основоположників національної угорської літератури, а польські поети присвячують угорському народові і його політичним бідам свої твори. У 1575 р. воєвода Трансільванії угорець Стефан Баторій отримує польський трон, і входить в польську історію як один з найвідоміших польських монархів, що принесли польській короні безліч славних перемог, в тому числі на східному напрямку.

Під час революції 1848 р. безліч польських добровольців, в тому числі генералів, влилися в ряди угорської армії. Деякі з них перетворилися на символ польсько-угорського бойового братерства і є народними героями обох держав. Тоді ж у Польщі стала поширюватися мода на угорську літературу. З'явилися переклади на польську творів угорських класиків, а один з найвидатніших польських поетів епохи Романтизму Адам Міцкевич торкається угорської тематики у своїй творчості. Серед угорської інтелігенції знаходять відгук праці Генріка Сенкевича, Юліуша Словацького, Юзефа Крашевського.

Взаємні симпатії поляків  і угорців з новою силою  проявилися під час польсько-радянської війни 1920 р., коли Будапешт допомагав Варшаві військовими вантажами. У 1939 р. Будапешт, будучи пов'язаний з Берліном союзницьким договором, відмовився брати участь у військовій акції проти Варшави, і відкрив свої кордони для польських біженців. Міністр закордонних справ Угорщини Іштван Чакі тоді заявив, що симпатія угорців до поляків настільки велика, що якби Будапешт виступив союзником Гітлера в польській кампанії, почався б народний бунт. Дух взаємовиручки панував між Варшавою та Будапештом і під час угорських подій 1956 р. і під час подій у Познані в тому ж році. З 2007 р. в Угорщині 23 березня вважається Днем польсько-угорської дружби (його схвалили 324 депутати, без єдиного голосу «проти» і жодного утримався). Через чотири дні подібне рішення було схвалено польським Сеймом. І в Угорщині, і в Польщі діють безліч організацій і товариств польсько-угорської дружби, і також це декларується і на офіційному рівні.¹⁵

Відзначимо, що в Угорщині образ поляка не завжди мав позитивний відтінок. У 70 - 80-х рр.. ХХ ст. наплив польських іммігрантів в Угорщину не радував місцеве населення і владу настільки, що у зовнішньополітичній риториці уряду Яноша Кадара були помітні антипольські тони. Тим не менш, з усіх народів Центрально-Східної Європи угорці симпатизують найбільше саме полякам. За даними соціологічних опитувань 2004 г, 50% жителів Угорщини позитивно ставляться до поляків і Польщі (до чехів - 28%, словакам - 22%).

Польські симпатії до Будапешту  знаходили своє відображення і в  польській геополітиці. Угорщина, за задумом маршала Пілсудського, повинна  була стати складовою частиною конфедеративної держави «міжмор'я». У 1925 р. МЗС Польщі під керівництвом дипломата Яна Цехановского підготував спеціальний меморандум, згідно з яким активізація зовнішньополітичних зусиль Польщі на південно-східному напрямку, а саме пожвавлення польсько-югославських контактів, приведе до зміцнення впливу Польщі в Італії, і зніме напругу у відносинах по лінії Белград - Будапешт і Будапешт - Бухарест.¹⁶

У 1930-х міністр закордонних  справ Польщі Юзеф Бек розглядав  Угорщину як важливий стратегічний елемент своєї концепції Третьої Європи - новим поглядом на «міжмор'я» Пілсудського. Стратегічним апофеозом концепції Третьої Європи було утворення спільного польсько-угорського фронту, спрямованого проти двох континентальних держав - Німеччини і Росії. Паралельно з цим прем'єр польського уряду у вигнанні генерал Владислав Сікорський заявив про необхідність формування так званого Центрально-європейського союзу. Ядром даного утворення повинні були стати Польща, Угорщина та Чехословаччина, чий територіальний, економічний і демографічний потенціал перевищував потенціал Німеччини. Центрально-європейський союз був би, після Франції і СРСР, другою державою федерального типу у всій Європі.

Менш відомий інший факт: тези польського економіста професора Мирослава Орловського, які він озвучив в 1957 р, про створення «центрально-європейської федерації країн народної демократії» в складі, в тому числі і Угорщині, але цим планам не судилося збутися.

Можна сказати, що польсько-угорське духовне і бойове братство служить  аналогом російсько-сербських зв'язків. Все, що росіяни і серби думають і говорять один про одного, думають і говорять про себе поляки та угорці. Цим обумовлена ​​та легкість, з якою польська дипломатія прагнула до створення військово-політичного блоку Варшава - Будапешт. Якщо Москва важливою ланкою своєї успішної політики в Європі бачила геополітичну вісь Москва - Белград, то Варшава завжди орієнтувалася на Будапешт, хоча Будапешт був не єдиним необхідним елементом зовнішньополітичної безпеки Варшави. Це послужило причиною конфліктних відносин Варшави з Прагою в Новітній час, оскільки чехословацька територія, що лежить між Польщею та Угорщиною, перешкоджала утворенню спільного польсько-угорського кордону.

Польський геополітик 1930-х рр.. Владислав Гізберт-Студніцкій відкрито виступав за те, щоб Чехословаччина зникла з карти світу. Масштаби такої політики - представлялися незмірно вузькими, і дозволяли розглядати Варшаву і Будапешт, максимум, як два «католицьких плеча», які заступали б Росії шлях на захід. Перед новою ж зовнішньою політикою стало завдання - закрити питання з минулого у відносинах з сусідами і створити умови, які сприятимуть розвитку взаємних контактів. За короткий час, Польща підписала з сусідніми країнами та з Угорщиною політичні трактати, які закладали основу для розвитку відносин у багатьох сферах. Вони є важливим елементом усієї системи нових зв'язків з ключовими європейськими партнерами.

З угорщиною були підписані  наступні документи:

• Угода про встановлення дружньої і добросусідської співпраці (Краків, 06.10.1991);
• Угода про взаємну торгівлю і платежі після 1 січня 1991 року (Будапешт, 12.08.1990);
• Угода про взаємний безвізий режим (Варшава, 13.06.1991);
• Угода про взаємне заохочення і захист інвестицій (Будапеш, 23.09.1992);
• Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (Будапешт, 23.09.1992);
• Угода про культурне і наукове співробітництво (Будапешт, 13.10.1992);
• Угода про співробітництво в боротьбі з тероризмом, незаконним обігом наркотиків та організованою злочинністю (Варшава, 15.05.1996);
• Угода про співробітництво в галузі науки і техніки (Варшава, 19.11.1996);
• Угода про співробітництво і взаємну допомогу в галузі попередження стихійних лих, та інших серйозних аварій та їх наслідків (Варшава, 04.06.2000).¹⁷

Після 1989 року, польсько-угорські стосунки добре розвивалися, але на початку постала проблема угорської спроби блокувати участь Польщі в Pentagonale, що, однак, не принесло результатів. Це не завадило укладенню політичної угоди, Угорщина стала партнером Польщі на шляху до НАТО та ЄС, хоча і не позбулася від індивідуалістичних тенденцій, вважаючи, що Угорщина краще підготувалася до участі в цих організаціях. Угорці були готові до ділової співпраці в рамках Вишеградської групи, або «5 + 1». Деякі проблеми виникли у торговельних відносинах між двома країнами, особливо в CEFTA.

Отже, найкращі відносини  в історичному плані були у  Польщі з Угорщиною, щоправда після  встановлення демократичних режимів, коли обидві країни взяли курс на євроінтеграцію, мали місця деякі непорозуміння, пов’язані з тим, хто ж з братніх народів таки отримає «пальму першості» у вступі до НАТО та ЄС.

ВИСНОВКИ

Польська політика щодо сусідніх країн в Центральній Європі, а також в регіоні, характеризується як дуже активна. Можна сказати, що це «вітрина» польської зовнішньої політики після 1989 року. Для цього напряму найголовніше - розвиток регіональних структур, які служать стабілізації та розвитку регіону.

Збереження відносин Польщі з партнерами в Центральній Європі має базуватися на трьох принципах:

• З розумінням ставитися до труднощів молодої і оновленої країни;
• Не формалізувати співробітництво та діалог на рівні безпеки;
• Діяти мудро в напрямку поступової інтеграції країн Центральної та Східної Європи у нову систему безпеки.