Функції та принципи міжнародного кредиту

Найбільші іноземні кредити  Україні надає МВФ. Вони спрямовуються, як правило, на поповнення валютних резервів і стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи країни. Так, МВФ, з умовою, що буде прискорено приватизацію та економічне реформування в цілому (на цих умовах надає кредити і Світовий банк), надав Україні системну трансформаційну позику (STF) у 2 транші протягом 1994—1995 pp. і резервний кредит (Stand-by) у 5 траншів.

В Україну надходять  позики Європейського Союзу (ЄС), які  тепер надаються в евро, в основному  для покриття дефіциту державного бюджету.

Важливе місце в економіці  України посідають кредити ЄБРР, головна мета яких — кредитування малого та середнього бізнесу. Як правило, фінансові умови кредитів ЄБРР (відсотки, строки погашення, пільговий період тощо) жорсткіші, ніж умови Світового банку та МВФ.

Обслуговування кредитних  ліній ЄБРР для малого та середнього бізнесу здійснювало п'ять вітчизняних комерційних банків-учасників: Приватбанк, Укрінбанк, Укркредитбанк, "Аваль" і "Ва-банк". Одержати позики малі тасередні підприємства можуть безпосередньо у банку-учасника. Ці комерційні банки повинні ретельно підходити до вибору позичальників; для цього існує ціла система критеріїв підбору.

Особливе місце, з погляду  розвитку вітчизняного виробництва, посідають  кредитні лінії з іноземних фінансових ресурсів, відкриті під гарантії уряду  та НБУ за міждержавними і міжурядовими домовленостями з зарубіжними країнами та ЄС. Найбільшу частку у відкритих кредитних лініях іноземних держав та їх регіональних економічних об'єднань під гарантії й інші державні зобов'язання в Україні становлять кошти Німеччини. Ці кредити йдуть на закупівлю товарів в іноземних виробників. Кредити за міждержавними кредитними лініями є в основному товарними, тобто вітчизняні підприємства-позичальники отримують позику у вигляді товарів, сировини, обладнання та послуг.

Безумовно, найкращий варіант, щоб іноземні кредити спрямовувались на розвиток національного виробництва, а їх кошти використовувались на купівлю товарів у вітчизняних товаровиробників .

Специфічною формою міжнародного кредитування України стала реструктуризація боргів за енергоносії з Росії і Туркменистану. У 1996 р. борг Росії було зменшено на 450 млн доларів США перерахуванням цієї суми як компенсації за вивезену ядерну зброю.

Щодо структури зовнішніх  запозичень України, то в ній в  останні роки збільшується частка кредитів, негарантованих державою.

Залучення зовнішніх  кредитних ресурсів під гарантії Уряду України та НБУ є вимушеним  кроком. Через економічну нестабільність в нашій державі зарубіжні  банки, як правило, не ризикують мати справу з українськими підприємствами на основі прямих зв'язків.

Іноземні кредити залучаються  в Україну під гарантії Кабінету Міністрів українськими підприємствами, здатними забезпечити їх повну валютну  окупність. Проте часто виникають  проблеми щодо виконання зобов'язань  вітчизняних позичальників перед іноземними кредиторами і державою.

Погіршання фінансового  стану українських підприємств  зменшує їхні можливості своєчасно  забезпечити виконання взятих ними зобов'язань за іноземними кредитами, гарантованими урядом. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредити  платежі здійснюються за рахунок державного бюджету.

Щоб мінімізувати ризик  перенесення зовнішніх боргів позичальників  на державний бюджет, у травні 1997 р. постановою Кабінету Міністрів України  № 414 було визначено нову процедуру  надання державних гарантій забезпеченню зобов'язань українських позичальників за іноземними кредитами.

Рішення про надання  юридичним особам — резидентам України  права використання іноземних кредитів, які залучаються Україною, приймаються  на засіданні Кабінету Міністрів  за поданням Валютно-кредитної ради та оформлюються постановою уряду. Гарантії Кабінету Міністрів надаються незалежно від форм власності юридичних осіб-рези-дентів. Ці гарантії надаються для забезпечення зобов'язань вітчизняних підприємств щодо погашення іноземних кредитів, які залучаються у формі:

— кредитів (кредитних  ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими  організаціями та іноземними банками  відповідно до міжнародних договорів  України;

— міжбанківських кредитних  ліній, оформлених за рішенням уряду  Державним експортно-імпортним банком (Укрексімбанком) чи іншими банками — агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями; кредитів в іноземній валюті, що надаються міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами та організаціями відповідно до міжнародних договорів України за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.

Починаючи з вересня 1999 р. і по грудень 2000 р. Україна не одержувала кредитів від МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, тому потреби у зовнішньому фінансуванні задовольнялися в основному за рахунок прямих ноземних інвестицій та залучення довгострокового капіталу у формі довгострокових негарантованих урядом кредитів.

Майже половина залученого іноземного капіталу належить інвесторам із п'яти країн: США, Нідерландів, Росії, Великобританії, Німеччини. Досить значними є обсяги інвестицій в Україну  з офшорних зон.

Іноземні кредитори  розцінюють ризик роботи в сучасній українській економіці як високий; звідси — серйозні вимоги до позичальників. У перспективі Україна має отримувати іноземні кредити без урядових гарантій. Коли закордонні банки будуть надавати позики на основі прямих контактів з українськими підприємствами, гарантійні зобов'язання держави стануть непотрібними.

Для підвищення ефективності іноземних кредитів в Україні  необхідно подальше вдосконалення  організації залучення, використання й погашення позик, обмеження  й поступова відмова від іноземних  кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли дефіцит утворюється не за рахунок розширення інвестицій; забезпечення незв'язаного характеру кредитів, щоб позики стимулювали національне виробництво, а не використовувалися для імпорту товарів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с. — (Вища освіта XXI століття). ISBN 966-620-113-5.
2. Международная торговля: финансы и страхование. - К., 1994.
3. Смирнов А. Л., Красавина Л. Н. Международный кредит: формы и условия. - М., 1995.
4. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М., 1993.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Проведене дослідження  дозволяє зробити висновок, що міжнародний  кредит являє собою складне економічне явище, роль якого величезна для всього світового співтовариства.

У цій роботі міжнародний  кредит визначений як економічна категорія, розкрито поняття міжнародного кредиту, описані його форми, принципи ,функції та основні форми. З`ясовано положення Украіни в світовій кредитній системі.