Международный менеджмент

Міністерство освіти та науки України

Сумський державний  університет

Кафедра маркетингу та управління інноваційною діяльністю

 

 

 

 

 

Обов’язкове домашнє завдання

з курсу:

«Міжнародний менеджмент»

 

Виконала студентка  Титаренко Ю.В.

Факультету 

економіки та менеджменту 

5-й курс, група МКмс-31/1м

 

Викладач                                              Голишева Євгенія Олексіївна

 

 

 

 

 

Суми - 2013 

Зміст

 

Вступ 

Теоретичне питання

Суть та основні типи організаційних структур міжнародних корпорацій

На початку  насамперед необхідно усвідомити суть організаційного фактора в міжнародному менеджменті. Організаційний фактор охоплює: структури управління, взаємозв'язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідальності кожного співробітника.

Особливості організаційного  фактора в міжнародному менеджменті:

• природа зарубіжного бізнесу;
• утворення закордонних відділень;
• керівництво зарубіжними відділеннями;
• взаємодія локальних ринків і компаній;
• часові та географічні особливості;
• взаємозалежність структур і персоналу.

Підприємець, який хоче вийти на зарубіжні ринки  з якимось одним або кількома видами нової продукції, як правило, вводить посаду керуючого з експорту, який підпорядковується керівнику відділу маркетингу.

Компанії, які  значно збільшили обсяг продажів на зарубіжних ринках, почнуть вивчати  можливість створення у відповідних  країнах своїх виробничих потужностей. Як показано на рис. 5.1, керівник зарубіжної виробничої філії підпорядковується віце-президенту або президенту всієї фірми. При цьому центральне керівництво фірми надає допомогу своїм зарубіжним філіям у питаннях виробництва, маркетингу, фінансових і людських ресурсів.

Унаслідок подальшого зростання ділової активності фірми на міжнародних ринках вона, як правило, створює спеціальне міжнародне відділення (рис. 5.2-5.5).

 

Рисунок 5.1 – Організаційна структура на ранніх стадіях інтернаціоналізації

 

Рисунок 5.2 – Організаційна структура дивізіонального типу

 

Рисунок 5.3 – Глобальна продуктова дивізіональна структура

 

 

Рисунок 5.4 – Глобальна регіональна дивізіональна структура

 

 

Рисунок 5.5 – Глобальна функціональна структура

 

Особливість дивізіональних структур полягає у значній автономності окремих відділень (дивізій), які об'єднуються між собою у великі глобальні підрозділи ТНК. У свою чергу, кожне відділення може мати продуктову, функціональну структуру, орієнтовану на споживача.

Переваги: місцева відповідальність нижнього рівня; акцент на локальних ринках і проблемах; поліпшення координації в регіоні; використання переваги економічної локалізації операцій; кращі комунікації; «обличчям до обличчя» з місцевим персоналом і проблемами; забезпечення чіткого вимірювання рівня підготовки для лінійних менеджерів.

Недоліки: потреба у значній кількості осіб зі здібностями лінійних менеджерів; ускладнення централізованого, економічнішого обслуговування (персонал, закупівлі та ін.) і прагнення забезпечення такими послугами на регіональному рівні; ускладнення контролю для вищого менеджменту.

Коли підрозділи фірми всередині країни і за кордоном діють відокремлено, підприємець  позбавлений можливості надати глобальну  орієнтацію своїй діловій активності. Тому виникає необхідність у глобальній структурі, що дозволяє приймати глобальні рішення.

Три найпоширеніші  типи глобальних структур — це глобальна  продуктова структура, глобальна функціональна  структура та глобальна регіональна  структура.

Глобальна продуктова структура найкраще підходить для тих фірм, в яких відмінності між випущеними видами продукції мають більше значення, ніж різниця між регіонами, в яких їх продають.

Структуризація  за географічними регіонами більше підходить там, де регіональні відмінності мають більше значення, ніж різниця в продукції.

Матричні структури (рис. 5.6). Матрична орієнтація (структура) використовується з метою ефективної реалізації важливих для фірм проектів, завдань. Це одна з тимчасових структур, у межах якої члени сформованої групи відповідають і перед керівником проекту за своєчасність виконання своїх завдань (складових елементів проекту), і перед керівником свого постійного підрозділу за методику та якість роботи.

Зв'язки між  працівниками в межах проектів вагоміші (суцільні лінії), ніж у межах підрозділів (штрихові лінії). І це цілком зрозуміло, бо саме проекти і є результатом діяльності фірми, а основні підрозділи постачають для кожного проекту відповідних фахівців.

 

Рисунок 5.6 – Мультинаціональна матрична структура

 

Переваги: орієнтованість на результат; підтримка професійної орієнтації; точне визначення відповідальності за продуктовий прибуток.

Недоліки: конфлікт в організації через розподіл влади; загроза виникнення суперечностей у керівництві; потреба у менеджерах, що ефективно керують людськими ресурсами.

Координація та інтеграція діяльності підрозділів міжнародних корпорацій

Після розгляду різних типів організаційних структур управління міжнародними корпораціями важливо зрозуміти суть і механізми координації та інтеграції діяльності підрозділів цих компаній. При цьому базовими категоріями є вертикальна і горизонтальна диференціації.

Слід зауважити, що збільшення зарубіжних операцій тягне  за собою і зміну організаційних структур управління, і механізмів координації. Можна виокремити два варіанти розширення міжнародного бізнесу: продуктовий, коли нарощується кількість різновидів експортних товарів, або географічний, коли обсяг закордонних продажів зростає за рахунок освоєння нових ринків наявними продуктами.

Далі особливу увагу слід звернути на перешкоди на шляху координації, пов'язані з такими причинами: різні орієнтири менеджерів; суперечності між завданнями підрозділів; брак взаємоповаги між менеджерами; часові розбіжності; географічні відстані; національні відмінності.

Важливо відрізняти формальні та неформальні механізми  координації.

Формальні механізми:

1. ради директорів;
2. міжнародні конференції;
3. звіти про досягнення;
4. центри обміну досвідом;
5. зовнішні центри координації (аутсорсинг);
6. спеціальні тимчасові робочі групи, комісії, комітети;
7. матричні організаційні структури;
8. запровадження посад координаторів.

Неформальні механізми координації:

1. горизонтальні зв'язки в корпорації;
2. творчі неформальні групи, клуби за інтересами;
3. мережа управління, система неформальних контактів між менеджерами різних рівнів і країн у межах корпорації;
4. організаційна (корпоративна) культура.

Слід звернути увагу на узагальнення міжнародною  компанією «Девіс Глобал Адвайзерс» протягом останніх 10 років практики діяльності керівних органів корпорацій США, Великобританії, Японії, Німеччини та Франції, що виявила п'ять випереджальних індикаторів корпоративного управління, тобто критерії, за допомогою яких міжнародні організації та інвестори можуть оцінити ефективність корпоративного управління і ступінь ризику інвестицій під час купівлі акцій компанії. До цих індикаторів належать:

1. Національні управлінські кодекси для правлінь корпорацій.
2. Участь незалежних директорів у роботі рад директорів.
3. Тенденція до розмежування обов'язків голови ради директорів та головного адміністратора між двома різними людьми.
4. Наявність основних комісій при раді директорів.
5. Рівень оприлюднення інформації про доходи керівників корпорації.

Важливо також  звернути увагу на ключові функції  Рад директорів, що закріплені Організацією економічного співробітництва та розвитку в широковідомих «Принципах корпоративного управління» [4, с. 38]. Відповідно до цих принципів рада повинна виконувати певні ключові функції, а саме:

1. Переглядати і спрямовувати корпоративну стратегію, основні плани дій, політику управління ризиками, річні бюджети та бізнес-плани.
2. Підбирати ключові управлінські кадри.
3. Переглядати винагороду, що отримують члени ради та правління товариства.
4. Відстежувати і врегульовувати потенційні конфлікти інтересів членів правління, ради та акціонерів.
5. Забезпечувати правильність системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності товариства, включаючи проведення незалежних аудиторських перевірок.
6. Стежити за ефективністю практики управління, в межах якої діє рада, і за необхідності вносити в неї зміни.

7. Контролювати процес розкриття та поширення інформації.

 

Практичне завдання

Особливості ведення бізнесу в  Польщі

Місце в світовій економіці

У світовому  масштабі Польща не виділяється ні розмірами території та населення, ні економічною потужністю. Але на теренах Європи її ресурсний потенціал, економічна й політична роль досить помітні. За європейськими мірила-' ми вона знаходиться серед найбільших держав за площею (майже дорівнює розмірам Німеччини) і чисельністю населення (ненабагато поступаючись Іспанії). Але більш важливою є економічна роль Польщі в Європі. Польща - це постсоціалістична країна, що має найбільш яскраві досягнення в перебудові економіки на ринкові засади. На відміну від Китаю, що продовжує дотримуватися соціалістичної моделі розвитку, Польща першою з колишніх соціалістичних країн рішуче відкинула комуністичну ідеологію і принципи соціалістичного господарства. "Шокова терапія" в реформуванні економіки прийняла в Польщі найбільш виразні форми.

Особливо помітна роль Польщі в Центральній Європі, де вона виступає стрижнем інтеграції в  рамках Митного Центрально-Європейського  союзу (ЦКФ-га). Польща багато де в чому є взірцем для інших країн  Центральної та Східної Європи, а  також для України в процесі здійснення економічних реформ.

Польща є членом НАТО, ОЕСР, СТО, а в 2004 році стане повноправним членом ЄС. З одного боку, це є свідоцтвом значної уваги, яка приділяється Польщі розвинутими державами. З  іншого боку, це вносить певні корективи  в українсько-польські стосунки. Польща перетворюється на особливого сусіда, який буде діяти за правилами організацій, членом яких вона є (наприклад, встановлення візового режиму, більш жорстких митних нормативів тощо). Водночас Україна сподівається на підтримку з боку Польщі щодо інтеграції в ЄС.

Особливості ділової етики

Історичний  розвиток польської нації спричинив  досить помітний вплив на національний характер поляків, на ментальність польських  бізнесменів. Найхарактернішою рисою  поляків є їх беззавітний патріотизм, який іноді набуває форм націоналізму. Поляки з гордістю згадують кращі часи своєї історії й дуже болісно сприймають прояв хоч якої-небудь зневаги до своєї країни. Тому іронічні висловлювання щодо Польщі поляками сприймаються образливо; відпускати жарти з цього приводу партнерові недоречно. Гордість за свою славетну, хоч і минулу історію заформувала своєрідну поведінку поляка, яку іноді називають "польським гонором". В контактах з іноземцями поляк намагається підкреслити, що його нація нічим не поступається перед іншими. Ця, в цілому зрозуміла й виправдана позиція набуває Іноді загострених форм, коли польський політик чи бізнесмен вбачає зневагу до себе з боку іноземного партнера через, як йому здається, приниження його Національності. В той же час, поляки деяких випадках ставляться до інших націй з позицій "національного аристократизму". Ця риса може завадити здійснення ділових переговорів.

На відміну від східних  і південних слов'ян поляки більш  схильні до методичного й пунктуального  виконання угоди. В цьому відношенні вони тяжіють до моноактивних культур. Проте, на відміну від німців, поляки більш відверті, краще спілкуються з партнерами у неформальних обставинах. Польський бізнесмен - людина слова. Порядність у стосунках з партнером є однією з найважливіших цінностей для поляка.

Багато рис польського менталітету сформовано під впливом  католицької церкви, позиції якої в польському суспільстві дуже сильні. Серед позитивних рис слід, насамперед, відзначити чесність, благородство у  відносинах з іншими людьми, сумлінність в праці.