Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2013 в 00:03, реферат
На початку насамперед необхідно усвідомити суть організаційного фактора в міжнародному менеджменті. Організаційний фактор охоплює: структури управління, взаємозв'язки між різними їх ланками і працівниками, розподіл функцій і влади, встановлення повноважень і відповідальності кожного співробітника.
Особливості організаційного фактора в міжнародному менеджменті:
природа зарубіжного бізнесу;
утворення закордонних відділень;
керівництво зарубіжними відділеннями;
До негативних рис можна віднести негнучкість, впертість у відстоюванні своїх позицій, поглядів, ідей, що часто шкодить діловим стосункам.
В цілому ж поляки - надійні ділові партнери, що доброзичливо ставляться до співробітництва з українцями.
Канада належить до групи високорозвинутих держав, за своїм економічним потенціалом вона "замикає" "Велику Сімку". Канада є другою за розмірами території країною світу. Вона відрізняється від інших розвинутих країн (за винятком США й Австралії) наявністю величезних природних багатств - мінеральних і земельних ресурсів. Канада посідає перше місце в світі за видобутком цинкових руд й азбесту, за виробництвом уранового концентрату, друге місце - за видобутком нікельових руд і калійних солей, третє - за видобутком платини. Вона належить до головних світових продуцентів золота, срібла, міді, свинцю, молібдену, залізної руди. До того ж Канада є значним експортером нафти і, особливо, газу.
За запасами деревини Канада поступається тільки Росії й Бразилії; за експортом пиломатеріалів і паперу вона посідає перше місце в світі.
Сприятливі агрокліматичні умови стали важливим фактором перетворення Канади на одного з найбільших в світі виробника й експортера зернових культур. За експортом пшениці Канада посідає третє, місце в світі; вона знаходиться серед світових лідерів за виробництвом льону, рапсу, жита, кукурудзи.
Канада має непогані позиції в світовій економіці за виробництвом автомобілів, авіатехніки, будівельних машин(зокрема, екскаваторів), снігоходів, а останнього часу - й комп'ютерів, іншої офісної техніки.
Особливістю економіки Канади, що суттєво відрізняє її від інших розвинутих країн, є дуже сильна залежність від Сполучених Штатів Америки. На ринки США надходять до трьох четвертих експорту Канади й стільки ж імпорту звідти. На США припадає понад дві третини всіх іноземних інвестицій в Канаду. Взагалі, залежність канадської економіки від іноземного капіталу дуже висока, і це є також її специфічною рисою.
Канада є членом інтеграційного угрупування "НАФТА", а також членом НАТО, ОЕСР та багатьох організацій структури ООН.
Канада поступається США за розмірами ВВП на душу населення, але по сукупності соціально-економічних параметрів, що визначають рівень життя, перевищує їх. В 90-их роках, згідно зі статистикою ООН, за сукупністю найважливіших критеріїв (загальний рівень життя, екологія, культура й мистецтво, освіта, рівень злочинності, реальні доходи населення, тривалість життя) Канада була визнана найкращою країною світу, а її міста Ванкувер і Торонто були названі найкращими містами в світі для проживання людини.
У канадців багато спільного з американцями щодо стилю ділового спілкування. Вони також, як і американці, належать до моноактивного типу, націленого на задачу (task-oriented). Канадці чітко формулюють задачу й методично розробляють етапи її вирішення. Як і всі представники моноактивного типу, канадські бізнесмени не люблять гаяти часу в переговорах з іноземними партнерами. В ділових стосунках вони досить відверті, чітко формулюють умови угоди; коли угоду укладено, канадці пунктуально дотримують її виконання й того ж вимагають від партнера. Вони наполегливі в досягненні своїх цілей.
Але канадці не в усьому схожі на американців в діловому спілкуванні. Значна частка франко-канадців в населенні країни зумовила певний вплив французької культури, а тривалі зв'язки з Великою Британією - вплив англійської манери спілкування. Канадці більш толерантні, ніж американці, в спілкуванні з представниками інших культур, більш витримані. Як англійці та французи, вони віддають належне зовнішнім атрибутам в ділових переговорах (стиль одежі, ритуал), на що американці звертають мало уваги. Канадський бізнесмен не "натискує" на партнера в бажанні укласти угоду на своїх умовах, а більше наполягає на логіку доказів. Канадці, як і американці, володіють "широтою натури", але в їх спілкуванні з партнером менше фамільярності, більше ввічливості.
Отже, в сфері
ділової етики канадці
Італія - високорозвинута країна постіндустріального типу. За рівнем економічного розвитку в цілому посідає шосте місце в світі; по деяких економічних параметрах вона вже випереджає Велику Британію. Порівняно з іншими розвинутими країнами Італія відрізняється дещо вищими темпами післявоєнного розвитку економіки, запізнілою індустріалізацією, більш високою часткою легкої промисловості і сільського господарства, виключною роллю туризму. Особливою, відмінною рисою Італії є значно більша, ніж в інших країнах розвинутої групи, участь держави в регулюванні економіки. На державний сектор припадає 20% доданої вартості, 24% інвестицій і 15% зайнятих. Рівень безробіття в Італії вищий, ніж в більшості країн ЄС Своєрідністю економіки Італії є суттєва частка "тіньової економіки", що також не типово для західноєвропейських країн. Ще однією особливістю є бурхливий розвиток малого і середнього бізнесу наприкінці XX ст.
Італійці
за складом характеру - екстраверти.
Вони дуже відверті у
Особливістю ділової етики італійців, яка відрізняє їх від північних європейців, є дещо необов'язкове дотримання формальностей в переговорах і точності часу. Італійський бізнесмен може запізнитися на ділову зустріч на півгодини, а то й більше і не вбачатиме в цьому нічого особливого. Підчас спілкування італієць намагається триматися якомога ближче до співбесідника, обличчя до обличчя. Якщо співбесідник (іноземець) відсувається, то італієць образиться, сприйматиме це як зневагу до себе.
Італійці дуже люблять бесіди на теми, що не пов'язані прямо з предметом ділової зустрічі: про сім'ю, політику, культуру, спорт; на це вони можуть витратити багато часу. їх в цьому доречно підтримати, щоб встановити більш тісні й довірливі контакти.
В справах бізнесу
й в ділових переговорах
Італійці, як правило, виконують усі пункти угоди, яку вони уклали з іноземним партнером. Але щодо строків виконання, то вони не дуже пунктуальні. Час для них не має такої магічної сили, як для німців або американців. Переговори вони люблять вести довго.
Незважаючи на свою експресивність, італійці дуже ввічливі люди, намагаються не образити співбесідника грубістю; навпаки, вони часто вдаються до улесливості, говорять партнеру компліменти, а після тривалих ділових стосунків навіть цілують його при зустрічі, причому це - цілком щиро.
На переговорах італійці діють як одна згуртована команда. Вони люблять поторгуватися щодо угоди, дещо завищуючи ціну на свою користь. Проте легко погоджуються на розумний компроміс. Для них важливо відчувати, що вони не програли при заключенні угоди. Відомий знавець ділових культур англійський вчений Р.Д. Льюїс так рекомендує будувати ділове спілкування з італійцями: "Найкраще, якщо бізнесмени північних країн будуть відноситись до переговорів з італійцями як до своєрідної цікавої гри, яку слід вести за численними італійськими правилами, але яка приводить до серйозного й вигідного (для обох сторін) результату" [44, с. 306].
Німеччина - одна з найрозвиненіших країн світу, вона належить до "Великої Сімки" найпотужніших й найвпливовіших в економічному відношенні держав. За розміром ВВП (в поточних цінах) ФРН посідає третє місце у світі, її частка складає 6,4%.* Німеччина - найбільш розвинута країна Європи. Вона е "локомотивом" Європейського Союзу, від стану її економіки багато де в чому залежать темпи розвитку всієї організації. Можна впевнено твердити, що успіхи ЄС в першу чергу ґрунтуються на економічній стабільності Німеччини. Вона має потужну промисловість; за деякими виробами електротехнічного машинобудування верстатів, хімічної, оптико-механічної промисловості ФРН посідає перше-друге місця в світі.
ФРН більше, ніж США та Японія залежить від світового ринку. її частка в світовому експорті складає 10%, а за обсягом товарообігу вона посідає друге місце в світі після США. Частка експорту в ВНП Німеччини становить понад 20%, що є одним з найвищих показників серед держав "Великої Сімки".
Німеччина має розвинену науково - технічну базу, витрати на НДДКР становлять 3% від ВВП; проте, за науково - технічним потенціалом ФРН поступається США та Японії.
Федеративна Республіка Німеччини має одну з найкращих в світі систему соціального захисту населення, високий пересічний рівень заробітної платні Водночас за душовим розміром ВВП вона поступається США, Японії, Канаді й деяким своїм партнерам по ЄС. Вона має високу продуктивність праці (56 тис. дол. ВВП на одного зайнятого), але меншу, ніж в США (83 тис), Канаді (71 тис), Японії (57 тис), Франції (59 тис.) і навіть Італії (58 тис), хоч в 5,5 разів більше ніж в Китаї (10 тис). Висока якість німецької продукції в певній мірі компенсує на світових ринках їх високу собівартість, яка утворюється за рахунок підвищення питомих витрат на робочу сил.
Найхарактернішими
рисами німців у ділових
Переговори німці ведуть у відкритій манері, прямо висловлюють своє бачення проблеми й свою незгоду з позицією партнера часто виражають в різкій формі. Вони не схильні до обміну люб'язностями підчас переговорів, не люблять в ділових розмовах розповідати та слухати анекдоти або обговорювати факти сімейного життя один одного.
Німецький діловий етикет характеризується строгою ієрархією. Відстань між керівником і підлеглим досить відчутна і, на відміну від американців, ніяка фамільярність тут неприпустима. Підлеглий зобов'язаний виражати поштивість своєму начальнику. Спілкуючись з німецьким партнером, особливо з керівником групи, слід називати його тільки по призвіщу й обов'язково додавати титул, якщо він в нього є (наприклад: "доктор Шмідт"); в Німеччині багато докторів наук.
Німці приходять на ділову зустріч добре одягненими й вимагають того ж від партнера. Вони завчасно добре підготовлені до переговорів, вивчають сильні й слабкі сторони партнерів. Головним методом ведення переговорів є залізна логіка й спирання на факти. В процесі виконання спільної справи (узгодження контракту, його виконання) німці прагнуть спочатку ретельно завершити одну ланку дій, а потім приступити до другої, потім третьої і т.п. В цьому також полягав їх відміна від американців або представників середземноморської культури, які намагаються охопити справу в цілому і робити "все зразу": не закінчивши одного етапу, перейти до іншого. У німців так не буває, вони виконують свою справу методично.
Німці не люблять, коли їх "підганяють" підчас переговорів, вони ретельно обговорюють всі деталі угоди. Коли ж угода підписана, вони її виконують чесно, якісно й в строк. Німці - люди щирі, вони не люблять легковажного підході до серйозної справи. Вони дисципліновані, бездоганно дотримуються законів. Німець, особливо бізнесмен, не любить виділятися серед інших кричущою одежею або екстравагантною поведінкою, це вважається ознакою поганого тону.
До недоліків (з точки зору іноземця) ділової етики німців належить надмірна стриманість, похмурість підчас переговорів, відсутність почуття гумору, різкість в оцінках позицій партнера Часто іноземців дратує прискіплива схильність німців до зовнішніх атрибутів етикету: строгого одягу, чіткого додержання регламенту переговорів, підкресленої ієрархічності між колегами різного рангу, звертання тільки за призвіщем і т.п. Проте формальність в поведінці німці розцінюють як ознаку поваги до партнера. У німців дуже розвинута схильність до порядку в усьому; це навіть стосується розстановки меблів в офісі: кожний стілець повинен мати своє місце, ні до чого його переставляти в інше, як це роблять деякі візитери.
Німці люблять солідність не тільки в поведінці, але й в товарах, які вони виготовляють: якість, надійність, тривалість у використанні - ось головне.
Німці нелегко зав'язують дружні стосунки з іноземцями. Але коли це все ж таки станеться, то німець буде вірним і надійним другом [44, с. 290-300].