Інформаційні технології в сучасному міжнародному бізнесі

– Виявлення переваг і обмежень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Основні питання управління міжнародним бізнесом:

– Розширення функцій і сфери впливу міжнародних компаній;

– Розвиток організаційної структури міжнародного бізнесу;

– Боротьба за придбання конкурентних переваг, загострення суперництва;

– Формування прошарку менеджерів середньої ланки з представників місцевого населення.

4. Ера національних  держав (1945 -1970 рр.).

Особливості:

– Розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;

– Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;

– Формування мультинаціонального бізнесу;

– Створення і залучення мережі мультинаціонального обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.), що підготувало перехід до ери глобалізації.

Основні питання міжнародного менеджменту:

– Усвідомлення того, що ретельне врахування взаємних вигод – найбільш ефективна стратегія міжнародних відносин;

– Врахування культури і національних стереотипів поведінки іноземних партнерів дає економічний ефект і створює конкурентні переваги більш високого порядку;

– Перехід міжнародного бізнесу на якісно новий рівень призводить до поступової заміни управління зовнішньоекономічною діяльністю на міжнародний менеджмент.

5. Ера глобалізації (починаючи  з 70-х рр. ХХ в.). Міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни, що істотно вплинуло на розвиток як національних економік, так і світової економіки в цілому.

 

 

 

Розділ 2. Дослідження сучасних інформаційних технологій

 

2.1 Міжнародний електронний обмін комерційними і фінансовими даними

 

Традиційна паперова документація, методи її обробки і пересилання за допомогою звичайної пошти пов’язані зі значними виробничими та комерційними витратами. Експерти оцінюють вартість обробки і ведення паперової документації у 3,5–7,0 % загальної вартості комерційних операцій і доставки товарів. Виграш від застосування електронного обміну даними (ЕОД), наприклад, у автомобільній промисловості США оцінюється більш як у 200 дол. на один виготовлений автомобіль.

На рис. 2.1 показано загальну традиційну схему поставки товару, яка включає 11 операцій: 1 – запит ціни, умов поставки (по телефону або лист-запит); 2 – контрактна пропозиція, котирування на біржі (по пошті); 3 – видача замовлення; 4 – організація постачальником внутрішніх замовлень; 5 – підготовка відомості комплектування; 6 – комплектування та пакування; 7 – відправка товару; 8 – повідомлення про поставку; 9 – виставляння фактур-накладних; 10 – виставляння рахунку; 11 – оплата.

З цієї схеми видно, що постачальник і замовник у процесі  своєї взаємодії обмінюються  запитами повідомленнями, торговими і постачальницькими документами, фінансовими рахунками та квитанціями. Цілком ясно, що електронний обмін документами має великі переваги щодо оперативності, достовірності та надійності обміну.

Електронний обмін даними – це міжкомп’ютерний обмін діловими, комерційними та фінансовими електронними документами, наприклад замовленнями, платіжними інструкціями, контрактними пропозиціями, накладними, квитанціями.

ЕОД забезпечує оперативну взаємодію торгових партнерів (клієнтів, постачальників, торгових посередників, експедиторів та ін.) на всіх етапах підготовки торгової угоди, укладання контракту і реалізації поставки.

ЕОД для комерційних  цілей (ЕОКД) на етапі оплати контракту  і переказу коштів може взаємодіяти  із службою електронного обміну фінансовими документами (ЕОФД). Така взаємодія ЕОКД і ЕОФД створює для покупців (клієнтів) ефективне середовище при виконанні всіх торгово-платіжних операцій:

– он-лайн – перегляд каталогів торгових пропозицій, товарів і послуг на ринку;

– вибір у інтерактивному режимі потрібного товару/послуги, уточнення умов (вартості й термінів поставки, торгових знижок, гарантійних і сервісних зобов’язань);

– он-лайн замовлення товару/послуги або запит контрактної пропозиції, погодження та укладання контракту;

– оперативний контроль поставки товару;

– одержання за допомогою електронної пошти супровідних документів (накладних, фактур, комплектуючих відомостей тощо);

– підтвердження завершення поставки товару/послуги, виставляння і оплата рахунків;

– виконання банківсько-кредитних і платіжних операцій.

 

 

Рис. 2.1 Загальна схема  замовлення і поставки товару

Для реалізації цих операцій користувачі служби ЕОД повинні  використовувати термінальні станції, модеми або адаптери стандарту Х.25, відповідні телекомунікаційні програми. Для забезпечення надійної передачі великих обсягів даних необхідні виділені лінії зв’язку, програмне забезпечення передачі файлів, електронної пошти і підключення до мережі Х.25. Потрібні також засоби захисту даних від несанкціонованого доступу.

У EDIFACT було виділено чотири основних компоненти, які підлягають стандартизації при підготовці документів для передачі по каналах телекомунікацій. Це елементи даних (data elements), стандартні групи елементів даних (standart data segments), стандартні повідомлення (standart messages) і правила створення форматів документів (syntax rules).

Отже, було розроблено набір синтаксичних правил і комерційних елементів, який дістав скорочену назву EDIFACT і був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:

ISO 7372 – Trade Data Element Directory (Довідник комерційних елементів даних);

ISO 9735 – EDIFACT – Appliсаtion Level Syntaх rules (Правила синтаксису на користувацькому рівні).

Стандарти EDIFACT розроблялися для використання в глобальних комп’ютерних мережах з широким колом користувачів: державними устано-вами, виробниками товарів, виробів і послуг, дистриб’юторами, брокерами, транспортними експедиторами, банками, страховими компаніями та ін.

Головні цілі створення  та використання EDIFACT такі:

– визначення стандартних за синтаксисом і семантикою повідомлень, які відповідають міжнародним стандартам;

– заміна звичайних паперових форм і документів електронними документами та відповідними методами їх обробки;

– прискорення документообігу і відповідно оперативності обробки комерційних і фінансових транзакцій;

– створення для малих, середніх і великих фірм більш сприятливих і

рівних умов ринкової конкуренції;

– поліпшення умов для підготовки і здійснення торгових угод;

– більш широке й масове використання клієнтами сучасних комп’ютерних мереж і їх послуг.

Міжнародний статус стандарту EDIFACT передбачає його обов’язкове використання при адекватному обміні даними із зарубіжними партнерами для всіх підприємств і організацій України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

 

2.2 Міжнародна міжбанківська мережа SWIFT 

 

Ще наприкінці 60-х років  стало очевидним, що потужностей "паперових" технологій розрахунків недостатньо для забезпечення надійного та швидкого зв'язку між безліччю банків і їхніх філій в світовому масштабі. Обробка документів вручну приводила до безлічі помилок і коштувала дуже дорого. Положення ускладнювалося тим, що різні банки застосовували різні системи розрахунків, часто практично несумісні. Саме тому група фахівців європейських і Північно-Американських банків вирішила, що для виправлення положення, яке склалось, необхідно створення єдиної "мови" фінансових повідомлень і єдиної системи передачі повідомлень. Тільки в такий спосіб можна було створити стандартні й універсальні формати повідомлень, придатні для використання в будь-якому із тисяч банків світу.

5 травня 1973 року в Брюсселі  представниками 259 банків із 15 країн  Європи і Північної Америки було прийняте рішення про створення Співтовариства Міжнародних Фінансових Телекомунікацій - S.W.I.F.T. (Society for Worldwide International Financial Telecommunications).

Система S. W.I.F.T. дозволяє учасникам взаємодіяти один з  одним 24

години на добу та 7 днів на тиждень. Повідомлення надходять одержувачам у робочий час незалежно від їхнього географічного положення. Передача повідомлень і одержання квитанції-підтвердження займає усього декілька хвилин. Виняткову увагу S.W.I.F.T. приділяє забезпеченню захисту переданих фінансових повідомлень. Для розмежування доступу в банках використовуються смарт-картки (ICC-cards). З метою безпеки застосовуються спеціально захищені картрідери, а канали зв'язку апаратно шифруються. Фактично за час існування системи не було зареєстровано жодного випадку її "злому". Необхідно також відзначити високу надійність транспортної системи S.W.I.F.T. (до 99,9%) і наявність Центру підтримки, що цілодобово доступний користувачам.

Таким чином, кооперативне співтовариство S.W.I.F.T. є найважливішою ланкою сучасної світової фінансової системи. Важливо відмітити, що S.W.I.F.T. не виконує клірингових операцій, а с лише глобальною міжбанківською комунікаційною мережею. Постійний розвиток системи привів до того, що за допомогою мережі S.W.I.F.Т., крім чисто фінансових повідомлень (FIN), тепер можна передавати файли довільної структури (IFT - Interbank File Transfer), а також платежі комерційної торгівлі (EDIFACT - ElectronicData Interchange For Administration, Commerce and Transport).

Мета SWIFT - вивчення, створення і використання засобів, необхідних для швидкої та безпечної передачі з допомогою комп'ютерних мереж платіж-них доручень, а також будь-яких інших банківських повідомлень. Його чле-нами можуть бути банки, що здійснюють міжнародну діяльність і знаходять-ся в країні, підключення якої до мережі S.W.I.F.T. схвалено Правлінням директорів. Управління діяльністю S.W.I.F.T. здійснюється Правлінням директорів, що обирається в червні кожного року на загальних зборах. Фінансова телекомунікація, що полягає в передачі фінансових повідомлень на великі відстані, вимагає наявності системи стандартів, розробкою і підтримкою якої зайнято безліч фахівців S.W.I.F.T. в усьому світі. Як приклад такого стандарту можна привести спеціальний індивідуальний код банку (Bank Identifier Code, BIC), що служить адресою банку в мережі S.W.I.F.T. Цей код зараз є світовим стандартом для усіх фінансових організацій і визнаний ISO - міжнародною організацією стандартизації.

Весь процес передачі повідомлення від користувача А користувачу В у мережі S.W.I.F.T. можна представити у вигляді наступної послідовності кроків рис. 2.2.:

1 - Отримавши доступ  до мережі S.W.I.F.T., користувач А  посилає бан-ківське повідомлення для користувача В на свій регіональний процесор RP.

2 - Регіональний процесор RP отримує вхідні повідомлення, перевіряє на правильність заголовок, текст та номер повідомлення, після чого результати перевірки і саме повідомлення пересилаються на відповідний маршрутний процесор SP.

Рис. 2.2. Схема проходження  повідомлення в мережі S. W.I.F. Т.

3 - SP записує отримане  повідомлення на диск.

4 - SP направляє на адресу RP підтвердження про одержання  і виконує запис повідомлення.

5 - Отримавши таке підтвердження від SP, RP відправляє користувачу А позитивне (АСК) або негативне (NAK) підтвердження, у залежності від того, чи було повідомлення прийняте або не прийняте SP. Одержання АСК свідчить про те, що система S.W.I.F.T. узяла на себе відповідальність за подальшу доставку повідомлення, a NAK - про те, що повідомлення не може бути доставлено, хоча і було збережено SP для подальшого використання.

6 - Отримавши вхідне  повідомлення, SP визначає на підставі  своєї бази даних, який RP є основним для користувача В, і відправляє копію повідомлення на цей RP.

7 - RP-отримувач, тимчасово  записує повідомлення на диск  і поміщає його в одну з  черг доставки, визначених для  користувача В. Тут повідомлення  знаходиться доти, поки користувач  В не підключиться до мережі і не надішле запит на одержання повідомлень із цієї черги.

8 - Перед спробою доставки  повідомлення RP-отримувач привласнює  йому номер і запитує у свого  SP дозвіл на доставку.

9 - SP-отримувач перевіряє  правильність номера повідомлення  для доставки і записує його на диск в журнал номерів повідомлень.

10- SP-отримувач дозволяє  доставку повідомлення від RP до  користувача В.

11- RP-отримувач відправляє  повідомлення комерційному банку  В.

12- Комерційний банк-користувач  одержує повідомлення і записує його для подальшого використання.

13- Якщо термінальне  устаткування користувача підтверджує  правиль-ність отриманого повідомлення (тобто якщо контрольна сума збігається з вказаною), то на основний для користувача В RP, передається позитивне підтвердження прийому. Якщо контрольна сума не збігається, на RP поверта-ється негативне підтвердження і повідомлення вважається недоставленим.

14- RP-отримувач створює  з позитивних і негативних  підтверджень історію доставки  повідомлення і передає її  своєму SP.

15- SP доповнює загальну історію доставки повідомлення і зберігає її на диску.

16- SP-приймач посилає  копію історії доставки SP-передавачу.

17- SP-передавач зберігає  копію історії доставки повідомлення  на диску.

18-19 - Якщо користувач  А запитував підтвердження доставки повідомлення, то після одержання від SP-приймача історії доставки SP-передавач посилає відповідне підтвердження вхідному RP для передачі комерційному банку А.