Окупація Маньчжурії. Створення Манчжоу-Го. Китайське питання в Лізі Націй

Однак, уряд Японії не мав розгорнутої інформації стосовно перебігу військових дій та намірів Квантунської армії. Японська цивільна влада опинилася у делікатній та дуже незручній ситуації. Але частина політиків була вражена блискавичними перемогами армії, а окуповані території, багаті на сировину та родючі землі, були вартими клопоту, з яким Японія мусила зіштовхнутися у стосунках з іншими державами та на зібраннях Ліги Націй [7].

Сам прем’єр - міністр Японії виступив проти визнання Маньчжоу-Го як незалежної держави. У травні 1932 року в обстановці шовіністичної  істерії він був убитий в Токіо  під час путчу, організованим  екстремістськи налаштованими японськими офіцерами [6]. Була визнана Сальвадором, Таїландом, Бірмою, Філіппінами, китайськими і монгольськими урядами, що підпорядковувалися Японії, Тимчасовим індійськимурядом, Німеччиною,  Італією,  Іспанією, Ватиканом,  Польщею, Хорватією, Угорщиною,  Румунією,  Болгарією, Фінляндією, СРСР і Данією. Навіть токійський кабінет визнав це утворення лише у вересні 1932 році, підписавши з ним протокол про взаємну співпрацю в забезпеченні національної безпеки і про розміщення на території Маньчжоу-Го японських військ. Командувач Квантунської армії фактично став правителем новоствореної держави.

Цікава  інформація: Після створення Маньчжоу-Го наркоманія розповсюдилась  на всьому північному сході Китаю, особливо в крупних містах: на кожні 100 чоловік припадало п'ять курців опіуму. За рахунок цього каса уряду Маньчжоу-Го та японського казначейства щорічно поповнювалася на 500 млн. доларів. Це  було свідомою та цілеспрямованою політикою: на початку 1933 вирішено для поповнення військових витрат проводити опіумну політику, а 11 квітня 1933 японський кабінет міністрів прийняв рішення, що дозволяло вільне перевезення опіуму-сирцю з Кореї до Маньчжурії, оскільки останній катастрофічно бракувало власної сировини. Прибутки від продажу опіуму були направлені на військові витрати Японії та ведення нею агресивної війни.

1 березня 1934 року Маньчжоу-Го було проголошено імперією – Маньчжоу-Цзіго на чолі з Пу І. Маріонетковий імператор так і залишився знаряддям в руках командування Квантунської армії. Японські офіцери та урядники ретельно контролювали всю державу. Керуючись власними інтересами, японці використовували населення та ресурси Маньчжурії для зміцнення господарського комплексу держави та перетворювали її територію на плацдарм для подальших військових походів на Китай і агресії проти Монгольської народної республіки й СРСР. Японці модернізовували та швидкими темпами будували нові залізничні шляхи та шосе, інвестували у копальні та галузі промисловості, в першу чергу розвивали металургійну промисловість та військово-промисловий комплекс [7].

Маньчжоу-Го була ліквідована  в разі поразки Японії у Другій Світовій Війні. І це відбулось за такою схемою: 8 серпня 1945 СРСР оголосив війну Японії відповідно до угоди, прийнятій на Ялтинській конференції. Радянські війська вторглися на територію Маньчжурської держави з території Монгольської Народної Республіки в рамках операції "Шторм". Імператор Пу І був захоплений радянськими військами та виданий комуністичному уряду Китаю, після чого був заарештований як військовий злочинець разом з усіма іншими чиновниками Маньчжурії [7].

 

4. Китайське питання в Лізі Націй

У той самий день, коли почалася японська агресія в Маньчжурії, в  
Раді Ліги націй приступав до виконання своїх обов'язків як члена Ради представник Китаю доктор Альфред Ши. Він відразу ж офіційно звернувся до Ліги націй, вимагаючи негайного втручання для припинення агресії проти Китайської республіки. Але Рада Ліги націй на прохання Японії відклала обговорення питання. І тільки 30 вересня Рада Ліги за наполяганням китайського делегата все ж розглянула питання щодо японської агресії. Однак окрім звернення до обох сторін, в якому Рада просив обидві сторони прискорити нормалізацію своїх відносин, він не зробив ніяких практичних кроків для вирішення конфлікту і стримування агресора. Розрахунок японського імперіалізму виправдався і Великі держави не зробили ніяких активних дій на знак протесту. Рада відклала подальший розгляд питання на 14 жовтня 1931.

Тим часом до Маньчжурії продовжували прибувати транспорти з японськими військами. Одночасно японський представник у Лізі Націй не переставав запевняти, що Японія не бажає ніяких територіальних надбань і що евакуація військ вже почалася.

24 жовтня Рада Ліги прийняла резолюцію, в якій запропонувала Японії в тритижневий термін вивести свої війська з Маньчжурії. Але по Статуту Ліги Націй цей документ не мав ніякої юридичної сили, оскільки він був прийнятий не одноголосно - Японія проголосувала проти [5].

На черговій сесії Ліги націй, що відкрилася в Парижі, 16 листопада, Англія висунула пропозиції щодо врегулювання конфлікту. Ці пропозиції зводилися до того, щоб Китай, не претендуючи ні на які попередні гарантії, вступив в безпосередні переговори з Японією і зобов'язався поважати договірні права Японії в Маньчжурії. Японія ж виведе свої війська тоді, коли визнає себе цілком задоволеною. Тут видно вже пряма підтримка Японії Англією, однак проти цих пропозицій знову виступили США [5] .

 Для ознайомлення з становищем Рада Ліги націй, за пропозицією Японії, вирішила створити комісію, що увійшла в історію як комісія Літтона. Розслідування цієї комісії не принесло ніяких практичних результатів, що ще раз підтвердило недієздатність Ліги націй, як миротворчої організації.

Зі створенням Маньчжоу-Го, Китай  звернувся до Ліги Націй зі скаргою  на ці події, до Маньчжурії було відряджена комісія, що прийшла до висновку про  маріонетковий характер створеної  держави й рекомендувала не визнавати  її. Японія, не погодившись з рішенням Ліги Націй, вийшла зі складу цієї міжнародної  організації [8]. До того ж, Японія продовжувала загарбницьку політику (захоплення провінції Жехе та Внутрішню Монголію). На території останньої, як і в Маньчжурії, японці підтримали національних рух місцевого населення й дозволили скликати конференцію монгольських князів, котра висунула до Гоміндану вимогу про надання національно-територіальної автономії [4].

 

Висновки

Отже, поширення війни  за межі Європи і, зокрема, поява нових  вогників війни на інших територіях показало про неспроможність підтримання  миру і безпеки у світі. Усі  ці локальні конфлікти показали недосконалість Версальсько-Вашингтонської системи. Держави, що створили цю систему потім  відмовились від активного її дотримання і застосування у веденні  політики. Також поява в державах фашистських рухів було зумовлено  з зростанням національних занепокоєнь  щодо створеної системи. А також, неспроможність Ліги Націй вплинути на хід світових подій.

Було яскраво видно, що Японія користується заклопотаністю держав на Заході і проводить свої експансіоністські  загарбання. Створення такої держави  як Маньчжоу-Го показало, що цей конфлікт – суто політичний, адже в Японії не було ніякихдоказів до приєднання або захоплення цієї території по національній або якійсь іншій приналежності. І ще до того ж, Японія споконвічно  має проблему через своє географічне  розташування – це малі природні запаси (нафти, газу, руди), або практично  їх відсутність. І саме Маньчжоу-Го – це територія, звідки б все це викачувалось для розвитку Японії, її військових справ і ведення  війн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1. Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. Навч.посібник. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2006. – 336 с.
2. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини. ХХ століття: Навчальний посібник. – 4 вид. -К.: ФАДА, ЛТД, 2009. - 260 с.
3. Меморандум Танака. Загальні відомості. Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_japan/448/
4. Индукаева Н.С., История Международных Отношений 1918-1945 гг.: Учебное пособие. – Томск, 2003
5. Режим доступу: http://reff.net.ua/46618-Agressiya_YAponii_v_Severo_vostochnom_Kitae.html
6. Створення Маньчжоу-Го. Режим доступу: http://idetperformance.com/periferjn-pdsistemi-mzhnarodnix-vdnosin-v-20-x-rokax/282-stvorennya_manchjou-go.html
7. Створення Маньчжоу-Го. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Маньчжурська держава
8. Шталь А.В. Малі війни 1920-1930-х років. - М .: АСТ, 2003. - 544 с.