Проблеми інтеграції України до ГАТТ/СОТ

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ГАТТ/СОТ ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ – 2013

ПЛАН

 

ВСТУП…………………………………………………………………  3

 

РОЗДІЛ 1.   ГАТТ/СОТ: історія виникнення та їх роль у розвитку міжнародної торгівлі.

1. Історія створення ГАТТ/СОТ…………………………………...  5
2. Поняття, завдання та функції Світової організації торгівлі…  12

1.3  Переваги участі в системі СОТ…………………………………  16

 

РОЗДІЛ 2. Проблеми інтеграції України в ГАТТ/СОТ.

2.1 Історія переговорного процесу зі вступу України до Світової організації торгівлі……………………………………………………………  19

2.2 Проблеми інтеграції України у світовий ринок………………..  29

2.3 Національні  позитивні та негативні наслідки  членства в СОТ..  31

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………....  37

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..  40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Світова організація торгівлі (англ. World Trade Organization, WTO) — це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 159 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі. Її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг.

СОТ стала  наступницею Генеральної угоди  з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної  після Другої світової війни. Тож  попри те, що СОТ – одна з наймолодших  міжнародних організацій, багатосторонній  торговельній системі, початково закладеній ГАТТ, вже понад 50 років.

За останні  роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою  міжнародною структурою, здатною  виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало  на сьогодні практично обов'язковою  умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Приєднання  до СОТ має для України стратегічне  значення з точки зору двох важливих факторів: це умова для подальшої  поступової, інтеграції України у  європейські та світові процеси  і структури, і системного реформування національної економіки згідно з  принципами лібералізації та відкритості  ринку. Крім того, інтеграція до СОТ - це ознака сталого розвитку країни - економічного, політичного, соціального. Тому наразі дана тема є досить актуальною.

Метою даної роботи є висвітлення особливостей історичного розвитку, сучасного функціонування Світової організації торгівлі та розкриття ключових питань вступу і діяльності України у СОТ.

Об’єктом дослідження виступають діяльність Світової організації торгівлі та України у системи ГАТТ/СОТ зокрема.

 Предмет  дослідження -  передумови та  наслідки взаємодії  України із Світовою організацією торгівлі.

Відповідно  до мети, у роботі поставлені такі завдання:

- вивчити умови та етапи створення системи ГАТТ/СОТ;

- визначити місце і роль СОТ в сучасній торгівельній системі;

- розглянути історію та особливості вступу України до Світової організації торгівлі;

- визначити основні проблеми, переваги та недоліки вступу України до СОТ.

Серед вчених, які проводять дослідження в  даній галузі, найпомітнішими є Е.В. Ленський, В.А. Цвєтков, Е. Халевінська. Плеяду вітчизняних вчених цього  напряму складають Коновалова В.В., Осика С.Г., Покрещук О.О., Пятницький В.Т., Клименко І.В., Івченко О.Г., Богуславський Г.Є., Мережко О.О. та багато інших.

Джерелами отримання інформації є вивчення наукових праць українських вчених, статей, підручників з економічних дисциплін, ознайомлення з розпорядженнями Кабінету Міністрів і указами Президента та інше. Також інформаційний масив при написанні роботи становили статистичні дані, що містяться на офіційних сайтах.

 Структура  курсової роботи обумовлена метою  та поставленими завданнями і складається зі вступу, двох розділів, висновків та переліку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ГАТТ/СОТ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ЇХ РОЛЬ У РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

 

1. Історія створення ГАТТ/СОТ

Світова організація торгівлі була створена згідно рішення Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів  і почала діяти з 1995 р. Вона є наступницею  Генеральної угоди з тарифів  і торгівлі (ГАТТ – General Agreement on Tariffs and Trade GATT), укладеної одразу після Другої світової війни. ГАТТ, в свою чергу, має передісторію виникнення та історію розвитку до часу трансформації в СОТ [11, c. 120].

 Перед  початком Першої світової війни  міжнародна торгівля досягла  вже значних обсягів. Розвиток  торговельних зв’язків полегшувався  в той період стабільністю  валют та відносною свободою  руху капіталів і робочої сили, тому нагальної необхідності  у створенні міжнародної організації  для регулювання торгівлі не  було. Світова війна зруйнувала  все це і призвела до створення  режимів майже економічної автаркії. Заходи жорсткої регламентації  міжнародної торгівлі, введені країнами  в ході війни, діяли і після  її закінчення. Відродження свободи  торгівлі стало тим ідеалом,  до якого прагнули країни. І дійсно, з 1919 по 1939 p. було прийнято багато спроб створити механізм регулювання і розвитку міжнародної торгівлі.

 Вже  в 1920 р. в Брюсселі під егідою  Ліги Націй відбулась фінансова  конференція представників 30 країн.  Зрозуміло, що прийняті цією  конференцією резолюції стосувались  передовсім фінансових проблем.  Разом з тим, відносно міжнародної  торгівлі конференція висловила  побажання, щоб кожна країна  поступово переходила від політики  протекціонізму до використання  принципів вільної торгівлі.

 Друга  міжнародна конференція з економічних  питань проходила у Генуї в  1922 p. Конференція прийняла ряд  резолюцій щодо розвитку міжнародної  торгівлі, а також її більшої  урегульованості і прогнозованості.

 У  1927 р. в Женеві відбулася третя  велика економічна конференція,  на якій 200 делегатів і 150 експертів  представляли 50 країн світу. Як  наслідок, через кілька місяців  на дипломатичній конференції  була підписана спеціальна конвенція,  згідно з якою країни брали  на себе зобов’язання в шестимісячний  термін зняти всі заборони  й обмеження на імпорт та  експорт і не замінювати їх  жодними подібними заходами. Але  ця конвенція не була ратифікована  більшістю країн, і процес лібералізації  торговельно-економічних відносин  було заблоковано.

 Позитивні  результати цих міжнародних конференцій  виявилися незначними, але саме  в цей період — прийняттям  конвенцій про спрощення митних  формальностей (1923 р.), міжнародний  торговельний арбітраж (1924 р.), охорону  промислової власності (1925 р.), продукцію  промисловості вторинної переробки  металів (1929 р.) — було закладено  основу сучасного правового підґрунтя  світової системи регулювання  торгівлі. Останню перед війною  конференцію було скликано в  1933 р. в Лондоні. Здійснювані  між двома світовими війнами  спроби лібералізації торгівлі  не досягли очікуваних результатів,  але після Другої світової  війни всі питання, які обговорювалися  раніше, знову опинилися в центрі  уваги урядів майже всіх країн  світу.

 На  конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 p.) були створені дві організації  — Міжнародний валютний фонд  і Міжнародний банк реконструкції  і розвитку, а заключний акт  форуму містив рекомендації державам  щодо створення з метою регулювання  міжнародних торговельно-економічних  відносин Міжнародної організації  торгівлі. Відомі дві спроби створення  такого інституту: розробка Гаванського  статуту (конференція в Гавані) і створення ГАТТ (конференції  в Лондоні та Женеві).

 На  конференції в Гавані, яка відбувалася  з 21 листопада 1947 р. по 24 березня  1948 р.. були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не  підписали три країни - Аргентина, Польща, Туреччина. Крім того, в роботі конференції не брали участь СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціативою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві основні теми: по-перше, принципи організації та регулювання міжнародної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації з регулювання торгівлі. Угоду ратифікували лише дві країни, а самі США пізніше відмовилися від свого проекту. Таким чином, ця спроба виявилася невдалою. Натомість на Женевській конференції, яка розпочала роботу 20 жовтня 1947 p., представникам 23 держав вдалося розробити і ухвалити угоду, яка була названа Генеральною угодою з тарифів і торгівлі.

 Досягнення  угоди на Женевській конференції  пояснюється простотою і лаконічністю  тексту ГАТТ, який містив усього 35 статей; використанням механізму  двосторонніх переговорів між  країною; відсутністю нововведень  організаційного характеру, оскільки  система відтворювала традиційний  порядок функціонування міжнародних  конференцій.

 ГАТТ  спрямував свою діяльність проти  всіх видів протекціонізму, крім  митних тарифів. Щоправда з  метою зниження останніх, які  на початок діяльності ГАТТ  у багатьох країнах були занадто  високими, було створено систему  тарифних переговорів. Переговори  починались на конференціях міністрів  і продовжувались на раундах  багатосторонніх торговельних переговорів.

Статті  Генеральної угоди і сама діяльність організації ґрунтується на таких  принципах:

1. Торгівля  без дискримінації (принцип найбільшого  сприяння) - всі договірні сторони  зобов'язані надавати одна одній  однаково сприятливі умови; жодна  країна не повинна робити винятки  для іншої або застосовувати  щодо неї дискримінаційний підхід.

2.Захист  за допомогою мита - система захисту  національного виробництва має  будуватися тільки на митних  тарифах, а не на будь-яких  інших, комерційних чи адміністративних  заходах.

3.Забезпечення  стабільної основи торгівлі - "заморожування"  рівня митних ставок, які для  кожної країни визначені в  тарифних таблицях (невід'ємна частина  ГАТТ); перегляд консолідованих тарифів  і повернення до більш високого  рівня вимагає компенсації такого  підвищення.

4.Заохочення  справедливої конкуренції - однакові  фіскальні правила та інші  регламентації для товарів національного  виробництва та імпортованих  товарів; заборона демпінгу і  дозвіл застосування антидемпінгових  заходів; можливість нейтралізації  експортних премій або субсидій  за допомогою компенсаційних  зборів; гармонізація методів розрахунку  вартості товарів; недискримінація  постачальників залежно від країни  походження під час здійснення  державних закупівель.

5.Усунення  кількісних обмежень (контингентування  імпорту) - використання таких обмежень  є можливим лише у випадку  гострого дефіциту платіжного  балансу і для країн, що розвиваються. 6. Проведення консультацій, примирення  та врегулювання спорів - кожна  країна може звернутися до  ГАТТ з проханням про допомогу  в справедливому вирішенні спорів, якщо вона вважає, що її права  порушуються іншими членами; ГАТТ  проводить двосторонні консультації, а за неможливості вирішення  питання створює спеціальні групи.

7. Визнання  регіональних торговельних угод - існування регіональних торговельних  угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як  виняток за умови дотримання  певних вимог, оскільки регіональна  інтеграція повинна доповнювати  багатосторонню торговельну систему,  а не руйнувати її.

8. Створення  пільгових умов для країн, що  розвиваються - необхідність забезпечення  того, щоб країни, які розвиваються, мали сприятливіші умови виходу  на світові ринки, а розвинуті  країни, в свою чергу, утримувалися  від заходів, що можуть ускладнювати  експорт з названих країн.

9. Особливі  норми регулювання для текстилю  та одягу ГАТТ передбачає винятки  стосовно текстилю та одягу,  які забезпечують індустріально  розвинутим країнам можливість  встановлення квот на ці види  товарів на основі угоди "мультифібр" (МФА), яка існує з 1974 р.; захисні положення угоди можуть застосовуватися її учасниками якщо існує загроза руйнування внутрішнього ринку внаслідок імпорту; за рішенням Уругвайського раунду ГАТТ квоти МФА будуть поступово скасовуватися протягом десяти років, а тарифи знижуватися, тобто загальні нормативні правила ГАТТ щодо текстилю й одягу наберуть чинність з 2004 року [9, c. 31].