Суть і основні риси офшорних зон

Податковими пільгами користуються тут і резидентні компанії, які одержали статус компаній міжнародного бізнесу (International Business Companies — IBC). З доходів від своєї офшорної діяльності вони сплачують податок на прибуток за ставкою 2—5%. Вони можуть займатися фінансовими операціями, торгівлею й іноземним інвестуванням. Якщо доходи IBC перевищують 10 млн фунтів стерлінгів, то вони обкладаються податком за зниженою ставкою 0,5%. Якщо IBC займається діяльністю на території островів Джерсі і Гернсі, то доходи від такої діяльності обкладаються за підвищеною ставкою — 30%.

Особливою популярністю Нормандські  острови користуються в холдингових  і страхових компаній. При цьому  мінімальний статутний капітал  досить високий — 100 тис фунтів стерлінгів, причому 20% потрібно внести в момент заснування компанії. Ця умова ставить  перешкоди для заснування на острові  дрібних і середніх компаній.

Острови Джерсі і Гернсі мають договори про запобігання  подвійного оподаткування один з одним, а також з Великобританією. Але для одержання податкових переваг, наданих податковими угодами, корпорація повинна мати статус резидента Гернсі чи Джерсі, сплачувати 20%-ний податок і не повинна бути компанією, звільненою від сплати податків (exempt).

Ставки прибуткового податку  з фізичних осіб тут у 2—3 рази нижчі, ніж у країнах континентальної  Європи. Але разом з тим Гернсі і Джерсі для фізичних осіб «податковим раєм» не вважаються.

Ліхтенштейн

Це невелика держава (площа  близько 160 тис кв. км) розташована між Австрією і Швейцарією. Державний устрій — конституційна монархія. Населення — близько 30 тисяч жителів, які розмовляють німецькою мовою, з них 18 713 іноземців (швейцарців). Ліхтенштейн має валютно-митний союз зі Швейцарією. Як місцева валюта використовується швейцарський франк. Валютний контроль у державі відсутній.

Таємниця банківських  внесків у Ліхтенштейні охороняється ще суворіше, ніж у Швейцарії. Закон  про екстрадицію на осіб, підозрюваних у здійсненні податкових злочинів, не поширюється. Як і Швейцарія, Ліхтенштейн має репутацію країни з дуже високою економічною й політичною стабільністю.

Іноземні інвестори зазвичай створюють у Ліхтенштейні холдингові й «доміціарні» компанії. Для утворення тих та інших не існує яких-небудь обмежень.

Доміціарною компанією називають  фірму, зареєстровану в Ліхтенштейні, яка володіє чи не володіє власним  офісом і проводить усі свої ділові операції за межами Ліхтенштейну. Це одна з форм організації базових компаній.

Холдинговою компанією в  Ліхтенштейні вважають фірму, функція  якої полягає в управлінні активами чи в адміністративній діяльності як основного акціонера інших компаній.

У Ліхтенштейні переважають 4 основні організаційно-правові  форми підприємництва:

• представництво (Anstalt);
• акціонерна компанія (Aktiongesellschaft);
• торгова компанія (Treuunternehmen);
• фонд (Stiftung).

Представництво і траст  виділяються тим, що обидва можуть бути засновані тільки однією установою, тобто майно трасту не підлягає розподілу, хоча статут дозволяє переказувати доходи особам, зазначеним у статуті.

Акціонерні компанії —  це звичайні компанії з обмеженою  відповідальністю. Фонд у Ліхтенштейні — неприбуткова організація, яка володіє правом ведення комерційної діяльності з метою фінансування благодійних програм.

Як і в інших офшорних центрах, компанії-резиденти в Ліхтенштейні сплачують низькі податки на прибуток — від 7,5 до 15% залежно від відношення суми прибутку до величини власного капіталу підприємства.

Холдингові і доміціарні компанії звільнені від податку  на прибуток, а податок з капіталу становить у них усього 0,1% (однак мінімальна сума податку — 1000 швейцарських франків). При розподілі дивідендів ці компанії зобов'язані сплатити податок у розмірі 4% від суми дивідендів.

Податок на благодійні фонди  становить 0,1% від величини власного капіталу. Якщо власний капітал фонду  перевищує величину 2 млн швейцарських франків, то податкова ставка знижується до 0,075%.

Рівень прибуткового оподаткування  для фізичних осіб у Ліхтенштейні значно нижчий, ніж у більшості  європейських країн — податки  тут не перевищують 3,6—17,82%. Однак  процедура придбання права на місце проживання в цьому «податковому раї» дуже ускладнена, так що ця мета для більшості практично недосяжна.

Як і майже всі «класичні» офшорні центри, Ліхтенштейн не має  податкових угод з іншими країнами. Ліхтенштейн має договір про запобігання подвійного оподаткування тільки з Австрією, але його умови не поширюються на офшорні компанії.

Гібралтар

Гібралтар знаходиться на самому південному краї Європи. Це скелястий  півострів при вході з Атлантики  в Середземне море на відстані 22 км від узбережжя Африки. Це британська колонія, асоційована з Європейським Союзом. Іспанія пред'являє права  на Гібралтар, але політичне становище  Гібралтару стабільне.

Гібралтар, як і Нормандські  острови, вважають типовою європейською офшорною юрисдикцією. Усі зареєстровані тут іноземні «пільгові» компанії платять дуже низькі податки. Ці компанії зобов'язані відповідати стандартним офшорним вимогам — їх власниками не можуть бути місцеві резиденти, а самі компанії позбавлені права вести господарську діяльність на території півострова.

Створені на Гібралтарі компанії виконують такі функції:

• торгово-посередницькі операції;
• холдингова діяльність у країнах ЄС;
• судно володіння;
• володіння нерухомістю;
• управління інвестиційними фондами в європейських країнах.

Іноземні компанії користуються пільгами різного ступеня. Резидентні компанії платять податок на прибуток за ставкою 35%. Звільнені (exempt) компанії можуть одержати звільнення від податків на 25-літній термін. Пільгові (qualifyng) компанії зобов'язані платити податок на переказані з-за кордону доходи за ставкою 2—8%. Фізичні особи платять прогресивний прибутковий податок у 20% при доході 1500 ф. ст. і до 50% при доході понад 19 500 ф. ст., а також податок на спадщину до 25%.

Територія, як і всі інші типові офшорні зони, не має податкових угод з іншими країнами. Існує тільки одна угода про запобігання подвійного оподаткування між Гібралтаром і Великобританією, проте вона неофіційна.

Офшорні юрисдикції за межами Європи

Сянган (Гонконг)

Одним з найбільших офшорних центрів світу є Гонконг. До останнього часу він був володінням Великобританії, але й після формального поєднання  з Китаєм у 1997 р. Гонконг зберігає привабливість як податкова гавань. Китай зацікавлений у збереженні такого статусу, розглядаючи його як важливу вільну економічну зону. Тут розташовано близько 50 тис. заводів і фабрик, понад 250 банківських установ.

Після об'єднання з Китаєм реєстрація в Гонконзі офшорних компаній продовжується значними темпами.

На відміну від інших  офшорних центрів, зареєстрована в  Гонконзі торгова фірма може функціонувати як офшорна. Якщо її торгова діяльність ведеться за межами Гонконгу, то прибуток від неї не підлягає оподаткуванню. Однак у тому випадку, коли управління комерційними операціями здійснювалося з Гонконгу, доходи від них можуть обкладатися податком за ставкою 1,65%.

Секретарем офшорної компанії повинен бути резидент Гонконгу. Аудиторські перевірки компаній обов'язкові.

Термін заснування компанії становить близько 2 місяців, витрати на цю процедуру — близько 850 дол. США, мінімальні витрати, пов'язані з функціонуванням фірми протягом року, — 2300 дол. США, прибутковий податок з фізичних осіб — І5%.

Багамські, Бермудські й Кайманові острови

Ці території є складовими частинами Карибського регіону. Багатьма експертами в усьому світі  вони вважаються «зразковими» податковими гаванями. У юрисдикції цих територій зовсім відсутні прибуткові податки (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податки на розподілений прибуток корпорацій, податки на капітал і майно, трансферні податки). Строго дотримується таємниця банківських внесків. Передбачена конфіденційність інформації про засновників і акціонерів компанії, банківські рахунки фізичних і юридичних осіб, відсутність обов'язку надавати фінансову звітність. Не передбачений обмін інформацією з податковими відомствами інших країн, а також які-небудь санкції відносно осіб, які ухиляються від сплати податків. Тому не обходить ці території стороною слава місць з відмивання «брудних» грошей, а клієнти таких офшорних центрів найчастіше стають об'єктом пильної уваги контролюючих органів і податкових служб, а також Інтерполу.

Умови реєстрації і функціонування компаній на цих територіях дуже прості і загальнодоступні. На Багамських островах ліцензувати необхідно тільки страхування і банківську справу. Компанії, інкорпоровані на Багамах, можуть мати тільки одного директора, а управління фірмою вести через уповноваженого агента. Посада секретаря в компанії не обов'язкова. Замість податків на прибуток, капітал і майно існує тільки щорічний фіксований податок, який залежить від розміру статутного капіталу. Його величина коливається в межах 100—300 дол. США.

Особливою популярністю Багамські  і Кайманові острови користуються в страхових компаній. І хоча через голосні фінансово-кримінальні скандали престиж цих офшорних центрів трохи впав, вони, як і раніше, залучають велику кількість клієнтів. Так, тільки на Кайманових островах нині функціонує близько 540 банків і всіляких фондів. Там же відкриті 70 представництв десятка найбільших у світі банків.

Невіс

Це невеликий острів в  Атлантичному океані, розташований за 225 миль на схід від Пуерто-Ріко. Колишнє  британське володіння. Відрізняється від інших островів високим рівнем життя і грамотності населення. У 1984 р. уряд Невісу оголосив острів податковою гаванню. Для залучення іноземних компаній були створені дуже сприятливі умови, і протягом 1984—1994 рр. на острові було зареєстровано понад 4 тисячі компаній. Законодавством Невісу іноземні компанії не обкладаються податком на прибуток, отриманий за межами острова. Акціонери, директори і співробітники іноземних компаній можуть оселитися в будь-якому місці острова й одержати громадянство. Компанії звільнені від щорічних звітів перед владою. Немає ніяких обмежень на проведення змін у складі керівних органів компаній. Акції можна випускати іменні чи на пред'явника. Вартість акцій може бути зазначена в будь-якій валюті. Документацію фірми і її офіс можна розташувати в будь-якім місці.

Якщо капітал компанії не перевищує 100 тис дол. США, то виплачується збір уряду острова в сумі 200 дол. Крім того, стягується плата за реєстрацію компанії в сумі 450 дол.

Контроль над діяльністю іноземних підприємств практично  відсутній. Існує тільки рекомендація вести документацію відповідно до прийнятого самим же підприємством статуту. Але сама документація контролю з боку влади не підлягає.

Компанії, зареєстровані  на острові, можуть у будь-який час  перевести свій офіс і документацію в іншу країну, одержавши на це цілком рутинну згоду влади Невісу і  вносячи за це дуже скромну плату.

 

4.Юрисдикції з помірним оподаткуванням і нетипові офшорні центри

Швейцарія

До таких країн відноситься  Швейцарія. Відома в усьому світі  своїми банківськими установами, вона становить одночасно великий інтерес для корпоративного міжнародного податкового планування. Дуже помірні податки, з одного боку, і численні договори про запобігання подвійного оподаткування, укладені з більшістю провідних держав — з іншого, створюють сприятливий клімат для іноземних інвесторів.

Населення Швейцарії становить 7 млн чоловік, з яких 18,8% — іноземці. Країна оснащена зручною й надійною системою зв'язку і транспортних комунікацій із усіма країнами Європи і найбільших держав планети. Економічна і політична стабільність у ній висока. Швейцарія тривалий час була зразком дотримання банківської таємниці. На підставі швейцарських законів навіть підозрювані в здійсненні фіскально-валютних злочинів, включаючи податкове шахрайство, були надійно сховані від правосуддя. Тепер обвинувачуваним у махінаціях з метою ухилення від податків дотримання банківської таємниці не гарантується. На підставі двосторонніх угод, укладених з Німеччиною і США, такі особи піддаються карному переслідуванню.

Ці зміни в законодавстві  не похитнули, а, навпаки, зміцнили авторитет Швейцарії в міжнародному бізнесі. Для відкриття і реєстрації компанії в цій країні не потрібно особливих дозволів, які виходять за рамки загальних правил заснування фірми. Спеціальні дозволи видаються тільки при заснуванні банків, трастових і страхових компаній. Термін заснування компанії в Швейцарії становить 4—6 тижнів, а витрати, пов'язані з цією процедурою, — це внесок у скарбницю в розмірі 3% від суми акціонерного капіталу, а також плата за розробку договору компанії і запис до реєстру, який становить 1500—5000 швейцарських франків.

Найбільш розповсюджений у Швейцарії вид корпорації —  це компанії з обмеженою відповідальністю. Для їхнього заснування необхідний статутний капітал розміром 100 тис  швейцарських франків, з них 50 тис. необхідно  внести при реєстрації. Всі активи компанії можуть належати іноземцям, але більшість її директорів повинні бути резидентами Швейцарії. Податкові переваги цієї країни зумовлені тим, що в ряді кантонів існує можливість зареєструвати компанію, оподатковувану одним тільки федеральним податком (його ставка не перевищує 9,5%), тоді як муніципальний і кантональний податки, які значно перевищують федеральний, компанії дозволено не сплачувати.

Найбільш зручними і вигідними  з погляду оподаткування в  Швейцарії вважаються дві організаційно-правові  форми компаній:

Холдингова компанія. Швейцарське  законодавство вважає холдингом  підприємство, діяльність якого полягає  винятково чи переважно в участі в прибутку інших компаній. При  цьому не менше 75% його доходів повинні  складати надходження від участі в прибутку інших юридичних осіб. У більшості кантонів холдингові акціонерні компанії користуються численними привілеями, серед них: