Суть та форми міжнародної підприємницької діяльності

 діяльності України.

 Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі  України[5]:

 Ё забезпечує проведення  єдиної зовнішньоекономічної політики  при

 здійсненні суб'єктами  зовнішньоекономічної діяльності  виходу на

 зовнішній ринок, координацію  їх зовнішньоекономічної діяльності, в

 тому числі відповідно  до міжнародних договорів України;

 Ё здійснює контроль  за додержанням всіма суб'єктами

 зовнішньоекономічної  діяльності чинних законів України  та умов

 міжнародних договорів  України;

 Ё проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні

 розслідування у порядку,  визначеному законами України;

 Ё виконує інші функції  відповідно до законів України  і Положення про

 Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі  України.

 Державна митна служба  України[5].

 Ё здійснює митнийконтроль в Україні згідно з чинними законами України.

 Антимонопольний комітет  України[5]:

 Ё здійснює контроль  за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної

 діяльності антимонопольного  законодавства.

 Міжвідомча комісія  з міжнародної торгівлі [5]:

 Ё здійснює оперативне  державне регулювання зовнішньоекономічної

 діяльності в Україні  відповідно до законодавства  України;

 Ё приймає рішення  про порушення і проведення  антидемпінгових,

 антисубсидиційних або  спеціальних розслідувань та  застосування

 відповідно антидемпінгових,  компенсаційних або спеціальних  заходів.

 До органів місцевого  управління зовнішньоекономічною  діяльністю

 належать[5]:

 Ё місцеві Ради народних  депутатів України та їх виконавчі  і

 розпорядчі органи;

 Ё територіальні підрозділи (відділення) органів державного

 регулювання зовнішньоекономічної  діяльності України.

 Процес інтернаціоналізації  підприємств і країн відбувається  за участю

 різних міжнародних  організацій. До основних міжнародних  організацій

 фінансовоекономічного  спрямування, що здійснюють певну  сукупність

 функцій стосовно регулювання  спільної підприємницької діяльності,

 належать:

 Ш Банк міжнародних  розрахунків — БМР (сприяння  співпраці

 центральних банків  країн світу і здійснення міжнародних  фінансових

 операцій);

 Ш Міжнародний банк  реконструкції та розвитку —  МБРР

(спеціалізована установа 00Н, основною метою діяльності  якої є надання

 позик і кредитів  країнамчленам 00Н);

 Ш Міжнародний валютний  фонд — МВФ (сприяння розвитку

 міжнародної торгівлі  й валютних операцій, надання  коштів у іноземній

 валюті);

 Ш Міжнародна фінансова  корпорація — МФК (філія Міжнародного

 банку реконструкції  і розвитку для інвестування  приватного сектора

 економіки);

 Ш Рада 00Н з промислового  розвитку — ЮНІДО (сприяння

 всебічному розвитку  виробничої сфери країнчленів  00Н) ;

 Ш Європейський банк  реконструкції та розвитку— ЄБРР (філія

 МБРР з обслуговування  країн Європи).

 Висновок

 Отже, виконавши ряд  завдань, поставлених перед даною  курсовою

 роботою, ми можемо  зробити кілька висновків, а  саме:

1) міжнародна підприємницька  діяльність становить собою діяльність,

 що здійснюється через  науковотехнічну, виробничу, торговельну,

 сервісну та іншу  взаємокорисну співпрацю суб'єктів  господарювання двох

 чи більше країн  (міжнародних партнерів);

2) суб'єктами міжнародної  підприємницької діяльності є  фізичні особи,

 фірми, спілки підприємців,  представники держав, міжнародні

 організації, спільні  підприємства та транснаціональні  компанії;

3) основними формами сучасного  міжнародного бізнесу є експорт  та

 імпорт товарів та  послуг, господарська діяльність  за кордоном

(банківські операції, аренда, прокат, лізинг, страхування та

 менеджмент), інвестиційна  діяльність, спільне підприємництво, а також

 кооперація в галузі  науковотехнічної, виробничої, збутової  та

 сервісної діяльності.

4) найбільш поширеною  серед форм міжнародного бізнесу  є спільне

 підприємництво. Міжнародне  спільне підприємство становить  собою форму

 співробітництвапартнерів різних країн стосовно інвестування, управління, виробництва

 продукції, реалізації  товарів та послуг, розподілу  прибутків та

 ризиків.

5) розвиток міжнародного  бізнесу обумовлює необхідність  існування

 ефективного регулювання  його на державному, національному  на

 наднаціональному рівнях. Метою такого регулювання є:  забезпечення

 збалансованості сфер  та галузей країни в умовах  максимальної свободи

 міжнародного руху  товарів та факторів їх виробництва;  стимулювання

 розвитку зовнішньоекономічних  зв'язків суб'єктів підприємницької

 діяльності;

 створення передумов  для широкої інтеграції національної  економіки у

 світове господарство; захист національних економічних  інтересів в

 цілому і окремих  суб'єктів міжнародного бізнесу  зокрема; створення

 рівних можливостей  усім суб'єктам міжнародного бізнесу.  На державному

 рівні регулювання  міжнародного бізнесу здійснюють  законодавчі та

 виконавчі органи влади.  В нашій країні це Верховна  Рада України,

 Кабінет Міністрів  України, Національний Банк та  інші органи. На

 міжнародному рівні  регулювання бізнесу здійснюється  міжнародними

 організаціями, передусім  такими як Міжнародний валютний  фонд (МВФ),

 Світовий банк, Міжнародна  організація праці, Міжнародна  фінансова

 корпорація (МФК), Рада 00Н  з промислового розвитку (ЮНІДО),

 Європейський банк  реконструкції та розвитку (ЄБРР). На міжнародному

 рівні регулюються  умови експортуімпорту товарів  і факторів їх

 виробництва, здійснення  спільної підприємницької діяльності, правила

 переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок  розв'язання

 суперечок господарського  і фінансового характеру, норми  поведінки

 іноземних партнерів  тощо. Регулювання міжнародного  бізнесу на

 наднаціональному рівні  здійснюється в межах інтеграційних  об'єднань.

 Країниучасниці заключають  відповідні угоди щодо здійснення  спільного

 підприємництва і утворюють  відповідні наднаціональні інститути  по

 регулюванню спільної  підприємницької діяльності.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчик ЇМ, Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. -Львів:

 Вво "Сполом". 1998. 212 с.

2. Грузинов В.П. Э кономика  предприятия и предпринимательство. -М.:

 Софит, 1994.

3. Грузинов В.П., Грибов  В.Д. Экономика предприятия. М.: Финансы и

 статистика, 1999.

4. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного.

-К.:КНЕУ,2000.-с.51-57

5. Закон України "Про  зовнішньоекономічну діяльність"

6. І. Михасюк, А. Мельник,  М. Крупка, 3. Залога. Державне регулювання

 економіки / За ред.  дра екон. наук, проф. акад. АН Вищої  школи України

 І.Р. Михасюка. Львівський  національний університет ім. І.  Франка,

 Львів; "Львівські технології", 1999. -640с.

7. Кругман П.Р. , Обстфельд  М. Международная э кономика. Теория  и

 политика. М.: Экономический  факультет МГУ, ЮНИТИ,1997. -799 с.

8. Кукурудза І.І. Міжнародна  економіка. Матеріали до лекцій  та

 семінарів. Черкаси:  РВВ ЧДУ, 2000. с.166-175.

9. Ломакин В.К. Мировая  э кономика: Учебник для вузов. - М.:

 Финансьі, ЮНИТИ, 1999. 727 с.

10. Международные экономические  отношения /Под ред. проф. Е.Ф.Жукова.-М.: ЮНИТИДАНА, 1999.-485с.

11. Овчинников Г.П. Международная  экономика: Учебное пособие. СПб.:

 Издво Михайлова В.А, , 1999. 390 с.

12. Основи економічної  теорії: Підручник: У 2 книгах. Кн.2 / За ред.

 Ю.В. Ніколенка. 2-ге  вид. перероб. і доп. К.: Либідь, 1998. с. 211-261

13. Основы предпринимательской  деятельности / Под ред. В.М. Власовой.

 М.: Финансы и статистика, 1996. 496 с.

14. Розміщення продуктивних  сил: Підручник / За ред. В.В.

 Ковалевського, О.Л.  Михайлюк, В.Ф. Семенова. К.: Товариство "Знання",

 КОО, 1998.

15. Румянцев А.П. , Румянцева  Н.С. Міжнародна економіка;

 короткий конспект  лекцій. - К.: МАУП, 1999, с.90-93

16. Савченко А.Г. , Пухтаєвич  Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка:

 Підручник. К.: Либідь, 1999. с. 219-242

17. Спиридонов И.А. Мировая  экономика: Учеб. пособие. М.:

 ИНФРАМ, 1999.-256с.

18. Хасбулатов Р.И. Мировая  экономика. М.: ИНСАН, 1994.

19. Экономика предприятия:  Учебник для вузов / Л.Я. Аврашков, В.В.

 Адамчук , О.В. Антонова  и др. ; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф.

 В.А. Швандера. 2-е издание  перераб. и доп. М.; Банки и  биржи, ЮНИТИ,

1998. С. 670-703