Правовий нігілізм як антипод правової культури

Антиправові настрої найбільш поширились після  Жовтневої революції, коли юридичні норми підмінялись так званою пролетарською правосвідомістю "революційне  настроєних мас".

Розвитку  правового нігілізму значною  мірою сприяли грубі порушення  законності за часів культу особи  та побудови комуністичного суспільства. Посилювався командно-адміністративний тиск, зростала невіра у реальність демократичних принципів.

Юристи - вчені та практики вимушені були діяти  у відповідності не з законом, а з настановами партійного керівництва, рішеннями партійних з'їздів. Правоохоронні  органи, заплющували очі на правопорушення номенклатурних працівників.

За умов адміністративно-командної системи  порушення вимог закону і підміна  його "міцною волею", власним розсудом мали поширений характер.

Після проголошення незалежності України явища правового  нігілізму не зникли, а навпаки - поширились. Але змінились передумови, причини зневажливого ставлення  до закону. Найпоширенішими серед  них, як свідчать результати соціологічних  досліджень, є падіння рівня життя  людей, інфляція, зростання цін на товари, нестабільність і невисока якість нового законодавства, зневіра  громадян у можливості розбудови  незалежної правової держави, криза  влади, помилки керівництва тощо.

Правовий  нігілізм, так би мовити, у "чистому  вигляді" (тобто ігноруванні всіх без винятку норм права) зустрічається  рідко. Більш поширеним є прихований, або латентний, правовий нігілізм, коли ігнорується якась конкретна  правова норма або галузь права.

 

 

3. Шляхи подолання правового нігілізму

Механізм  подолання правового нігілізму  має складатися з трьох комплексних  блоків заходів:

1) комплекс  спеціально-юридичних заходів, спрямованих  на формування якісно нової,  ефективної правової системи;

2) комплекс  загальносоціальних заходів, спрямованих  на поліпшення об’єктивних умов  життя суспільства, на формування  нового соціального середовища;

3) комплекс  виховних заходів, спрямованих  на виправлення деформацій правосвідомості  і підвищення рівня правової  культури населення.

Для успішного  вирішення проблеми подолання правового  нігілізму перш за все необхідно  перетворити принцип верховенства права з декларативного у реально  діючий принцип життєдіяльності  суспільства та функціонування державної  влади. Для цього право повинно  стати системою ефективних гарантій прав і свобод людини, забезпечити  можливість прояву соціально корисної ініціативи, сприяти всебічному розвитку особистості. Необхідно знизити  силовий тиск на суб’єктів правовідносин, розширити рамки диспозитивного правового регулювання та самозахисту  громадянами своїх прав. Разом  з тим слід пам’ятати і про  обов’язки людини і громадянина, оскільки акцентування уваги на правах при нехтуванні обов’язками може також призвести до деформації правосвідомості.

Серед інших  спеціально-юридичних заходів слід виділити подолання процесуального нігілізму, вдосконалення системи  юридичної відповідальності, підвищення авторитету владних структур та легітимності закону.

На загальносоціальному  рівні необхідно забезпечити  досягнення громадської злагоди  відносно базових підвалин державно-правового  розвитку, формування консенсуальної демократії на основі діалогу та співробітництва, партнерства та взаєморозуміння, соціально  орієнтованої ринкової економіки з  міцним державним сектором, з механізмами розвитку приватної власності, з підтримкою “продуктивних” (а не спекулюючих) верств населення.

Правове виховання повинно бути зорієнтовано на підвищення рівня знання і розуміння  права вцілому та окремих правових норм і інститутів, на формування юридичних  навичок, на закріплення позитивного  сприйняття права, на виховання почуття  справедливості, відповідальності та законності, на підвищення соціально-правової активності населення. Це потребує розвитку правової пропаганди, вдосконалення  юридичної освіти, вирішення проблеми мінімуму правових знань, що необхідні  громадянам, створення умов для позитивної, цілеспрямованої, свідомої, добровільної, творчої та ініціативної діяльності суб’єктів правового спілкування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Правовий  нігілізм  (нігілізм - від лат. nihil - ніщо, нічого) - крайній прояв правового невігластва, відкидання або ігнорування права, юридичних норм і загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Як антипод правової культури правовий нігілізм породжує правопорушення навіть кримінального характеру.

Правовий нігілізм — це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Необхідна систематична робота з підвищення професійної культури всіх суб'єктів  правоохоронної системи, що сприятиме  подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого — можливість будь-якого громадянина, який не має юридіїчної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Носії правового нігілізму мають низький  рівень правосвідомості і правової культури, з одного боку, і тверду впевненість у вседозволеності  і правильності своїх дій - з другого. Право вони вважають лише якоюсь примхою, незначною перешкодою для досягнення власних цілей.

Механізм  подолання правового нігілізму  має складатися з трьох комплексних  блоків заходів:

1) комплекс  спеціально-юридичних заходів, спрямованих  на формування якісно нової,  ефективної правової системи;

2) комплекс  загальносоціальних заходів, спрямованих на поліпшення об’єктивних умов життя суспільства, на формування нового соціального середовища;

3) комплекс  виховних заходів, спрямованих  на виправлення деформацій правосвідомості  і підвищення рівня правової  культури населення.

Список  використаної літератури:

1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2002.
2. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
3. Охримович Ю. Теорія права. – К., 1991.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник /  – Харків: Консул, 2001.
5. Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 1995.
6. Теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.