Державна політика зайнятості населення та її вплив на розширене відтворення робочої сили

Державна  політика зайнятості населення та її вплив на розширене відтворення  робочої сили

Політика зайнятості населення  являє собою систему регуляторних заходів і дій соціально-економічного, адміністративно-організаційного та правового характеру, які здійснюються державними і соціальними інститутами та спрямовані на забезпечення оптимального функціонування й розвитку сфери соціально-трудових відносин, у тому числі національного ринку праці, з метою забезпечення повної зайнятості.

Державна політика зайнятості населення  виконує своєрідну роль в узгодженні економічної та соціальної політики держави. З її допомогою детермінується ієрархія цілей та завдань регулювання пропорцій суспільного відтворення, забезпечується сприяння соціально-економічному розвитку суспільства. Врешті-решт державна політика зайнятості населення безпосередньо впливає на його добробут, який є передумовою кількісного зростання та якісного вдосконалення робочої сили. Саме вона окреслює систему пріоритетів державного втручання в економіку, дає змогу розмежовувати цілі державного регулювання та засоби їх досягнення. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що економічна політика розглядається як засіб досягнення цілей, які визначаються соціальною політикою держави, а їх пов'язує та узгоджує саме політика зайнятості населення.

Інструментарій політики зайнятості населення використовується для  цілеспрямованого впливу не тільки на функціонування й розвиток ринку  праці, а й на людину як носія здатності до праці. За його допомогою здійснюється вплив на такі функції ринку праці, як розподіл працівників за галузями національної економіки, за географічною і професійними ознаками.

Економіко-географічні умови окремих  територій країни, їх виробнича спеціалізація  та рівень соціально-економічного розвитку породжують регіональні відмінності у зайнятості населення та умовах розширеного відтворення робочої сили. Це беруть до уваги при розробці територіальних програм зайнятості населення. У зв'язку з цим в політиці зайнятості розрізняють загальнонаціональний та регіональні рівні впливу, сфери прийняття рішень, компетенції структур, залучених до цього процесу.

На загальнонаціональному рівні держава для прямого та опосередкованого впливу на фактори зайнятості населення використовує такі соціально-економічні регуляторні інструменти, як кредити, субсидії, пільги та дотації підприємцям, регулювання рівня й ставок прибуткового податку. За допомогою адміністративно-організаційних важелів вона регулює кількісні співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили шляхом встановлення квот на працевлаштування, при укладанні контрактів з підприємцями; вибіркового оподаткування; зменшення або збільшення пенсійного віку; регулювання тривалості робочого часу; впливу на міграцію робочої сили, її територіальну, галузеву та професійно-кваліфікаційну мобільність. А законодавчими актами регламентуються такі складові розширеного відтворення робочої сили як її формування та використання.

На регіональному рівні вирішується більшість завдань державної політики зайнятості населення. Використовуючи арсенал її засобів, регіональні органи державного управління впливають на збалансованість регіональних ринків праці та умови відтворення робочої сили.

Державна політика зайнятості населення  поширюється на всі фази відтворення  робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і споживання), тобто на всі складові процесу функціонування та розвитку здатності до праці в  суспільному відтворенні. Йдеться  про навчання, професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації. Вони спрямовані на підтримання та розвиток якісних характеристик працівників у процесі суспільного відтворення.

Зміст політики зайнятості населення становить сукупність дій та заходів загальнодержавних і регіональних установ, спрямованих на зближення структури і пропозиції робочої сили, попиту на неї, тобто на досягнення відповідності між ними. Ці дії та заходи прямо або опосередковано впливають на параметри функціонування національного ринку праці, розширене відтворення робочої сили. До основних з них належать: працевлаштування, в тому числі тимчасове та за межами держави, професійне навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікація, профін-I формація, організація громадських, тимчасових та сезонних робіт, сприяння розвитку всіх форм зайнятості та збереженню і створенню нових робочих місць.

Безпосереднім організатором і  провідником здійснення цих заходів  в Україні є державна служба зайнятості населення, яка має для цього законодавчо встановлені повноваження. На її структурні підрозділи, якими є центри зайнятості різного рівня, покладаються і функції робочих органів виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних соціальних гарантій у сфері зайнятості в Україні створена в 1991 р. державна служба зайнятості. Вона виконує такі функції:

аналізує і прогнозує попит  і пропозицію на робочу силу та інформує населення, державні органи управління про стан ринку праці;

консультує громадян, власників  підприємств, установ і організацій про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги до професії та з інших питань;

– веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

– надає допомогу громадянам у  підборі бажаної роботи та власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі працівників;

– організовує за необхідністю професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших закладів освіти, що здійснюють підготовку і перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку і визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

– надає послуги з працевлаштування та. професійної орієнтації працівникам, що вивільняються, і незайнятому населенню;

– реєструє безробітних і,- надає  їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі грошову;

– бере участь у підготовці перспективних та поточних державних і територіальних програм зайнятості, заходів із соціального захисту різних груп населення від безробіття.

У реалізації державної політики зайнятості беруть також участь підприємства, установи й організації незалежно від форм власності. Вони зобов'язані створювати робочі місця для працевлаштування людей, які потребують соціального захисту і неспроможні конкурувати на ринку праці.

З 2001 року у зв'язку з прийняттям та введенням в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" державний центр зайнятості України набув статусу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Виконавча дирекція цього фонду організовує ; виконання його рішень, забезпечує дотримання законодавства про страхування на випадок безробіття, діє від Його імені та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом зазначеного фонду. Окрім цього, виконавча дирекція фонду та її робочі органи:

– ведуть реєстр платників страхових внесків;

– проводять збір страхових внесків;

– здійснюють оперативне розпорядження  фінансовими ресурсами Фонду  в межах затвердженого бюджету;

– виплачують матеріальне забезпечення та надають соціальні послуги, передбаченні цим Законом;

– контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

– представляють інтереси Фонду  в судових та інших органах;

– представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної : влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, Ш установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту населення, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

– готує та подає на розгляд  правління Фонду:

– пропозиції щодо вдосконалення  законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

– пропозиції щодо розміру страхових  внесків на наступний рік;

– проект бюджету та звіт про виконання  бюджету Фонду;

– пропозиції щодо розміру резерву  коштів Фонду;

– звіт про свою діяльність.

Отже, виконавча дирекція Фонду  загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття наділена значним колом повноважень у сфері регулювання зайнятості населення в нашому суспільстві.

Нині державна служба зайнятості України  перейшла на якісно новий етап свого розвитку. Це проявляється у тому, що в діяльність її базових ланок впроваджено розроблену групою викладачів Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України та співробітників останньої, Єдину технологію обслуговування незайнятого населення. Ця технологія являє собою спосіб діяльності спеціалістів державної служби зайнятості з надання її клієнтам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій та координованості процедур і операцій, визначення оптимальних засобів їх виконання.

Впровадження цієї технології у  діяльність структур державної служби зайнятості дали змогу налагодити більш  ефективне їх співробітництво з  роботодавцями, активізувати власні зусилля  безробітних щодо працевлаштування, підвищити відповідальність людини перед собою, своєю сім'єю та суспільством, значно покращити якість надання соціальних послуг клієнтам центрів зайнятості, створити сприятливі умови для високопродуктивної праці співробітників служби зайнятості населення, наблизити діяльність цього державного інституту до стандартів Європейського співтовариства.

Поряд з Єдиною технологією обслуговування незайнятого населення в центрах  зайнятості була розроблена і введена  в дію Єдина інформаційно-аналітична система служби зайнятості України (ЄІАС). Вона унікальна і визнана  департаментом інтелектуальної  власності України як винахід  з надання соціальних послуг безробітним центрами зайнятості населення України. Єдина інформаційно-аналітична система служби зайнятості містить уніфіковану оперативну базу даних про попит на працівників певного фаху, пропозицію робочої сили і можливості професійного навчання в Україні, а також електронного взаємообміну з органами державної влади, соціальних фондів, інших структур.

Впровадження Єдиної інформаційно-аналітичної  системи служби зайнятості України  формує єдиний інформаційний простір з метою більш ефективного регулювання зайнятості населення, дає змогу перерозподілити функції між районними, міськими, обласними центрами зайнятості та значно підвищити рівень, ефективність і якість соціальних послуг, які надаються населенню й роботодавцям, більш раціонально організувати документообіг. Введення в дію цієї системи як інструменту інформаційного супроводу Єдиної технології обслуговування незайнятого населення створює можливості для все більшого залучення безробітних до заходів політики зайнятості, подолання негативних соціально-економічних наслідків безробіття.

ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Стратегією економічного і соціального розвитку України на 2004—2015 рр. "Шляхом європейської інтеграції", що підготовлена відповідно до розпоряджень Президента України №372/2001-рп від 21.12.2001 р. та №385/2002-рп від 8.11.2002 р. такими базовими інституціями, як Національний інститут стратегічних досліджень, Інститут економічного прогнозування НАН України та Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, визначаються такі цілі та механізми реалізації політики зайнятості.

На етапі економічного зростання  набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики забезпечення повної продуктивної зайнятості. Зусилля органів  державної влади і, насамперед Уряду, мають концентруватися на запровадженні  дієвих стимулів створення нових  робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і самозайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку прані.

У сфері продуктивної зайнятості завдання полягає у прискоренні адаптації  населення до ринкових вимог із врахуванням  європейських та євразійських інтеграційних  процесів розвитку інфраструктури ринку  праці, підготовки кадрів. На перший план висуваються завдання удосконалення структури зайнятості та оптимізації структури робочих місць, удосконалення цільових програм з точки зору їх впливу на умови зайнятості у галузях і регіонах.

Мета державної політики щодо неформального  сектору та натурального господарства полягає у поступовому переведенні  зайнятого там населення до більш  високого рівня організації шляхом сприяння повній, продуктивній, вільно обраній зайнятості й покращання соціального захисту вразливих верств населення.

Мікробізнес є дуже нестійким та уразливим видом підприємництва, тому потребує додаткових заходів сприяння на місцевому рівні.

З метою заохочення легалізації підприємницької діяльності для підприємців, які реєструються, слід передбачити:

• організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових основ  підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку;

• забезпечення консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовних юридичних консультацій, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями;