Державна політика зайнятості населення та її вплив на розширене відтворення робочої сили

Державні субсидії надаються також  безпосередньо громадянам для цілей  професійного навчання, або, як уже  зазначалося, для організації власної справи.

Таким чином, розглянуті нами заходи регулювання зайнятості в економічно розвинених країнах показують значні масштаби втручання держави в  трудові відносини, яке, з одного боку, є виваженим і програмно-плановим та ґрунтується на наукових прогнозах  і довгостроковій політиці, враховуючи загальноекономічну кон'юнктуру, а  з іншого — не втручається у  власне підприємницьку діяльність, яка до того ж стає ефективнішою за рахунок державних програм.

Висновки

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить чинному законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід). Це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.

Основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість. Повна зайнятість означає достатність робочих місць для всіх, хто бажає працювати. Продуктивна зайнятість — це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи. Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.

У процесі переходу нашого суспільства  від командно-адміністративної до соціально орієнтованої ринкової економіки відбувається докорінна трансформація зайнятості. Основними групами чинників цієї трансформації є ринкові перетворення, глобалізація, науково-технічний прогрес, державне регулювання, структурна трансформація економіки. За умови успішної дії названих чинників характерна для 90-х років XX століття економічно вимушена, неефективна зайнятість в Україні загалом має змінитися. Зайнятість у соціально орієнтованій ринковій економіці характеризується такими основними ознаками: добровільна, ефективна, мобільна, регульована державою.

Ефективна і вільно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної  збалансованості між потребою населення  в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для  соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників та роботодавців, так і суспільства в цілому.

Соціально-економічна політика держави в галузі зайнятості повинна мати комплексний характер і спрямовуватися на досягнення поставлених перспективних цілей в цій сфері: забезпечення повної і раціональної зайнятості як необхідної передумови реалізації права громадян на працю та досягнення високого рівня життя населення. Найближчою тактичною ціллю політики зайнятості має бути збалансування попиту і пропозиції праці.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття. Згідно із законом Оукена зростання рівня безробіття на 1 процентний пункт над природним рівнем дає 2—2,5 % втрати потенційного валового національного продукту.

Основні показники економічної  активності населення, зайнятості й  безробіття можна поділити на дві  групи: 1) абсолютні, які показують  розміри, обсяги названих явищ, відображаючи чисельність відповідно економічно активного населення, зайнятих і безробітних; 2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії стосовно усього (або певної більшої категорії) населення.

Рівень економічної активності населення показує її «популярність» порівняно з іншими видами активності (неактивності) і розраховується як відношення чисельності економічно активного населення до загальної чисельності населення віком 15—70 років. Рівень зайнятості показує її поширеність серед дорослих людей і розраховується як відношення чисельності зайнятого населення до загальної чисельності населення віком 15—70 років. Рівень безробіття показує його поширеність серед економічно активного населення і розраховується як відношення чисельності безробітного населення до чисельності економічно активного населення.

Реалізація державних гарантій соціального захисту громадян від безробіття забезпечується шляхом: загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці; надання додаткових гарантій для окремих категорій громадян, які не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці; надання гарантій для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями; добровільної участі громадян у недержавному страхуванні від безробіття.

Громадяни, визнані безробітними, підлягають соціальному забезпеченню у таких видах допомоги: допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового безробіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога з безробіття; одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Матеріальне забезпечення безробітних здійснюється за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Міжнародний досвід свідчить, що втручання держави в трудові відносини повинно бути виваженим і програмно-плановим, грунтуватися на наукових прогнозах і довгостроковій політиці, враховуючи загальноекономічну кон'юнктуру. Разом з тим в розвинених країнах держава не втручається у власне підприємницьку діяльність, яка до того ж стає ефективнішою за рахунок державних програм.

Використані джерела:

1. http://pidruchniki.ws/13340203/ekonomika/tsili_napryami_realizatsiyi_politiki_zaynyatosti_naselennya_ukrayini
2. http://pidruchniki.ws/18020424/ekonomika/derzhavne_regulyuvannya_zaynyatosti_ukrayini
3. http://pidruchniki.ws/13281022/politekonomiya/derzhavna_politika_zaynyatosti_naselennya_vpliv_rozshirene_vidtvorennya_robochoyi_sili