Державне регулювання ринку соняшникової олії

Системний підхід щодо аналізу розвитку олійно-жирової промисловості передбачає наявність знань про ті елементи, що характеризують промисловість як систему, та врахування їх при розгляді названої сукупності. Використовуючи засоби цього підходу, ми вважаємо, що олійно-жирова промисловість становить собою дуже складну, але відкриту систему (рис. 1), у якій велику роль відіграють її передісторія і наслідки функціонування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Системний підхід щодо аналізу розвитку олійно-жирової промисловості

 

Еволюція української олійно-жирової галузі - з 1991 р. до 2004 р. - була відображенням існуючих реалій функціонування всієї економіки країни. Перший етап: 1991-1996 рр. - період високої інфляції (особливо це стосується 1991 - 1994 рр.), боротьба з якою змінилась масовою приватизацією державного майна (1993-1996 рр.). Другий етап: 1996 - 1998 рр. - період відносної стабілізації в макроекономіці, підвищення господарської активності суб'єктів ринку (в результаті чого збільшуються доходи, які спрямовуються на обслуговування дефіциту Державного бюджету), оптимістичних прогнозів щодо близького економічного зростання. Третій етап: 1998 - 2000 рр. - з'являються тенденції зростання, проте, цей етап ознаменовано валютною кризою - девальвацією, загальним результатом якої стало дворазове знецінювання гривні відносно долара. Отже, лише наприкінці зазначеного етапу було започатковано економічне піднесення. Четвертий етап: з 2000 р. - період економічного зростання, що підтверджується позитивною динамікою розвитку економіки України. За перші три роки цього періоду обсяг виробництва у промисловості та аграрному секторі збільшився, відповідно, на 38 та 21 %.

Процес розробки та реалізації заходів цільової концепції розвитку олійно-жирової промисловості в необхідному напрямі реалізується в категорії "державне регулювання розвитку олійно-жирової промисловості" з позицій економічної еволюції. З еволюційного погляду, формування економіки (у тому числі й олійно-жирової промисловості) характеризується не тільки нагромадженням фізичного капіталу, але й наявністю інформації. Розвиток характеризується, як правило, агрегованими показниками, що враховують інтегральний вплив множини факторів, тому суб'єкт управління не здатен врахувати нескінченної розмаїтості умов функціонування кожного економічного агента. У даному випадку через складність цієї галузі не вдається побудувати єдиної траєкторії розвитку. Можна говорити лише про його тенденції, напрями.

Перспективними інструментами аналізу структурних змін в олійно-жировій промисловості виступають інституціональний та еволюційний підходи, оскільки їм властивий більш високий ступінь теоретичної адекватності порівняно з іншими методами. Інституціональний підхід дає змогу дослідити рамки змін та варіанти дій підприємств олійно-жирової промисловості у встановлених межах. Еволюційний підхід забезпечив загальне бачення процесу економічних змін і закономірностей реакцій суб'єктів, що залежать від їх "організаційного генотипу", налагоджених процедур "природного відбору" та існуючих мутацій, що можуть бути "спровоковані" діями влади або логічним наслідком технологічних інновацій чи інституціональної інфраструктури.

У другій половині 90-х років проходили суттєві зміни в розвитку олійно-жирових підприємств, що стали результатом посилення динамізму в економічній ситуації та підвищення ролі конкуренції. Вони змушували власників активніше проводити техніко-технологічну модернізацію виробничих потужностей, зумовили зростаючу їх орієнтацію на задоволення вимог, які висуває ринок і споживач.

У результаті роздержавлення і приватизації в переробній сфері АПК склалася принципово нова ситуація: в державній власності залишається лише кожне дванадцяте підприємство і восьма частина основних фондів стратегічно важливих галузей. Різке звуження прямого регулюючого впливу держави на інвестиційний процес у цій сфері забезпечило об'єктивні передумови для широкого прояву тих переваг, заради реалізації яких і проводилася приватизація підприємств. Зростаючий попит на продукцію олійно-жирової галузі зумовлював підвищення уваги інвесторів до підприємств цієї галузі. Таким чином, в Україні набули розвитку процеси розширення виробничих потужностей діючих олійно-жирових підприємств та будівництва нових.

Дослідження поняття "державне регулювання розвитку олійно-жирової промисловості" показало, що його зміст залежить від визначення ступеня взаємозв'язку інформації, організації та процесу управління (рис. 2).

 

Рис.2. Державне регулювання розвитку олійно-жирової промисловості в системі еволюційної економіки

 

Як наслідок запропоновано еволюційну модель олійно-жирової промисловості, яка дає більш детальне відображення її властивостей, що сприяє розширенню діапазону впливів на неї, однак з них лише окремі можуть цілеспрямовано контролюватися.

У другому розділі - "Ефективність механізму державного регулювання олійно-жирового виробництва" - досліджено динаміку економічних результатів на олійно-жирових підприємствах регіону та України загалом, виявлено причини ефективного розвитку ВАТ "Кіровоградолія", представлено результати і проаналізовано наслідки адміністративно-господарського впливу на олійно-жирові підприємства.

Основу сировинних ресурсів переробних підприємств досліджуваного центрального регіону (Миколаївська, Черкаська, Полтавська, Одеська і Дніпропетровська області), як і взагалі в державі, становить насіння соняшнику, якому в структурі олійної сировини належить до 98 %. Його природноекономічні умови надають можливість одержувати високі врожаї цієї олійної культури, обсяг якої займає 46,2-55,4 % загального обсягу виробництва в державі (табл.1). Високий рівень урожайності в даному регіоні перевищує загальнодержавний показник в середньому за 2000-2003 рр. на 0,1-0,3 ц/га.

 

Таблиця 1

Динаміка валового збору і урожайності насіння соняшнику в центральному регіоні

 

Область	Урожайність, ц/га				2003р. до 2000р., %	Валовий збір,  тис. т				2003р. до 2000р.,%
	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.		2000р.	2001р.	2002р.	2003р.
Усього по Україні	12,2	9,4	12,0	11,2	91,8	3457	2251	3271	4254	123,1
Кіровоград-ська	12,8	9,1	13,6	13,8	107,8	305	185	326	510	167,2
Дніпро-петровська	13,1	10,8	12,9	10,6	80,9	452	334	491	595	131,6
Миколаївська	10,7	7,8	10,7	10,7	100,0	251	157	232	412	164,1
Одеська	11,7	9,1	10,9	11,6	99,1	311	208	266	388	124,8
Полтавська	12,7	9,4	12,9	12,7	100,0	201	109	177	273	135,8
Черкаська	13,4	9,3	13,6	14,0	104,5	107	48	85	158	147,7
Усього по регіону	12,3	9,4	12,6	11,7	95,1	1626	1041	1558	2636	162,1
Частка регіону, %	Х	Х	Х	Х	-	47,0	46,2	49,5	55,4	-

 

Олійно-жировий підкомплекс центрального регіону на сучасному етапі представлений двома основними групами підприємств: (1) олійно-екстракційні заводи (ОЕЗ) і олійно-жирові комбінати (ОЖК), що входять у галузеву асоціацію "Укроліяпром", (2) цехи малої потужності і олійниці. Сумарна потужність з переробки олійної сировини в регіоні - 910 тис. т за рік переробки насіння соняшнику, з яких 865 тис. т становлять потужності діючих спеціалізованих підприємств і 45 тис. т - невеликих олійниць і непрофільних виробництв (табл.2). Високотехнологічні спеціалізовані олійно-добувні підприємства регіону розташовані в Дніпропетровській (Дніпропетровський ОЕЗ), Одеській (Одеський ОЖК) і Полтавській (ПОЕЗ-Кернел Груп) областях.

Наявність значних сировинних ресурсів, а також гальмівний вплив мита на експорт насіння деяких олійних культур (у т.ч. на насіння соняшнику) сприяли стрімкому розвитку олійно-жирового виробництва. При цьому за останні п'ять років спостерігалося посилення конкуренції на ринку олійної сировини та продуктів її переробки.

 

Таблиця 2

Виробництво олії в центральному регіоні, тис.т

 

Область	1998р.	1999р.	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.	2003р. до 1998р., %
Усього по Україні	510,7	577,3	972,8	934,7	980,1	1279,3	744,7
Кіровоградська	29,1	53,8	103,2	85,7	79,7	106,8	60,1
Дніпропетровська	86,6	93,0	123,2	121,0	129,1	126,6	63,1
Миколаївська	8,7	8,2	7,1	7,3	4,4	2,9	11,4
Одеська	49,1	52,1	77,5	50,3	48,5	102,1	49,8
Полтавська	36,9	37,3	39,4	49,5	70,8	75,9	45,7
Черкаська	6,1	6,0	7,4	6,7	4,5	2,8	1,5
Усього по регіону	216,5	250,4	357,8	320,5	337,0	417,1	231,6
в т.ч. на спеціалізова-них підприємствах, %	76,20	80,03	83,64	83,17	87,63	82,91	63,79
Питома вага регіону в Україні, %	42,4	43,4	36,8	34,3	34,4	32,6	31,1

 

Динамічний розвиток олійно-жирової галузі та незадовільний стан виробничих потужностей (оснащення більшості олійно-добувних підприємств морально і фізично застаріло) виступають основною умовою активної інвестиційної діяльності в підкомплексі. Зараз в Україні функціонує 20 олійно-екстракційних ліній (загальною продуктивністю 3 млн. т на рік переробки насіння соняшнику), з яких експлуатується: близько 40  років - 12 ліній (57 %), від 15 до 30 років - 7 ліній (33 %), до 5 років - 1 лінія (10 %).

Сьогодні здійснюють передінвестиційні дослідження і проектні роботи з нарощування виробничих потужностей до 1000 т за добу переробки насіння соняшнику на діючих підприємствах (шляхом установки нових екстракторів фірм "Європа Краун" і "Де Смет" на Слов'янському ОЕЗ і Полтавському ОЕЗ), а також організовуються нові олійнодобувні виробництва в Одеській і Миколаївській областях.

Зміни у структурі відносин між суб'єктами олійно-жирової галузі спонукали до виявлення основних причин розвитку. Ще до початку 90-х років ХХ ст. ринок олійних культур і рослинних олій характеризувався відносною стабільністю. Держава повністю контролювала ринок шляхом централізованих закупівель у формі державного замовлення і державного контракту. Існувала єдина, встановлена державою ціна на олійну сировину, що, як правило, направлялася на переробку до державних заводів. Одночасно переробні підприємства одержували від держави істотну матеріальну підтримку (капіталовкладення, реконструкція тощо).

Початок 90-х років характеризувався докорінною зміною державної агропродовольчої політики. Дефіцит бюджету привів, практично, до повного припинення державної підтримки цін і субсидування сільськогосподарського виробництва. Урядом вводились обмеження на експорт сировини шляхом встановлення раціональної її структури на основі квотування та ліцензування. 

Як результат активної політики асоціації "Укроліяпром" щодо захисту вітчизняного товаровиробника і зростаючого дефіциту рослинної олії у вересні 1999 р. вводилося 23 % експортне мито на насіння соняшнику. Основна мета Закону " Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" полягала в легалізації ринку олійних культур, збільшенні їх переробки на вітчизняних виробничих потужностях, забезпеченні внутрішніх потреб держави в олійно-жировій продукції та в раціоналізації структури експорту.

Аналіз державного регулювання олійно-жирової галузі за період 1993-2003 рр. дає змогу зробити висновок, що цілеспрямована і виважена політика держави щодо регулювання розвитку цього підкомплексу відсутня. За цей час було прийнято 21 законодавчий акт, що істотно впливає на роботу підприємств у сфері переробки соняшнику. З них 12 прямо чи побічно обмежували економічні інтереси суб'єктів ринкової діяльності. Закони, що суперечать один одному, становлять 38 % від загальної кількості розглянутих законодавчих актів. При цьому часовий інтервал між прийняттям закону і його скасуванням, як правило, не перевищує одного року.