Державний бюджет, його структура та шляхи збалансування

Головні напрямки розподілу Урядом коштів Стабілізаційного фонду:

• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі -707,7 млн. грн.;
• фінансування інвестиційних проектів на підприємствах авіабудування,

оборонно-промислового комплексу, машинобудування тощо – 408,3 млн. грн.

• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів з

будівництва та технічного переоснащення вугледобувних  підприємств,

торфодобувних підприємств, проектів, пов’язаних з підвищенням техніки безпеки шахт – 3,6 млрд.грн.;

• реалізація інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві – 99,7 млн. грн.;
• виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в

Україні фінальної  частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу – 2,1 млрд. грн.

 

 

 

 

4. Дефіцит бюджету

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами. У разі перевищення доходів над витратами виникає бюджетний профіцит.

Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть виступати:

• Зростання державних витрат у зв'язку зі структурною перебудовою економіки і необхідністю розвитку промисловості.
• Скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи.
• Надзвичайні обставини (війни, масові заворушення, великі катастрофи, стихійні лиха).
• Неефективність фінансової системи держави.
• Політичний популізм, який виражається у зростанні соціальних програм, не забезпечених фінансовими ресурсами.
• Неефективність податкової політики, що викликає збільшення тіньового сектора економіки.

Проблема скорочення бюджетного дефіциту дуже серйозна по ряду причин. По-перше, обсяг необхідних державних витрат великий. Ці зобов'язання накопичуються десятиліттями, багато з них не підлягають скороченню, зниження інших, є непопулярним заходом і зачіпає інтереси різних груп населення. По-друге, знаходити нові джерела поповнення бюджету досить складно. Зростання податків негативно позначається на діловій активності в економіці, сприяє криміналізації економіки (ухилення від оподаткування, зростанню тіньової економіки)

Держава має кілька джерел для покриття свого дефіциту. До їх числа відносяться:

• друкування нових грошей, що, зрозуміло, підсилює інфляцію;
• неподаткові надходження, наприклад, доходи від іноземного туризму.
• зовнішній борг - міжнародний кредит, який отримав в сучасних умовах широкого розвитку. Великими боржниками є не тільки слаборозвинені, але і розвинені країни. Так, у 80-ті роки США підвищили процентні ставки в банках, щоб залучити іноземні інвестиції і за цей рахунок фінансувати бюджетний дефіцит;
• внутрішній борг - державні цінні папери, продані фірмам і населенню. До їх числа відносяться державні облігації (зобов'язання виплатити власнику запозичену у нього суму грошей у майбутньому) і казначейські зобов'язання (короткострокові до одного року-казначейські векселі). Вони зазвичай продаються зі знижкою в порівнянні з номінальною (позначеної на папері) ціною, що утворює дохід власника векселя, коли держава викуповує його назад.

Збільшення  державного боргу має ряд негативних наслідків. Цей борг складає більшу частину ВВП. що зменшує частку доходу, що йде на споживання і накопичення. У бюджеті виділяється все зростаюча частина витрат для погашення відсотків по внутрішньому боргу (10-20% всіх бюджетний витрат).

Широка продаж державних цінних паперів підприємствам і населенню неминуче веде до підвищення процентних ставок і до збільшення питомої ваги держави на ринку позикових капіталів. У підсумку виникає так званий "ефект витіснення". З ринку цінних паперів йдуть інші продавці, які не можуть дати покупцям цінних паперів більш надійні інвестиції.

У висновку, звернемо увагу, як розвивалися доходи і видатки  бюджету України, протягом 2002-2010 років.

Таким чином, з  кожним роком дефіцит державного бюджету все більше і більше зростає, з 2008 року чітко видно, що дефіцит бюджету стрімко зростає, тому що видатки перевищують доходи. А це в свою чергу небезпечно тим, що в переважній більшості своїх випадків, це призводить до інфляції.

Автор даної  роботи хотів би зауважити, що парадоксальним є той факт, що наша країна не дивлячись на дефіцит бюджету, його недофінансування, займає 3-е місце в світі по фінансуванню потреб президента після Росії та Америки. Як пише не без відоме видання "Корреспондент", приблизно $170 тисяч - тобто вартість трикімнатної квартири в новому будинку в спальному районі столиці Позняки - стільки бюджету вартий щодня, Віктор Янукович на посаді Президента України. Більше половини цієї суми, $91 500 в день, йде на те, щоб забезпечити главі держави комфорт, якого не було у його попередників, - оренду гелікоптера та літака вищого класу, ремонт держрезиденцій, будівництво спецдорогі до Межигір'я, де він живе, і інше. Тільки на ці цілі, за підрахунками Корреспондента, країна за півтора року віддала $ 50 млн. Крім цих додаткових коштів, держава щорічно виділяє на потреби Януковича та Адміністрації Президента (АП) значні суми. У 2010-му на це скарбниця направила на рахунки Держуправсправами $30,5 млн, в 2011-му - майже на третину більше, $44 млн. Тобто, пише видання, за підсумками двох років перебування Януковича при владі з урахуванням основних та додаткових витрат перша особа держави і його апарат обійдуться Україна як мінімум в $124 500 000 - це півтора річних бюджетів Хмельницької області з населенням 1,3 млн. осіб.

 

 

Для порівняння, подивимося бюджет за 2008 рік тих країн, яким ми поступаємося Росії та США.

Ранг	Країна	Доходи (мільйонів $)	Видатки	Дефецит\Профіцит	Дата
1.	США	2524000.0	2979000.0	-455000.0	2008
11.	Росія	383500.0	273500.0	+110000.0	2008
40.	Україна	65020.0	68480.0	-3460.0	2008

 

2. Шляхи збалансування державного бюджету

В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи  держави повинен бути збалансований. Однак в силу дії різних факторів (економічних, політичних, природних  та інших) часто виникає ситуація, коли доходи бюджету (податкові та неподаткові) не покривають всі необхідні для відповідного рівня бюджетної системи видатки.

Принцип збалансованості  бюджету є одним з найбільш важливих принципів бюджетної системи  кожної держави. Він полягає в  тому, що загальний обсяг передбачених бюджетом видатків повинен відповідати сумарним обсягом надходжень до бюджету. При цьому під надходженнями до бюджету маються на увазі не тільки доходи бюджету, але й інші джерела, наприклад запозичення. Таким чином, саме по собі наявність дефіциту бюджету не означає незбалансованості в тому випадку, якщо досягнуто рівність між витратами і сумарною величиною бюджетних надходжень. Незбалансований бюджет (тобто такий, де обсяг видатків перевищує надходження) фактично не можна назвати бюджетом, так як він свідомо нереальний для виконання.

Складання бюджету  з профіцитом (з перевищенням дохідної частини над видатковою) також  тягне за собою негативні наслідки. Результатом профіцитного бюджету  стане зниження ефективності використання бюджетних коштів і, як наслідок, підвищення навантаження на економіку. Отже, збалансованість бюджету - основне вимога до органів, що складають і затверджують бюджет.

Збалансований бюджет є основою нормального  функціонування органів управління держави та її адміністративно-територіальних утворень. Якщо ж хоча б невелика частина бюджетів не збалансована, це може призвести до затримки фінансування бюджетних установ, зриву термінів виконання державних і муніципальних замовлень, виникнення проблеми неплатежів у народному господарстві. Ідеальним варіантом був би, звичайно, повністю бездефіцитний бюджет, в якому сума витрат повністю відповідає обсягу доходів. Однак в умовах реальної економіки цього добитися нелегко, а часом неможливо. Якщо складання бюджету з дефіцитом неминуче, для забезпечення збалансованості доводиться залучати джерела фінансування дефіциту бюджету.

Для досягнення збалансованості бюджету у бюджетному плануванні застосовується ряд методів:

• Лімітування бюджетних витрат, тобто встановлення їх граничних величин для кожної бюджетної установи по кожному виду витрат.
• Розподіл доходів між бюджетами різних рівнів відповідно до розподілу їх видаткових повноважень.
• Заходи щодо максимізації бюджетних доходів, виявлення додаткових резервів на основі моніторингу діяльності бюджетних установ.
• Модернізація бюджетного регулювання в сфері міжбюджетних відносин.
• Планування бюджетних витрат, що тягнуть за собою потенційне зростання доходів за рахунок стимулювання економіки та ефективного вирішення соціальних завдань.
• Дотримання принципу економії витрат, відмова від витрат, які не є необхідними з точки зору суспільного блага.
• Використання таких форм бюджетних запозичень, які забезпечують найбільш надійне і ефективне залучення коштів з фінансових ринків.

Важливим інструментом у справі забезпечення збалансованості бюджету на стадії його виконання є процедура санкціонування бюджетних витрат. Вона передбачає контроль з боку казначейських органів за дотриманням бюджетними установами встановлених лімітів бюджетних зобов'язань. Цим досягається недопущення витрат, не передбачених бюджетом, а також витримування термінів здійснення витрат. У разі поточного зниження доходів бюджету щодо планових величин, передбачений механізм скорочення і блокування витрат бюджету. Необхідно постійно здійснювати фінансовий контроль за цільовим, економним та ефективним господарюванням у бюджетних установах, моніторинг динаміки бюджетних витрат.

 

 

 

Висновок

Сутність бюджету  розкривається при вивченні його як економічної категорії та як основного  фінансового плану. Бюджет як економічна категорія – є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової системи в цілому. Бюджет держави являє собою сукупність законодавчо-регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

У загальній  сумі доходів бюджету, надходження  від власної діяльності структур держави становлять лише 14% від загальної суми надходжень. Це говорить про те, що держава як суб'єкт господарювання не може (або не хоче) самостійно працювати. І залишає за собою лише функцію збирача податків. Тобто є утриманцем. А якщо врахувати тільки результати господарської діяльності держави по управлінню державними підприємствами (сума надходжень до бюджету від прибутку підприємств які знаходяться у власності держави, становить менше 1% від загальної суми доходів бюджету), то виходить, що наша держава в особі її виконавчих органів не тільки не є «ефективним» власником, а й взагалі не вміє управляти підприємствами.

Формування  бюджету - це найпоказовіший параметр, за яким ми можемо оцінювати реальний стан справ в країні, і (що цікаво) реальний політичний режим, який панує в даній державі. Бо які б яскраві і барвисті права не розписувала Конституція, реальне їх наповнення, багато в чому, залежить від фінансування, а за фінансування відповідає державний бюджет, який, тим самим, і перетворюється в справжню «одноразову» Конституцію держави. Український бюджет з року в рік будуватися виходячи з своєрідною «піраміди потреб українських політиків»

Внизу біля цієї піраміди (максимально широкою і  максимально фінансується частини) знаходяться особисті потреби правителів. Починаючи від транспортних засобів і приміщень і закінчуючи численними «рекреаційними установами» у Криму та Карпатах. Це те, що безпосередньо потрібне владі (або те, що вона вважає для себе за потрібне). Відповідно, все це відображається як найбільш «захищених» бюджетних статей. Тому, наприклад, фінансування ДУС стабільно зростає при кожній владі і при кожному президенті. Хто ж себе, рідного і коханого здатний образити?

Далі йде  «потреба в безпеці», завдяки чому правоохоронні органи ніколи у нас не бувають ображені в бюджетному фінансуванні. Точніше, бувають ображені, і в більшості своїй бідують, подібно решті народу. Але тільки не ті, хто безпосередньо відповідають за безпеку «батьків народу». За їх міцний сон і можливість і далі «рулювати» державним штурвалом.

 

Кожен президент  і кожен уряд чітко усвідомлюють глибокої народної «любові» до них  персонально. Очевидно, цієї любові вони боятися набагато більше, ніж «дружби» іноземних «стратегічних партнерів», бо репресивні структури ростуть  відносно зменшується армії.

«Потреба в  приналежності і любові» реалізується через «допомогу» потрібним людям: землякам, однопартійцям, «правильним  олігархам». У першу чергу через  різні, недоступні для «плебсу», бюджетні механізми. Влада любить «своїх», а  свої «люблять» владу. В результаті між правителями і їх «вірний паладин» панує відчуття щирої любові і відданості.

«Потреба в  шануванні» реалізується через підвищення соціальних виплат пенсіонерам, інвалідам  чи ще якимось соціально-малозабезпеченим групам. В даному випадку, логіка проста: ми вам підвищуємо на кілька гривень пенсію, а ви нас повинні любити. Що характерно, дійсно люблять. Просто потрібно спершу знайти тих, хто в житті не бачив ні від кого нічого доброго, а потім їх «облагодіяти». Ефект буде невідворотним.

«Пізнавальні  потреби» влади знаходять своє відображення в іноземних (офіційних і робочих) візитах, раутах, самітах, на яких надається  можливість побачити світ, оглянути на інших і показати себе. Фактично, будь-який наш лідер проводить  значну частину свого терміну в роз'їздах і зустрічах з «іноземними товаришами». Це, природно, вимагає витрат, які щедро заповнюються з бюджетних фондів.