Доходи та рівень життя населення України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний університет  технологій та дизайну

 

 

      

 

 

 

 

 

 

                    Реферат

 

           з  дисципліни: “Соціальне забезпечення бізнесу”

                на тему: “Доходи та рівень життя населення України”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                  

                                                                     Виконав:                                                              

                                                                                 студент ІIІ курсу                                     

                                                                               групи БіЕ 2-10

                                                                           Зайченко М.                                                                               

 

                                                             

 

                                                   Київ 2013

1. Рівень життя населення в Україні.

Стан і розвиток суспільства  визначається значною кількістю  та складом його населення, його трудовими  можливостями, рівнем та якістю життя. Показники кількості, складу, динаміки населення, рівня його життя дають змогу судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденціях, вказують державі заходи, які необхідно вжити для розвитку народонаселення. Саме населення країни є джерелом ресурсів для праці, носієм конкретних економічних відносин.

Україна переживає складний період розвитку державності, що відбивається на її населенні. Починаючи з 1993 року чисельність постійного населення  країни зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб щорічно./1,ст. 68/ За даними Держкомстату за 15 останніх років чисельність населення України зменшилась на 5 млн. осіб і складала станом на 1 липня 2006 року 31,79 млн. осіб в містах та 14,96 млн. осіб в сільській місцевості. /4, ст. 18/ За прогнозом Інституту демографії і соціальних досліджень НАН до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осіб. Це скорочення зумовлене великою кількістю факторів, серед яких економічна криза, зміна типу і режиму відтворення ( переважання смертності над народжуваністю людей), негативні тенденції у міграційних процесах, екологія та ін.

Із входженням України  в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники  середньої тривалості та рівня життя  населення, які з 1991 року зменшуються.

За визначенням ООН, рівень життя - це сукупність таких показників: здоров'я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення, тощо. Для характеристики рівня життя ООН використовує такай показник як «індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). Він включає в себе:

- тривалість життя  населення - 25-85 років;

- рівень освіти - 0-100% (кількість  років, які провів в режимі  навчання після 15 років середній  громадянин);

- обсяг ВВП на душу населення від 200 до 4000 $ США;

- ступінь задоволення  матеріальних, духовних та  соціальних потреб людини.

Для оцінки якості життя  населення  України скористуємось звітними даними «Програми розвитку організації об'єднаних націй за 2003 рік».

Загальна характеристика країн ЄС, кандидатів у члени і країн - учасниць Європейської політики суспільства за 2003 рік.

Країни	Кількість країн	Територія , тис. км2	Кількість населення, Млн.. осіб	ВВП, млрд. $ США
Країни ЄС	25	3992,2	455,6	11001,8
Кандидати в члени ЄС	4	1181,0	105,5	346,1
Учасниці Євро політики сусідства	6	1356,0	104,1	206,5
В. т. ч. Україна	1	604,0	47,5	49,5
Усього	35	6529,2	665,2	11554,4
Всі країни світу	177	133831,0	6313,8	36058,3

 

Серед вищевказаних країн, Україна займає друге місце за територією, шосте - за кількістю населення, а за випуском ВВП - тільки 21-ше. Тобто, Україна із 15,1 % території і 10,4 % населення має ВВП, який відносно країн ЄС становить лише 0,5%.

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями  ООН для порівнювання якості життя населення в різних  країнах світу, є індекс розвитку людського потенціалу. За якісною оцінкою ІРЛП 35 вищеозначених держав за кількісним складом розподілилися так:

- з високим рівнем ( ІРЛП більше 0,8) - 19 держав;

- з середнім рівнем (ІРЛП менше 0,8, але більше 0,5)  - 11 держав;

- з низьким (ІРЛП  менше 0,5)- 5 держав.

До групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності  освіти і рівня ВВП на 1 мешканця) увійшла Україна.

Компонентний склад  ІРЛП України у 2003 році.

Показники	Значення показників	Ранг за значенням  показника
Індекс очікуваної тривалості життя	0,69	35
Індекс рівня освіти	0,95	20-23
Індекс ВВП на 1 мешканця	0,67	32
ІРЛП	0,766	30

 

Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.

Якщо проаналізувати динаміку України за ІРЛП по роках:

1990 - 0,798/ 25 ранг;

1995 - 0,751/29 ранг;

2000 - 0,762/ 29 ранг;

2002 - 0,777/ 30 ранг;

2003 - 0,766/ 30 ранг.

то очевидне зменшення  показника та погіршення якості життя  населення порівняно з іншими країнами.

Суттєве падіння рівня  життя населення порівняно з  дореформеним періодом підтверджується погіршенням харчування населення, яке спостерігається не зважаючи на велику вагу витрат на харчування.

Основною причиною низького рівня життя населення в Україні  є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.

Забезпеченню народного  добробуту сприяє надання безкоштовних послуг закладами соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, культури). Оскільки бюджетне фінансування недостатнє, а колективні джерела фінансування тільки почали створюватися, витрати населення на отримання цих послуг досить вагомі, що негативно впливає на рівень та якість життя народу. Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що міри які держава приймає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо) є недостатніми.

Українська держава  в умовах відсутності достатніх  фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатне населення змогло само реалізуватися та забезпечити якісне життя, а непрацездатне - отримало достойний соціальний захист. 

 

2. Доходи населення в Україні.

Забезпечення зростання  доходів населення в будь-якій країні є одним із головних напрямів політики держави. Це зумовлено тим, що авторитет держави визначається її спроможністю дієво впливати на формування, розподіл і перерозподіл ВВП із метою створення необхідних фінансових ресурсів забезпечення для належного рівня життя усіх членів суспільства, а також тим, що в ринкових умовах заощадження населення становлять основне джерело інвестиційних ресурсів. Тому стабільне зростання доходів населення вимагає залучення усіх можливих резервів. Впровадження інновацій в управління фінансовими рішеннями набуває нових рис, пов’язаних із забезпеченням ефективності формування і використання фінансових ресурсів населення. Перш за все це стосується використання ринкових механізмів, які можуть давати швидкі результати. Розробка таких механізмів потребує, насамперед, аналізу сучасних тенденцій доходів населення.

В останні роки сформувалися позитивні тенденції  щодо формування доходів населення. Це виступає важливою умовою зменшення  відставання рівня життя населення  України від рівня життя населення  європейських держав. Та разом з тим, порівняно з країнами Європейського Союзу, доходи бюджету України на душу населення становлять 16 відсотків порівняно з Польщею, 14 відсотків – із Чехією та лише 3 відсотки – з Францією і Німеччиною . Більше того, їхній рівень майже вдвічі менший порівняно з Республікою Білорусь і втричі з Російською Федерацією.

Практика свідчить, що реальні  доходи населення з 2000 року щорічно  зростали, зокрема, у 2005 році це зростання  становило 19,8 %. Постійно збільшуються і сукупні ресурси домогосподарств. Водночас у цей період намітився розрив у зростанні доходів міського і сільського населення

Найвагомішим складником доходів населення залишається  оплата праці (табл. 1). Якщо при цьому  врахувати те, що в Україні більше половини населення – наймані  працівники, така ситуація може свідчити про негативні тенденції у рівні життя тієї частини населення, в структурі доходів якого переважає зарплата і особливо за умови її зниження.

 

 

 

Таблиця 1

Динаміка частки заробітної плати в сукупному  доході сім’ї

Рік	Частка заробітної плати в сукупному доході сім’ї, %
1990	77,1
1999	49,6
2000	48,7
2003	42,6
2004	43
2005	40,5

 

Як свідчать дані таблиці 1, в Україні спостерігається  чітка тенденція до зниження частки заробітної плати в сукупному  доході сім’ї. Це стало причиною того, що в 2005 році така частка порівняно з 1990 роком скоротилася на 47 відсотків і, навіть, порівняно з 1999 роком на 19 відсотків. Доцільно погодитися з думкою Є. Захарченка, що це явище є соціально-небезпечним, оскільки означає, що суспільство мало цінує працю, а це, у свою чергу, веде до втрати трудової мотивації. Крім того, практика затримання виплат заробітної плати призводить до нівелювання оплати праці як найнадійнішого джерела формування доходів населення. Та незважаючи на це, проголосивши перехід економіки на інноваційний шлях розвитку, Уряд України, згідно з інтерв’ю колишнього міністра економіки В. Макухи, збирається наполягати на уповільненні темпів росту заробітної плати, обмеживши її зростання 8 % у реальному вимірі, тобто з урахуванням інфляції [4] та спрямувати зекономлені кошти на розвиток технологій. Тут потрібно зазначити, що, наприклад, у 2005 році номінальна заробітна плата зросла більше ніж на 36 %, а реальна – на 24 %. Не заперечуючи, що швидке зростання доходів здатне призвести до прискорення інфляції, фахівцями справедливо наголошується, що при зростанні цін темпами, повільнішими, ніж темпи зростання доходів, рівень життя населення буде підвищено. Це важливо й тому, що хоча розмір середньої номінальної та реальної зарплати в економіці України після 2001 року і перевищує розмір прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата ще тільки наближається до прожиткового мінімуму.

Основним інструментом держави для збільшення платоспроможного попиту населення є заходи, спрямовані на підвищення рівня заробітної плати та соціальних виплат населенню. У зв’язку з цим доцільно погодитися з думкою О. Пустовойта, що урядові команди, які застосовували такий інструмент, неодмінно попадали в пастки, що зводили нанівець їхні намагання на цьому шляху. Основна з них – відсутність державного механізму збалансування темпів зростання грошових доходів і витрат населення з фізичними обсягами виробництва споживчих товарів для внутрішнього ринку .

Дійсно, протягом 2001–2003 рр. грошові доходи в розрахунку на душу населення зросли з 2 445,9 до 3 352,2 грн, тобто на 37 відсотків [6, с. 423]. Але результати цієї політики невтішні, коли зважити на показники статистичної звітності, які характеризують величину зміни грошових витрат домогосподарств у цей період: у 2000 році частка населення із середньодушовими витратами у місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, становила 87,9 % , у 2003 р. – 83,4 %, тобто зменшення відбулося лише на 4,5 %. Така розбіжність між темпами зростання грошових доходів і подолання порогу бідності в нашому суспільстві є прямою платою за недостатню увагу уряду до здійснення своєї головної функції – збалансуванню попиту і пропозиції на внутрішньому ринку товарів і послуг. Від вдалого вирішення цієї проблеми залежать рівень купівельної спроможності населення, нагромадження ним заощаджень, стабільність національної валюти, сталий розвиток економіки тощо.

У перехідній економіці  важливим джерелом доходів стають доходи від власності. Населення володіє  фінансовими та невиробленими активами, які воно може надавати у користування іншим секторам економіки (або інституційним одиницям). За це воно отримує проценти, дивіденди, ренту, доходи на страхові поліси тощо. В Україні вони складають невеликий відсоток у структурі первинних доходів (3 %). Доходи від продажу особистого і домашнього майна та нерухомості переважають у структурі доходів населення. Цей вид доходів включає в себе грошові доходи, отримані від продажу квартир, дач, гаражів, будинків, земельних ділянок.

Проте доходи від  власності поступово зростатимуть у міру створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, нагромадження населенням власного рухомого і нерухомого майна, прийняття законодавчої бази, яка б регламентувала використання населенням такого майна для отримання доходів. Частка цього елемента особливо зросла в грошових доходах сільського населення, насамперед, за рахунок паювання землі та реформування власності в сільському господарстві.

Частка доходів  від господарської діяльності також  є невисокою від 4,6 до 6,9 % . Існує  думка, що такий стан є наслідком того, що їхня суттєва частина перебуває „в тіні”.