Ефективність виробництва

Зміст

Вступ

 

1. Сутнісна характеристика  та вимірювання ефективності  виробництва.

 

2. Система економічних  і соціальних показників ефективності  виробництва 

 

   3. Основні чинники  підвищення ефективності виробництва 

 

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва  – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів  виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Дослідження ефективності виробництва  дозволяє визначити шляхи зростання  продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також  раціонального використання природних  ресурсів (економія затрат суспільної праці).

Отже, вищенаведене розкриває актуальність обраної теми курсової роботи, яка має назву “Ефективність виробництва: вимірювання та чинники підвищення ефективності”.

Мета курсової роботи - з’ясування сутності та основних типів ефективності виробництва, визначення факторів її зростання, а також характеристика економічних і соціальних показників вимірювання ефективності виробництва.

Об’єкт дослідження курсової роботи - процес виробництва.

Предмет дослідження курсової роботи - сукупність теоретичних і методичних проблем, пов’язаних з ефективністю виробництва.

 

Завдання курсової роботи:

1. З’ясувати сутність  ефективності виробництва.

2. Визначити та дати  характеристику типам і факторам  зростання ефективності виробництва.

3. Висвітлити економічні  і соціальні показники ефективності  виробництва.

Відповідно до завдань  курсової роботи побудована її структура, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Таким чином, з’ясувавши актуальність теми курсової роботи, визначивши її мету та об’єкт дослідження, охарактеризувавши  завдання курсової роботи, її структуру, можна перейти до розгляду основних частин курсової роботи.

 

1. Сутнісна характеристика виробництва  та його ефективність

 

Сутність  процесу виробництва 

    Коли  ми чуємо чи промовляємо слово  «виробництво», то уявляємо різні  підприємства, на яких створюються  конкретні блага: продукти харчування, одяг, взуття, машини, верстати, літаки, побу това техніка, будинки  тощо. Все це є результати людської праці.

   Процес виробництва  на будь-якому підприємстві здійснюється  за належної взаємодії трьох  визначальних його факторів: персоналу  (робочої сили), засобів праці  та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Звідси робимо висновок:

Виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини. Створюючи певні блага люди вступають у звязки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:

•  власне виробництво
•  основне виробництво
•  виробнича інфрастуктура
•  соціальна інфраструктура
•  розподіл
•  обмін
•  споживання

    Треба чітко розуміти, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе. Природа і праця — два головних елементи виробничо-господарської діяльності. Природа поставляє матеріали та енергію, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах — зменшення і розширення. Перший виявляється в тому, що більшість природних ресурсів обмежені таневідтворювані. Інтен сивне використання їх призводить до вичерпання. Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економнішому, раціональнішому використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширен ню виробничих можливостей. Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

 

Сутність ефективності виробництва:

Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити.

Ефективність  виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. Ефективність виробництва — це складне і багатогранне явище. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю .

 

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність  визначення й застосування для аналітичних  оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлення за окремими ознаками (класифікація) відповідних типів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення для системи господарювання (табл. 1.1).

Відповідні типи ефективності виробництва (діяльності) виокремлюються переважно на підставі одержуваних  ефектів (результатів) господарської  діяльності підприємства (організації). У зв’язку з цим виникає необхідність навести сутнісно-змістову характеристику окремих типів ефективності.

Економічну  ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:

обсяг товарної, чистої або  реалізованої продукції;

величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;

економія тих чи тих  видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;

продуктивність праці  тощо.

 

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників).

Таблиця 1.1

Типова класифікація ефективності виробництва (діяльності)

за окремими ознаками [4, с. 451]

Класифікаційна ознака	Ефективність
Одержаний результат (наслідки)	Економічна  Соціальна
Місце одержання ефекту	Локальна (комерційна)  Народногосподарська
Метод розрахунку	Абсолютна  Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту	Первинна  Мультиплікаційна  Синергічна
Структура організації виробництва	Робочого місця  Виробничого підрозділу (дільниці, цеху, виробництва)  Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва	Екстенсивного розвитку  Інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної  діяльності	Науки, техніки і технології  Організаційно-управлінських інновацій  Інвестиційних проектів і  програм
Характер витрат	Поточних витрат  Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	Повна (інтегральна)  Часткова (окрема)  Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	Зовнішньоекономічної діяльності  фірми  Діяльності спільних підприємств  і транснаціональних корпорацій

 

Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

Коли ж виробництво  продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними  наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна  ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Первинна  ефективність – це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Первинна (початкова) ефективність майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах “стартового вибуху”, супровідних можливостей та акселерації.

Дифузійний  ефект реалізується тоді, коли певне господарське-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад одержання синтетичного волокна високої якості уможливило виробництво нових видів тканини, а відтак – нових видів одягу тощо).

Ефект “стартового вибуху” – це своєрідна “ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний “стартовий вибух” стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (переконливий приклад – застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).

У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.