Економічні основи малого підприємства

Діяльність малих підприємств  у менш розвинених районах західноєвропейських  країн - це основа всієї їх соціального  й економічного життя й вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

У той же час, на дрібних підприємствах  відзначається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами  задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировини) і  забезпечують при цьому більшу зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень у муніципальні бюджети, стимулюють науково-технічний прогрес, виконують інші важливі для господарства функції [4].

Після проголошення незалежності Україна розпочала багатоступінчастий та складний процес ринкової трансформації. Він передбачає становлення валютно-грошової системи, власних законодавчих інституцій, проведення приватизації, земельної реформи, тощо.

Процес становлення малого підприємництва в молодій українській державі особливо актуальний сьогодні. В умовах гігантизму, вкрай невідлагоджених господарських зв'язків та кризової економіки в цілому малий бізнес виступає одним із засобів вирішення багатьох соціально-економічних завдань. Він сприяє послабленню монополістичних тенденцій шляхом розвитку внутрішньогалузевої конкуренції у національній економіці.

Особлива роль малих підприємств полягає у підтримці і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. За часів командної економіки ці галузі розвивалися надзвичайно слабко, оскільки держава акцентувала свою увагу на великому виробництві. Деформацію галузевої структури національної економіки можна значною мірою виправити за допомогою ефективного малого приватного бізнесу [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

3.1 Проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в Україні

 

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування  розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

- відсутність дійового механізму  реалізації державної політики  щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

- неймовірно важкий тягар оподаткування,  що примушує багатьох суб'єктів  малого підприємництва йти в тіньову економіку;

- низькі темпи та перекоси  в процесі реформування власності;

- відсутність належного нормативно-правового  забезпечення розвитку малого  бізнесу;

- обмеженість або повна відсутність  матеріальних фінансових ресурсі;

- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва;

- обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

- недосконалість системи навчання  та перепідготовки персоналу  для підприємницької діяльності тощо.

У своїй діяльності мале вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди: макро- та мікроекономічні. До першої групи належать такі:

- Податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення. Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. Понад 80% доходу підприємства вилучається у вигляді різноманітних податків та платежів. Сучасна податкова система не дає змоги підприємствам здійснювати інвестування, а також створює якнайсприятливіші умови для їх відходу у тіньовий сектор економіки. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися через відсутність або недосконалість законів, які її регулюють [8];

- Адміністративні бар'єри. Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців, вони змушені витрачати багато часу на вивчення змін до законодавства та втілення їх у свою діяльність. Підприємства піддаються частим і безпідставним перевіркам з боку різноманітних державних органів;

- Обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку. В результаті масового зростання безробіття, збільшення заборгованості по зарплатах та пенсіях, інфляційних стрибків зменшуються доходи громадян. Малий бізнес втрачає головних споживачів своєї продукції [8];

- Недостатня державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки та захисту малого підприємництва. Діє слабкий механізм фінансування, має місце невідповідне інформаційне та консультаційне забезпечення, недосконала система підготовки та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності [8];

- Низька інвестиційна активність. Нестабільність стримує підприємців від інвестування. Більшість малих підприємств не мають коштів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити є надто дорогими і короткостроковими, а більша частина прибутків спрямовується на сплату податків;

- Нерозвиненість інфраструктури. Незважаючи на велику кількість об'єктів інфраструктури, їхня роль у розвитку малого бізнесу ще дуже незначна. Між різними організаціями підтримки малих підприємств та власне малих підприємств ще не налагоджено ефективної співпраці та обміну інформацією;

- Нерозвиненість ринку фінансових джерел. Дорогі кредитні ресурси та обмеженість державних фінансових фондів значно лімітують можливості малих підприємств. Фірми змушені в основному покладатися на власні кошти та капітал приватних осіб [8];

- Тіньова економіка. Малий бізнес все частіше ширше використовує практику роботи без оформлення договорів, а також намагається переводити свої операції у готівковий оборот з метою мінімізації оподаткування. Найчастіше малі підприємства є вимушеними учасниками тіньової економіки, яких туди "заганяють" податковий тиск, державна бюрократія, тощо;

- Неефективна приватизація. Хоча малу приватизацію вже майже завершено, вона не дала значного поштовху розвиткові приватного підприємництва. Процес малої приватизації був підпорядкований багатьом обмеженням. В результаті, при нефункціонуючому вторинному ринку приватизаційних об'єктів багато підприємств перебувають в руках тих, хто неспроможний ними управляти, але не може їх продати;

- Загальна криза економіки. На тенденції розвитку малого підприємництва безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Постійний спад ВВП призводить до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення України. Можливості малих підприємств на ринку значно обмежує висока питома вага бартеру в обороті;

- Нерозвиненість ринку нерухомості. Малим підприємствам катастрофічно не вистачає офісних приміщень. Орендна плата є дуже високою, правила оренди заплутані, у багатьох випадках об'єкт не дозволяють приватизовувати разом з приміщенням;

- Нерозвиненість лізингу та франчайзингу значно звужує діапазон фінансування бізнесу. Внаслідок дороговизни лізингових платежів малий бізнес в Україні не має можливості брати обладнання у лізинг. Тому потрібно створити умови для зародження та становлення лізингових компаній, а також заохочувати банки та інші фінансові установи до участі у лізингових відносинах [5].

Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі: спосіб та час виникнення; форма  власності; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; обрану стратегію  діяльності підприємства, його організаційну  структуру; кадрову політику; можливість доступу до комерційної інформації; навички керівника професійно управляти  бізнесом; ступінь дотримання клієнтами  умов контрактів та платіжної дисципліни.

Спеціалісти Міжнародної Фінансової Корпорації (МФК) вважають, що ключовими  проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні  є труднощі при виході на ринок  для новостворених підприємств  та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств [5].

Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних  фінансових витрат для нових підприємств.

Ліцензування вимагає адекватного  визначення та переконливого обгрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.

Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно б збільшився. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії.

Велика кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткування створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування [5].

Українські та іноземні інвестори  вважають, що фінансові звіти, які  існують зараз, дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В Україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобі підприємств.

Економіка України має великий потенціал економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов'язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля [5].

 

3.2 Аналіз діяльності малих підприємств за галузевою ознакою

 

Важливим показником діяльності малих  підприємств є обсяги виробництва. Найвизначніше місце серед підприємств, що мали обсяги виробництва, посідають малі підприємства сфери торгівлі та громадського харчування. Ними в 2001 році вироблено продукції, надано послуг на суму 29647,1 тис. грн., в 2002 році - 47630,7 тис. грн. Підприємства, які діють в галузях сільського господарства, операцій з нерухомим майном, матеріально-технічного постачання і збуту, а також житлового господарства в 2002 році зменшили обсяги виробництва, порівняно з 2001 роком. Обсяг виробленої продукції у всіх інших сферах збільшився [6].

Основні фонди - це засоби праці, які  мають вартість, функціонують у виробничому  процесі тривалий час, не змінюючи при  цьому своїх форм і розмірів, а  свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Всього в 2000 році нараховувалось основних засобів на суму 331237,0 тис. грн., в 2001 році - на 507254,6 тис. грн. Найбільше основних засобів в 2000 році було в житлово-комунальних організаціях - на 114923,5 тис. грн., в промисловості - на 127475,5 тис. грн., в комунальному господарстві - на 30506,2 тис. грн., у сільському господарстві - на 21399,8 тис. грн., у будівництві - на 20527,0 тис. грн. В 2001 році лідерство зберегли ті ж самі галузі економіки [6].

Найменшу кількість основних засобів  мали малі підприємства, що працювали  в сферах інформаційно-обчислювального  обслуговування (2000 рік - 5,9 тис. грн., 2001 рік - 6,3 тис. грн.), управління (2000 рік - 18,1 тис. грн., 2001 рік - 20,0 тис. грн.), наука  і наукове обслуговування (2000 рік - 31,0 тис. грн., 2001 рік - 42,4 тис. грн.).

На жаль, управління статистики Волинської області не фіксувало такий показник, як наявність основних фондів малих  підприємств у 2002 році.

Важливим підходом до вивчення діяльності малих підприємств є аналіз фонду оплати праці та чисельності працівників підприємств за галузями економіки. Загальний фонд оплати праці в 2001 році налічував 14071,7 тис. грн. Велика частка належала промисловості - 3576,8 тис. грн., торгівлі та громадському харчуванні - 5009,2 тис. грн., будівництву - 2200,0 тис. грн. В 2002 році ці галузі займають також передові позиції. Найменший фонд оплати праці як в 2001, так і в 2002 роках, мають малі підприємства, які працюють в сфері операцій з нерухомим майном (в 2001 році - 31,0 тис. грн., в 2002 році - 51,6 тис. грн. ), культури і мистецтва (в 2001 році - 38,4 тис. грн., в 2002 році - 25,9 тис. грн.) [6].

В 2001 році середньооблікова чисельність  працівників була 12829 осіб. Ця цифра  в 2002 році зросла до 17098 осіб. Найбільша  кількість працівників в 2001 році мала місце роботи в сфері торгівлі і громадського харчування - 4817, в 2002 році - 5454, промисловості (2001 рік - 3448, 2002 рік - 5668), будівництві (2001 рік - 2048, 2002 рік - 2323). Найменше осіб працювало в таких галузях економіки, як лісове господарство (2001 рік - 8, 2002 рік - 49), операції з нерухомим майном (2001 рік - 27, 2002 рік - 18).

Проаналізувавши діяльність малих  фірм, можна зробити висновок, що в 2001-2002 роках найактивніше діяли  ті підприємства, що працювали в  сферах торгівлі та громадського харчування, будівництва, промисловості [6].

 

3.3 Аналіз фінансових результатів та ефективності діяльності малих підприємств

 

Внаслідок реалізації заходів, передбачених Регіональною програмою розвитку малого бізнесу, зростає роль суб'єктів  малого підприємництва у створенні  фінансових результатів області, ними забезпечується близько 20% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його дохід і прибуток.