Економічні основи малого підприємства

Вивчаючи ефективність діяльності підприємств, варто розглянути обсяги реалізованої ними продукції. Всього в 2001 році виручка від реалізації продукції становила 487348,6 тис. грн., в 2002 році - 532946,1 тис. грн. Найбільші обсяги зареєстровано в галузі торгівлі та громадського харчування (2001 рік - 347314,7 тис. грн., 2002 рік - 367542,4 тис. грн. ), промисловості (2001 рік - 99235,6 тис. грн., 2002 рік - 72856,6 тис. грн. ), будівництві (2001 рік - 19953,9 тис. грн., 2002 рік - 26263,4 тис. грн. ). Найменші обсяги реалізації робіт та послуг мають місце в сферах операцій з нерухомим майном (2001 рік - 138,1 тис. грн., 2002 рік - 86,5 тис. грн.), а також культури і мистецтва (2001 рік - 88,6 тис. грн., 2002 рік - 96,8 тис. грн.).

Розглянемо фінансові результати госпрозрахункових підприємств за галузями економіки за показником балансового прибутку.

Всі підприємства на 2000 рік мали 30281 тис. грн. збитку. В 2001 році він становив 194270 тис. грн., а в 2002 році - 121771 тис. грн. При цьому статистично малі підприємства лише в 2001 році мали збитку 7560 тис. грн., в попередньому і наступному роках збитку не було, а прибутку нараховувалось у 2000 році 15656 тис. грн., 2002 році - 1283 тис. грн. Серед малих підприємств в 2001 році найбільші збитки мали фірми, які працювали в сфері торгівлі та громадського харчування - 5580 тис. грн. В 2000 році ці підприємства вирізнялися серед інших найбільшим прибутком - 11609 тис. грн. Можна помітити, що суб'єкти малого підприємництва таких галузей, як промисловість, житлово-комунальне господарство, з кожним наступним роком зазнають все більших збитків. На противагу їм, фінансові результати підприємств лісового господарства, а також транспорту і зв'язку отримують все більші прибутки. Так у 2002 році вони становили відповідно 163 тис. грн. і 222 тис. грн.

Аналізуючи групування фінансових результатів малих підприємств (додаток  К), можна помітити, що в 2002 році кількість  підприємств, які одержали прибуток, збільшилась: в 2001 році їх налічувалось 988, а в 2002 році - 1323. Відповідно зменшилась кількість збиткових підприємств, число яких в 2001 році становило 906, а в 2002 році - 885.

В сферах торгівлі і громадського харчування, будівництва, науки і  наукового обслуговування, в порівнянні з 2001 роком, збільшилась кількість  прибуткових і зменшилась кількість  збиткових підприємств. В 2001 році всі малі фірми, які займалися в галузі управління були прибутковими.

Погіршилась ситуація в сільському господарстві, житлово-комунальних  організаціях, оскільки в 2002 році малі підприємства зазнали більших балансових збитків, ніж в 2001 році [6].

В 2001 році найбільший прибуток мали рентабельні  підприємства, які діяли в сфері  торгівлі та громадського харчування (7118,4 тис. грн.), друге і третє місце  посідають відповідно малі підприємства промисловості (3390,1 тис. грн.) і будівництва (967,5 тис. грн.). В 2002 році ситуація не змінилась.

Важливим результатом діяльності малих фірм є їх платежі до бюджету. Загальна сума платежів до бюджету по розрахунку в 2001 році становить 322107,4 тис. грн. При цьому процент надходження платежів до бюджету від малих підприємств наближується до 16%. Процент надходжень платежів до бюджету від малих підприємств і підприємців-фізичних осіб - 21%. Серед усіх підприємств у 2001 році найзначнішу суму платежів до бюджету зареєстровано в сфері промисловості (141932,9 тис. грн.), з яких фактично внесено 123592 тис. грн.  [6].

Найбільше платежів до бюджету надійшло від малих підприємств торгівлі та громадського харчування (22784,6 тис. грн.), промисловості (16072,4 тис. грн.), житлово-комунальних  організацій (649,0 тис. грн.) Найменше - геологорозвідувальних організацій (2,4 тис. грн.), закладів культури і мистецтва (15,1 тис. грн.), установ, які проводять операції з нерухомим майном (15,9 тис. грн.).

Оскільки в сфері лісового господарства, зв'язку, матеріально-технічного постачання та збуту працює незначна кількість  малих підприємств, то й платежі до бюджету в них невеликі. В 2002 році управління статистики інформації про платежі до бюджету не збирало.

Ознайомившись з прибутками і збитками малих підприємств, не можна повністю охарактеризувати, наскільки ефективно працювали підприємства. Для цього розглянемо рентабельність підприємств [6].

Рівень рентабельності в цілому піднявся від 0,1% до 0,9%. З таблиці видно, що в 2001 році найвищий рівень рентабельності (12,7%) мали малі фірми, які працювали в сфері управління, друге місце посідало лісове господарство (11,5%). Найнижчий рівень збитковості мали підприємства матеріально-технічного постачання і збуту (- 40,9%). У 2002 році картина змінилась. Малі фірми сфери транспорту показали найвищий рівень рентабельності - 21,7%. Найзбитковішими залишились малі підприємства зі сфери матеріально технічного постачання і збуту (- 32,8%) і культури і мистецтва (- 24,5%).

Всього в промисловості працює 275 малих підприємств, серед яких 147 є збитковими, що становить 53,5% до загальної їх кількості. При цьому серед підприємств шкіряної, хутрової і взуттєвої, а також поліграфічної промисловості збиткових немає. Найбільші прибутки від реалізації продукції мали малі підприємства борошномельно-круп'яної промисловості (1420,6 тис. грн.), найзначніших збитків зазнали малі підприємства, діяльність яких зосереджена в паперовій промисловості (1678,7 тис. грн.), а також в борошномельно-круп'яній промисловості (721,7 тис. грн.).

Отже, серед малих промислових  підприємств найвищий рівень рентабельності мала шкіряна, хутрова, взуттєва промисловість (66,2%). А найбільший рівень збитковості - промисловість будівельних матеріалів (62,9%). Проаналізувавши фінансові результати і рівень рентабельності малих підприємств Волинської області, можна визначити, суб'єкти підприємництва яких галузей працювали найефективніше - це будівництво, торгівля і громадське харчування [6].

 

3.4 Шляхи забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні

 

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному - через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП [7].

Вирішення цього завдання має зосереджуватися  на таких основних напрямах:

- створення відповідної нормативно-правової бази;

- впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

- внесення відповідних змін та доповнень до законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про власність" тощо;

- вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій; розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва; удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва; формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України "Про систему оподаткування" та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва; передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць [7].

Необхідно:

- створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;

- розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

- впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

- забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;

- впровадити віднесений на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;

- ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;

- впровадити механізм використання незв'язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;

- визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги;

- організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва;

- створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;

- проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;

- організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва [7].

Дані пропозиції перегукуються  з рекомендаціями МФК, основні з  яких: спростити процедури реєстрації нових підприємств; пояснити та обмежити процедури ліцензування; знизити  рівень податків; обмежити кількість  податків; обмежити та спростити урядові  нормативні акти; перейти до загальних  міжнародних засад бухгалтерського обліку [7].

Формування державної політики щодо підтримки малого підприємництва, визначення шляхів її реалізації повинно  бути не лише "об'єктивною необхідністю" переходу до ринку, а й невід'ємною  частиною загальнодержавної доктрини соціально-економічних перетворень  в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетворень та гарантом незворотності економічних процесів [7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Мале підприємство - це іманентний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

При визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні  та якісні критерії. До якісних критеріїв  відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот продаж, величину активів, кількість філій, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми.

Роль і місце малих підприємств в національній економіці виявляється в виконуваних ними функціях: формування конкурентного середовища; надання ринковій економіці гнучкості, оперативності реагування на потреби ринку, мобільності; прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукоємкої продукції; створення нових робочих місць і вирішення проблеми зайнятості; пом'якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, створення середнього класу.

Головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є: відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва; важкий тягар оподаткування; низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності; відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу; обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів; недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення.

Основними макроекономічними чинниками, які впливають на розвиток малих підприємств, є: обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку; незначна інвестиційна активність, обмеженість кредитів.

Ключовими проблемами на шляху  подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних  підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючи підприємств.

Подальший розвиток ситуації без активного та позитивного  втручання держави може призвести  до згортання цього сектора економіки  з відповідним загостренням економічних  проблем та посиленням соціальної напруги. Через це і виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу.