Економічна активність населення та її рівень в Харківської області

У Харківській області за даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, у середньому за І півріччя 2011 року, чисельність економічно активного населення віком 15–70 років, порівняно з відповідним періодом 2010р., зросла на 0,5% і становила 1357,4 тис. осіб. Чисельність осіб працездатного віку за вказаний період збільшилась на 13,1 тис. осіб та становила 1263,9 тис. осіб. Із зазначеної кількості громадян 1163,5 тис. осіб були зайняті економічною діяльністю,а решта – 100,4 тис. осіб відповідно до методології Міжнародної Організації Праці (МОП) класифікувалися як безробітні. 

Під зайнятістю населення розуміється ступінь залучення людей до трудової діяльності, забезпечення робочими місцями. Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у Харківській області у І півріччі 2011 року склала 1257 тис. осіб, що на 0,6% більше, ніж торік і становила 6,2% від загальної кількості зайнятих в Україні.  
Серед регіонів країни за кількістю зайнятих Харківська область посідає четверте місце, поступаючись лише Донецькій (1982,7 тис. осіб), Дніпропетровській (1538,3 тис.) областям та м. Києву (1395,6 тис.).

За рахунок зменшення чисельності безробітних, впродовж січня-червні 2011 року рівень безробіття у Харківській області мав тенденцію до скорочення. Так, він зменшився з 8,1% економічно активного населення працездатного віку у І півріччі 2010 року до 7,9%.

Основними причинами безробіття, як за результатами обстеження, так і за адміністративними даними державної служби зайнятості, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин; неможливість знайти роботу після закінчення навчального закладу.

3. Пропозиції щодо підвищення рівня економічної активності в Харківській області.

Чим більше заробітна плата перевищує прожитковий мінімум, тим вищий коефіцієнт обороту робочої сили. З підвищенням рівня життя населення зростає мобільність трудових ресурсів. У свою чергу економічно активне населення під час пошуку роботи висуває вищі вимоги (обирають лише той варіант, що повністю їх влаштовує). Трудова активність населення — це прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід і одержати за це винагороду. Особа, яка виявляє таке бажання, є носієм трудової або економічної активності. Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням особи працювати за винагороду і реалізованою, коли особа вже є зайнятою. Потенційна трудова активність становить основу формування робочої сили, а реалізована — її зайнятості. Таким чином, співвідношення між обома видами трудової активності досить об’єктивно характеризує стан ринку праці взагалі і ступінь його гнучкості зокрема. Трудова активність населення регламентується та стимулюється певними інститутами інфраструктури ринку праці. Основну стимулюючу роль беруть на себе підприємства та служби зайнятості, тому зовнішні чинники, що впливають на трудову активність розділяють на такі, що залежать від політики підприємства (соціально – демографічна структура працівників, діюча система оцінки праці, морально – психологічний клімат, оплата та стимулювання праці), і такі, що формуються залежно від діяльності інших організацій ( стан ринку праці, регіону, рівень життя та соціального забезпечення).

Отже, у підсумку можна виділити такі відповідні заходи, які повинні базуватися на узгодженні інтересів держави, роботодавців і найманих працівників з метою  сталого прогресу територіальної громади, повної реалізації здібностей  та інтересів особистості.

Список використаної літератури:

1. Сайт  http://www.ukrstat.gov.ua/  .
2. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості : [навч. посіб.] / В.С. Васильченко. – К. : КНЕУ,-  2005. – 252 с.
3. Кодекс законів про працю України (КЗпП).
4. Харьковская областная государственная администрация / Статистический бюллетень.
5. Головне управляння статистики у Харьківській області /  стат. Інформація / звітність.