Економіка малого підприємництва

Податкова політика повинна  включати перевірену досвідом країн  розвинутої економіки систему пільг: диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту; податкові інвестиційні кредити на засоби, що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів; податкові скидки на прибуток; пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів, за рахунок неоподаткованого прибутку; пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції; система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останнє є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного «франчайзингу». Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%, але для малого бізнесу – 30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. – за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. – 34%. У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток яких не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати, але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж трьох років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку[6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розвиток малого підприємництва в Харківській області

Сьогодні розвиток малого бізнесу в різних регіонах України  має неоднорідну насиченість, як за галузевими напрямками, так і  за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними умовами його існування, глибокими деформаціями в розміщенні продуктивних сил. У своїй роботі я хотіла б надати деякі статистичні данні про розвиток малих підприємств у Харківській області. Так як, ця область входить до шести областей України(Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська), що сконцентрували понад 45% основних виробничих фондів України, завдяки гіперконцентрації продуктивних сил.

Табл. 1. -  Основні показники  розвитку малих підприємств[12]

	2000	2005	2006	2007	2008
Кількість малих підприємств  на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	45	66	75	80	81
Середньорічна кількість  найманих працівників на малих підприємствах, осіб	111283	126730	144163	142210	140186
відсотків до попереднього року	102,5	95,3	…	98,6	98,6
у розрахунку на одне підприємство, осіб	8	7	7	6	6
відсотків до кількості  найманих працівників підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності	16,8	22,0	25,8	26,1	26,3

За підсумками 2008р. в  Харківській області на 10 тис. осіб наявного населення припадало 81 мале підприємство, що більше ніж у минулому році на 1 одиницю. Найбільша кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення зосереджена в м. Харкові (126 підприємств). Найбільша середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах за даний період становила  144163 осіб у 2006 році.

Табл. 2. - Питома вага малих підприємств в загальній кількості підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності по Харківській області[11].

Отже, найбільша питома вага малих підприємств в загальній кількості підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності за даний період склала 86,9% у 1999 році, і найменша – 84,7% у 2000 році.

Табл. 3. - Питома вага малих  підприємств у загальній кількості підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності за основними видами економічної діяльності[11].

(У % до загальної кількості підприємств - суб’єктів підприємницької діяльності)

	2000	2005	2006	2007
Всього	84,7	86,4	86,0	85,9
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	34,6	65,5	69,5	71,3
Рибальство, рибництво	82,4	92,0	90,9	93,5
Промисловість	81,0	83,5	82,0	81,4
Добувна промисловість	50,0	77,4	77,1	85,2
Переробна промисловість	81,6	84,5	82,8	82,2
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	50,0	60,5	62,3	61,2
Будівництво	85,5	89,1	87,6	86,4
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	89,2	82,2	81,4	80,9
Діяльність готелів  та ресторанів	95,3	96,5	96,9	95,9
Діяльність транспорту та зв'язку	80,0	88,5	86,9	87,0
Фінансова діяльність	84,6	83,4	79,3	84,9
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	92,1	95,2	95,0	95,1
Освіта	85,9	87,4	89,0	90,3
Охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	95,3	95,4	96,1	95,9
Надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	91,6	91,8	92,9	91,9

Як висновок до табл. 3. (з урахуванням додатку) можна сказати, що найбільша кількість малих підприємств зосереджена у невиробничій сфері -  71,4% (від якої 43,2% - торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; 39,5% - операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям та ін.)

Табл. 4. - Частка середньорічної кількості найманих працівників малих підприємств у загальній кількості найманих працівників за видами економічної діяльності[12].

(відсотків)

	2000	2005	2006	2007	2008
Усього   у тому числі	16,8	22,0	25,8	26,1	26,3
сільське господарство, мисливство, лісове господарство	3,4	10,5	13,5	15,6	16,4
промисловість	9,8	13,4	14,9	14,8	14,9
будівництво	35,3	37,4	43,2	43,9	43,9
торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	55,0	31,4	46,9	43,2	42,3
діяльність готелів  та ресторанів	59,9	61,9	65,6	65,7	66,0
діяльність транспорту та зв'язку	5,4	6,5	7,2	7,3	7,5
операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	28,2	49,7	48,1	51,0	51,8
освіта	38,3	31,5	29,2	31,7	32,3
охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	63,9	48,4	49,9	49,8	51,2
надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	40,6	37,9	40,9	35,4	27,4

На підприємствах малого бізнесу зайнято 141,9 тис. осіб, що становить 26,5% кількості зайнятих в усіх галузях  економіки області. Із загальної  кількості працюючих на малих  підприємствах 25,6% зайнято на підприємствах, які займаються торгівлею, ремонтом автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, 24,3% - операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 21,8% - промисловістю, зокрема, 20,8% - переробною промисловістю.

У 2008р. обсяг реалізованої продукції, робіт та послуг малим  бізнесом (у діючих цінах) склав 28271,4 млн.грн., що становить 19,2% загального обсягу реалізації у економіці області. Загальна сума операційних витрат з  реалізованої продукції (робіт, послуг) становила 28907,5 млн.грн. (20,1% загальних операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг) області).

У 2008 році в результаті господарської діяльності суб'єкти малого підприємництва Харківської  області отримали від'ємний фінансовий результат (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування у сумі 500828,2 тис.грн.

У цілому по області протягом 2008 року прибутково працювало 59,6% малих підприємств (загальна сума прибутку складає 2093309,6 тис.грн.), збитково - 40,4%. (загальна сума збитку - 2594137,8 тис.грн.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Стан малого підприємництва в зарубіжних країнах

Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному  житті багатьох країни світу США, Японії, Франції, Італії та ін.

Так, в 1986-2005 рр. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.

У окремих сферах економіки  малі підприємства домінують. Так, на їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні  проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

Процес розгортання  малих підприємств тісно зв'язаний із галузевою специфікою й економічними механізмами, що діють у тієї або  іншій країні. З цієї причини при оперуванні цифровими показниками і порівнянні досвіду розвитих капіталістичних країн із процесом формування малої економіки в Росії варто пам'ятати про розходження в рівнях розвитку інституціональної і виробничої інфраструктур, у галузевій структурі національного господарства, тобто необхідно враховувати соціокультурні особливості використовуваного досвіду.

У політиці уряду США  як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ  в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.

В умовах погіршення відтворювання великі компанії 
знаходять  "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.

Це змушує їх для виживання  інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

Дрібні і середні  підприємства грають помітну роль в  зайнятості, виробництві окремих  товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. 

До того ж малі фірми  прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень  до витрат на наукові дослідження  і розробки малих підприємств  в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.