Економіка підприємства

      Об'єднання здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним майном, до складу якого відноситься також майно, передане об'єднанню підприємствами-засновниками.

      До числа основних видів об'єднань підприємств входять:

1. асоціації,
2. корпорації,
3. консорціуми,
4. концерни,
5. холдінги,
6. конгломерати,
7. фінансово-промислові групи,
8. франчайзинг.

     Відповідно до чинного законодавства господарські об'єднання поділяються на договірні і статутні. До договірних об'єднань законодавець відносить асоціації та корпорації, а до статутних - консорціуми і концерни.

      І. Договірні об’єднання.

   Основним у правовому становищі договірних об'єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть вийтизіскладу діючого договірного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зобов'язання і укладені договори підприємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

      Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднання:

1)Самостійні підприємства, що ввійшли  до складу об'єднання до 1 квітня 1991 р. можуть вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу.

2)Аналогічний порядок виходу  встановлений для структурних  підрозділів (одиниць) об'єднань. При виході цим суб'єктам надаються  права підприємств. 

3)За згодою об'єднання має  право вийти з його складу  підприємство, яке створене об'єднанням (ст.27 Закону "Про власність").

 

 

         ІІ. Статутні об’єднання.

    Особливості правового становища статутних об'єднань полягають у тому, що:

- засновниками їх є власники  і уповноважені органи, а не  самі підприємства. Зокрема, це  стосується державних концернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни загальнодержавної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету міністрів України (декретами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети. Статутні об'єднання галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізовуються і ліквідовуються відповідними радами народних депутатів чи держадміністраціями (наприклад, державна корпорація "Київміськбуд);

 

 

      1.3 Сутність  об’єднання підприємств 

 

     Відповідно до законодавства підприємства у своїй господарській діяльності можуть об’єднуватися. У сучасному західному законодавстві, а також в юридичній літературі об’єднання підприємств називаються: «групи компаній», «об’єднані підприємства», «товариства товариств», «консорціум», «концерн». Такі назви, як «картель», «синдикат», «трест», вживаються дедалі менше. Слід зазначити відсутність ідентифікації в національних законах. Для позначення головного підприємства в групі використовуються терміни: «контролююче», «материнське». Підприємства залежні, підпорядковані переважно визначаються як «залежні», «дочірні», «пов’язані» або філії.

       Глобалізація й ускладнення економічних і фінансових зв’язків, що почалися в 60-х роках, посилили процеси створення об’єднань підприємств, з’являються транснаціональні корпорації і банки (ТНК, ТНБ).

     Сутність об’єднань підприємств полягає в тому, що домінування чи підпорядкування визначаються володінням установчим, або пайовим, капіталом.

 

          Юридичне оформлення підприємницьких відносин в об’єднаннях може будуватися на принципах субординації і координації. Економічне співробітництво, побудоване на принципі субординації, звичайно визначається підписаним договором. У ньому головне підприємство контролює залежні підприємства через володіння більшістю голосів на їхніх загальних зборах. У групах підприємств, заснованих на координаційних принципах, підпорядковані і головне підприємства об’єднані на ґрунті загальних економічних інтересів. В англосаксонських країнах їх називають консорціумами.

       За законом ФРН визначені три форми правових відносин об’єднань підприємств.

    Перша — пов’язані підприємства, відносини між якими виникають у тому разі, коли першому підприємству належить більшість акцій другого юридично самостійного підприємства. Отже, друге підприємство перебуває у володінні першого. Якщо ж перше підприємство володіє більшістю голосів у другому підприємстві, то воно «розглядається як таке, що управляється більшістю голосів».

    Друга форма пов’язаних підприємств — це залежні і головне підприємства. Залежними підприємствами є юридично самостійні підприємства, що перебувають під прямим або непрямим впливом головного підприємства. Останнє може мати більшість паїв у залежному підприємстві.

      Третя форма передбачає утворення концерну. Кілька залежних підприємств об’єднуються під єдиним керівництвом головного підприємства, при цьому вони стають підприємствами концерну.

 

1.4 Мета створення та функції

 

   Підприємства, що входять до складу об'єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності.

   Об'єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

   Об’єднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об'єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

      Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

     Його головна задача — задовольняння суспільних потреб у продукції (роботах, послугах) і реалізація на основі отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів трудового колективу і власника майна.

     Цільова функція підприємства — максимізація доходу (прибутку), є його довгостроковою метою, за для якої воно може в деяких випадках на короткий строк прагнути до росту обсягу виробництва, дотримуючи якої-небудь ринкової тактики чи навіть тимчасово скорочувати виробництво.

     Підприємство вважається створеним і здобуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, здійснюваної як правило, за місцем перебування у виконавчому комітеті відповідного Ради народних депутатів, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

    Предметом діяльності Підприємства є:

 

-          організація і ведення рослинництва і тваринництва, включаю-чи виробництво промислової сировини і насіннєвого матеріалу;

-          переробка  й обробка сільськогосподарських  продуктів, а та-кож наступна  торгівля ними;

-          здійснення  торгівлі сільськогосподарськими машинами, уста-ткуванням і предметами сільськогосподарського призначення всіх видів, а також надання послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом і супутніх йому;

-          виконання  робіт зі збереження і транспортування  сільськогос-подарських продуктів, сировини, устаткування, матеріалів і т.д. з використанням усіх придатних шляхів, техніки і транспортних за-собів як внутрішньодержавного так і міжнародного підпорядкуван-ня;

-          організація  і фінансування робіт з модернізації  виробництва на сільськогосподарських підприємствах України;

-          надання маркетингових, рекламних  та посередницьких, серві-сних, консультаційних  та інших комерційних послуг;

-          організація оптової і роздрібної  торгівлі на території України  і за кордоном як за вільно конвертовану, так і за національну валюту;

-          здійснення зовнішньоторговельних  операцій;

-          інвестування власних і позикових  засобів у різні галузі госпо-дарства,  в тому числі через створення  підприємств з іноземними ін-вестиціями, торгових фірм, участь в асоціаціях, концернах, консор-ціумах і торгових домах.

          Основні компоненти:

• Конкуренти
• Свобода власності ( вільни ринкі )
• Підприємства.

   Господарські об’єднання - це такий вид об’єднання  підприємства, який на добровільних засадах вирішує об’єднати свою промислову та маркетингову діяльність.

Функції та компетенція господарського об'єднання,

  Господарському об'єднанню властиві такі функції

- виконання завдань,  визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

- вирішення спільних  для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-економічного  розвитку;

- проведення спільної  для галузі науково-технічної  політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, Зовнішньоекономічна діяльність і т.ін.);

- виконання при необхідності  планових функцій, якщо це передбачено  статутом або установчим договором;

-захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.

   Господарські об'єднання реалізують такі повноваження:

- приймають рішення про  створення, реорганізацію і ліквідацію  підприємств і організацій;

- затверджують статути  даних суб'єктів або положення  про них;

- контролюють дотримання підприємствами статутів (положень);

- вживають заходів до керівників  підприємств у випадках порушення  статутів (положень);

- здійснюють контроль за ефективним  використанням і збереженням  майна, закріпленого за підприємствами;

-укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

     В умовах ринкової економіки підприємства можуть створювати різні за галузевим, територіальним та іншими принципами і цілями добровільні об’єднання. Такі об'єднання підприємств визначаються у теорії господарського права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об'єднання - це один із видів організаційної структури бізнесу. Підприємства, які ввійшли до об'єднання, є його членами або учасниками. Об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

      По-перше, підприємства консолідуються у групи-об'єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Закон "Про господарські товариства" визначає їх відкритим переліком. Це об'єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об'єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо.

        Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об'єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це його економічна ознака.

      По-друге, об'єднання як суб'єкт господарського права має майно юридично відособлене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є:

а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом;

б) майно набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності;

в) майно створених об'єднанням підприємств.

        Майно даного суб'єкта є колективною власністю, право на частку в якій належить членам об'єднання. Але розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного. Договором (статутом) можуть бути передбачені винятки з цього правила. Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.

       Третьою ознакою об'єднання є особлива (складна) правосуб'єктність. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства - юридичні особи, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону "Про господарські товариства", тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. З іншого боку, об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. Властивості об’єднання: об'єднання створюється і реєструється як суб'єкт права; діє на основі договору і статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна членів об'єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюється у тому ж порядку, який встановлено для підприємства.