Економіка підприємства

      Отже, господарське об'єднання - це складна господарська організація, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

 

 

 

 Державні об’єднання  підприємств – це об’єднання при якому рішення приймає держава.

   Обєднання підприємств – це господарські організації з правами юридичної  особи, яка утворюється у складі двох або більше підприємств з метою координації їх юридичної та іншої комерційної діяльності для вирішення їх спільних проблем.

     В умовах науково-технічного прогресу зберігається необхідність існування великих організаційних структур бізнесу - об'єднань, концернів, господарських асоціацій, консорціумів. Об'єктивними причинами їх формування та функціонування є :

а) необхідність поєднання усіх стадій технічного процесу, що дає змогу комплексно використовувати сировину і матеріали;

б) кооперування взаємопов'язаних спеціалізованих  виробництв, що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий продукт;

в) забезпечення повноти циклу "наука - технічні розробки - інвестиції - виробництво - збут - споживання";

г) масовість випуску продукції, стабільний асортимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції, здешевлює  її, робить доступною для населення. Саме масове виробництво автомобілів, впроваджене на заводах Форда, перетворило  їх з предметів розкоші в засіб пересування для середнього американця.

      Недоліки.

1.Великі розміри підприємства  призводять до зниження його  мобільності, до нездатності орієнтуватись  у швидких змінах ринкової  ситуації.

2.Дуже важко перепрофілювати  таке виробництво на випуск нової продукції.

3.Великі підприємства мають  громіздку, часто неефективну  структуру управління.

4.Управлінське рішення, проходячи  усіма поверхами управління, може  втратити актуальність.

 

Форми добровільних об’єднання підприємств та організацій:

• Асоціації
• Корпорації
• Консорціум
• Концерни
• Картелі
• Синдикати
• Трести
• Холдингові компанії
• Промислово - фінансові групи

    Асоціація — це договірне  об'єднання, створене з мстою  постійної координації господарської  діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися в господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може дістати повноваження представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

   Головною їх функцією є постійна координація господарської діяльності підприємств-учасників без втручання в їхню виробничу чи комерційну діяльність.

    Корпорації також є договірними об'єднаннями. Порівняно з асоціаціями вони мають більш жорсткі внутрішні зв'язки. Підприємства-учасники, поєднуючи свої виробничі, комерційні, а за необхідності і наукові інтереси, делегують окремі повноваження об'єднанню, надаючи йому право централізованого регулювання їхньої діяльності у певних межах. Можуть централізуватися такі, наприклад, функції, як збут продукції, матеріально-технічне постачання, ціноутворення, виконання проектних робіт, певна частина маркетингової діяльності та ін.

     Щоб створити корпорацію  необхідна згода трудових колективів підприємств, які об’єднуються. Підприємства добровільно входять в об’єднання як засновники або члени. Підприємства – члени мають право вийти з об’єднання. У разі виходу залишаються чинними взаємні зобов’язання і укладені договори.

     Право виходу не поширюється на чотири категорії суб’єктів:

• самостійні підприємства, що увійшли до складу об’єднання до 07.02.91 року, тобто до введення в дію Закону "Про господарські підприємства", можуть вийти за згодою власника майна і за участі трудового колективу;
• підприємство, яке створене об’єднанням, згідно статті 27 Закону "Про власність";
• підприємства, які обмежені декретами КМУ – галузеві об’єднання транспорту, зв’язку, вугільної та інших галузей промисловості, енергетики.

  Консорціуми - це тимчасові статутні об'єднання (які діють на основі установчого договору і статуту) промислового і банківського капіталу для досягнення жильної мети.

    Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного учасника або групи учасників об'єднання із централізацією функцій науково-технічного й виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну делегують йому частину своїх повноважень, у тому числі право представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники даного концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

  Особливостями статутних об’єднань є:

 1. Засновниками і власниками є власники та уповноважені органи, а не самі підприємства – державні концерни та корпорації.

1. Корпорації та концерни України, які засновані на загальнодержавній власності, створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету Міністрів України, тобто їх декретами та постановами.
2. Склад членів і статути цих об’єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і державні комітети безпосередньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом, Міністерством Фінансів України та Міністерством Економіки.
3. Статутні об’єднання галузевого напрямку створюють галузеві міністерства і держкомітети.
4. Територіальні статутні об’єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів чи державними адміністраціями.

2. Статутні об’єднання діють на підставі затверджених засновниками статутів.

3. Однією з особливостей правового  становища є обмеження права  підприємства виходити з об’єднання. Таке право надається тільки  органами, які їх створили.

  

   Картель -  договірне обєднання ряпідприємств переважно однієї галузі для здійсненя спільної комерційної дільності – регулювання збуту виготовленої продукції.

    Трести - найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню.

Законодавством України передбачені  такі форми інтеграції підприємств:

    Холдинг - об'єднання, яке основане на залежності дочірної компанії від холдингової компанії. Холдингова компанія - це господарчий об'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших господарських суб'єктів.

   

Промислово-фінансова група - це об'єднання  підприємств, закладів і організацій  всіх форм власності, які мають своєю  метою одержання прибутку. ПФГ створюються за рішенням уряду України на визначений період і з метою реалізації державних програм. ПФГ не має прав юридичної особи. Всі дії від імені ПФГ здійснює його головне підприємство.

   До складу промислово-фінансових груп входять:

• головне підприємство;
• учасники.

  Головне підприємство — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію групи, здійснює її збут, сплачує податки Україні та офіційно представляє інтереси групи в Україні та за її межами. Не може бути головним підприємством торгове, транспортне підприємство, підприємства матеріально-технічного постачання, банк або інша кредитна установа.

    Учасники — це виробничі, наукові, проектні організації, банки, а також підприємства й організації, які надають послуги цим підприємствам та організаціям. Учасники ПФГ або виробляють проміжну продукцію, або надають послуги. В складі ПФГ обов’язково повинен бути хоча б один банк.

     Характерними рисами промислово-фінансової груп як особливого виду господарських об’єднань є:

• заборона створювати промислово-фінансові групи у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;
• створюються за ініціативою підприємств та інших організацій низової ланки економіки за рішеннями Уряду України;
• відсутність у промислово-фінансових груп статусу юридичної особи;
• мета створення – реалізація державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кінцевої продукції;
• тимчасовість діяльності промислово-фінансової групи, оскільки створюється на певний строк;
• обов’язкова участь у промислово-фінансовій групі банку (банків) і підприємств; крім них можуть входити наукові, проектні та інші організації будь-яких форм власності.

    На асоціативних засадах працюють виробничі і науково-виробничі системи. Головна їх функція — запровадження у виробництво передового досвіду і досягнень науки (на госпрозрахункових засадах), підприємства-учасники системи одержують кваліфіковану допомогу з організації високоефективного виробництва окремих видів продукції від головного підприємства цього об'єднання — передового господарства або наукової установи. За результатами діяльності підприємства-учасники переводять на рахунок головного підприємства частку вартості додатково одержаної продукції відповідно до прийнятого в системі нормативу.

    Наприкінці 80-х років в сільському господарстві Україні стала виникати така форма об'єднань, як агроконсорціуми, засновниками яких стали сільськогосподарські підприємства, банки, а в ряді випадків — промислові підприємства різного профілю. Мета створення консорціуму — об'єднання фінансових, матеріальних, а часто і трудових ресурсів для розв'язання певних господарських завдань.

     Аграрно-промислово-фінансові групи (АПФГ). Однією з перспективних ринкових інтегрованих структур в оздоровленні економіки підприємств є промислово-фінансові групи, які були започатковані в промисловості, та їх різновид - аграрно-промислово-фінансові групи (АПФГ) в агропромисловому виробництві.

   

    АПФГ - це об'єднання, до складу якого можуть входити сільськогосподарські і промислові підприємства, банки, наукові, проектні та інші установи.

     Методологічною основою побудови АПФГ є тісний зв'язок елементів фінансово-кредитного механізму з технологічним процесом виробництва та безпосередній вплив на кінцевий результат. Вона створюється як статутна або договірна організаційна структура шляхом об'єднання сільськогосподарськими, промисловими підприємствами, банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності повністю або частково належного їм майна, фінансових ресурсів, а також передавання права управління виробничою, науковою, фінансовою та комерційною діяльністю з метою управління складними спільними проектами, які потребують значних фінансових ресурсів, спільними фінансами, маркетинговою діяльністю, інформаційними потоками. Вимогам сьогодення найбільше відповідає організація АПФГ у формі акціонерного товариства відкритого типу.

       Створення і функціонування в АПК інтегрованих об'єднань за участю фінансового, промислового капіталу та іноземних інвесторів - найкоротший шлях виведення сільського господарства України на рівень найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн.

       Головна мета створення сучасного інтегрованого об'єднання полягає не тільки у встановленні прямих зв'язків між учасниками, усунення посередницьких ланок, скорочення невиробничих витрат та збільшення прибутку, але й в забезпеченні фінансової сталості його учасників, визначення об'єктивного підходу до розподілу прибутку шляхом конструктивної взаємодії банків з виробничою сферою, особливому режимі кредитування та оподаткування агровиробничої діяльності.

    З метою концентрації зовнішніх і внутрішніх інвестицій на тих напрямах розвитку АПК, які б забезпечили найшвидшу віддачу інвестованих коштів та конкурентоспроможність вітчизняної продукції, доцільним є створення АПФГ в експортних підкомплексах АПК (зернопродуктовому, олієпродуктовому, цукробуряковому, плодоовочеконсервному, виноградо-виноробному та ін.) шляхом впровадження сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій у виробництві, переробці, зберіганні, транспортуванні, упаковці, рекламі, що дозволило б наблизити витрати виробництва на одиницю продукції до підприємств світового рівня, досягти якості, цін та дизайну експортної продукції сільського господарства на рівні світових стандартів.