Електронні системи банківських послуг і перспективи їх розвитку в банках України

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Березанська філія

 

 

 

 

Індекс групи Ф49-10-11-Б3ОА(2,6дс) 

Прізвище, ім'я, по батькові студента

Козлова Вікторія Валеріївна  

Домашня адреса вул. Леніна, 34 

м. Березань Київської обл., 07540 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

з дисципліни    «Облік у банках»                   

тема    «Електронні системи банківських послуг і        перспективи їх розвитку в банках України»    

 

 

 

 

 

 

Прізвище та ініціали викладача

 

 

 

 

 

 

Березань 2013р.

 

 

Зміст

 

Вступ  ………………………………………………………………….3

1. Еволюція електронного банківського обслуговування і класифікація електронних банківських послуг. Загальні поняття та основні завдання …………………………………………………………...4
2. Система електронних банківських послуг населенню ……………8
3. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні …………..15

Висновки ………………………………………………………………...19

Список використаних ресурсів ……………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

Банківські послуги є невід'ємною частиною сучасного ринку, покупцями на якому є окремі особи, домогосподарства та юридичні особи.  Банківські послуги – поки що недостатньо сформована частина банківського підприємництва. Мета її функціонування – підвищення доходів банків і поліпшення задоволення потреб клієнтів, розширення їх купівельних можливостей, що, у свою чергу, сприяє розвитку національної економіки. Але досягнення цієї мети вимагає використовування наукових принципів і ефективних методів управління банківськими послугами.

Окремі аспекти даної проблематики аналізувалися в наукових працях вітчизняних економістів, проте єдиного комплексного підходу до управління банківськими послугами дотепер не вироблено. Відсутність такого підходу зменшує можливості збільшення прибутку банків, знижує їх платоспроможність, негативно впливає на стійкість їх фінансового положення. Тому для підвищення ефективності діяльності банків на внутрішньому ринку і збільшення можливостей виходу на зарубіжні ринки капіталів необхідно розробити і використати активний цілеспрямований підхід до організації продажів банківських продуктів і управління ними.

З переходом до ринкової економіки принципово міняється зміст діяльності банків. Актуальною стає проблема підвищення ефективності банківських послуг, першорядну значущість отримують поліпшення якості банківського обслуговування і використовування сучасних методів управління, розширення асортименту банківських послуг, що надаються.

1. Еволюція електронного банківського обслуговування і класифікація електронних банківських послуг. Загальні поняття та основні завдання

 

 

Узагальнивши досвід розвитку електронних банківських послугах за кордоном, ми прийшли до висновку, що в електронних банківських послугах можна виділити три основні ступені розвитку

- По-перше, система «Клієнт-банк», що включає підсистеми «Клієнт-Банк» (для юридичних осіб), а також  «Домашній банкінг» (для фізичних  осіб);

-По-друге, мобільний банкінг (WAP-банкінг);

- По-третє, Інтернет-банкінг.

 Впровадження системи «Клієнт-банк»  є однією з перших вдалих  спроб вітчизняних банків покращити  сервіс та удосконалити власну  роботу за допомогою автоматизованих  систем. Спеціалісти стверджують, що  таку систему вперше було використано  в Україні у 1992 році. Беручи до  уваги складні економічні умови  того часу, а головне, практично  відсутність розвинутого ринку  комп'ютерної техніки, система "Клієнт-банк" стала своєрідним "проривом" у  банківській справі.

Телефонний банкінг (телебанкінг) поки що залишається найбільш популярною формою віддаленого банкінгу на Заході і поступово впроваджується банками в Україні. Для впровадження телебанкінгу фінансова установа (банк) створює інформаційно-довідкову систему, яка складається з комп'ютера (з відповідним програмним та технічним забезпеченням), підключеного до АТС банка. На сервері банку зберігається інформація про стан поточних рахунків клієнтів. Коли до такої системи звертається клієнт (за допомогою кнопкового телефону), то він фактично пересилає цифровий код.

З боку клієнта це виглядає так. Він дзвонить по визначеному номеру і чує відповідь електронного оператора, який пропонує перевести телефон в режим тонового набору. Потім, наприклад, натиснути кнопку 1, щоб увійти в меню операцій. Або іншу, щоб одержати іншу послугу. Далі клієнту необхідно ввести свій унікальний номер, потім послідовно пароль та код операції. Припустимо, він хоче заплатити за квартиру. Відповідаючи на запитання, він набираєпотрібні цифри. Система здійснює операції та повідомляє клієнту, що операція успішно проведена і зареєстрована під певним номером.

Система "Клієнт-Банк" дозволяє користувачу керувати рахунками в банку та отримувати всю поточну інформацію про рух коштів, не виходячи з офісу. Система орієнтована на роботу з одним користувачем і припускає інсталяцію у клієнтів, що регулярно взаємодіють з банком. Використовуючисистему клієнт має можливість:

• підготувати, відкоригувати й роздрукувати платіжні документи в національній валюті;
• відправити платіжні документи в банк для обробки операціоністами;
• здійснювати облік стану введених і відправлених у банк документів;
• після завершення операційного дня банку одержувати з банку за запитом виписки з особових рахунків;
• оперативно контролювати поточний стан рахунку з урахуванням зовнішніх надходжень на нього;
• наприкінці дня робити архівну копію оброблених документів і переглядати документи з архіву на необхідну дату;
• обмінюватися з банком нерегламентованими повідомленнями і завантажувати файли, передані банком, передавати файли і переглядати передані.
• отримувати відомості про курси валют Національного банку України.

Комп'ютерами користується приблизно 10% населення України, а телефон є у кожного, можна зробити простий висновок - потенційних клієнтів телебанкінгу – досить. Але можливо така форма роботи з банком зручна тільки для простих операцій. Проблема в тому, що телефон - спершу - засіб усного спілкування і для здійснення складних банківських операцій він пристосований не дуже добре.Тому для покращення рівня сервісу банки України неодмінно використовують і факсимільний зв'язок.

Для цього клієнту достатньо, виходячи з офісу,залишити факс-апарат включеним у режимі автоматичного прийому. Ввечері, приблизно о 22 годині після обробки всіх платежів та закінчення операційного дня система почне розсилку виписок. Вранці, прийшовши до офісу, клієнт вже має готову виписку за попередній день. Такі послуги коштують близько 10 грн.

Internet-banking. Цей різновид віддаленого  банкінгу є найбільш прогресивним, зручним та перспективним. Клієнту  немає необхідності придбавати  чи встановлювати спеціальне  програмне забезпечення. Достатньо  отримати в банку ім'я та  пароль для входу в систему  та дискету з ключем для  електронного підпису своїх розпоряджень  банку.

Саме тут і з'являються великі можливості для банку в наданні послуг, а для клієнта -в максимально зручному шляху отримання цих послуг. Зазначимо, що окрім послуг з управління рахункомІнтернет надає змогу отримувати високоякісну аналітичну інформацію у вигляді графіків, курсів, звітів, новин. Набір такої інформації клієнт з легкістю може підбирати для себе самостійно. Для тих, хто не має часу або бажання власноруч заходити на сайт банку і шукати потрібну інформацію, банк може надавати послугу e-mail розсилки.

 Інтернет-банкінг вдало виконує  функцію консалтингу, оскільки дозволяє  у зручній формі спілкуватися. Для більш активних клієнтів  банк може впровадити систему, яка дозволяє брати участь  у валютних торгах, купівлі-продажу  цінних паперів,у вигідному розміщенні  вільних коштів, а головне –обслуговувати електронну комерцію. У розвинених країнах, де Інтернет-технології завжди знаходяться в центрі уваги великих інвесторів, на світ з'явилися віртуальні банки, які базуються на www-сервері - віртуальному офісі, який виконує ті ж функції, що і традиційний банк. Вартість послуг такого віртуального банку суттєво знижується завдяки використанню менших приміщень, невеликого штату співробітників, відсутності сховищ.

Але поки що через технічну складність реалізації такого проекту (а значить і високу вартість) та недовіру потенційних клієнтів вони являють собою поодинокі приклади або тісно пов'язані з традиційними фінансовими установами. Зрозуміло, що в Україні до таких проектів ще далеко.

 

 

 

2. Системи електронних банківських послуг

 

 

Одним із основних напрямів діяльності НБУ є утворення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) населення за товари та послуги.

Національна система масових електронних платежів — це система безготівкових розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою банківських платіжних карток.

Платіжна картка — документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами.

Платіжна картка дає можливість його пред'явникові одержувати без оплати готівкою товари та послуги, в тому числі послуги з одержання через банківські установи готівки, та підтверджує особам, які надають ці товари та послуги, що оплата їх вартості буде здійснена з рахунків у банківських установах.

Для здійснення операцій із платіжними картками НСМЕП необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.

Учасниками системи є:

— тримачі (власники) карток — фізичні особи (в окремих випадках і юридичні особи);

— підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення, в яких встановлено платіжні термінали;

— кредитно-фінансові установи (банк-емітент, банк-еквайр, розрахунковий банк).

Створення НСМЕП є значно складнішим, трудо- та капіталомісткішим завданням, ніж створення СЕП.

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух за допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський обіг, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси.

У світовій практиці існує багато видів пластикових карток, які різняться за:

1) характером емітента (банки, небанківські  структури);

2) характером власника (приватна  особа, корпорація);

3) функціональним призначенням (кредитна  картка, дебетна картка);

4) технологією використання (картки  з магнітною смугою, картка з  мікросхемою або смарт-картка);

5) ступенем пільг для користувачів ("стандартні", "золоті", "платинові").

Для організації НСМБП в Україні важливе значення має класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та технологією використання.

Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому їх можна назвати платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника картки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетними.

Кредитними називаються картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власниками кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому їх власникам відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують незалежно від інших їхніх рахунків (поточних чи ощадних).

Дебетними називаються пластикові картки, за допомогою яких платежі здійснюються списанням коштів безпосередньо з поточного рахунку власника картки, а не за рахунок наданого кредиту. Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки.

Дебетні картки теж бувають кількох видів. Залежно від спрямованості операцій, що здійснюються за допомогою такої картки, виділяють:

— картки для операцій з готівкою, за допомогою яких власники можуть отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку або через автоматичні пристрої (банкомати);

— картки для оплати товарів (послуг) через термінали в торговельних залах. Наявність термінала та мережі електронного зв'язку дає можливість продавцеві товару швидко ідентифікувати платника, а останньому — негайно переказати гроші з його рахунку на рахунок торговельної організації. Ці картки технологічно спроможні істотно витіснити готівку зі сфери масових платежів;

— чекові гарантійні картки, що використовуються для ідентифікації чекодавця і гарантування платежу за чеком. Гарантування забезпечується наявними на поточному рахунку власника картки коштами та правом на кредит, наданим йому банком у разі недостатності для оплати чека власних коштів. Ці картки широко застосовуються у країнах з розвиненим чековим обігом. В Україні чековий обіг ще не розвинений, тому цей вид дебетної картки не має широкого застосування.

За технологією використання виділяють два види карток:

1) картки з магнітною смугою;

2) картки з мікросхемою (смарт-картки).

Вони різняться між собою способом запису інформації, необхідної для здійснення платежу, та обсягом її накопичення. Картки з магнітною смугою та з мікросхемою можуть бути як кредитні, так і дебетні.

Картки з магнітною смугою характеризуються тим, що інформація, необхідна для використання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах, записана на магнітній смузі, розміщеній на звороті картки. Важливим елементом цієї інформації є персональний ідентифікаційний номер (PIN). Цей номер (код) має бути відомий власнику картки, він його вводить у банкомат чи термінал за допомогою спеціальної клавіатури. Коли картка вводиться у зчитувальний пристрій банкомата чи термінала, набраний код порівнюється з PIN-кодом на магнітній смузі й, якщо вони збігаються, відкривається доступ до комунікаційної мережі для передавання команд щодо виконання платежу: власник набирає суму платежу, яка передається до банку, що веде його рахунок, з якого вона списується та переводиться на рахунок продавця товарів чи послуг або видається готівкою (з банкомата).