Еволюція і сучасний стан грошової та кредитної систем США

Головним інструментом безготівкого обігу США є чек. Чековий обіг тут найбільш розвинутий порівняно з іншими країнами. Іншою формою безготівкових розрахунків є використання плас-тикових карток, які дають змогу здійснювати розрахунки за товари та послуги без використання готівки й чеків та одночасно є інструментом короткострокового споживчого кредиту.

Останнім часом у США активно використовується така форма безготівкових розрахунків, як система попередньо повідомлених платежів (preathorized payments). За цією системою банк автоматично зараховує на поточний рахунок клієнта або, навпаки, списує з його рахунку кошти згідно з укладеними угодами. Це стосується комунальних платежів, страхових внесків та ін. Серед надходжень - заробітна плата, пенсії, рентні платежі та ін.

Причини краху золотомонетного стандарту

Поширитися в державах протекціонізм став перешкоджати функціонуванню золотомонетногостандарту, що припускає вільні переливи товарів і капіталів між країнами. Крім того, зниження цін у 1873 -1892 рр.. через відставання видобутку золота від зростання реального обсягу виробництва змусило країни проводити дефляційну політику, що веде до зростання безробіття і соціальних драм. На перше місце все більш висувається людина і вчення К. Маркса і Ф. Енгельса, що захищає його інтереси.

Наприкінці 19-го століття активну роль починають грати потоки довгострокового капіталу, що компенсували дефіцит торгового балансу. Тоді більшість країн мали врівноважений платіжний баланс або позитивне сальдо. Великобританія, США, Швеція, маючи негативне торговельне сальдо, не відчували проблем з відтоком золота, оскільки в країну автономно рухалися потоки довгострокового капіталу.

До початку першої світової війни Європа зберігає провідні позиції у світі. Великобританія і Франція - найбільші колоніальні держави. Після завершення територіального поділу світу все більшу роль у боротьбі за ринки і джерела сировини починає грати експорт капіталу. Тут провідні позиції займала Великобританія. Дефіцит її платіжного балансу в 1913 р. був настільки значним, що кількість золотих резервів країни не покривало і третини її ліквідних зобов'язань.

Більшість країн-кредиторів ставилися до цього спокійно, так як при необхідності Банк Англії піднімав ставку, що призводило до припливу в країну грошових коштів. Її кредитні гроші, що витісняли золото з офіційних резервів і міжнародних розрахунків, були джерелом інфляційних процесів у світовій економіці. 
Золотомонетний стандарт, що встановлює залежність грошової маси, що обертається в світовій економіці, від видобутку і виробництва золота, перестав відповідати умовам регульованої національної економіки. Державам була потрібна незалежна грошово-кредитна політика для вирішення внутрішніх економічних проблем. З іншого боку, обмеження масштабів зростаючих господарських зв'язків та експорту капіталів правилами функціонування золотомонетного стандарту стало заважати діяльності міжнародних картелів і трестів.

У 1913 р. британські капіталовкладення за кордоном досягли 19,5 млрд. дол, що було в 3 рази більше німецьких і становило приблизно половину експорту капіталів всіх інших країн. Водночас з промислового розвитку вперед вийшла Німеччина, про що свідчить табл. 2, що характеризує зміну частки у світовому промисловому виробництві головних капіталістичних країн. Зростаюча промислова міць Німеччини, яка суперничала з Великобританією в галузі військово-морських споруд, викликала у німців прагнення забрати титул «світової держави» у фінансової держави. 
Перша світова війна знаменувала криза ліберальної міжнародної стратегії, що перестала відповідати умовам багатополярності та інтересам транснаціонального капіталу, зацікавленого в експорті капіталів і тому заперечував лежить у її основі золотомонетний стандарт.

в)причини краху золотого стандарту. Девальвація долара у 1934 р., її цілі та особливості

Світова економічна криза 1929-1933 pp. викликала значне зростання банкрутств банків, повністю підірвала довіру до банківської системи серед населення, почалось масове вилучення вкладів із банків з одночасним обміном їх на золото. Це змусило США в березні 1933 р. припинити розмінювати банкноти на золото.

Погіршення економічної ситуації у світі загалом та в США зокрема змусило уряд піти на девальвацію власної валюти. Законом від 31 січня 1934 р. долар був девальвований на 40,9%, вміст золота в доларі знизився з 1,50463 до 0,888671 г чистого золота, а купівельна ціна золота казначейством США відповідно збільшилась з 20,67 до 35 дол. за тройську унцію. Громадянам і юридичним особам у США було заборонено володіти золотом у монетарній формі. Розмін грошей на золото скасовувався. Девальвація дала можливість федеральним резервним банкам збільшити банкнотну емісію на 69% при тих самих золотих запасах, одночасно долар ставав більш дешевим для іноземців, що розширювало експортні можливості.

Закон 1934 р. про срібло вимагав від казначейства купувати срібло в країні й за кордоном доти, доки запас срібла не досягне 25% загального металевого запасу. На суму закупленого срібла випускались срібні сертифікати, які стали елементом грошової маси. Формально закон був прийнятий з метою розширення металевої бази грошового обігу, насправді ж казначейство допомогло підняти ціну на срібло, яка в 1932 р. впала до 25 центів за унцію. Казначейство, щоб досягти необхідної норми, скуповувало за ціною 64-90 центів за унцію все срібло, яке добувалося в США.

Офіційна ціна на золото (35 дол. за тройську унцію) тривалий час була об'єктом державного регулювання США для підтримання незмінного золотого вмісту американської валюти. Проте до Другої світової війни долар як резервна валюта використовувався здебільшого країнами американського континенту, а в ролі міжнародної розрахункової та резервної валюти посідав лише друге місце - після англійського фунта стерлінгів.

г) інфляція у роки другої світової війни та у післявоєнні роки; 

У роки Другої світової війни значно посилилось економічне та валютне становище США завдяки значному зростанню промислового і сільськогосподарського виробництва і незважаючи на те, що грошово-кредитна система США широко використовувалась для фінансування військових видатків. За роки війни грошова маса в обігу зросла до 103 млрд дол. у 1945 р. проти 32,4 млрд дол. у 1939 p., готівка за цей самий період зросла в 4,6 раза (з 5,7 млрд дол. до 26,3 млрд дол.), депозити банківської системи - приблизно в 3 рази (з 26,7 млрд дол. до 76,8 млрд дол.), а купівельна спроможність долара знизилася на 25%. Проте інфляція в США була значно меншою, ніж у інших країнах. Це дало можливість США домогтися в 1944 р. офіційного визнання долара основною валютою світу. У 1944 р. Бреттон-Вудською угодою була оформлена Третя світова валютна система, яка існувала до 1976 р. Згідно з цією угодою, золото-девізний стандарт зберігався лише в міждержавних відносинах, статут створеного Міжнародного валютного фонду зобов'язав його членів здійснювати урядові операції з золотом тільки за офіційною ціною (35 дол. = 1 тройська унція) для підтримання незмінного вмісту американської валюти. Світова грошова система базувалась на нерозмінних кредитних грошах, і проголошувався статус долара і фунта стерлінгів як резервних валют - особливої категорії конвертованих національних валют, що використовувались як міжнародні платіжні та резервні засоби. У перші повоєнні роки на США припадало 56% промислового виробництва, 40% обсягів зовнішньої торгівлі, 70% централізованих запасів золота. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років у США спостерігалося значне погіршення валютних позицій та сальдо платіжного балансу.

д) долар у ролі світової резервної та розрахункової валюти; 

В роки 1ё св війни яка сприяла значному розширенню зовнішньої торгівлі США і перетворенню їх з боржника в кредитора , долар почав завойовувати положення світової розрахункової та резервної валюти. Подальшому закріпленню долара в цій ролі сприяла післявоєнна інфляція  в кап світі, а потім крах золотого стандарту в період кризи 29-33 років. Треба зазначити що в результаті того шо в періолд1 світової війни на теріторії США не велись бойові дії . Тому ця країна не зазнала таких руйнівних втрат як країни Европи. І враховуючи те що на підприємствах США виконувались значні обсяги військових замовлень країн учасниць 1 св війни США змогли накопичити значні золотовалютні запаси. Однак до 2 світової війни долар займав 2 міце у ролі світової валюти після англ ф.ст який все ще зберігав своє лідируюче положення.

Суттєві зміни у положення долару як світової валюти внесла 2 світова війна . В результаті того що США знову не вели бойових дій на своїй теріторії а лише виконували війскові замовлення воюючих країн вони змогли зосередити за роки війни 70 % золотих запасів світу. Це дало змогу США домогтися в 1944 на БВ конференції офіційного визнання долара як основної резервної валюти кап світу. Укріплена в роки війни економіка дала змогу заяняти США 1 місце у світовій кап економічній системі : 56 % пром виробництва , 40 % зовн торгівлі . Це призвело до формування  значного активного сальдо тогрівельного балансу і створило підвищений попит на долари в світі який перетворився в так званий доларовий голод. В ціх умовах  долар який вільно розмінювався на золото для центр баків і казначейств ін країн користувався достатньою довірою щоб успішно виконувати роль св резервної валюти. 

Після 2 св війни США почало активно вивозити капітали і розміщувати їх у країнах західної Европи це призвело до того що в 50 - 60 роках зруйнована економіка країн Зах Европи та Японії  почала відновлюватися , попит на американські товари та їх конкурентноздатність на зовнішніх ринках відносно зменшувалась як результат - було зменшення активного сальдо торгівельного балансу. В той час коли сальдо активне ТБ зменшувалось і переросло в пасивне державні витрати США на війскові цілі росли значними темпами .

Хронічна пасивність платіжного балансу , зростання корорткотермінової доларової заборгованості, скророчення золотих запасів, а також все зростаючі темпи інфляційного знецінення долару так підірвали до нього довіру і привели до масового предявлення долару для обміну на валюти інших кап країн і на золото.

Все це призвело до того що США вимушені були відмовитися від обміну доларів на золото в 1971. Нестабільність долара привела до того що кап країни відмовилися від фіксованих курсів своїх валют по відношенню до долара і перейшли до плаваючих курсів.Таким чином притерпіла крах БВС.  

осн. причины :

1.    нестабильность капит. економики, обремененной военными и др. непроизводительными расходами.

2.    отрицательное влияние инфляции на мировые цены и конкурентоспособность фирм, поощрение спекулятивного перемещения горячих денег.

3.    несбалансированность межд. расчетов, проявившаяся в хронической пассивности платежных балансов одних стран (Великобр., США) и длительной активности балансов других (ФРГ, Япония).

4.    несоответствие принциповвал. системы изменившимся условиям мирового хозяйства, когда безраздельное господство США сменилось системой трех центров империализма.

5.    активизация рынков евродолларов.

е) сучасна структура грошового обігу США та стан долара

В даний час США мають структурою грошового обігу, яку визначають три основних емітента грошей. Це міністерство фінансів (казначейство), ЦБ (ФРС) і комерційні банки. Міністерство фінансів США випускає мелкокупюрние (казначейські грошові) квитки від 1 до 10 доларів, срібні монети і розмінні, так звані неповноцінні монети, виготовлені із звичайних металів (нікелю та міді). До останнього часу емісія казначейських грошей становила 11% готівково-грошової маси. При цьому більша частина припадає на монети. 

ФРС в особі федеральних резервних банків випускає банкноти, які є головним засобом готівково-грошового обігу країни. Комерційні банки емітують в основному векселі, чеки, кредитні картки, електронні гроші, які спільно утворюють так звані безготівкові гроші. Вони становили в 1980 р. 70% від грошової маси і представлені поточними рахунками і різними депозитами. При цьому 90% всіх платежів США виробляється шляхом безготівковихрозрахунків. При цьому необхідно відзначити, що чим вище рівень безготівкових розрахунків і частка безготівкових грошей в грошовій масі, тим нижче вірогідність інфляційних спалахів. 

Слід зазначити, що питома вага готівки в XX ст. знизився, особливо в порівнянні з XIX ст. Однак у період війн і окремих кон'юнктурних змін він може зростати. Як правило, в період ведення воєн США підвищувалася тезаврація готівкових грошей, те саме відбувалося і в період загострення економічних ситуацій (криз, інфляції, валютно-фінансових потрясінь). Крім того, зростання грошової маси готівкової впливає на еволюцію структури споживаннянаселення США, яка пов'язана із збільшенням торгових автоматів і іншого торгово-платіжної інфраструктурою. Прискорене зростання грошової маси відбувався в період з 1969 по 1980, що стало одним із інфляційних чинників. Певний вплив на це зробило також зміна швидкості обігу грошей. Її збільшення було пов'язано в основному з такими структурними чинниками, як розширення безготівкових розрахунків, застосування ЕОМ, новітніх засобів передачі інформації, а також підвищення норми відсотка. 

Важливою основою безготівкових розрахунків у США є депозити до запитання як вторинний елемент грошової маси. Кошти, які концентруються на цих рахунках, належить в основному великим корпораціям і заможним верствам населення. Офіційна американська статистика такі рахунки трактує як «приватні особи, товариства і корпорації» (ЧТК). 53% загальної суми таких депозитів належить нефінансовим корпораціям, 8,4% - кредитно-фінансовим інститутам, 32,6% - фізичним особам і близько 6% - іноземним власникам. Таким чином, в корпорацій і кредитно-фінансових інститутів сконцентровані великі внески, а за їхніми рахунками проходить основна частина безготівкового обороту. Головним інструментом безготівкового обігу грошей є чек. У США чекові звернення отримало найбільший розвиток у порівнянні з іншими західними країнами. Чеки обслуговують, як правило, не тільки великі фінансові та торговельні операції, але і дрібний оборот. 

Іншими формами безготівкових розрахунків є автоматизовані методи розрахунків та використання ЕОМ за допомогою кредитних карток, а також система попереднього повідомлення платежів. Кредитні картки дають можливість проводити розрахунки за споживчі товари без використання готівкових грошей і чеків, одночасно будучи інструментом короткострокового кредиту. Кредитні отримали в США широкий розвиток починаючи з 60-х рр.. У сферу обігу кредитних карток залучено велику кількість торгових підприємств, компаній побутового обслуговування, банків та інших кредитно-фінансових інститутів, мільйони фізичних осіб. 

Наступною формою безготівкових розрахунків, яка активно впроваджується в США, є система попереднього повідомлення платежів. Суть її полягає в тому, що банк автоматично зараховує на поточний рахунок клієнта або, навпаки, списує з його рахунку суми за заздалегідь укладеною угодою, не вимагаючи схвалення клієнтури в кожному конкретному випадку. Такі списання виробляються по комунальних витрат, квартирної плати, страхових внесків, платежів по заставних. Серед надходжень - заробітна плата, пенсії, рентні платежі. Ця форма набула розвитку в основному в 70-х роках у зв'язку з переходом банківських операцій на електронну базу.