Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2012 в 17:17, реферат
Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання. Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання, активніше здійснювалися економічні реформи, виявлялися нові аспекти реформування форм власності
і структурної перебудови економіки України.
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ…………………………………………..4
1.1. Поняття собівартості. Класифікація витрат і структура собівартості…………………………………..……………………..4
1.2. Основні методи розрахунку собівартості……………………….6
1.3. Шляхи зниження собівартості продукції………….……………7
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ……………………….9
Висновки…………………………………………………………………………15
Список літератури………………………………...……………………………..16
До основних джерел інформації, які під час складання нормативної калькуляції належать:
– конструкторські специфікації на деталі власного виробництва, і комплектуючі відомості на закуплені деталі, що використовуються для комплектації вузлів та виробів;
– технологічні маршрути виготовлення деталей, комплектації вузлів і виробів;
– норми затрат на основні матеріали, придбані напів фабрикати та комплектуючі вироби, що застосовуються при виготовленні деталей, вузлів, виробів;
– по детально-операційні розрахунки трудових затрат основних робітників, зайнятих виготовленням продукції;
– номенклатура матеріалів і придбаних комплектуючих виробів.
Калькуляція нормативної собівартості вузлів складається на основі нормативної собівартості деталей, прямих затрат на оплату праці робітників, зайнятих комплектуванням вузлів, інших прямих затрат (нарахування на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загально виробничих затрат. Аналогічно складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.
Собівартість окремих деталей включається до нормативних калькуляцій вузлів, за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на комплектування вузлів – за технологічними картами.
Складається також калькуляція на виріб у цілому без поділу на деталі та вузли. При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих затрат, складеними технологічними і конструкторськими відділами з урахуванням чинних цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітної плати, отриманими на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що характеризує рівень норм заробітної плати на початок місяця.
Затрати на обслуговування виробництва, а також інші види затрат, на які не розроблено норми можна включати до нормативної калькуляції згідно за кошторисом цих затрат.
Чинні норми розробляють на кожний вид деталей, виробів в умовах досягнутого підприємством рівня технологій, організацій виробництва та праці. Поточні норми використовуються при безпосередньому випуску матеріалів на виробничі потреби і нарахування заробітної плати.
Нормативні затрати усього комплексу ресурсів порівнюють з фактичними затратами, які існують в процесі виробництва. Норми систематизуються в специфікаціях норм використання матеріалів і картах норм часу та розцінок.
На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення, в яких, окрім попередньої та нової норми відхилень між ними, обов’язково вказується точна дата впровадження нової норми. Всі зміни норм упроваджуються у виробництво після внесення їх до нормативно-технологічної документації.
Повідомлення про зміни норм використаних матеріалів, придбаних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива і енергії, норм часу, виробітку і обслуговування та розцінок оформлюється відповідними виконавцями.
На підприємстві здійснюється систематичний
контроль за своєчасним оформленням
змін норм, внесення змін норм до технічної
та планової документації, а також
за оперативним застосуванням
Змінюється норма на початок місяця. Якщо вона здійснюється протягом звітного місяця, різниця між існуючими і новими нормами виявляється до кінця звітного місяця й враховується окремо. Всі зміни норм, впроваджені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.
Під методом обліку затрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про затрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.
Розглядаючи облік затрат і калькулювання як єдиний процес, останній складається з двох взаємопов’язаних етапів: перший етап – облік затрат і розподілу затрат на виробництво продукції між об’єктами обліку; другий етап – калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.
З цієї точки зору методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку затрат, що застосовуються для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Таким чином, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу затрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання.
Класифікація методів обліку затрат наведено на рис. 2.2.
Рис 2.2. Методи обліку і калькулювання
Правильний вибір методів обліку затрат визначається особливостями технологічних процесів залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.
Сутність методу обліку фактичних затрат полягає у послідовному накопиченні даних про їх величину за діючими нормами. Цей метод, як правило, є традиційним і найбільш поширеним на підприємстві.
Облік фактичних затрат на виробництво будується на наступних принципах: повне та документальне оформлення відображення прямих затрат на виробництво в системі рахунків бухгалтерського обліку; обліково реєстрація їх у період виникнення в процесі виробництва; локалізація затрат за видами виробництва, характером затрат, місцями виникнення, об’єктами обліку та носіями затрат; віднесення фактичних виробничих затрат на об’єкти їх обліку та калькулювання; порівняння фактичних показників з плановими.
Своєчасний вплив на рівень виробничих затрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації обліку, за якої причини змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобів та коштів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й проведенню в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації та поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується на підприємстві “Держлісгоспу”. (рис.2.3.)
Рис 2.3. Калькулювання собівартості при нормативному методі обліку.
Суть нормативного обліку затрат в нормуванні всіх затрат, складанні кошторису затрат за виробами, організації обліку з виділенням нормативних затрат і відхилень фактичних затрат від нормативних, калькулюванні фактичної собівартості за статтями калькуляції, яка визначається як алгебраїчна сума нормативних затрат і фактичних затрат від нормативних. (Рис 2.3.)
Важливою передумовою
Висновки
Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).
Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості
продукції називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність калькулювання та ін.
Список використаної літератури