Характеристика підприємницької сфери малого бізнесу. Перспективи розвитку

Міністерство  освіти і науки України

ВНЗУ

Український державний хіміко-технологічний  університет 
 
 
 
 
 
 
 

    Реферат 
 
 

    Характеристика  підприємницької  сфери малого бізнесу.

    Перспективи розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпрпетровськ

2009 
 

    План 

    Вступ

    1. Сутність та мета діяльності підприємства малого бізнесу

    2. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу

    3. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу в сучасних умовах в українській економіці

    Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Малий бізнес як інституційний сектор економіки  давно став домінуючим за чисельністю  та обсягами виробництва у провідних  країнах світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної  системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас - виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи джерело доходу для значних прошарків населення.

    Хоча  протягом усього періоду економічних  реформ чимало сказано про необхідність розвитку в Україні малого бізнесу, в дійсності стан його розвитку залишається незадовільним. Проблема полягає навіть не в кількісних параметрах цієї сфери, які поступово поліпшуються, а насамперед - у структурі вітчизняного малого бізнесу, його зосередженості на посередницьких операціях, роздробленості та практичній відсутності дієвої співпраці з великими підприємствами.

    За  умов глобалізації національної економічної  системи та посилення конкуренції  малі підприємства постали перед  дуже серйозними проблемами. Вони опинилися  у досить невигідному становищі в наслідок зростання виробничих обсягів та їх очевидного програшу за різними параметрами порівняно з великими підприємствами. Негативно позначається їх обмежений доступ до стартового капіталу та можливостей залучення фінансових ресурсів, до інформації і нових технологій, кадрових ресурсів.

    Як  відомо, економічний стан та конкурентоспроможність підприємництва залежить від багатьох факторів. Макроекономічні фактори - загальний стан і тенденції економічного розвитку держави, динаміка економічного росту, стабільність валюти, рівень попиту та пропозиції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Мікроекономічні фактори - власні заощадження, розмір майна, яким володіє підприємець, можливість впровадження науково-технічних досліджень, ефективне використання фінансів, кооперативні зв'язки тощо. Розвиток сектора малого підприємництва також залежить від розміру капіталу та доступу до зовнішніх джерел: кредитів, позик, грантів, субвенцій.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Сутність та мета  діяльності підприємства  малого бізнесу

    Відносини підприємництва найбільшою мірою реалізуються саме в малому бізнесі, в якому  знаходять безпосереднє поєднання  незалежність власника та персоніфікованість господарського управління. Слід відзначити, що малий та середній бізнес в економіці  виконує низку специфічних соціально-економічних функцій:

    · Сприяння процесам демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції, формування численних суб'єктів  ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо.

    · Залучення до економічного обороту  матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, які “випадають” з поля зору великих компаній.

    · Поліпшення становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

    · Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дозволяє підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик.

    · Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, вивільненим  в ході реструктуризації великих  підприємств.

    · Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.

    · Протидія люмпенізації та поширенню  утримувальницької психології, всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.

    · Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації  та підвищенню рівня доходів населення.

    · Збільшення гнучкості національної економіки та ринкової пропозиції у  відповідності до сучасних умов відкритої  економіки.

    · Сприяння процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної  організації та управління.

    Попри досить незначну економічну “вагу” окремих  підприємств, малий бізнес в перехідних економіках набуває досить швидкого розвитку. Це обумовлено його вагомими конкурентними перевагами в інституційній структурі економіки, якими є:

    · мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон'юнктури  ринку, оперативність освоєння нової  продукції та зміни обсягів виробництва  в межах виробничих можливостей;

    · дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок  вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;

    · низька капіталоємність, швидка окупність  вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;

    · здатність до якнайповнішої мобілізації  доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково-технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах);

    · раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;

    · оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької  діяльності.

    Водночас, зворотним боком наведених конкурентних переваг є низка системних  загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:

    · обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання;

    · відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства;

    · надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу;

    · недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та післязбутового обслуговування;

    · локальність ресурсів та збутових ринків, відтак - межі для зростання;

    · низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств;

    · висока вразливість щодо несприятливих  економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників;

    · нестабільність доходів підприємств  та зайнятих на них осіб;

    · соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму;

    · висока вага особистісного чинника  в управлінні та виробництві, що створює  сприятливі умови для “тінізації” та криміналізації підприємств;

    · недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерської діяльності, менеджменту, маркетингу тощо), несформованість  у більшості підприємців відповідних  навичок та брак підприємливості.

    Крім  зазначених об'єктивних чинників, значного впливу у перехідних економіках також набувають специфічні інституційні чинники, зокрема - громадська думка стосовно підприємництва та ставлення до підприємців з точки зору суспільно-масової свідомості, ставлення держави до цього сектора економіки.

    Отже  малий бізнес, який є невід'ємною  структурною складовою сучасної ринкової економічної системи, в  трансформаційній економіці додатково  набуває функцій структуроутворюючого елемента. Між тим, особливо - у трансформаційних економіках, яскравого прояву набуває суперечність між об'єктивно високою економічною та соціально-політичною значущістю ролі малого підприємництва як форми діяльності та слабкою життєздатністю його окремих суб'єктів.

    Значно  більш виражена, ніж у великих підприємств, здатність до саморегулювання, самовідтворення та відносно автономного функціонування в рамках визначеної ринкової ніші обумовлює те, що специфічною рисою малого бізнесу є переважна схильність до мінімізації стосунків з державою, там більше - політизації бізнесу. Відповідно, малий бізнес зазвичай є головною лобістською силою економічної лібералізації та дерегулювання економіки.

    Між тим, слід зазначити, що малий бізнес об'єктивно потребує цілеспрямованої  державної політики щодо створення  сприятливих умов для розвитку та спрямування його діяльності відповідно до встановлених стратегічних пріоритетів національного рівня.

    Додатковим  чинником, який вимагає здіснення  спеціалізованого регулювання діяльності малого бізнесу, є низка потенційних  загроз національній безпеці, які можуть виникати внаслідок діяльності малих підприємств, зокрема:

    · загрози фінансовій безпеці країни через неконтрольоване вивезення  за кордон фінансових ресурсів, збільшення готівкового обігу всередині  країни та конвертацію безготівкових коштів в готівку тощо;

    · “тінізація” діяльності підприємств, приховування доходів, розвиток “тіньової” зайнятості, встановлення зв'язків  з кримінальними структурами  та “відмивання” коштів;

    · розпорошення дефіцитних ресурсів та їхнє неефективне чи нецільове використання, “паразитичне” використання ресурсів, які належать державі чи іншим підприємствам;

    · недотримання стандартів, норм відповідності, санітарних норм, інших регуляторних вимог щодо споживчих характеристик  продукції через недосконалість виробничих процесів, вихідного контролю, спробу здешевлення продукції тощо;

    · загрози техногенній та екологічній  безпеці, пов'язані з виробничими  процесами, зберіганням та використанням  виробленої продукції;

    · структурна деформація кадрового потенціалу, відволікання кваліфікованої та дієздатної робочої сили, недотримання вимог безпеки праці, що веде до втрат людського потенціалу країни.

    Видається цілком очевидним, що подолання зазначених загроз за допомогою репресивних  засобів неможливе. Між тим, їхнє існування засвідчує складність та комплексність політики регулювання розвитку малого бізнесу, яка має здійснюватися в перехідній економіці.

    В сучасній постіндустріальній економіці, яка спирається насамперед на інтелектуальне виробництво, малий бізнес набуває додаткових можливостей для розвитку. Йдеться, зокрема, про розвиток телекомунікацій, завдяки якому створюється можливість інтегрованого функціонування територіально віддалених виробничих суб'єктів, поширення технологій дистанційних економічних розрахунків, підвищення індивідуальної продуктивності практично в усіх сферах суспільного виробництва тощо. Водночас, сучасна економіка висуває і додаткові вимоги до малих підприємств: підвищується кваліфікаційний ценз для працівників, відповідно - вартість трудових ресурсів, зростає вартість необхідного обладнання, підвищуються вимоги щодо слідування прогресу знань та технологій. Тому необхідність цілеспрямованого сприяння розвитку малого бізнесу в постіндустріальній економіці зростає.