Класифікація економічних систем

Реалізація таких заходів дозволить сформувати необхідні умови для захисту прав власності на землю, сприятиме становленню і ефективному функціонування ринку сільськогосподарської землі в Україні та зростанню продуктивності й ефективності сільського господарства, зміцненню його експортного потенціалу, матиме позитивний вплив на конкурентоспроможність аграрного сектору та економіку України в цілому.

3. Вплив економічної політики на інфляцію та безробіття.    

   Антиінфляційна політика та політика зайнятості

Особливо гострими проблемами в Україні являються саме безробіття та інфляція.

Безробіття - тимчасова незайнятість економічно активного населення.

Безробіття розрізняють по типах  залежно від причин виникнення:

1. Макроекономічне безробіття. Основна причина: падіння агрегованого попиту на товари і послуги в економіці => падіння попиту на працю => (при фіксованій або «жорсткій» зарплаті) падіння зайнятості.

2. Мікроекономічне безробіття. Основна причина: неефективне функціонування самого ринку праці. Зокрема, для різних типів безробіття:

2.1 Фрикційне безробіття (пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості в іншу). Причина даної форми безробіття в тому, що і люди, і робітники місця неоднорідні, і тому потрібен певний час для «взаємного пошуку».

2.2 Структурне безробіття - структурна невідповідність попиту на працю і пропозиції праці (по професії, кваліфікації, в регіональному розрізі). Структурне безробіття пов'язане із змінами у технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з'являються нові товари, які витісняють старі, що не мають попиту. В зв'язку з цим підприємства переглядають структуру своїх ресурсів і, зокрема, ресурсів праці. Як правило, упровадження нових технологій приводить або до звільнення частини робочої сили, або до перекваліфікації персоналу.

2.3 Сезонне безробіття пов'язане з неоднаковими об'ємами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні періоди часу, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (і, отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає).

2.4 Безробіття надмірної пропозиції - втручання «неринкових» сил (наприклад, профспілка, що вимагає зростання зарплати, або держава, що встановлює законодавчо мінімум зарплати).

Причини даного явища різноманітні:

1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у тому, що упровадження нових технологій, устаткування приводить до скорочення зайвої робочої сили.
2. Економічний спад або депресія, які вимушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.
3. Політика уряду у області оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної платні збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу, що ілюструватиме класична модель ринку праці.
4. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.
5. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці, збільшує попит на працю і, отже, зростає вірогідність безробіття.

Які ж шляхи рішення  проблеми безробіття?

У країнах діє система  соціальних захисних пристроїв, яку держава застосовує для забезпечення економічної безпеки трудящих. У цю систему входять спеціальні заходи по захисту найнятих робітників від безробіття і забезпеченню їх права на працю.

Першим елементом такої  системи є регулювання зайнятості. Держава робить наступні дії:

• скорочує законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня в період масового безробіття;
• рекомендує проводити на підприємствах «розділення робочих місць» між працівниками (для збільшення зайнятості);
• достроково звільняє на пенсію працівників державного сектора економіки, які не дослужили до пенсії 2-3 року;
• створює нові робочі місця і організовує суспільні роботи (у області інфраструктури – для споруди високоякісних доріг і т. п.), особливо для хронічно безробітних і молоді;
• скорочує пропозицію робочої сили на ринку праці: обмежує імміграцію  охочих працювати і стимулює репатріацію (повернення на батьківщину) іноземних робітників і ін.

Іншим елементом системи  соціальних захисних пристроїв служать біржі праці. Біржі праці – установи, які є посередником між підприємцями і робітниками при трудовому наймі. Вони займаються обліком і трудовлаштуванням безробітних, сприяють охочим змінити роботу, вивчають стан ринку робочої сили і уявляють інформацію про нього, допомагають професійній орієнтації молоді.

Наступним елементом  системи економічної безпеки  трудящих є фонди страхування по безробіттю. Ці фонди утворюються значною мірою за рахунок вирахувань із заробітної платні працюючих.

Що стосується інфляції, то її можна визначити, як переповнювання каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін. Інфляція - це підвищення загального рівня цін в країні, яке виникає у зв'язку з тривалою нерівновагою на більшості ринків на користь попиту. Іншими словами, інфляція - це дисбаланс між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Між інфляцією і безробіттям, є пряма залежність. Проте, рішення, коли при інфляційному, надмірному попиті держава обмежує свої витрати і підвищує податки, збиткові. В результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Проте одночасно обмежується і зростання виробництва, що може привести до застою і навіть кризових явищ в економіці, до розширення безробіття.

Виходом може бути детальне моделювання і регулювання цих  процесів; рішення проблем інфляції не шляхом підвищення безробіття. У такому разі, ефективнішим здається підхід, рекомендований економістами неокласичного напряму, висуваючими на перший план грошово-кредитне регулювання, що побічно і гнучко впливає на економічну ситуацію. Цей вид регулювання проводиться формально непідконтрольним уряду Центральним банком, який змінює кількість грошей в обігу і ставки позичкового відсотка, впливаючи таким чином на економіку.

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити  антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш  кризовою стає ситуація, тим більш  актуальні прямі засоби впливу уряду  і центрального банку на економіку  і грошову масу, як її складову частину.

Непрямі засоби включають:

1. Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
3. Обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
4. Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
5. Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої «ринковості». Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
2. Державне регулювання цін.
3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Практика прямого регулювання  грошової маси широко розповсюджена  на заході. США неодноразово в 60х-70х роках заморожували ціни на численні товари. Півтора десятиріччя після другої світової війни знадобилося країнам західної Європи для початку лiбералiзації цін, та навіть неповної. Франція повністю лiбералiзувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 року. Ф. Рузвельт виводив США із найглибшої кризи 30х шляхом жорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, що обмежують прибуток від торговельного посередництва.

Нормалізація валютного  курсу є абсолютно необхідною мірою для припинення усіляких нееквiвалентних міжнародних торговельних операцій. Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунок інтервенцій центрального банка треба скати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би «прориває». Останній час центральний банк навчився використати кризові політичні моменти для таких стрибків.

До тих пор, поки іноземна валюта не буде використатися лише для задоволення імпорту і інших поточних платежів політика «ігри на пониження» приречена на поразку.

В цілому, слід визначити, що реально в нашому сьогоднішньому положенні реально ефективні  тільки прямі засоби боротьби з інфляцією - регулювання кредитів, цін і  заробітної плати, регулювання валютного курсу і зовнішньої торгівлі. Проте схожі дії цього уряду не представляються можливими, вони ще більше похитнули би положення і без цього зазнавшу поразки на виборах «урядову» партію. Дії уряду за останні півтора роки змушують його тепер метатися між стримуванням грошової емiсiї і роздачею кредитів після чергового виступу промисловості.

Збивати темпи інфляції - то скорочувати різницю між грошовою і товарною масою в господарстві. Для цього підходять всі ті засоби, що ведуть економіку до рівноваги. До першочергових мір відносяться ось такі:

1. Забезпечення країни у достатній кількості продовольством. Для налагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансову допомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провести м'яку реформу колгоспів і радгоспів:
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного поля народного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання карбованця.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, що стимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрай важко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем в бюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно: створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий; створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам.
7. Протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Задача

Взаємозв’язок між ціною  товару та обсягом його реалізації в наступний період розрахований наступним чином.

 

Ціна, грн./шт.	10	9	8	7	6	5
Обсяг реалізації, шт.	800	1000	1500	1800	2000	2200

 

1. Розрахуйте величину валового виторгу TR при різноманітних цінах, а також величину граничного доходу МR в даних інтервалах.
2. Накресліть криву валового виторгу TR продавця.
3. Накресліть на одному графіку криві збуту товару Д та граничного доходу продавця МR.
4. В яких інтервалах попит буде відповідно еластичним та нееластичним. Відповідь обґрунтуйте.

Розв’язання задачи:

          TR = Р * Q

TR₁ = Р₁ * Q₁ = 10 * 800 = 8000 (грн.)

TR₂ = Р₂ * Q₂ = 9 * 1000 = 9000 (грн.)

TR₃ = Р₃ * Q₃ = 8 * 1500 = 12000 (грн.)

TR₄ = Р₄ * Q₄ = 7 * 1800 = 12600 (грн.)

TR₅ = Р₅ * Q₅ = 6 * 2000 = 12000 (грн.)

TR₆ = Р₆ * Q₆ = 5 * 2200 = 11000 (грн.)

МR₁ = TR₁ - TR₀

МR₁ = TR₁ - TR₀ = - (грн.)

МR₂ = TR₂ - TR₁ = 9000 - 8000 = 1000 (грн.)

МR₃ = TR₃ - TR₂ = 12000 - 9000 = 3000 (грн.)

МR₄ = TR₄ - TR₃ = 12600 - 12000 = 600 (грн.)

МR₅ = TR₅ - TR₄ = 12000 - 12600 = - 600 (грн.)

МR₆ = TR₆ - TR₅ = 11000 - 12000 = - 1000 (грн.)

 

Ціна, грн./шт.	10	9	8	7	6	5
Обсяг реалізації, шт.	800	1000	1500	1800	2000	2200
TR, грн.	8000	9000	12000	12600	12000	11000
МR, грн.	-	1000	3000	600	- 600	- 1000