Контрольная работа по «Экономике и менеджмента качества на предприятии»

Контрольна робота 
з дисципліни «Економіка та менеджмент якості на підприємстві»

26. Визнання рівня  якості виробів за комплексним  методом на основі середніх  зважених геометричних показників.

Для оцінки рівня якості необхідно правильно вибрати метод оцінки. В основу методів оцінки якості в колишній вітчизняній практиці був, як правило, покладено народно-господарський підхід, в якому переважав пріоритет інтересів суспільства в цілому, а не споживача як індивідуума. Тим не менше, була створена теоретична основа вимірювання якості і розроблені різні методи оцінки (таксонометричних, індексні, ймовірносно-статистичні, експертні та ін.) Це дозволило створити реально застосовні методи оцінки якості продукції та рекомендації щодо їх використання. Практичну основу всіх методів для однорідної продукції склали диференційний, комплексний і змішаний методи. Вони знайшли застосування на кожній стадії життєвого циклу продукції для оцінки технічного, техніко-економічного та інших рівнів якості продукції одного класу, призначення (однорідної продукції) і використовуваної в однакових умовах експлуатації.

 Диференціальний метод  оцінки рівня якості здійснюється, як відомо, на основі безпосереднього  порівняння одиничних показників  якості оцінюваного виду продукції  з відповідними базовими показниками, тобто оцінюваний показник якості  зіставляється з таким же показником якості базового зразка.

Відносний показник для собівартості, вмісту шкідливих домішок, маси, трудомісткості, параметра потоку відмов і т.п. (тобто для негативних показників) визначається при значенні Сігнум-функції, рівною "I.

У разі суттєвої різниці оцінюваних і базових показників якості область застосування наведених формул слід обмежувати, так як вони відображають тільки лінійну залежність до, від Р.. Тому дані формули придатні тільки при близькості значень показників якості оцінюваної і базової продукції (зазвичай ДО 10%).

Для показників, що мають в НТД обмеження граничних значень Р1пр, відносний показник якості визначається так само, як і в попередньому випадку, тобто по формулами, що відображає тільки лінійні залежності до, від Р,. Тим часом механічне розподіл значень показників не завжди дає об'єктивний результат оцінки. Наприклад, чим вище досягнутий при виготовленні ресурс або коефіцієнт корисної дії електродвигуна, тим важче його підвищити. У таких випадках необхідно при визначенні відносних показників виходити з нелінійної залежності до, від Р,. Це нескладно здійснити за допомогою коефіцієнта впливу на якість В, ",, який може бути в межах В1т гаі1 <В, в, -,,, тагВ реальних межах значення коефіцієнта впливу доцільно прийняти в межах 0 <В, и <2. Очевидно, що при В! я1 [== 1 залежність до, від Р, буде лінійною, а у всіх інших випадках - нелінійної.

Значення В,,,, слід визначати для кожного випадку індивідуально, тобто окремо потрібно розглядати вплив на якість продукції (залежно від її призначення) того чи іншого чисельного значення показника при наближенні до обмеження (критичного значення). Природно, що перехід за обмеження показника зводить оцінку якості до нуля, що означає непридатність використання продукції за її призначенням.

Особливо важливо коригувати оцінки чисельних значень показників якості, які по своїй суті мають фізичні межі (наприклад, ккд двигуна і ймовірність безвідмовної роботи за певний час не можуть бути більш одиниці) та обмеження НТД.

Поряд з вказаними раніше недоліками диференційний метод не дозволяє зіставляти окремі показники Р, між собою, так як вони висловлюються в різних одиницях виміру. Тим са-мим виключається можливість порівнювати і оцінювати різнотипні вироби, які виконують аналогічні функції. Переклад у бали значень показників, виражених у різних одиницях виміру, може внести в результат оцінки деяку суб'єктивність.

У загальному випадку при використанні диференціального методу оцінки рівня якості продукції можуть виникнути такі випадки:

1. все відносні показники більше одиниці,
2. все відносні показники менше одиниці;
3. все відносні показники дорівнюють одиниці;
4. частина відносних показників більше одиниці, а інша частина - дорівнює одиниці;
5. частина відносних показників менше одиниці, а інша частина - дорівнює одиниці;
6. частина відносних показників більше або дорівнює одиниці, а інша частина - менше одиниці.

Для першого, третього і четвертого випадків однозначно можна зробити висновок - рівень якості продукції, що оцінюється не нижче базового, а для другого і п'ятого випадків - нижче базового.

Для останнього випадку, коли частина відносних показників більше або дорівнює одиниці, а частина - менше, необхідно всі показники розділити за значимістю на дві групи. У першу групу слід включити показники, що визначають найбільш суттєві властивості продукції, а в другу - другорядні. Якщо в першій групі все відносні показники більше або рівні одиниці, а в другій - велика частина показників також не менш одиниці, то можна сказати, що рівень якості оцінюваної продукції не нижче базового зразка. В іншому випадку оцінку рівня якості необхідно проводити іншим методом, наприклад комплексним.

Комплексний метод оцінки рівня якості передбачає використання визначального показника якості, тобто коли доцільно характеризувати рівень якості в кінцевому підсумку одним показником.

У загальному випадку рівень якості комплексним методом визначається відношенням узагальненого показника якості оцінюваної продукції а »до узагальненого показнику базового зразка 0 ^,, тобто

Вся складність комплексної оцінки полягає в об'єктивному знаходженні узагальненого показника.

У всіх випадках, коли є можливість виявлення характеру взаємозв'язків між враховуються показниками і коефіцієнтами зв'язків їх з узагальнюючим показником якості продукції, що оцінюється, слід визначити функціональну залежність: Вид залежності може визначатися будь-яким з можливих методів, в тому числі та експертним.

Залежно від мети оцінки визначальним показником може бути обраний головний, інтегральних та або середній зважений показник якості.

В якості головного показника можуть бути прийняті, наприклад, найважливіші показники призначення продукції. Такими можуть бути, наприклад, продуктивність машин, питома собівартість, ресурс і т.п

Однак аналогічні залежності узагальнених показників на основі головних показників якості, які повно б відображали якість продукції, що оцінюється, вдається знайти далеко не завжди.

Іншим варіантом використання комплексних показників в оцінці рівня якості продукції може бути оцінка за допомогою інтегрального показника якості продукції.

Використання для оцінки головного показника якості для більшості випадків неприйнятно, тому що при цьому не можуть враховуватися всі інші показники якості. Цей же недолік притаманний і комплексному методу на основі інтегральних показників. Крім того, ще одним недоліком використання інтегральних показників є те, що, як правило, сумарний корисний ефект (або корисність) обчислюється за термін служби більше одного року, а в цьому випадку не враховується разновременность витрат на придбання продукції (одноразові витрати), експлуатацію та отримання ефекту в наступні роки використання. Тому необхідно вводити поправочні коефіцієнти, тобто витрати слід дисконтувати, що раніше не проводилося.

 

 Диференціальний і комплексний методи оцінки рівня якості продукції не завжди дозволяють успішно вирішити поставлені завдання. Особливо часто це відбувається при оцінці складної продукції, що має велику номенклатуру показників якості, коли за допомогою диференціального методу практично неможливо зробити конкретний висновок, а використання тільки одного комплексного методу не дає можливості об'єктивно повністю врахувати всі значимі властивості оцінюваної продукції. У цих випадках для оцінки рівня якості продукції застосовують одночасно і поодинокі, і комплексні показники якості, тобто оцінку виробляють змішаним методом. 

 

 Сутність і послідовність оцінки змішаним методом полягає в наступному:

 

 1) одиничні показники якості об'єднують в ряд груп, для кожної з яких визначають груповий комплексний показник якості. Найбільш значимі одиничні показники можна в групи не включати, а розглядати окремо. Об'єднання показників у групи повинно проводитися залежно від мети оцінки. Наприклад, при сертифікації продукції за групами призначення, надійності, безпеки, екологічності та ін, тобто для даної мети оцінки показники групуються за характеризується властивостями; 

2) знайдені значення групових комплексних і окремо виділених найбільш важливих одиничних показників піддають порівнянні з відповідними значеннями базових показників, тобто застосовують принцип диференціального методу; 

3) при необхідності далі, що часто потрібно, всі обрані  показники і групи показників  зводять в один комплексний  визначальний показник, на підставі  якого здійснюють остаточну оцінку  рівня якості. 

 

 

 

 

 

 

 

 

56. Дайте загальну  характеристику сертифікаційного  аудиту, розкрийте його мету та  порядок проведення.

Сертифікаційний (первинний) аудит це повний аудит, що охоплює всю область сертифікації, за допомогою якого оцінює відповідність системи управління встановленим вимогам та приймає рішення щодо видачі сертифікату (внесення до реєстру).

Сертифікація систем менеджменту - стає необхідниметапом розвитку сучасної організації, що забезпечуєконкурентоспроможність своєї продукції та / або послуг, як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

Підприємства , які успішно пройшли сертифікацію , отримують загальносвітове визнання в галузі забезпечення безпеки , екології , якості , підвищують інвестиційну привабливість. Відповідний рівень дозволяє підприємству виходити і відкривати для себе нові ринки і будувати поліпшені системи взаємодії з контрагентами . А також стають на шлях постійного розвитку та покращення систем менеджменту підприємства . При проведенні сертифікації наша компанія співпрацює з широко відомими у світі й успішно зарекомендували себе сертифікаційними центрами.

Особливостями сертифікаційного аудиту є наступне:

• проводиться незалежним органом по сертифікації;
• результати використовуються для цілей сертифікації.

Вимоги до проведення сертифікації СМК та проведення сертифікаційних аудитів сформульовані в ГОСТ Р 40.003-2008 "Порядок сертифікації систем менеджменту якості на відповідність ДСТУ ISO 9001-2008 (ІСО 9001: 2008)".

Роботи з сертифікації СМК проводять відповідно до ГОСТ Р ІСО / МЕК 62, ГОСТ Р ІСО 19011 і ГОСТ Р 40,003 акредитовані в системі ГОСТ Р органи з сертифікації систем якості.

Умовою проведення сертифікації СМК є наявність в організації документально оформленої та впровадженої СМЯ.

До роботи з сертифікації СМК привертають експертів (аудиторів) з сертифікації систем якості, зареєстрованих в Регістрі Системи сертифікації персоналу Федерального агентства з технічного регулювання і метрології, і, при необхідності, технічних експертів.

Область застосування СМК визначає і заявляє замовник, область сертифікації СМК визначає орган по сертифікації за результатами аудиту.

Основні етапи робіт при сертифікації СМК:

• організація робіт;
• аналіз документів СМЯ організації;
• підготовка до аудиту "на місці";
• проведення аудиту "на місці"
• і підготовка акту за результатами аудиту;
• завершення сертифікації, реєстрація та видача сертифіката;
• інспекційний контроль сертифікованої СМЯ.

При інспекційному аудиті діяльність здійснюється аналогічно сертифікаційного аудиту, але додатково перевіряється виконання розроблених коригувальних та попереджувальних дій.

У тому випадку, якщо при інспекційному контролі виявляють невиконання запланованих коригувальних або запобіжних дій щодо усунення невідповідностей за результатами попереднього інспекційного контролю, то орган по сертифікації приймає рішення про призупинення дії виданого сертифіката на строк до трьох місяців.

При проведенні інспекційного аудиту складається План, а результатом (заключним документом) є Акт і рішення про підтвердження (або призупинення / скасування) дії сертифіката відповідності.

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

Задача 1.

Необхідно визначити сумарні втрати від браку та величину недоотриманого прибутку від невиправного браку, від виправлення внутрішнього браку, від виправлення або заміни зовнішнього браку. Дані наведені у табл. 1.

Найменування показника	Величина показника
Внутрішній невиправний брак
Ціна реалізації придатної продукції, грн/од.	119,25
Собівартість одиниці бракованої продукції, що не підлягає випраленню, грн.	69,96
Коефіцієнт, що відображає невраховані у собівартості дефектної продукції величини:
- загальновиробничих витрат	1,81
-  адміністративних витрат	1,75
Обсяг невиправного браку, шт.	50
Вартість кінцево забракованої продукції за ціною можливого її вікористання грн/од.	19,08
Сума відшкодування збитків, фактично утримана з винуватців невиправного браку, грн	795
Рентабельність  продукції, %	20
Внутрішній брак, що підлягає виправленню
Обсяг внутрішнього браку, що підлягає виправленню, шт.	110
Ціна реалізації виправленого браку, грн.	101,76
Вартість сировини, матеріалів, палива та енергії, які витрачені під час виправлення браку, грн/од.	3,18
Сума заробітної плати, яка витрачена на виправлення забракованої продукції, грн/од.	4,77
Сума відшкодування збитків, фактино утримана з винуватців, грн	318
Зовнішнів невиправний брак
Ціна забракованої продукції, грн/од.	119,25
Кількість невиправного браку, що потребує заміни, шт.	5
Сума відшкодування споживаам витрат, що понесені у зв'язку з придбанням ними кінцево забракованої продукції, грн/од.	39,75
Сума витрат, що необхідна для заміни забракованої продукції у споживача, грн/од.	23,85
Зовнішній брак, що підлягає випраленню
Кількість зовнішнього браку, що підлягає виправленню, шт.	7
Вартість матеріалів, комплектуюих виробів, які витрачені на виправлення браку у сподивача, грн/од.	12,72
Сума заробітної плати робітникам підприємства, що витрачена у зв'язку з виправленням браку, грн/од.	15,9
Сума транспортних витрат, що потрібна для виправлення браку, грн/од.	11,13
Сума відшкодування споживачам витрат, які пов'язані із придбанням виправленної бракованої продукції, грн	23,85