Мікросистема та її основні характеристики

В процесі ринкової трансформації  економіки України з’являються  недержавні установи в сфері надання  як споживчих послуг (юридичні контори, стоматологічні кабінети, установи, організації видовищ), так і в сфері пропозиції інвестиційних послуг (комерційні банки, інвестиційні компанії, кредитні спілки) [9].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ

Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскільки мікросистема — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються; який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів  мікросистеми належать:

а) домогосподарства. Це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами.

б) підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття "підприємство" у мікроекономіці значно ширше, ніж це визначено у законодавстві, зокрема у Законі України "Про підприємства". Якщо Для законодавця важливо, щоб підприємство було ов язково юридичною особою, пройшло державну Реєстрацію тощо, то для дослідника мікроекономічних проблем усе це не має значення.

 в) держава. У мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава — власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішим для нього є її координаційна роль.

Домогосподарству як одному з суб'єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування. По-перше, задоволення потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Можна констатувати, що домогосподарство виконує в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Отже, домогосподарство - це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Проте з погляду мікроекономічного рівня господарювання провідною виступає, безумовно, функція споживання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 1. Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. СПб.: Экон. шк., 1994. - Т. 1. 349 с.

2. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002, - 236 с.

3. Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л.  С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред. Л. С. Тарасевича.- СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - 352 с.

4. Долан Э. Дж., Линдсей  Д. Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. - СПб.: Экон. шк., 1994. - 448 с.

5. Емцов Р. Г., Лукин М. Ю. Микроэкономика: Учеб. -М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, Изд-во «ДИС», 1997. - 320 с.

6. Гадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. Київ: Четверта хвиля, 1997,с.208. 
          7. Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334. 
          8. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328. 
          9. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ: КНЕУ,1999, с.208

.