Міжнародні економічні відносини

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП.............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИ-

КА......................................................................................................................................5

1. Сутність та міжнародних економічних відносин.......................................5

1.2   Фактори та особливості розвитку міжнародних економічних відносин.7

1.3   Принципи міжнародних економічних відносин.......................................11

ВИСНОВКИ...................................................................................................................13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародні економічні відносини є складовою частиною системи існуючих міжнародних відносин. Поняття „міжнародні економічні системи” широке, включає міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їхні об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами можуть бути і міжнародні організації. Міжнародні економічні відносини регламентуються нормами міжнародного права.

Міждержавні економічні відносини виникли і встановлюються передусім між державами як політичні форми організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну  владу економічно пануючого класу або всього народу.

За змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлено:

1)  значною кількістю країн їх угруповань і міжнародних організаційцій, які є суб’єктами міжнародних економічних відідносин;

2)  суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань.

Існують певні особливості в економічних відносинах між країнами з різним соціально-економічним устроєм. Розвиток політичних та соціально-економічних ситуацій в конкретних країнах певною мірою впливлє на стан міжнародних економічних відносин.

Сучасні міжнародні економічні відносини сягають у глибоку давнину. Вони почалися з елементарних форм, міжнародної торгівлі на базі натурального обміну між окремими особами, сім’ями і племенами.

До монополістичного капіталізму утворилася світова  система господарства. Об'єктом міжнародних  відносин стала не лише торгівля, а  й фактори виробництва. Великий монополістичний капітал в погоні за надприбутками все частіше почав перетинати кордони країн, розширюючи міжнародний обмін.

Почалася інтернаціоналізація  господарський відносин, що разом  з інтернаціональним капіталом  сприяло виникненню монополій. Між  ними зав’язалася гостра боротьба за ринки збуту, джерела сировини, галузі вкладання капіталу.

Результатом цієї боротьби став економічний поділ світу. Національне  виробництво стало інтернаціональним  і набуло багатьох міжнаціональних  і міжнародних ознак. Характерною для нього є активізація спільної підприємницької діяльності з широким залученням до країни іноземного капіталу, формування міжнародних господарських комплексів та виникнення міжнародної власності. Економічні відносини між країнами набули глобального характеру, стали міжнародними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

 

1.  Сутність та міжнародних економічних відносин

 

Міжнародні економічні відносини – це сукупність економічних відносин між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання. Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та споживання. У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб’єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих відносин належить спільне будівництво господарських об'єктів, спільні підприємства, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, прямі виробничі зв'язки.

У сфері розподілу міжнародні економічні відносини – це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Найбільш повно вони проявляються в процесі розвитку спільного виробництва, міжнародного руху капіталів та робочої сили.

У сфері обміну міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб’єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг. Найбільш повно вони, ці відносини, проявляються у міжнародних торгових відносинах.

У сфері споживання міжнародні економічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства з приводу покриття їх потреб за рахунок взаємних поставок або за рахунок продукції, виробленої на спільних підприємствах. Ці відносини проявляються як результат функціонування усієї сукупності різноманітних форм міжнародного економічного співробітництва.

Об’єктом міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто сукупність національних економік країн світу, що взаємозв'язані мобільними факторами виробництва. В повсякденній практиці об'єкт міжнародних економічних відносин це експорт (імпорт) товарів, послуг і факторів виробництва, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, господарська діяльність за кордоном, фінансові операції, спільне підприємництво тощо [1, с. 32-33].

Суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод.

Фізичні особи – це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі здійснюють міжнародні економічні зв'язки і зареєстровані місцевими органами влади.

Юридичні особи – це підприємства та організації, що здійснюють міжнародні економічні відносини. В ролі юридичних осіб можуть виступати об'єднання фізичних осіб, об'єднання юридичних осіб, об'єднання фізичних та юридичних осіб, представники зарубіжних фірм, місцеві органи влади, інші держави, що діють через своїх представників на території даної країни.

В сучасних умовах окремі фізичні особи, як правило, не беруть участі у розвитку міжнародних економічних відносин. Вирішальну роль у формуванні економічних зв’язків на інтернаціональному рівні відіграють юридичні особи, зокрема такі:

1) національна держава, вона виступає головним суб’єктом взаємних господарських зв’язків, оскільки саме на міждержавному рівні погоджуються і реалізуються стратегічні економічні інтереси партнерів щодо напрямів розвитку обміну товарами та руху і використання факторів виробництва;

2) національні підприємства, фірми, об’єднання, організації і товариства як конкретні учасники міжнародних економічних відносин. їх діяльність, з одного боку, відповідає завданням економічного розвитку конкретних країн світового співтовариства і спрямована на реалізацію їх національних інтересів, з іншого - діяльність кожного з названих суб'єктів спрямована на реалізацію їх власних інтересів, тобто інтересів підприємств, організацій, об’єднань, товариств як юридичних осіб та їх окремих членів;

3) міжнародні господарські організації, об’єднання, товариства, спільні підприємства. В їх межах здійснюється економічне й науково-технічне співробітництво між зацікавленими партнерами з метою досягнення більш високого рівня розвитку окремих галузей господарства і видів виробництва в кожній країні, що бере участь у міжнародних економічних зв’язках; 
міжнародні економічні організації такі як міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ) тощо [3, c. 56-57].

Становлення і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин зумовлені появою низки передумов як на національному, так і на міжнародному рівнях.

До передумов національного  рівня варто віднести:

1) підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку виробничих сил окремої країни;

2) зростання національного виробництва товарів, що перевищує внутрішні потреби;

3) прискорення впровадження в економічний процес досягнень науково-технічного прогресу.

До передумов міжнародного рівня належать:

1) нерівномірність розподілу факторів виробництва;

2) усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;

3) створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

 

1.2 Фактори та особливості розвитку міжнародних економічних відносин

 

В сучасних умовах на розвиток міжнародних економічних відносин роблять вплив такі фактори як:

1)  розпад світової соціалістичної системи та поява нових незалежних держав, які не до кінця визначили свою політику і не усвідомили свої економічні, політичні, культурні та інші національні інтереси;

2)    економічна криза в країнах Східної Європи та СНД;

3)    криза світової фінансово-кредитної системи;

4) загострення енергетичної, сировинної та продовольчої проблем; 
загострення проблем навколишнього середовища, що робить вплив на все світове господарство, національні та світові продуктивні сили;

5)   посилення взаємозалежності національних господарств, їх економічної політики;

6)    зближення економічних рівнів розвитку різних країн;

7)    подолання міжсистемних суперечностей між країнами, що проявляється у визнанні конкуренції як головного фактора, який забезпечує рівновагу внутрігосподарського розвитку;

8) посилення процесів конвергенції, що базуються на універсальних економічних, культурних, моральних, правових та гуманітарних цінностях, визнаних світовим співтовариством кінця XX - початку XXI століть [5, c. 86-87].

В результаті дії названих факторів виникли певні особливості в розвитку сучасних міжнародних відносин.

По-перше, міжнародні економічні відносини з розпадом світової соціалістичної системи стали більш однотипними, оскільки зросла кількість національних господарств, що функціонують на базі ринкової (змішаної) економіки з переважанням приватної власності на засоби виробництва.

По-друге, сучасні міжнародні економічні відносини формуються виключно виходячи з принципу економічної зацікавленості партнерів, взаємної реалізації економічних інтересів. В зв’язку з цим багатьом країнам доводиться переглядати свої міжнародні економічні зв’язки, звільняючи їх від політичної кон'юнктури та ідеологічної заангажованості. З метою досягнення економічного ефекту від міжнародного обміну товарами та руху і використання факторів виробництва багато з них добровільно погоджується на часткову втрату своїх суверенних прав.

По-третє, міжнародні економічні відносини зазнають впливу нових суперечностей, які прийшли на зміну тим, що їх загострювала „холодна війна”. Передусім в сучасних міжнародних відносинах посилюється конкурентна боротьба, оскільки в неї включаються нові суб'єкти міжнародної господарської діяльності.

По-четверте, для сучасних міжнародних економічних відносин характерним є – активний перерозподіл ролей між групами країн та утворення регіонального інтеграційного співробітництва. Сьогодні характерною рисою міжнародних економічних відносин виступає розпад існуючих раніше інтеграційних об'єднань і формування нових. Суттєвий вплив на активізацію цього процесу зробили розпад інтеграційного об'єднання соціалістичних країн – Ради Економічної Взаємодопомоги і, безумовно, зникнення з політичної карти світу СРСР.

Зазначені вище процеси в розвитку міжнародних економічних відносин прямо зачіпають інтереси України. Вони ставлять перед Україною дилему: або продовжувати експорт сировини та імпорт третьосортних товарів, що спустошує національні багатства і розоряє власних товаровиробників, або спробувати відновити на новій економічно взаємовигідній основі регіональні інтеграційні об'єднання на просторах СНД та Східної Європи. Саме таким чином Україна зможе добитися створення умов для посилення свого експортного потенціалу. Більш докладно про сучасні інтеграційні процеси та місце в них України мова йтиме у наступних темах.

По-п’яте, відбуваються структурні зрушення в міжнародній економіці, передусім такі, як зростання обсягів виробництва в матеріальній сфері, зменшення частки сільськогосподарського виробництва у світовому господарстві, зростання темпів розвитку сфери послуг та кількості зайнятих в ній, прискорення технічного прогресу транспортної та інформаційно-комунікаційної систем, зменшення частки сировинних товарів та збільшення питомої ваги машин й обладнання у світовому товарному обороті.

По-шосте, в результаті кризових процесів в економіці країн СНД та Східної Європи відбулися істотні зміни сукупного попиту та сукупної пропозиції. В сучасних умовах вони опинилися в більшій, ніж раніше, залежності від світового виробництва та рівня цін світового ринку. Причому зростання сукупного попиту, тобто готовності споживачів колективно придбати товари за існуючими цінами, відбулося в результаті посилення його з боку постсоціалістичних країн. За підрахунками вчених, в другій половині 90-х років населення більшості країн СНД майже на 50% задовольняло свої потреби за рахунок товарів зарубіжного виробництва. Характерно, що це був попит не на особливі споживні вартості, яких не могли чи не вміли виробляти країни СНД, а на товари, які раніше в достатній кількості і належної якості вироблялися в колишньому СРСР [4, c. 220].