Міжнародні економічні відносини

Покриття зрослого сукупного попиту з боку постсоціалістичних країн забезпечується зростанням сукупної пропозиції товарів та послуг, головним чином, з боку країн Західної Європи та США, оскільки обсяг внутрішнього виробництва багатьох країн СНД та Східної Європи в порівнянні з 1990 роком скоротився більш як на 50%. Від таких змін сукупного попиту і сукупної пропозиції виграш одержують суб'єкти сукупної пропозиції.

Як бачимо, економічний розвиток кінця XX століття характеризується зростаючим впливом глобалізації. Проявляючись у зростанні взаємозалежності економік різних країн, посиленні відкритості національних ринків, поглибленні міжнародного поділу та кооперації праці тощо, вона суперечливо впливає на національні економіки та на розвиток сучасного світового господарства. З одною боку, розвиток процесів глобалізації дає можливість країнам, передусім індустріально розвиненим, розширювати їхню участь у системі міжнародного поділу праці, полегшує доступ до зовнішніх джерел сировини і трудових ресурсів, іншого – глобалізація загострює конкурентну боротьбу і містить потенційну загрозу для країн з низьким рівнем економічного розвитку. Останні натрапляють на небезпеку деіндустріалізації, повернення до застарілих структур національного господарства. Ця небезпека сьогодні нависла над багатьма постсоціалістичними країнами та країнами, що розвиваються, внаслідок їхньої неконкурентоспроможності. Враховуючи неоднозначний вплив глобалізації на розвиток національної економіки, менш розвинені країни повинні вживати заходи з метою мінімізації негативного впливу зовнішньоекономічних факторів. Зрозуміло, що реалізація таких заходів буде натикатися на відповідну протидію розвинутих країн, оскільки саме вони одержують найбільший ефект від процесу глобалізації [4, с. 221-222].

 

1.3 Принципи міжнародних економічних відносин

 

Міжнародні економічні відносини функціонують на основі певних принципів. Причому прийнято розрізняти загальні (міжнародні) та специфічні (національні) принципи функціонування міжнародних економічних відносин.

Загальні (для міжнародного права  і міжнародного економічного права):  
1) мирного співіснування держав;

2) суверенної рівності  країн; 

3) невтручання у внутрішні справи одне одного;

4) сумлінне виконання обов’язків;

5) взаємної користі.

Специфічні:  

   1) юридична рівність і недопущення економічної дискримінації суб’єктів;

2) свобода вибору форм організації;

3) невід’ємний суверенітет держав над їх ресурсами і економічною діяльністю;

   4) національного режиму;

5) найбільшого сприяння в торгівлі (країна А надає на своїй території суб’єктам країни Б (і навпаки) всі ті пільги які вона надала суб’єктам інших країн).

Принципи визначаються міжнародними угодами, кодексами поведінки, рішеннями  міжнародних організацій.Основна частина наведених принципів (рівноправності, недискримінації, невтручання, поважання суверенітету тощо) включені до статуту ООН, а стосовно міжнародних економічних відносин вони, згідно з міжнародним правом, використовуються в діяльності СОТ, інших міжнародних організацій, а також у міждержавних договорах та угодах.

Додержання принципу рівноправності та недискримінації набуло нині особливого значення, коли взаємні економічні зв’язки підтримують країни з різною геоекономічною та геополітичною вагомістю, значними відмінностями у конкурентоздатності національних економік. Принцип взаємної вигоди повинний забезпечити обопільні інтереси партнерів, які приймають участь у двосторонньому або багатосторонньому співробітництві. За останнє півстоліття відбулися серйозні зміни у додержанні принципу Добровільності в таких відносинах порівняно з періодом XIX першої половини XX століття, коли існувало примусове втягування залежних країн і територій до нерівноправних зв´язків із державами-метрополіями [6, c. 78-79].

Що стосується поважання  суверенітету та невтручання у внутрішні  справи партнера, то обов´язковість застосування цього, одного з основних принципів існування світового співтовариства не лише в політичних, але й в економічних стосунках неодноразово підкреслювалася в резолюціях Економічної та соціальної Ради ООН, усіх міжнародних організацій. Цей принцип є базовою засадою встановлення договірних відносин між окремими державами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасна система міжнародних  відносин еволюціонує у двох напрямках. З однієї сторони в світі проходять  інтеграційні процеси, що призводять до економічних союзів, блоків, обєднань. На підставі цього можна говорити про процеси конвергенції національних економік, економічних і соціальних цінностей і відносин. Відбувається зближення економічних рівнів розвитку різних країн. І звичайно це суперечливий, складний рух.  А з іншої сторони посилюються процеси регіоналізації, які призводять до утруднення проникнення на внутрішні ринки торгових блоків сторонніх країн. При цьому домінуючі місця в світовій економічній системі займає невелика група розвинутих країн.

Вхід на вільний ринок  нових суб’єктів вкрай ускладнений або закритий. Глобалізація, незважаючи на весь його позитивізм має для багатьох країн, в тому числі і для України цілий ряд серйозних негативних наслідків. Поки що Україна перебуває осторонь основиних товарних потоків світової торгівельної мережі, та має на своєму шляху чимало перешкод для вступу в торгово-політичний блок ЄС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин / Керівник авт. кол. Філіпенко А. С. – К.: Либідь, 1992.

2. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. – М.: Прогресс, Универс., 1994.

3. Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини (система регулювання МЕВ). – К.: Либідь, 1994.

4. Макуха С.М. Міжнародні господарські зв’язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. – Х.: Право, 2005. – 304 с.

5. Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття. – К.: Знання України, 2004. – 299 с.

6. Румянцев А.П. Міжнародна економіка. – К.: Знання-Прес, 2003. – 448 с.