Міжнародний ринок золота: найбільші учасники та особливості надання послуг на ринку золота

Міжнародний ринок золота: найбільші учасники та особливості надання послуг на ринку золота.

Міжнародний ринок золота

Міжнародне інвестування не обмежується вкладанням коштів у цінні папери чи реальну виробничу діяльність. Сучасні ринки дають змогу розміщувати вільні кошти в інші активи, наприклад, у золото - інструмент,  що завжди був та залишається важливим економічним механізмом в руках пануючих держав. Більше того, оцінюючи ситуацію, яка склалася на світових фінансових ринках, потрібно відмітити таку перспективу, як повернення світової економіки до золота. Саме тому золото являє собою особливий інтерес для досліджень в умовах глобалізації світової економіки та характерних тенденцій останніх років.          За останні два роки, як втім і за останнє десятиліття, і навіть за останні 40 років золото було найкращим об'єктом для інвестицій. Так, з 1969 по 2009 роки американський ринок акцій зріс лише в 12 разів, нафта - в 25 разів, а золото - у 35.              Сумарна кількість золота, добутого з надр Землі в історично доступний для огляду період, по оцінках фахівців, перевищує 115 тис. тонн. З них більш 40% представлено ювелірними виробами, 30% зосереджено в державних резервах, майже 20% знаходиться у тезавраторів (у виді злитків і монет) і тільки 10% використовується промисловістю в технічних і технологічних цілях. Основну масу золота споживають країни, що розвиваються в Азії в силу своїх культурних і релігійних звичаїв. Помітне збільшення попиту в цих країнах обумовлено підвищенням платоспроможності населення і відносно низькими цінами ювелірних виробів. В розвинутих європейських країнах золото в прикрасах витісняється штучними матеріалами (вплив моди, популярність дешевої біжутерії).

Золото тривалий час було однією з форм міжнародних грошей і становило  основу світової валютної системи. Криза  Бреттон-Вудської системи призвела до офіційної демонетизації золота, і зараз воно являє собою особливий товар, торгівля яким зосереджена на спеціальних ринках. Особливість золота визначається, перш за все, тим, що воно є не тільки цінним сировинним товаром, але й реальним резервним та фінансовим активом.

Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковою ціною з метою промислово-побутового споживання, приватної тезаврації, інвестицій, страхування ризиків, спекуляції, одержання необхідної валюти для  міжнародних розрахунків.

Основне джерело пропозиції золота – це його новий видобуток. Першість у видобутку золота належить ПАР (Південно-Африканській Республіці), також  активно видобувають золото в  Канаді, Австралії, Китаї, Бразилії, Росії  та інших країнах.

На ринках золота купуються та продаються стандартні зливки. Зливки міжнародного типу мають вагу 400 унцій (12,5 кг), причому  чистота їх сплаву повинна бути не менше 995-ї проби. Крупні зливки досягають  ваги до 1 кілограма, а дрібні – мають  вагу від 1 до 10 грамів. Також золото продається у формі монет старого  та нового карбування, пам’ятних медалей, листів, дротів та пластин. Іноді покупці  надають перевагу купівлі золотих  сертифікатів – документів, що підтверджують  право їх власника одержати за його пред’явленням певну кількість  золота.

В організаційному плані ринок  золота – це консорціум із декількох  банків, які уповноважені здійснювати  операції із золотом. Ці банки є посередниками  між покупцями та продавцями золота. Крім того, існують спеціальні фірми, які займаються очищенням та зберіганням  золота, а також виготовленням  зливків.

У світі налічується понад п’ятдесят  ринків золота. У залежності від ступеня лібералізації проведених операцій,  їхнього обсягу і різновидів, а також кола суб'єктів угод прийнято виділяти  наступні типи ринків золота:

А)Міжнародні

Проводиться широкий спектр операцій; відбуваються великі  угоди, відсутні податки і (Лондон, Цюріх, Дубай, Гонконг, НьюЙорк) митні  бар'єри. Правила проведення операцій не кодифікуються, а встановлюються самими  учасниками ринку. Операції з дорогоцінними металами ведуться цілодобово і  носять оптовий характер. Велика частина операцій проводиться великими банками і спеціалізованими компаніями з великими оборотами. Відмітною рисою є щодо невелике коло учасників ринку. Пред'являються високі вимоги до репутації учасників і їх фінансового становища; оптовий характер операцій забезпечується наявністю широко розгалуженої клієнтської мережі, що має відношення до золота.

Б) Внутрішні ( внутрішні вільні: більшість європейських ринків Париж, Милан, Франкфурт на Майне, Амстердам. 

внутрішні регульовані:більшість  країн третього світу). Ринки, одного або декількох держав, орієнтовані, насамперед,  на місцевих інвесторів і тезавраторов. Це визначає перевагу угод з монетами, дрібними злитками. Як засіб розрахунків використовуються місцеві валюти.  Відмітною рисою є державне регулювання. Важелі впливу носять, як правило,економічний характер (втручання в ціноутворення, введення податків, тарифів, квот на переміщення дорогоцінних металів). Усередині даної групи можна виділити внутрішні вільні ринки з більш м'яким державним регулюванням (звичайно податковими методами), що формально не перешкоджає переміщенню золота з країни й у країну. Іншою групою є внутрішні регульовані ринки. Відрізняються більш  твердим державним втручанням. Стосовно них використовується цілий набір методів державного регулювання: ліцензування, маніпуляція інструментами податкової  політики, пряме втручання в ціноутворення.

В) Чорні (деякі країни Азіатського континенту). Виникають як реакція на тотальні обмеження, що вводяться державою, на операції з золотом. Існують паралельно закритим ринкам, що представляють собою радикальну форму організації внутрішніх ринків (заборонений увіз/вивіз  золота, а існуючий податковий режим робить невигідною торгівлю дорогоцінними металами, тому що внаслідок оподатковування внутрішні ціни починають перевищувати світові).

В Україні ринок дорогоцінних металів  відносно молодий: його  становлення і розвиток проходив на наших очах у 90х рр. XX в. На сьогоднішній день відносини в цій сфері ще не прийняли завершеного характеру. Проте можна говорити про те, що в Україні функціонує модель внутрішнього ре гульованого ринку з елементами, характерними для внутрішнього вільного ринку.

У структурі попиту на світовому  ринку золота можна виділити наступні основні сектори : 

промисловопобутове споживання; 

тезаврація (у приватному секторі  і на міждержавному рівні); 

здійснення спекулятивних угод.

Існуючий попит задовольняється, насамперед, за рахунок нового видобутку металів, а також шляхом продажу державних і приватних резервів золота. Додаткову пропозицію забезпечує переробка вторинної золотовмісної сировини і контрабанда дорогоцінних металів. Постійний попит пред'являють, насамперед, покупці, що використовують золото як промислову сировину; регулярна пропозиція виходить від виробників нового золота. Інші покупці і продавці  виходять на ринок нерегулярно під впливом тих або інших факторів. Серед  учасників ринку можна виділити наступні групи.

Основні учасники ринків дорогоцінних металів  маркет мейкери та брокерські контори, які представляють:

1. З боку продавців : золотодобувні корпорації; афінажні виробництва по переробці золотого лому; держрезерви національних банків, які зменшують накоплені запаси дорогоцінних металів;

-     приватних  тезавраторів та інвесторів, які продають раніше накоплені запаси зливкі  дорогоцінних металів;

-     спекулянтів  та хеджерів, які грають на форвардних, ф’ючерсних та опціонних контрактах з  дорогоцінними металами;

2. З боку покупців :  виробництва ювелірної промисловості;  промисловотехнічні виробництва з використанням дорогоцінних  металів; зубне виробництво;  інвесторів та агентів інвесторів (комерційні банки); приватних тезавраторів (споживачівколекціонерів мірних  зливків);  

спекулянтів та хеджерів, які грають на форвардних,  ф’ючерсних та опціонних контрактах з дорогоцінними металами; державні резерви центральних банків.   Серед учасників ринку можна виділити наступні групи [17].

1. Золотодобувні компанії

Це важлива категорія  учасників ринку, тому що вони поставляють  на ринок основну кількість первинного золота. Сюди відносяться як невеликі компанії, так і величезні корпорації. Чим більше компанія добуває золота, тим сильніше вплив робить вона на ринок. Це змушує інших учасників  ринку уважно відслідковувати всі  події, зв'язані з діяльністю великих  золотодобутчиків.

2. Промислові споживачі

Дана категорія учасників  містить у собі промислові підприємства, ювелірне виробництво, а також підприємства по очищенню й облагороджуванню золота (афінаж).

3. Біржовий сектор

У ряді країн на найбільших біржах існують спеціальні секції по торгівлі золотом і іншими дорогоцінними  металами.

4. Інвестори

Це велика категорія учасників  ринку, що мають різні інтереси. Дана обставина породжує різноманітні форми  вкладень в інструменти, зв'язані  з золотом.

5. Центральні банки

Їхня роль на ринку дорогоцінних металів багатогранна. З одного боку, вони є найбільшими операторами  на ринку золота; з іншого боку, у  їхню функцію входить установлення правил торгівлі золотом на ринках. Активний продаж золота з резервів -- не головна мета діяльності центробанків, хоча вона служить проявом усіх підсилюючих  прагнень до енергійного використання резервів. Дана група учасників значно впливає на кон'юнктуру ринку, причому  роль центробанків особливо зросла в 90х  роках XX в.

6. Професійні ділери і посередники

Цю групу складають, насамперед, комерційні банки і спеціалізовані компанії. Ділери грають одну з ведучих ролей на будьякому ринку, тому що майже все золото первісне попадає в їхні руки.

7. Ринок фізичного металу

Найбільший обсяг операцій з фізичним золотом приходиться  на Лондон і Цюріх. Спочатку переважна  частина торгівлі золотом приходилася  на Лондон, чому сприяли, зокрема, постачання металу з країн Британської Співдружності (насамперед, з ПАР), які залучала грамотна організація торгівлі дорогоцінними  металами. З Лондона золото переміщалося в континентальну Європу, а відтіля -- у країни Ближнього і Далекого Сходу. Координуючим центром на лондонському ринку є Лондонська асоціація  ринку золота (ЛАРЗ), що поєднує учасників ринку. При цьому всі учасники ринку поділяються на дві групи : маркетмейкеры і звичайні учасники. Маркетмейкеры (учасники, що формують ринок), зобов'язані постійно підтримувати двосторонні котирування на покупку і продаж, інформуючи про цьому зацікавлених осіб (своїх клієнтів, інших маркетмейкерів). Звичайні учасники не формують ринкові ціни, орієнтуючись у своїй діяльності на котирування маркетмейкеров. Важлива роль на лондонському ринку належить Банку Англії, що контролює оптовий ринок зливкового золота.

Більшість же учасників складають  колишні брокерські контори, що раніше спеціалізувалися на імпорті золота і його продажу Банку Англії, а  нині є підрозділами найбільших банків світу. До числа найбільш відомих  фірм відносяться: N.M. Rotschild and Sons; Moccatta & Goldsmith (підрозділ Standard Chartered Bank); Samuel Montaque (підрозділ Midland Bank PLC); Sharp Pixley (підрозділ Deutsche Bank).

Учасники ринку можуть надавати брокерські послуги, діючи  з доручення і за рахунок своїх  клієнтів, зводячи покупців і продавців. Винагородою брокерів є комісійні  від укладених угод. На міжбанківському  ринку працюють дві чисто брокерські компанії: Tradition Financial Service -- у Лондоні і PREMEX A.C. -- у Цюріху. Вони не надають своїх котирувань і не тримають відкритих позицій.

Прибуток компанії формується за рахунок комісійних, одержуваних  ними за сприяння в проведенні угод «спот». Що ж стосується дилерів, то в цій ролі виступають, насамперед, найбільші банки і їхній аффилированные структури. Це порозумівається тим, що для проведення регулярних оптових операцій у міжнародних центрах торгівлі необхідно мобілізувати великі кошти.

Крім оптової торгівлі стандартними злитками, у Лондоні  торгуються також дрібні злитки і  монети з різних країн. Говорячи про  лондонський ринок, не можна залишити без уваги процедуру «фіксинга» -- встановлення орієнтованої ціни золота, з обліком якої на ринках відбуваються фактичні угоди. У фіксингу беруть участь п'ять постійних членів, кожний з яких надсилає свого представника. Спочатку фіксинг проводився раз у день, а ціна фіксувалася в англійських фунтах. У 1968 році в системі фіксинга були зроблені зміни, що відбивали зросле значення американського ринку і долара: була введена процедура денного фиксинга, за часом співпадаюча з початком ділового дня в НьюЙорку; замість котирування цін у фунтах стерлінгів була введена котирування в доларах. У цій валюті встанавливаются ціни і найчастіше виконуються платежі по угодах. Таким чином, два рази в день (у 10:30 і в 15:00) визначається ціна рівноваги. Виравнювання попиту та пропозиції на метал досягається шляхом зіставлення доручень клієнтів на покупку і продаж золота. Учасники фіксинга безупинно коментують своїм клієнтам процес фіксації, що містить зведення про кількість виставлених замовлень. У ході фіксинга клієнт вправі змінювати обсяг свого замовлення. Після фіксації ціни визначається ціна виконання фіксованих замовлень. При цьому замовлення на продаж виповнюється за ціною фиксинга +0,05 долара, а замовлення на покупку -- за ціною фиксинга +0,25 долара. Різниця між ціною продажу і покупки є доходом учасників фиксинга.

Такий механізм дає можливість будьякому учасникові ринку торгувати золотом на рівних умовах, завдяки чому великі обсяги золота можуть бути куплені або продані з мінімальною різницею між ціною продажу і покупки. Ціна лондонського фіксинга миттєво передається по засобах зв'язку в інші центри торгівлі золотом, публікується в засобах масової інформації і є основою формування цін на інших ринках.