Міжнародний рух капіталу

Розвинуте капіталістичне виробництво  не може обійтись без торгівлі. Її найчастіше використовує торговий капітал. Торговий капітал – це відособлена товарна  форма промислового капіталу. Він  виконує дві функції – реалізує вироблені товари і втілену в  них додаткову вартість і постачає капіталістів виробництва засобами виробництва. Функціонуючий торговий капітал прибирає дві форми –  форму циркулюючого капіталу і форму  витрат обігу. Циркулюючий капітал  – капітал, що авансується на придбання  товарів для продажу. Після реалізації товарів він повертається і знову  використовується на придбання нової  партії товарів для продажу.

Витрати обігу – це безповоротні затрати торгового капіталу. Вони поділяються на дві частини –  на чисті і додаткові витрати  обігу.

Чисті витрати обігу – затрати  торгового капіталу, пов’язані з  перетворенням товарної форми в  грошову і навпаки, тобто власне з реалізацією чи придбанням товарів.

Додаткові витрати обігу пов’язані  з продовженням процесу виробництва  товарів у сферу обігу. Це –  затрати на транспортування товарів, на їх розфасовку, пакування, збереження товарного знаку.

Додаткові витрати обігу відшкодовуються  за рахунок збільшення вартості товару, чисті – за рахунок додаткової вартості. В сфері торгівлі додаткова  вартість не виробляється, тому немає  власного джерела прибутку. Та торговий капітал має приносити прибуток. Його джерелом є додаткова вартість, якою поступається капіталіст виробництва  на користь торгового капіталіста.

На капітал отримують прибуток у формі проценту і промислового, і торгового прибутків. Однак  грошовий капітал не просто одна з  функцій форм. Це не лише сума грошей, що використовується у виробництві. А як загальна форма всього дійсного капіталу. Тобто грошовий капітал  позбавлений предметності. Він виступає в найбільш абстрактній функціональній формі. Грошовий капітал сам по собі не бере участі у виробництві, але є засобом для придбання виробничих ресурсів і для забезпечення виробничого процесу.

Ціною фактору грошового капіталу є процент, що заохочує власників  заощаджень надавати гроші в кредит, замість того, щоб їх зберігати  у вигляді готівки. Він сигналізує, в яку суму обійдеться кредит.

Стосовно джерела проценту є  різні погляди.

Класична теорія розглядає процент  як ціну капіталу взятого в кредит. Неокласики тлумачать позичковий процент  як плату за жертву (за розтавання з  грошовим капіталом), тобто процент  є результатом більш високої оцінки поточних потреб, ніж майбутніх.

Неокласики розглядають процент, як психологічний чинник, як різниця  між теперішніми і майбутніми благами.

Процент – ціна грошового капіталу, як одиниця його власника. Розмір проценту виступає у вигляді процентної ставки – це відносна величина процента –  платежів, яка оплачується покупцем – підприємцем продавцю – власнику за надані гроші.

Кульмінативним виразом процента є ставка або норма процента.

                                      Сума річного доходу на позичений  капітал

Норма процента =                                                                                 *100%

                                      Сума капіталу наданого в кредит

 

Норма процента знаходиться в певній залежності від норми прибутку. У  нормальних умовах середня норма  прибутку є максимальною межею норми  проценту. На рівень норми проценту впливають такі фактори: попит і  пропозиція на гроші на ринку позичкового  капіталу, розмір грошових нагромаджень, співвідношення між внутрішніми  і зовнішніми боргами держави  норма процента схильна до різних коливань. Найвища – період криз (коли найвищий попит на гроші), найнижча – період депресії, коли попит на гроші обмежений.

Розрізняють ринкову норму проценту (норма в певний час) і середню (за певний період). Процентна ставка пов’язана з фактором часу і ризику. Чим вищий час кредиту, тим  вищий процент. Ризик пов’язаний з небезпекою втрат в процесі  кредиту. Втрати можливі внаслідок  не передбачуваних, випадкових економічних  і політичних змін, які можуть бути викликані інфляцією, фінансовою кризою, зміною податкового законодавства. Щоб запобігти втратам банки  застосовують такі способи: вводять  планові процентні ставки на кредит. Надають короткострокові кредити, підвищують кредитну ставку з врахуванням  інфляції, намагатися надавати кредити  не під процент, а під найбільший прибуток. З точки зору впливу інфляції розрізняють номінальну і реальну  ставки. Номінальна  - поточна ставка без врахування інфляції. Реальна  ставка – це номінальна ставка за мінусом  відрахувань рівня інфляції.

 

 

Поняття про власний капітал

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;
• пайового капіталу;
• додатково вкладеного капіталу;
• іншого додаткового капіталу;
• резервного капіталу;
• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);
• неоплаченого капіталу;
• вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу , вилученого капіталу та непокритого  збитку підприємства віднімається при  визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариства та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований в статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові  та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також  рішення про його збільшення або  зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково  реєструється в Державному реєстрі  господарських одиниць.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений  пасивний рахунок 40 “Статутний капітал ”. По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту – його збільшення.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру  статутного капіталу, зафіксованого  у засновницьких документах підприємства і відображається в балансі підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо

.

Статутний капітал господарських  товариств (крім акціонерних) може збільшуватися  за рахунок:

• додаткових внесків учасників;
• належних учасникам дивідендів;
• нерозподіленого прибутку.

Збільшення статутного капіталу відображається такими записами:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Зареєстровано статут (зміни до статуту)	46	40
2.	Збільшення статутного капіталу за рахунок: а) нерозподіленого прибутку	443	40
	б) належних учасникам дивідендів (виплата дивідендів акціями)	671	40

Для прийняття рішення про зменшення  статутного капіталу товариства необхідна  згода всіх його учасників та відсутність  заперечень з боку кредиторів цього  підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі.

Зменшення статутного капіталу можливе  при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов’язкової публікації в пресі  та державної реєстрації, змін у  засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні  бути повернуті:

• сума його вкладу до статутного капіталу;
• вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;
• частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

 

 

 

 

 

 

 

Зменшення статутного капіталу відображається проведеннями:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Зменшено статутний капітал  в розмірі внеску учасника	40	672
2.	Відображено вартість частини майна, що належить учаснику при виході з  товариства, пропорційно його вкладу до статутного капіталу	443	672
3.	Нараховано частку прибутку, що отримано підприємством у поточному році, яка підлягає виплаті учаснику при  виході з товариства	443	671

Акціонерні товариства мають свої особливості при формуванні та зміні  статутного капіталу. Формування статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску певної кількості  акцій рівною номінальною вартістю. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені  шляхом відкритої передплати (у відкритих  акціонерних товариства) або розподілу  всіх акцій між засновниками (в  закритих акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право  збільшувати статутний капітал  при умові, що раніше випущені акції  повністю оплачені за вартістю не нижче  номінальної.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

1. збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
2. збільшення вартості акцій;
3. обміну облігацій на акції цього емітента.

І. При збільшенні кількості акцій  існуючої номінальної вартості, статутний  капітал збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;
• дивідендів (реінвестування);
• індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Збільшено статутний капітал в  розмірі додаткових внесків засновників	46	40
2.	Збільшено статутний капітал за рахунок дивідендів	671	40
3.	Збільшено статутний капітал за рахунок реінвестування прибутку	443	40
4.	Збільшено статутний капітал за рахунок індексації основних засобів	423	40

 

ІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення вартості акції статутний  капітал збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;
• індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається такими записами:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Збільшено статутний капітал в  розмірі додаткових внесків засновників	46	40
2.	Збільшено статутний капітал за рахунок індексації основних засобів	423	40