Невідновлювальні ресурси

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Сентября 2013 в 16:16, реферат

Описание работы

Земля - перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил. Тому в цій сфері результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, баз постачання потрібної техніки, мінеральних добрив тощо.

Содержание работы

Вступ…………………………………………………...……………..3
1. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення…………………………………………………………………...4
2. Економічна оцінка земельних ресурсів. Невідновлювальні ресурси……………………………………...………..13
Висновки……………………………………………………………23
Список використаної літератури………………………………….24

Файлы: 1 файл

реферат мыкр.doc

— 201.50 Кб (Скачать файл)

Зміст

 

Вступ…………………………………………………...……………..3

  1. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення…………………………………………………………………...4
  2. Економічна оцінка земельних ресурсів. Невідновлювальні ресурси……………………………………...………..13

Висновки……………………………………………………………23

Список використаної літератури………………………………….24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Земля - перша й основна  умова будь-якого виробництва, але  в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент  продуктивних сил. Тому в цій сфері  результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, баз постачання потрібної техніки, мінеральних добрив тощо.

Сучасний земельний  фонд України становить 60,4 млн га. Значна частка земельної площі (69,3 %, або 41,8 млн га) - це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78 % (32,5 млн га) припадає на ріллю. Земельні ресурси України характеризуються високими біопродуктивними властивостями. За допомогою досліджень ґрунтового шару встановлено, що середній вміст гумусу в ріллі становив 3,2 % (124,8 т на 1 га). За оцінками вчених, при оптимальній структурі землекористування, відповідному рівні землеробства держава здатна прогодувати 300- 320 млн осіб.

Тому на сучасному  етапі аграрних перетворень основним завданням державної політики є подолання деяких негативних процесів в аграрному секторі економіки і підвищення ефективності функціонування усіх суб'єктів господарювання на основі суттєвого поліпшення їх наукового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

      1. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення

 

Складовою аграрних відносин є рентні відносини. З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента. Рента (від фр. rendre - віддана) - це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки. Отже, земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.

Земельна рента у  докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капіталізму земельна рента формується на основі прикладання капіталу до землі й тому в загальній масі додаткового продукту є надлишком над середнім прибутком.

Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютний монопольна (рис. 12.5).

 

 

Рис. 12.5. Види земельної  ренти

 

Диференційна  рента

 

Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної  ренти наведено на рис. 12.6. Причиною її утворення є монополія на землю як об'єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб'єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділянках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використання цих ділянок землі іншими економічними суб'єктами.

Рис. 12.6. Причини, умови  формування, джерела та форми вилучення  диференційної ренти

Природними умовами  існування диференційної ренти  є обмеженість земельних ресурсів, відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок відносно ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого-кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільського господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.

Обмеженість земельних  угідь і зростаючий попит на продукцію  аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської  продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби  в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.

Отже якщо людство  змушене одночасно обробляти  всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні  умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й стримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.

Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми витратами виробництва, яку промисловості, а індивідуальними  витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими  вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки й реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить диференційну земельну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.

Слід розрізняти дві  форми диференційної ренти - першу  та другу.

Диференційна рента  І - це додатковий чистий дохід, одержуваний  у результаті продуктивнішої праці  на кращих за природною родючістю  і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Взаємозв'язок першої і  другої диференційної ренти полягає  в тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а"друга - з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

 

Абсолютна земельна рента

 

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева  конкуренція, існує ще Й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 12.9). її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві - понад середню норму.

 

Рис. 12.9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти

 Абсолютна рента  утворюється на всіх земельних  ділянках як надлишок суспільної  вартості сільськогосподарської  продукції над ціною виробництва  (затрати виробництва плюс середній  прибуток).

Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

В інших галузях економіки  внаслідок постійних перетікань капіталу з однієї галузі в іншу утворюється щось подібне до спільного "котла", з якого підприємці різних галузей господарства дістають середній прибуток на рівновеликий капітал. Але сільське господарство в процесі вирівнювання індивідуальних прибутків у середній не бере участі у зв'язку з існуванням приватної власності на землю, яка заважає вільному застосуванню капіталу в землеробстві. З цієї причини сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за своєю вартістю, яка містить у собі й субстанцію абсолютної ренти, тобто надлишок над середнім прибутком.

Вона є даниною, яку  отримує землевласник на основі права  приватної власності.

Деякі економісти заперечують  існування абсолютної земельної  ренти. Дискусія з цього приводу не припиняється з часу оприлюднення теорії абсолютної ренти класичною економічною школою. Свій висновок про відсутність абсолютної ренти, особливо за сучасних умов економісти обґрунтовують тим фактом, що в сільському господарстві розвинутих країн органічна будова капіталу не нижча, ніж у провідних галузях промисловості. Висока тут і технічна озброєність праці, скорочується чисельність працюючих у сільському господарстві. Тому, вважають вони, тут не може бути надлишку прибутку над середнім прибутком.

Проте причина виникнення абсолютної ренти - монополія приватної власності на землю-залишається. Ось чому слід брати до уваги можливість існування деяких інших соціально-економічних факторів і умов утворення високої норми прибутку в сільському господарстві, яка є джерелом абсолютної ренти (прискорений рух оборотних коштів, використання дешевої робочої сили, економія на основних фондах, податкові пільги, регулювання цін, дотації, субсидії держави тощо).

 

Монопольна  рента

 

Крім диференційної  і абсолютної ренти існує монопольна рента (рис. 12.10). Вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах. Тільки на певних землях і в певних природно-кліматичних умовах можливе обмежене виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими, унікальними якісними характеристиками (наприклад, особливих рентисортів винограду та вина із нього, чаю, прянощів, тютюну, трояндової олії тощо).

Рис. 12.10. Причини, умови  формування, джерела та форми вилучення  монопольної .

Оскільки виробництво  такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а високий попит на продукцію не задовольняється, з'являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів.

Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і  його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у  розпорядження землевласника.

Джерело монопольної  ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом  додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців. Тому монопольну ренту можна вважати "незаробленим" доходом землероба або "квазірентою".

 

Рента та орендна плата

 

Орендна плата - це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою.

В суму орендної плати  насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в  оренду з розташованими на ній  будівлями, іригаційними спорудами, на ній проведено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим капіталом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Таким чином, орендна плата крім ренти може містити амортизацію за використання основного капіталу, вкладеного в землю, та відсоток на нього (рис. 12.11). Наставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

 

 

Рис. 12.11. Структура орендної плати

 

 

 

Рента в неаграрному секторі економіки

 

Ренти утворюються і  вилучаються не лише в сільському господарстві, а й у несільськогосподарських  галузях.

Власники деяких земельних  ділянок можуть отримувати гірну, будівельну, житлову, туристичну, екологічну й інші види рент. Особливості цих рент пов'язані зі специфікою використання землі у несільськогосподарських галузях - гірничодобувній промисловості, будівництві, організації зон відпочинку, туризмі і т. ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти. Закономірності їх виникнення такі самі, як і в сільському господарстві.

Наприклад, диференційна гірна рента (у гірничодобувній  промисловості) залежить від природних  умов залягання корисних копалин, вмісту компонентів у руді, їх співвідношення, умов та відстані транспортування тощо. Монопольна гірна рента існує на земельних ділянках, з яких добувають рідкісні копалини (дорогоцінні метали, алмази, уранову руду тощо). На величину будівельної ренти значно впливає місцезнаходження земельної ділянки, її рельєф, наявність комунікацій тощо.

Екологічна рента - це ціна, яка сплачується власнику землі  за право користування ліпшими екологічними умовами. На її величину впливають якість природного середовища, чистота повітря, рівень озеленення, наявність рекреаційних зон (курортів, пляжів, ігрових майданчиків) тощо.

Туристична рента - це дохід, який отримує власник туристичних  ресурсів. Туристичні ресурси - це природні, історичні й соціально-культурні  фактори, здатні задовольнити духовні  потреби людей і сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил.

Информация о работе Невідновлювальні ресурси