Інтеграційні процеси в Америці

Інтеграційні процеси  в Америці

1. Південноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) 1994 р.
2. Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР)  березень 1991 р.
3. Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), 1965-1973 рр.; Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), 1973 р.;
4. Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ)
5. Організація американських країн
6. ЛАЕС.
7. Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА) ;
8. Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;
9. Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р

Північноамериканська зона вільної  торгівлі (НАФТА) North American Free Trade Agreemen

• 60-ті роки можуть вважатися початком інтенсивного розвитку інтеграційних процесів між США та Мексикою, більш глибокого та динамічного інтегрування як на рівні підприємств так і на рівні національних економік. Так, у 1965 р. була успішно впроваджена програма розвитку підприємств макіладорас у прикордонній зоні між США та Мексикою. Пільговий режим стимулював безмитний імпорт сировини, обладнання, виробничих технологій та комплектуючих ТНК США в Мексику
• У 1988 р.- двостороння угода між США і         Канадою про створення протягом 10-ти років зони вільної торгівлі (CUSFTA).
• Трьохстороння угода була підписана у 1992 році   
• Інтеграційний союз почав функціонувати                      з 1 січня 1994 р. у складі США, Мексики і Канади;
• Структура: Комісія з вільної торгівлі та секретаріат;
• Основна мета: усунути бар'єри на шляху торгівлі товарами;

Карибський спільний ринок  (КАРІКОМ)

• Найбільш стійке інтеграційне угрупування регіону, створене у 1973р. На основі договору підписаного у Тринідад і Тобаго;
• Включає 16 країн Карибського басейну: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка.     
• Заснований на базі зони вільної торгівлі, яка існувала з 1965-1973рр.;
• Складається з субрегіональних відділень, де найрозвинутішим вважається Карибський загальний ринок в рамках країн Антігуа, Барбадос, Гайана, Тринідад і Тобаго, Ямайка;
• В межах загального ринку повністю ліквідовані торгові обмеження, затверджений єдиний митний тариф щодо товарів 3-х країн;

Третину взаємної торгівлі складають  нафтопродукти

• 1995 рік — вільне переміщення громадян, скасування паспортного режиму.
• У 1989 році в рамках КАРІКОМ було прийнято рішення використовувати єдину Гармонізовану систему опису і кодування товарів для цілей тарифної класифікації.
• 1 січня 1991 р. країни КАРІКОМ (за винятком держав Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Барбуда, Сент-Люсія) встановили єдині ставки ввізного мита на товари, що ввозяться з країн, які не є членами КАРІКОМ.
• Такі єдині ставки встановлені стосовно промислової продукції.
• Щодо інших товарів окремі держави встановлюють ставки мита самостійно.
• Ставки ввізного мита на різні товари відрізняються (від 5 до 40 %).
• Найбільш високими ставками митами обкладаються товари, аналогічні тим, які виробляються на території КАРІКОМ у достатніх кількостях.
• Готова і «проміжна» продукція обкладаються ввізним митом за нижчими ставками.
• Існують проекти об'єднання НАФТА МЕРКОСУР та НАФТА і КАРІКОМ 

Спільний ринок Південної  Америки (МЕРКОСУР)

• Рік створення - 1991
• членів 5 країн-членів 
  5 асоційованих членів 
  1 спостерігач
• Офіційна/і мова/и Португальська, Іспанська
• Штаб-квартира Монтевідео (Уругвай)
• МЕРКОСУР — економічний союз, який за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання.
• В нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай
• Асоційовані члени — Чилі, Болівія, Венесуела, Колумбія і Еквадор.
• Охоплює територію в 12 мільйонів кв. км. з населенням 200 мільйонів чоловік і сумарним обсягом ВВП близько 1 трлн. доларів США.
• Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її населення і близько 50% ВВП.
• Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку підписали Аргентина і Бразилія в 1986 р.
• У 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай і Уругвай.
• Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. 
• З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угоди, підписаних у 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митному союзу.
• У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).

Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ)

Найбільш стійким угрупованням є КАРІКОМ, створений у 1973 р. на основі договору, підписаного в Трінідад і Тобаго. Включає 16 країн Карибського басейну і, на відміну від всіх інтеграційних угруповань, об'єднує не тільки незалежні держави, а й залежні території.

• КАРІКОМ заснований на базі раніше створеної ЗВТ, яка проіснувала з 1965 по 1973 р. До його складу входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка.
• У 70—80-ті роки XX ст. КАРІКОМ пережив кризові явища, пов'язані з нафтовою і загальноекономічною кризами, що збільшили зовнішню заборгованість. Зараз відбуваються позитивні зміни.
• У 1992 р. — різке падіння митних зборів (приблизно на 70 %), особливо вдало йде інтеграція в області регулювання сільськогосподарського виробництва (документ "Час діяти"). Була запропонована нова модель інтеграції на основі тенденції до ослаблення державного втручання.
• У 1995 р. — вільне переміщення громадян, скасування паспортного режиму.

Латиноамериканська асоціація  інтеграції (ЛАІ)

Латиноамериканська асоціація  інтеграції — велике інтеграційне угруповання, створене у 1980 р., замінило ЛАВТ, що існувало до цього з 1961 по 1980 р.

Мета ЛАІ — створення латиноамериканського спільного ринку, на базі чого існувало ЛАВТ (ЗВТ).

Членами організації є 11 країн, що поділяються на 3 групи залежно  від рівня розвитку:

• більш розвинені (Бразилія, Мексика);

• середній рівень (Венесуела, Колумбія, Перу, Уругвай, Чилі);

• найменш розвинені (Болівія, Парагвай, Еквадор).

Члени ЛАІ уклали між собою угоду  про преференційну торгівлю, і  менш розвиненим країнам з боку більш  розвинених надаються преференції

Вищим органом ЛАІ є Рада міністрів  закордонних справ; виконавчим органом  — Конференція оцінок і зближення, яка вивчає рівні економічного розвитку, можливі напрями інтеграції, її вплив  на економіку, розробляє стадії і  завдання інтеграційних процесів; збирається раз на рік. Постійний орган —  Комітет представників. Штаб-квартира — у Монтевідео (Уругвай).

Мета — спільне вивчення, освоєння, використання Амазонії, охорона її ресурсів. Між країнами здійснюється однаковий розподіл на основі однакових квот, фінансових вкладень. Найбільших успіхів досягнуто в області екології. Створена Андська система екологічної інформації.

В рамках ЛАІ були створені:

1) в 1969 р. Лаплатська група. Мета — гармонізація розвитку й охорона природних ресурсів басейну ріки Ла-Плата. Штаб-квартира — у Буенос-Айресі;

2) в 1978 р Амазонський пакт. Пріоритет цього угруповання — регіональна співпраця в області екології, спільне вивчення і освоєння ресурсів Амазоніт;

3) в 1978 р Андська група — субрегіональне угруповання. Угода набрала чинності в 1980 р. Учасники: Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Перу, Сурінам, Еквадор

ЛАЕС

• Особливість цієї організації полягає в тому, що вона є загально-континентальною організацією (37 держав, членами організації є 26).
• Мета: розроблення скоординованої політики в області сільського господарства, виробництва продовольства, розроблення і реалізація загальних планів розвитку енергетики, машинобудування, валютно-фінансової інтеграції (створено Латиноамериканський банк). ЛАЕС виступає за загальну стратегію розвитку зовнішньоекономічних зв'язків зі США.
• У 70—80-ті роки блок, що має досить ємнісний ринок, пережив кризу, що показало неефективність великих угруповань. Більш ефективними виявилися субрегіональні дрібні угруповання.

Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА)

Аргентина, Колумбія і Чилі виявили  бажання приєднатися до НАФТА  як самостійне економічне угруповання. У зв'язку з цим Бразилія виступила  з ініціативою створення Південноамериканської зони вільної торгівлі, САФТА за аналогією з НАФТА. Ядром нової організації має стати МЕРКОСУР.

Мета:

• латиноамериканським країнам буде легше вести переговори про митні привілеї з НАФТА, якщо країни САФТА будуть виступати разом і вести переговори не зі США, як це було раніше, а із НАФТА;
• водночас кожна з країн не приховує бажання одержати при цьому власну вигоду, нехай навіть за рахунок добробуту інших членів організації;
• до того ж, створення ще одного економічного союзу потребуватиме внесення країнами-учасницями певних внесків, їхні економіки зробляться прозорими для спостерігачів із сусідніх країн, а багатьом із них доведеться піти на вчинки, до яких країни САФТА явно не готові.

Утворення зони вільної  торгівлі Американського континенту (ФTAA)

Ідея об’єднання західної півкулі  виникла ще у 80-х роках ХІХ ст. як спроба протистояти зростаючому  впливу Європи на Латинську Америку.

Мексика стає мостом між Північною  та Латинською Америкою, пропонуючи латиноамериканським  країнам підписувати з нею  угоди про вільну торгівлю, які  б стали кроком до їх подальшої  інтеграції до НАФТА.

• на початку 1991 року був підписаний першій договір між Мексикою та Чилі;
• у вересні 1992 р. угода про вільну торгівлю була підписана з 5 країнами Центральної Америки: Гватемалою, Гондурасом, Сальвадором, Нікарагуа, Коста-Рікою;
• восени 1992 року вони підписали договір про вільну торгівлю з країнами КАРІКОМ;
• до 1994 року країни Латинської Америки підписали більш 20 угод про вільну торгівлю, що привело до зростання міжрегіональної торгівлі на 135% вже з 1986 по 1992 рр.
• у 1994 році в Майями на самміті лідерів 34 країн західної півкулі була підписана домовленість про створення до 2005 року зони вільної торгівлі Американського континенту (ФTAA);
• у 1996 році Чилі та Канада підписали угоду про вільну торгівлю.
• у 1996 р. МЕРКОСУР підписав угоду про вільну торгівлю з Чилі та Болівією.

Інтеграція країн Азії

1. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН),
2. Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС),
3. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК)
4. Австралійсько-Новозеландська зона вільної торгівлі,
5. Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ),
6. Тихоокеанська економічна рада (ТЕР).
7. Шанхайська організація співробітництва (ШОС)
2. Асоціація країн Південно-Східної Азії
3. Рік створення: 9 серпня 1967 року (на основі Бангкокської декларації)
4. Країни – учасники: Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней (1984), В'єтнам (1997), Лаос і М 'янма (1997), Камбоджа (1999)     
5. ВВП: більше 737 млрд. доларів США.
6. Спостерігачі: Папуа-Нова Гвінея Діє у формі зони вільної торгівлі з 28 січня 1992 року;
7. Мета - прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання змоги краïнам-учасницям змоги мирного вирішення спірних питань

АСЕАН підкреслює необхідність взаємодії в галузі безпеки , соціально-культурноï та економічноï інтеграціїï.

Встановлено мету – у 2015 році перейти  до форми економічного союзу;

Об’єднує понад 560 млн. людей, обсяг  торгівлі перевище 1,5 трлн. доларів США;

Роль конституції виконує Хартія АСЕАН (підписана у листопаді 2007 року).

Азійсько-Тихоокеанського  Економічного Співробітництва (АТЕС)

АТЕС, заснована в 1989 р.

Члени : Австралія (1989), Бруней-Дурасалам  (1989), В’Єтнам (1989), Гонг Конг, Індонезія (1989), Китай (1989), Канада (1989), Малайзія (1989), Мексика (1989), Нова Зеландія (1989), Папуа Нова Гвінея (1989), Перу (1989), Республіка Корея (1989), Сінгапур (1989), США (1989), Таїланд (1989), Тайвань (1989), Філіппіни (1989), Чилі (1989), Японія (1989). У 1998 р. до АТЕС приєдналася Росія.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має консультативний  статус. У її рамках виробляються правила  ведення торгівлі, інвестиційної  та фінансової діяльності; проводяться  зустрічі галузевих міністрів й  експертів з питань співробітництва  у різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля). Усі рішення  приймаються на основі консенсусу.

Основна мета АТЕС:

• шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін;
• утворення зони вільної торгівлі до 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.;
• співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;
• розвиток промисловості;
• удосконалення економічної співпраці;
• прискорення взаємних капіталовкладень;
• вивчення і розв’язання валютних проблем та удосконалення валютного ринку тощо.