Інтеграційні процеси в Америці

Перша зустріч лідерів  країн-членів АТЕС відбулася у 1993 р. в Сієтлі (США). Під час зустрічі на найвищому рівні, яка проходила у 1994 р. в Багорі (Індонезія), було прийнято рішення про створення зони вільної торгівлі й лібералізації інвестиційної сфери країн регіону до 2020 р., а для промислово розвинених країн – до 2010 р. Передбачається поступова поетапна ліквідація бар’єрів на шляху до розвитку торгівлі й інвестиційної діяльності, що сприятиме вільному руху товарів, послуг і капіталу, зниження митних тарифів відбуватиметься відповідно до угод у рамках ГАТТ/СОТ

Концепція створення АТЕС ще не з’ясована остаточно: існують  значні розбіжності у поглядах учасників  об’єднання стосовно основних принципів  його розбудови. Таких принципів  три:

Перший принцип  – принцип “відкритого регіоналізму”, згідно з яким заходи по лібералізації внутрірегіональних економічних зв’язків мають поширюватися і на держави, що не належать до об’єднання. Зрозуміло, що його реалізація передбачає проведення аналогічних дій й іншими регіональними угрупуваннями, наприклад ЄС, інакше АТЕС вимушено перетворить на закритий блок;

Другий принцип – “мережна організація співробітництва” передбачає його орієнтацію на гнучкі форми: кожен із учасників АТЕС має право реалізовувати будь-який напрямок роботи відповідно до Програми активних дій.

Третій принцип – орієнтація на співробітництво, передусім на приватнопідприємницькому рівні, який залишатиме систему міжурядових зв’язків слабкою. Державні органи не повинні надмірно втручатися у процес економічної взаємодії і повинні уникати уведення будь-яких загальних для об’єднання регламентації, які можуть обмежити свободу господарської діяльності фірм.

Особливість АТЕС, як інтеграційного об’єднання:

1) його учасниками є дві великі  держави – США і Японія та  економічний гігант майбутнього  – Китай, 

2)  його членами стали США,  Канада, Мексика, які вже входять  до самостійного інтеграційного  об’єднання – НАФТА, 

3) до його складу увійшли країни  з різним рівнем економічного  розвитку;

4) процеси інтеграції відбуваються  в основному на мікроекономічному  рівні, між фірмами, корпораціями  країн регіону;

5) інтеграція протікає на регіональному  рівні й великою мірою на  рівні окремих субрегіонів;

6) ступінь організаційної готовності  інтеграційних процесів поки  невелика;

7) відсутнє чітке інституціональне оформлення інтеграційних угруповань.

Концепції розвитку АТЕС

1. Ініціатива прем’єр-міністра  Малайзії М.Махатхіра висунута у 1990 р. про створення Східно-азіатський союз (САС) або Східно-азіатської економічної групи (САЕГ), до якої ввійдуть Японія, АСЕАН, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, Китай, можливо В’єтнам та М’янма. Автори цієї ідеї стверджують, що це лише група у складі АТЕС, до завдань якої входять:

• представництво спільних інтересів східно-азіатських країн у міжнародних організаціях, зокрема, в АТЕС;
• сприяння зростанню товарообміну між вищезгаданими країнами; ліквідація перешкод до розширення міжнародної торгівлі;
• ведення переговорів з НАФТА.

Ідея створення САС  поки ще не дістала широкої підтримки:

• фактично від АТЕС відокремлюються його американська частина;
• передбачається створення азіатської групи співробітництва, яка протиставляється угрупуванням у Західній Європі та Північній Америці.

2. Концепція створення зони економічного  співробітництва Японського моря: “зона спільного економічного розвитку”, яка охопить міста Китаю, КНДР, Далекого Сходу Росії.

Мета створення цієї зони – розширення торгівлі готовою продукцією. При цьому має спрацьовувати схема вертикального розподілу праці, яка передбачає поєднання капіталів і технологій Японії та Південної Кореї, природних ресурсів Далекого Сходу Росії та КНДР, трудових і сільськогосподарських ресурсів Китаю.

Перешкоди:

• неврегульованість територіального питання між Росією та Японією;
• небажання Японії без США брати участь в інтеграційному процесі;
• нестабільність ситуації у Росії;

нерозвиненість інфраструктури на Далекому Сході Росії

3. Завершена розробка  плану по формуванню Східно-азіатської зони вільної торгівлі (ЕАФТА). До її складу, Окрім країн Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), повинні увійти Японія, Китай та Республіка Корея.

Учасники нового угрупування  повинні забезпечити її достатню відкритість та гарантувати виконання  низки основних принципів:

• дотримання прав людини, проведення активної та координованої політики у всіх галузях.

Асоціація регіонального  співробітництва Південної Азії (СААРК)

Асоціація регіонального співробітництва  Південної Азії (СААРК) створена у 1985 р. Метою створення цієї Асоціації  є сприяння багатосторонньому співробітництву  Південноазіатських країн в економічній, соціальній і культурній сферах.

До складу Асоціації ввійшли: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка. Слід визначити  і лідера цього об'єднання —  Індію.

 Особливістю цього регіону  є наявність багатих, ще не  вичерпаних природних ресурсів  і намагання захистити свій  ринок від експансії капіталу  розвинених країн.