Організація нормування праці та шляхи його вдосконалення

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківський національний економічний  університет

Кафедра економіки та оцінки

майна підприємства

Індивідуально - дослідницьке завдання

на тему:

«Організація нормування праці та шляхи його вдосконалення »

Керівник                                                                        Мельник Ю.О.

                                                             

Студентка 3 курсу 5 групи

Ф-ту «облік та аудит»                                                      Гірченко Д.О.

Харків, 2012р.

 

Зміст

Вступ

  І.Сутність та задачі основи нормування праці

     1.1. Зміст поняття «нормування праці»

     1.2. Функції нормування праці

  ІІ. Методичні основи нормування праці

     2.1. Аналітичний підхід нормування праці

     2.2. Мікроелементне нормування праці

Висновки 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сьогоднішній день проблеми використання робочої сили на підприємствах всіх галузей виробництва привертають  все більше уваги науковців. Роль людської праці на кожній стадії виробничого  процесу полягає в тому, що саме через людину, її здібності (моральні та фізичні) реалізуються абсолютно  всі плани щодо подальшого розвитку виробництва та його суспільно-економічної  ефективності.                                            

Одним із найважливіших показників, що характеризує участь людської праці  у виробничому процесі, а також  навантаження, що припадає на кожного  робітника під час здійснення своїх обов’язків, являється норма  праці.

Нормування праці виступає важливим інструментом впливу на ступінь витрат робочої сили та нервової енергії. Обґрунтоване нормування праці дозволяє створити умови, за яких трудова діяльність людини, являючись найбільш продуктивною, збереже  високу працездатність людини на протязі  тривалого часу та швидке її відновлення. До того ж, нормування праці дозволяє визначити найбільш ефективну форму  організації виробничого процесу, яка забезпечує оптимальне завантаження устаткування та робітника на протязі  зміни, витрат часу на виготовлення продукції  або виконання операції.

Метою обов’язкового домашнього завдання є вивчення поняття «нормування  праці», визначення його особливостей, а також шляхів вдосконалення  в умовах сучасного виробництва.

Завданнями роботи є:

• розкриття сутності поняття «нормування праці»;
• визначення його функцій та задач;
• огляд основних видів норм праці та їх характеристика;
• вивчення методичних основ нормування праці;
• характеристика основних шляхів вдосконалення нормування праці.

Нормування праці являється  важливою складовою як технологічної  та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним.

 

 

 

І. Сутність та задачі основи нормування праці

1.1 Зміст поняття «нормування  праці»

    Міра праці, як абсолютна кількість сукупного робочого часу, необхідного для виробництва одиниці певного виду продукції або виконання певного виду робіт на конкретному підприємстві, набуває специфічну форму, яка знаходить своє відображення в нормі праці. Остання містить в собі структуру та величину суспільно необхідних витрат робочого часу з урахуванням конкретних умов виробництва на підприємстві, у цеху, на ділянці та робочому місці. Норми правці встановлюються за допомогою методів нормування. Відповідно, нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування [6, 147].

    Норма праці визначає величину та структуру витрат робочого часу, необхідних для виконання конкретного виду роботи, та являється еталоном, з яким порівнюються фактичні витрати часу в цілях встановлення їх раціональності. Виражаючи міру праці на кожному робочому місці, норми праці, з одного боку, являються засобом отримання прибутку, а з іншого боку – мають сприяти вирішенню соціальних задач, забезпечуючи працюючим оптимальну інтенсивність праці та його змістовність.

В сучасних умовах призначення нормування праці – активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне  використання людського ресурсу [12, 130]. В зв’язку з цим підвищуються і вимоги до нормування праці, які  можна сформулювати наступним чином:

• максимально більший охват нормуванням праці всіх категорій працюючих, що забезпечить об’єктивне вимірювання та оцінку їх трудових витрат;
• високу якість норм, які встановлюються аналітичним методом нормування із застосуванням прогресивних нормативних матеріалів;
• комплексний підхід при розрахунку та встановленні норм витрат праці шляхом обліку організаційно-технічних, економічних, психофізіологічних та соціальних факторів;
• забезпечення нормальної інтенсивності праці робітників з метою збереження їх тривалої працездатності та здоров’я.

У своїй основі процес встановлення норм включає:

• аналіз виробничого процесу, розділення його на частини;
• вибір оптимального варіанту технології та організації праці;
• проектування раціональних режимів роботи обладнання, прийомів та методів праці, системи обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;
• розрахунок норм у відповідності до особливостей технологічного та трудового процесів;
• запровадження та наступне коректування норм по мірі зміни організаційно-технічних умов виробництва.

Однією з найважливіших особливостей роботи по нормуванню праці являється  її багатоаспектний характер, зумовлений об’єктивною необхідністю обліку в  нормах комплексу технічних, економічних, психофізіологічних та соціальних факторів. Хоча вирішальна роль належить технічному обґрунтуванню, що пов’язано з важливістю правильного встановлення режимів  праці обладнання та визначення тривалості технологічного впливу на предмет праці, цим змістом нормування праці  не обмежується [13, 236].

Принципове значення має економічне обґрунтування норм. На основі економічних  факторів обирається найбільш ефективна  форма організації виробничого  процесу, яка забезпечує оптимізацію  навантаження обладнання та робітників на протязі зміни, витрат часу на виготовлення продукції або виконання роботи.

1.2 Функції нормування  праці

Являючись елементом ефективної побудови виробничих процесів та управління ними, норми праці виконують низку  важливих функцій. Перш за все, нормування, враховуючи необхідні витрати на ту або іншу операцію (роботу) у певних організаційно-технічних умовах, встановлюють міру праці у вигляді норм, які  дозволяють визначити ступінь участі кожного робітника в створенні  кінцевого продукту. Тим самим  норми праці представляють собою  конкретну та безпосередню характеристику індивідуальної або колективної  продуктивності праці [12, 134]. З переходом  до ринкової економіки ця функція  виходить за межі державного регулювання  та становиться функцією підприємств. Використання прогресивний норм витрат праці кожного з них, незалежно  від форм власності, становиться  однією з умов економічного благополуччя та забезпечення конкурентоспроможності продукції. Існуючий тісний взаємозв’язок  між ефективністю використанням  праці та загальними економічними результатами роботи підприємств робить актуальною проблему встановлення норм праці, які відображають необхідні витрати в існуючих умовах. Це дозволяє досягти оптимальних питомих витрат праці на одиницю продукції, що, як показує практика, сприяє відповідному зниженню витрат інших видів виробничих ресурсів.

Найважливішою являється функція  нормування як основа внутрішньогосподарського планування. За допомогою норм виконуються  розрахунки виробничих програм цехів, ділянок, планових завдань для окремих  робочих місць, визначається кількість  обладнання та планове використання виробничих потужностей підприємств, цехів, підприємства в цілому. Виходячи з норм, визначається планова трудомісткість виготовлення деталей та виробу в  цілому, а на цій основі – необхідна  чисельність робітників, вичислюються фонд заробітної плати, собівартість продукції, календарно-планові нормативи (розміри  партій, тривалість виробничих циклів, обсяги незавершеного виробництва).

Норми праця являються основою  раціональної організації праці  та виробництва. В процесі розрахунку норм знаходиться оптимальний варіант  послідовності виконання операцій (роботи), планування робочого місця, системи  його обслуговування. Тим самим оптимізується  організація праці. При проектування поточних ліній та ділянок виходячи із витрат часу на виконання окремих  операцій розраховується необхідна  кількість обладнання, робочих, оптимізується  їх навантаження у часі, визначається тривалість виробничого циклу [12, 135-136].

Нормування праці виконує функцію  раціоналізації виробничих та трудових процесів. Використовувані в нормуванні методи вивчення витрат робочого часу дозволяють виявляти існуючи недоліки в організації виробництва та розробити заходи, які їх позбавляють. Шляхом спостережень за виконанням операції (роботи) на конкретному робочому місці  виявляються недоліки застосовуваних методів та прийомів праці, здійснюється їх удосконалення (на підставі проектування раціональної структури операції, послідовності  виконання прийомів, дій та рухів), а також запровадження (шляхом навчання робітника їх виконанню та створення  відповідних умов на робочому місці).

1.3 Види норм праці  та їх характеристика

На підприємствах використовується система норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності. Найбільш широке застосування отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часу ( ) – це величина витрат робочого часу на виконання одиниці роботи, яка встановлюється робітнику або групі робітників (бригаді) відповідної кваліфікації у визначених організаційно-технічних умовах.

  , (1.1)

де   - норма виробітку (од.), - підготовчо-завершальний час за зміну (хв.)

Норму часу, яка встановлюється на операцію або одиницю виробу, називають  нормою штучного часу, а при врахуванні підготовчо-завершального часу –  нормою штучно-калькуляційного часу.

Норма виробітку ( ) – це встановлений обсяг роботи, який робітник або група робітників відповідної кваліфікації мають виконати за одиницю робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

, (1.2)

де  - тривалість робочої зміни (хв.), - норма часу (хв./од.).

Таким чином, норма виробітку являється  величиною, обернено пропорційною нормі  часу: при зменшенні норми часу на х % норма виробітку збільшується на у %, при підвищенні норми виробітку  на у % норма часу зменшується на х %. Величина зміни виробітку та норми часу визначається за формулами [6, 150]:

, (1.3)

, де (1.4)

х – величина зменшення норми  часу (%), у – величина підвищення норми виробітку (%).

Норма виробітку встановлюється, як правило, в масовому або крупносерійному  виробництві, де на кожному робочому місці виконується одна або декілька операцій.

Норма обслуговування ( ) – це кількість виробничих об’єктів (одиниць обладнання, робочих місць і т.д.), які робітник або група робітників відповідної кваліфікації зобов’язані обслужити на протязі одиниці робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

, (1.5)

де  - тривалість робочої зміни (хв.),  - норма часу (хв./од.), n – кількість одиниць роботи, К – коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій, а також час на відпочинок і особисті потреби.

Такі норми застосовуються для  нормування праці основних робочих-багатоверстатників, а також допоміжних робітників.

Норма чисельності ( ) визначає кількість робітників певного професіонально-кваліфікаційного складу, потрібна для виконання конкретних виробничих функцій або обсягу робіт у визначених організаційно-технічних умовах.

, (1.6)

де О – загальна кількість  одиниць устаткування (робітників), які підлягають обслуговуванню.

Норма керованості ( ) визначає кількість робітників, яке повинно бути безпосередньо підпорядковано одному керівнику.

За своїм змістом до норми  виробітку близька інша форма  витрат – нормоване завдання. Під  ним розуміють встановлений склад  та обсяг робіт, який має бути виконаний  одним або групою робітників за певний період часу (зміну, місяць) [7, 21-22].

 

ІІ. Методичні основи нормування праці

2.1 Аналітичний підхід  нормування праці

Рівень обґрунтованості норм у  чималому ступені залежить від методів, які застосовуються для їх розрахунку. Методом, який дозволяє встановлювати  технічно обґрунтовані норми, являється  аналітичний підхід, заснований на вивченні та критичному аналізі конкретного  трудового процесу, розділенні його на елементи, вивченні можливостей  обладнання, раціональності організації  робочого місця, застосовуваних методів  та прийомів праці, психофізіологічних факторів та умов праці [12, 184]. На підставі такого аналізу визначаються найбільш ефективні режими роботи обладнання, послідовність трудових операцій. Усуваються недоліки в організації робочого місця, умов праці. Встановлюються раціональні  режими праці та відпочинку, а потім  розраховуються необхідні витрати  часу на кожен елемент та проектуються норми витрат часу на роботу (операцію) в цілому. Такі норми являються  технічно обґрунтованими.