Організація нормування праці та шляхи його вдосконалення

Встановлення норм аналітичним  методом здійснюється в наступному порядку:

• нормована операція (робота) розчленовується на складові елементи (переходи, проходи, трудові прийомі);
• визначаються фактори, які впливають на час виконання кожного елемента.

В залежності від того, як буде здійснюватись  нормування елементів операції (роботи) – за допомогою нормативів або  шляхом безпосередніх спостережень із вимірюванням тривалості їх виконання, - аналітичний метод поділяється  на аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний.

При аналітично-розрахунковому методі операція (робота) розчленовується  на укрупнені елементи, тривалість виконання яких визначається з використанням  централізовано розроблених нормативів або за формулами залежності часу від факторів, які впливають на їх тривалість. Таблиці нормативів побудовані таким чином, щоб, користуючись ними, легко встановити часову характеристику того чи іншого елемента з урахуванням конкретних факторів, які впливають на тривалість його виконання.

Найбільш повна система нормативних  матеріалів розроблена для галузей  машинобудування. Для нормування основного (машинного) часу застосовуються загальномашинобудівні  нормативі режимів різання на металорізальних верстатах [8, 143]. Розроблені нормативи на всі елементи допоміжного  часу, часу обслуговування робочих  місць, підготовчо-заключний час, час  на відпочинок та особисті потреби. На їх основі розраховані нормативи  на технологічні переходи та обробку  поверхонь деталей, окремі операції та в цілому на виготовлення деталей. Використовуючи ці нормативи, можна  розрахувати норму часу на потрібну операцію. Розрахунок норми, наприклад, на операцію по механічній обробці  деталей проводиться в наступному порядку:

• операцію розділяють на технологічні переходи;
• із складу переходів виокремлюють основний (технологічний) та низку допоміжних , пов’язаних з переходом (управління верстатом, зміна режимів різання та ін.) елементів;
• аналізуються склад елементів операції, послідовність та ефективність їх використання, здійснюється раціоналізація операції;
• для кожного з елементів спроектованої операції встановлюють фактори, від яких залежить тривалість їх виконання;
• за допомогою нормативних таблиць для кожного елемента операції знаходять необхідний час їх виконання; для основного час за нормативами обирають режими різання, а потім на їх підставі за нормативами розраховують нормативний час;
• сумуванням тривалості виконання кожного елемента операції визначають нормативний час її виконання [9, 158].

2.2 Мікроелементне нормування  праці

Мікроелементне нормування праці  засновано на визнанні того факту, що вся різноманітність дій робітника  при виконанні трудового процесу  можна звести до обмеженого кола елементарних, простих трудових рухів пальців, рук, корпусу, ніг робітника, зорових  елементів. Ці первинні елементи трудової операції отримали назву мікроелементи [12, 187]. У порівнянні з аналітично-розрахунковим методом перевагою даного методу являється те, що при розрахунку норм часу проектується найбільш ефективна послідовність та склад рухів, трудових прийомів, які виконуються робітником. Це особливо цінно при встановленні норм на знову проектовані технологічні операції, які ще не функціонують. Крім того, норми, розраховані за мікроелементними нормативами, мають велику ступінь достовірності.

У базовій системі мікроелементних  нормативів часу з урахуванням видів  розрізняють 41 мікроелемент, кожен  з яких характеризується достатньо  однозначно визначеною спрямованістю  та внутрішнім змістом, що дозволяє віднести ті чи інші види трудових рухів до певного  мікроелемента. З іншого боку, кожному  мікроелементу відповідає часова характеристика, яка відображає залежність тривалості його виконання від набору визначальних факторів. Значення факторів розраховані  таким чином, щоб значення часу, які  відповідають суміжним значенням факторів, відрізнялись на 10 %. Для кожного  інтервалу значень факторів розраховане  середнє значення часу. Таким чином, помилка оцифрування таблиць не перевищує 5 %.

Слід зазначити, що застосування мікроелементних  нормативів часу найбільш доцільно в  наступних сферах:

• мікроелементний аналіз та проектування раціональних трудових процесів;
• нормування ручних та машинно-ручних трудових процесів;
• розроблення нормативів часу різного ступеня укрупнення [12, 196].

Висновок

Виконавши дану роботи, що стосується питання нормування праці та його вдосконалення, можна зробити певні  висновки.

Нормування праці – це вид  діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів  праці, а також необхідних співвідношень  між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Основна задача нормування праці –  активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств  по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне  використання людського ресурсу.

Найважливішою являється функція  нормування як основа внутрішньогосподарського планування; норми праці являються  основою раціональної організації  праці та виробництва, визначають міру винагородження за працю. Крім того, нормування праці виконує функцію раціоналізації виробничих та трудових процесів.

На підприємствах використовується система норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності, проте найбільш широке застосування отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані  завдання.

В залежності від методів обґрунтування  та встановлення норм їх прийнято поділяти на дослідно-статистичні (визначені  на підставі дослідження нормувальника  або майстра, а також на підставі аналогічних робіт) та технічно обґрунтовані (норми, встановлені інженерно-економічним  розрахунком, на підставі проектування раціонального технологічного процесу  та організації праці).

Варто пам’ятати, що нормування праці  являється потужним важелем підвищення ефективності виробництва, а відтак, потребує постійної уваги та вдосконалення, що має виражатися через підвищення якості обґрунтування норм праці, встановлення їх на рівні необхідних витрат часу, забезпечення постійної прогресивності норм на основі їх планомірної заміни та перегляду.

Список використаної літератури

1. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 384 с.
2. Горелов И.А. Экономика трудовых ресурсов. – М.: Высшая школа, 1980. – 191 с.
3. Жуков В.И., Петреченко П.Ф., Булгаков М.И. и др. Нормирование труда: Учебник для студентов вузов / Под ред. В.И.Жукова. – М.: Экономика, 1985. – 352 с.
4. Зубкова А.Ф., Слезингер Г.Э. Организация нормирования труда на предприятиях: Учебн. пособие. – М.: Экономика, 1995. – 325 с.
5. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда: Учебное пособие для вузов / Под. ред. Л.Н.Зудиной. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Экономика, 1990. – 243 с.
6. Карпіщенко О.І. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 264 с.
7. Методичні вказівки для виконання практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «Економіка праці» для студентів факультету економіки та менеджменту денної та заочної форм навчання/ Укладачі: О.І. Карпіщенко, І.М. Сотник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2002. – 42 с.
8. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов / С.М.Семенов, Н.А.Сероштан, А.А.Афанасьев и др.; Под общ. ред. С.М.Семенова. – М.: Машиностроение, 1991. – 240 с.
9. Научная организация труда в машиностроении: Учебн. пособие / И.М. Разумов, С.В. Смирнов, Л.А. Глаголева; Под ред. И.М.Разумова и С.В.Смирнова. – М.: Высшая школа, 1998. – 272 с.
10. Научная организация труда в промышленности: Учеб.-метод. пособие для системы повышения квалификации руководящих работников и специалистов промышленности / С.С. Новожилов, Л.А.Костин, Е.Л.Смирнов и др.; редкол.: С.С. Новожилов (гл. ред) и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономика, 1986. – 416 с. (НИИ труда и ВНМ Центр Госкомтруда СССР).