Основні етапи процесу банківського кредитування

6.3. Основні етапи  процесу банківського кредитування

Ефективність  кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від  того, наскільки якісно здійснена  структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені  завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Найважливішими етапами кредитного процесу виступають:

а) отримання  та розгляд кредитної заявки;

б) безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

в) оцінка кредитоспроможності;

г) підготовка до складання кредитного договору;

д) кредитна угода;

ж) моніторинг і  контроль якості виданих кредитів.

Кредитні відносини  між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної  заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До пакета входять, як правило, такі документи:

1) копія свідоцтва  про державну реєстрацію підприємства;

2) копії установчих  документів;

з) фінансова  звітність, що включає баланс підприємства, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів за останні 3 роки. Баланс показує структуру активів, зобов'язань і власного капіталу в динаміці. Звіт про фінансові результати повідомляє про доходи та витрати в структурному та поелементно-му розрізі, а також містить показники прибутковості цінних паперів власного боргу підприємства. Звіт про рух грошових коштів показує обсяги надходжень та видатків грошових ресурсів щодо окремих видів господарської діяльності;

4) матеріали  аудиторських перевірок за попередні  3 роки;

5) бізнес-план. Цей  документ повинен містити відомості про

цілі проекту, методи ведення операцій та має включати, зокрема:

— детальний  опис товарів або послуг, які планується впровадити за допомогою кредиту;

— галузевий  та ринковий прогнози (опис ринків, інших  компаній, що пропонують аналогічні товари та послуги, державне регулювання у відповідній галузі, переваги й слабкі сторони конкурентів);

— план маркетингу (потреби споживачів, реклама, засоби просування товарів і послуг на ринок  тощо);

— план виробництва (потреба у виробничих потужностях  та робочій силі, наявність обладнання, структура виробничого процесу, обсяги продукції);

— план менеджменту (структура організації, керівні  органи, штат консультантів тощо);

— фінансовий план (прогноз інвестиційного та операційного бюджетів, прогноз руху грошових потоків, перспективний баланс на наступні періоди);

6) відомості  про раніше отримані кредити  та наявність (відсутність) заборгованості  за ними;

7) документ про  відсутність заборгованості перед  бюджетом та державними цільовими  фондами;

8) документація  на предмет застави, гарантії або поручительства;

9) належним чином  оформлені договори на постачання  та реалізацію відповідних товарів  (послуг).

Кредитна заявка разом із пакетом супровідних  документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв'ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо позики: вона дозволяє не тільки з'ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника, оцінити професійну підготовленість керівництва фірми, ступінь реалістичності оцінок ним стану та перспектив розвитку підприємства.

У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими групами.

1. Загальні відомості  про позичальника:

— форма власності  та організаційна побудова підприємства;

- термін активної  діяльності підприємства;

— основна продукція;

— хто є власником;

— рівень досвіду  та кваліфікації менеджерів;

— рівень дохідності господарської діяльності;

— хто є основним постачальником та споживачем продукції  підприємства.

2. Питання щодо  кредиту:

— яку суму фірма  планує отримати у позику; на що і  як буде витрачена ця сума;

— чи вірно складено прогноз фінансових потреб;

— чи враховано  термін служби активів, що фінансуються за рахунок позики.

3. Питання, пов'язані  з погашенням кредиту:

— які вхідні грошові потоки отримує фірма  в ході операційного циклу;

— які джерела надходження готівки фірма планує використати для погашення кредиту;

— чи є особи, готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан.

4. Питання щодо  забезпечення кредиту:

— яке забезпечення може бути передано у заставу;

— хто є власником забезпечення;

— де воно зберігається;

— чи знаходиться  забезпечення під повним контролем  позичальника;

— як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення;

— які витрати  на зберігання забезпечення.

5. Питання щодо  зв'язків клієнта з іншими банками:

— з якими  банками співпрацює клієнт;

— чи отримував  він кредити від інших банків;

— чи є непогашені позики та який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник повинен  прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. При цьому необхідно пояснити заявнику, з яких причин кредит не може бути наданий. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність — це наявність у позичальника контрагента банку передумов для отримання кредиту та Його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку.

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних  позичальників — юридичних осіб в сучасних умовах складається з  двох основних етапів:

1) аналіз фінансового  стану;

2) аналіз якісних  показників діяльності підприємства.

Перший етап — розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність); фінансова стійкість.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансова стійкість  (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

— обсяг реалізації;

— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

— собівартість продукції (у динаміці);

— прибутки та збитки (у динаміці);

— рентабельність (у динаміці);

— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

 

В оцінюванні фінансового  стану позичальника — фізичної особи  мають ураховуватися:

— загальний  матеріальний стан клієнта (доходи і  витрати, майно, право власності  на яке засвідчується згідно з  чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);

— соціальна  стабільність клієнта, тобто наявність  постійної роботи, сімейний стан;

— вік клієнта;

— інтенсивність  користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;

— ділова репутація;

— інша інформація.

Необхідним та важливим доповненням  процедури визначення фінансового  стану потенційного позичальника виступає другий етап оцінки кредитоспроможності — аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1) аналіз історії позичальника;

2) ринкова позиція позичальника  та ступінь його залежності  від циклічних і структурних  змін в економіці та відповідній галузі;

3) ефективність менеджменту  позичальника;

4) наявність  забезпечення (застава, гарантія, поручительство). Аналіз історії позичальника дозволяє дійти висновку щодо наступної тенденції розвитку на підставі вивчення характеру попередніх взаємовідносин клієнта з банком та історії погашення кредитної заборгованості позичальника у минулому. Дуже важливим моментом є період існування підприємства: практика показує, що найбільш критичними є перші 3 — 5 років активної діяльності.

Оцінка ринкової позиції позичальника включає ознайомлення з такими елементами:

• місцезнаходження підприємства — дозволяє з'ясувати  його ефективність з точки зору відповідності виду діяльності та характеру господарських операцій (віддаленість від постачальників, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, доступність для покупців тощо);

• вид діяльності підприємства — надає можливість врахувати фактори, унікальні для даного сегмента ринку. При цьому беруться до уваги капіталомісткість галузі, ефективний розмір підприємства в галузі тощо;

• метод операцій — визначається належність підприємства до однієї з трьох основних груп:

— виробництво;

— оптова торгівля;

— роздрібна  торгівля;

• юридична форма  підприємства — показує, якою частиною майна підприємство буде відповідати  перед кредиторами у разі його ліквідації та якою буде процедура  ліквідації;

• наявність  державних замовлень та державної  підтримки позичальника;

• макроекономічна  ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника — враховується пріоритетність галузі для банку, стадія зрілості галузі, чутливість галузі до змін макроекономічних умов, рівень банкрутства  у галузі, середній життєвий цикл підприємств у галузі.

Для визначення ефективності менеджменту позичальника враховується:

• наявність  у менеджерів негативного досвіду  керівництва іншими підприємствами;

• рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління: виробництві, фінансах, збуті;

• частота зміни  керівництва, її причини та наслідки;

• наявність  ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;

• наявність  позитивних аудиторських висновків.

Дуже важливе  значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма дохідності

Виходячи з  цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

де Д —  мінімально припустимий дохід; К  — основна сума кредиту; n — термін кредитування у днях.

Приклад. Процентні витрати за залученими ресурсами — 15 % річних.

Норма прибутку від кредитної діяльності банку  — 2 % річних. Операційні витрати банку  з обслуговування кредиту (зарплата, вартість матеріалів та обладнання тощо) — 30 тис. грн. Норма обов'язкового резерву  — 10 %. Сума кредиту — 4000 тис. грн. Строк кредиту — 3 місяці (90 днів).