Особливості інтеграції у країнах Південної та Північної Америки

 

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

 

 

Північноамериканська  економічна інтеграція зумовлена глобальними  змінами в системі світових господарських  зв'язків, що набули характеру стійкої  планетарної тенденції. Вона є продуктом  прогресуючого процесу інтернаціоналізації  господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетення національних економік, значна частина яких перетворилася в потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків (товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій) за межами власних державних кордонів.

 Північноамериканська  економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше – виживання) світового співтовариства.

Один із найбільших і  найбагатших об'єднаних ринків склався  в Північній Америці після  об'єднання національних ринків Канади, США та Мексики в рамках Північноамериканської  угоди про вільну торгівлю. Специфічність  цього ринку характеризують такі риси:

•   це об'єднання лиш трьох, але великих як за територією й населенням, так   і за економічним потенціалом країн (мала кількість країн дає змогу легше домовитися при вирішенні спірних питань, а велика територія, достатньо велика кількість населення і величезний економічний потенціал дозволяє звести проблему економічних ресурсів до мінімуму);
•   основою цього ринку є економіка світового лідера за конкурентоспроможністю, економіка Сполучених Штатів Америки, населення яких там складає 69%, а внутрішній валовий продукт - 21% від світового;
•   більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%), Мексики (65%) припадає на торгівлю зі США;
•   розташований цей ринок майже на однаковій відстані від Західної Європи і від Східної та Південно-Східної Азії, що дає можливісті рівномірно розвивати економічні зв'язки як одним світовимекономічним центром, так і з іншим;
• існує реальна можливість у майбутньому розширити цей ринок на решту Латинської Америки [2, с. 374].

Передумови винкнення  Північноамериканської зони вільної торгівлі складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою філій зі значними пільговими умовами виробничої і торговельної діяльності. І наприкінці 80-х років почалася серія консультацій і переговорів з приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв’язків між Мексикою і США. Канада приєдналася до переговорного процесу пізніше і вже в 1992 р. була підписана тристороння угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі.

Специфічність НАФТА  визначається низкою характеристик:

1) Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві – це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою. Воно об’єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни (Додаток А)

2) Країни, що об’єдналися в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США та Канади. Власне, це не є винятковим явищем: У Західній півкулі подібний приклад демонструє МЕРКОСУР, до якого поряд з такими велетнями Латинської Америки, як Бразилія та Аргентина, входять Уругвай і Парагвай, котрі значно поступаються їм в економічному розвитку.

3) Яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США – світовий лідер з величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою. Основні торговельні та інвестиційні потоки в межах угруповання спрямовані переважно зі США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%) і Мексики (65%) припадає припадає на торгівлю із США. Що ж до канадського-мексиканських торговельних та інвестиційних зв’язків, то до останнього часу вони залишалися надто слабкими. 73,7 % канадського експорту припадає на США, в той час як на Канаду припадає близько 19 % експорту, а на Мексику – 13,3 %. Мексика ж експортує 78,6 %  всього обсягу товарів та послуг в США. [14]

Зародилася Північноамериканська Угода про Вільну Торгівлю - ПУВТ (North Аmеrісаn Frее Тrаde Аgreement - NАFТА) у вигляді Угоди про вільну торгівлю між Канадою і США, яка набрала чинності в 1989 році, а в 1994 році перетворилась на торговельний союз трьох країн: Канади, Мексики і США.

Передумови виникнення Північноамериканської зони вільної торгівлі складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою філій зі значними пільговими умовами виробничої і торговельної діяльності. Ці передумови склалися під впливом активної «американізації» провідних галузей економіки. Неабияку роль у їх виникненні відігравало розширення торговельних відносин між США і Мексикою та США і Канадою.

Мета створення НАФТА:

• усунення митних обмежень у взаємній торгівлі;
• досягнення високого рівня інтеграції ринків товарів, капіталу,

          технологій та трудових ресурсів;

• досягнення майже повної незалежності від зовнішнього

         постачання енергоресурсів;

• посилення конкурентоспроможності північноамериканського

          економічного центру в порівнянні із західноєвропейським і

          східно-азійським.

Виграш від НАФТА  для США:

• розширення безмитного ринку реалізації продукції (в Мексиці не

          потрібно створювати філій підприємств, щоб обходити при

        експорті товарів митні та протекціоністські перепони);

• вихід через Мексику на економіку країн Латинської Америки;
• доступ до канадських і мексиканських економічних ресурсів;
• розвиток експорту аграрної, автомобільної та текстильної

         продукції.

Виграш від НАФТА  для Канади:

• усунення протекціоністських бар'єрів з боку законодавства

          США, якими неабияк підтримувалася й підтримується

         конкурентоспроможність тамтешніх фірм на національному

         ринкові;

• можливість збільшення товарообігу з Мексикою, який є

          надзвичайно малим у порівнянні з потенційно можливим;

• вихід через США і Мексику на ринки країн Латинської Америки;
• підвищення комерційної активності призведе до зростання

          промислового виробництва, розширення меж зайнятості.

Виграш від НАФТА для Мексики:

• величезний приплив штатівського та канадського капіталів;
• можливість ширшого виходу на раніше надто обмежені

         протекціоністським законодавством ринки, особливо з

          продукцією тропічного аграрництва;

• можливість кардинального поліпшення стану з розв'язанням

          проблеми безробіття;

• прискорення розвитку економіки взагалі. (Додаток Б)

НАФТА сприяла значному збільшенню торгових та інвестиційних  потоків між США, Канадою та Мексикою. Північноамериканська угода про  вільну торгівлю принесла користь компаніям  усіх трьох країн, збільшуючи їх прибуток, розвиваючи нові партнерські відносини та відкриваючи перед ними нові можливості.

Але експерти вважають, що від участі в НАФТА найбільше  виграла Мексика, яка більшою  мірою поліпшила, порівняно зі США й Канадою, становище в таких сферах, як добробут, реальний ВНП, реальні витрати, робочий час, реальна зарплата, капітальні інвестиції, імпорт, експорт. Після включення Мексики в НАФТА зросла її присутність в економіці США. Певних зрушень країни-інтегранти досягли в розв’язанні проблем зайнятості, інфляції, промислового виробництва, зовнішньої торгівлі.

Основним джерело конкурентних переваг НАФТА є стійкі та глибинні внутрішньо регіональні між країнами-учасницями. На відміну від решти інтеграційних  об’єднань, НАФТА відображає неоліберальний характер регіональної інтеграції, роль держави в якій мінімальна. Незважаючи на тристоронню угоду щодо створення НАФТА, досить часто її називають сукупністю двох угод про вільну торгівлю: між США та Канадою та між США та Мексикою, підкреслюючи незначні торговельно-інвестиційні взаємозв’язки між Канадою та Мексикою. [18, ст.42]

Керівні органи НАФТА: Комісія з вільної торгівлі (виконавчо-наглядовий орган, який збирається раз на рік і стежить за виконанням положень НАФТА та поточними зв'язками); Північноамериканські секретаріати (розв'язують трудові та екологічні проблеми) [2, ст.374].

Для практичної реалізації угоди була створена інституційна структура  НАФТА, яка включає: Комісію з  вільної торгівлі на рівні міністрів  і заступників міністрів торгівлі, Секретаріат  із трьома національними  секціями і шість комітетів: з торгівлі промисловими товарами, з торгівлі сільськогосподарською продукцією, із санітарного контролю, зі стандартів, з малого бізнесу, з фінансів. Також  у рамках НАФТА діють робочі групи:  з правил визначення країни походження товару,  із субсидування сільського господарства, з торгівлі, з конкуренції і низки інших, а також двосторонні робочі групи: Мексика – США, Канада – Мексика.

Сполучені Штати Америки є у світі одночасно найбільшим експортером капіталу і реципієнтом іноземних інвестицій. Тому не дивно, що ця країна зацікавлена в розвитку інтеграційних процесів у різних регіонах і є членом інтеграційних угруповань та міжнародних організацій. Зокрема, США, крім НАФТА, входять до Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АПЕК), Тихоокеанської Економічної Ради, Організації Американських Держав (ОАС), Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, Банку Міжнародних Розрахунків, Міжамериканського Банку Розвитку, Міжамериканської Інвестиційної Корпорації, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, Азіатського Банку Розвитку, Африканського Банку Розвитку, Африканського Фонду Розвитку.

Лідерство США у світовій економіці визначається обсягом  і різноманітністю внутрішнього ринку, який переважає ринок інших  країн рівнем науково-технічного потенціалу, потужними і міцними торгово-економічними зв'язками з іншими країнами. Відповідно, для інших країн дуже важливо потрапити на американський ринок, бо це для багатьох із них є визначальним у плані можливостей подальшого розвитку [2, ст.375].

З моменту створення НАФТА, торгівля між країнами-членами збільшилась більш ніж втричі, досягаючи 949,1 мільярдів дол. США. Тим часом Мексика стала одним із найбільших отримувачів прямих іноземних інвестицій, що склали 156  мільярдів дол. США від США та Канади. За період існування НАФТА в країнах-учасницях значно підвищився рівень торгівлі та інвестицій, що сприяло високим темпам економічного зростання та створенню нових робочих місць, встановленню кращих цін та широкого вибору споживчих товарів. Також НАФТА сприяла кращому доступу до виробничих матеріалів, нових технологій, інвестиційного та людського капіталу. Це сприяло підвищенню конкурентоспроможності підприємств та організацій, як в межах Північної Америки, так і у всьому світі.    

У цілому створення північно-американської зони вільної торгівлі привело до певних економічних, політичних, юридичних і соціальних наслідків у країнах-учасницях даного регіонального угруповання. Це стосувалося перш за все Мексики. У економічному плані країна повністю переорієнтовувалася на зовнішньоекономічні зв'язки (внутрішню регіональну торгівлю та зовнішню торгівлю). З моменту набрання чинності НАФТА зовнішня торгівля країни збільшилася в 10 разів і становить 60% її ВВП. Причому на 80% вона реалізується у двосторонній торгівлі із США (торгівля з Канадою становить лише 2% обсягу мексиканської зовнішньої торгівлі). Настільки ж вражаюча картина і з інвестиціями. З 1994 р. обсяг прямих інвестицій до Мексики зріс до 2001 р. до 50 млрд дол. США насамперед за рахунок їх експорту із США [19, ст.28].                                                                                                                                                                                                                           

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ  ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

 

 

Дослідження Міжамериканського  банку розвитку дало можливість виявити  три моделі інтеграції в Латинській Америці:

1) спільний ринок;

2) зону вільної торгівлі;

3) модель часткових  економічних преференцій (переваг,  пільг, привілеїв).