Особливості організації діяльності торгових підприємств

Макросередовище характеризується наступними групами факторів у державі та в регіоні: економічні, політичні, правові, демографічні, природні, науково-технічні, соціально-культурні.

Перша група факторів проявляється в масштабах держави  та в межах регіону і не завжди прямо та за часом швидко впливає на підприємство.

До економічних факторів відносяться: рівень та зміни грошових та натуральних доходів населення; розмір зарплати, пенсій, посібника, їх зміну; другий загальноекономічний  фактор — інфляція, стійкість національної валюти, чим нижчій індекс інфляції, тим вище платоспроможній попит, тим більша маса товарів буде затребувана на ринку. 
До економічних факторів відносяться стан та розвиток вітчизняного виробництва, транспорту, будівництва, розвиток економічних міжнародних зв'язків та ін.

Великий вплив надає податкова система, динаміка її розвитку. Високі податки негативно впливають на підприємництво, на малий та середній бізнес.Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки завжди пов'язані з визначними обмеженнями.

До таких обмежень відносяться:

1. Обмеження, обумовлені  ресурсами, тобто ресурси витраченні (матеріальні, трудові) повинні  бути меншими або рівними за  існуючих у наявності ресурсів.

2. Обмеження, обумовлені  попитом, тобто обсяг реалізації  завжди менший або рівний обсягу  купівельного попиту.

3. Бюджетні (фінансові)  обмеження, тобто грошові витрати  підприємства повинні бути меншими  або рівними за грошові ресурси  (сумі грошових фондів та грошових  доходів підприємства).

4. Тимчасові обмеження,  пов'язанні з інфляцією. Цей  вид обмежень викликає необхідність максимально скорочувати термін оборотності грошової готівки підприємства з метою запобігання її знецінення.

В умовах ринкової економіки  найбільш важливим лімітним фактором є обмеження, обумовлені попитом.

6.Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства їх характеристика

Управління діяльністю торговельного підприємства здійснюється за допомогою наступних економічних  методів:

1) планування та прогнозування  діяльності підприємства;

2) підприємницький (комерційний) розрахунок;

3) економічне стимулювання  діяльності підприємства.

Планування – процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Прогнозування – науково-обґрунтоване передбачення ймовірності подій або явищ на майбутнє на основі статистичних, економічних, соціальних та інших досліджень.

Сутність планування полягає в тому, що воно надає  можливість вибору одного варіанту з  альтернативних; реалізація вибраної альтернативи здійснюється на основі рішення, яке приймається на сьогоднішній день.

Принципи планування:

- облік та використання  в процесі діяльності підприємства  економічних законів потреб ринку;

- реалізація у процесі  планування економічно самостійної  і господарської ініціативи в  рамках діючого законодавства;

- забезпечення у процесі  планування орієнтації усієї  діяльності ТП на покупців;

- максимально можливий  облік у процесі планування  умов і вимог конкретного регіонального  ринку споживачів;

- підпорядкованість конкретних  задач планування стратегічними цілям підприємства;

- виділення головної  ланки плану;

- забезпечення багатоваріантного  підходу до розробки показників плану;

- забезпечення науковості  планування.

Методи планування:

1) вихідна позиція  для розробки плану:

- ресурсний (за можливостями) – в основі попит на товари і послуги;

- цільовий (за потребами)  – використовується при визначенні  цільового прибутку, тобто виходячи з потреб виробничого розвитку;

2) принципи визначення  планових показників:

- екстраполярний (перенесення висновків, одержаних в результаті вивчення частини явищ та процесів, на іншу однорідну сукупність, інший час);

- інтерполярний (спосіб  за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, не наведені в таблиці);

3) спосіб розрахунку  планових показників:

- спробно-статистичний;

- чинників;

- нормативний – полягає  у врахуванні норм;

4) узгодженість ресурсів  і потреб:

- балансовий – взаємоузгодження  між потребою в ресурсах і  джерелами їх забезпечення;

- матричний – взаємозв’язок руху основних засобів, власного капіталу;

5) варіантність розроблюваних  планів:

- одноваріантний (інтуїтивний);

- полі варіантний;

- метод економіко-математичної  оптимізації.

Підприємницький розрахунок – це метод ведення підприємницької  діяльності, що забезпечує раціональне використання ресурсів, ефективне здійснення комерційної діяльності та досягнення цільового прибутку.

 

Організація запровадження  і ведення бухгалтерського обліку у організаціях, як і та інших комерційних організаціях, регламентується чинним законодавством.

У торгових організаціях є такі об'єкти, організація урахування яких має низку специфічних особливостей.

До них належать:

— товари, що розвиваються торгової організацією для по- наступній  перепродажу;

— тара, призначена транспортуванню, збереження і фасування товарів;

— витрати звернення  чи Витрати продаж, пов'язані з  здійсненням проведення статутної  діяльності торгової організації.

  Отже вивчення подібних особливостей дуже важно щоб чітко й правильно організувати торгову діяльність, вести бухгалтерський облік. Із усього вищесказаного можна сказати що сама даної роботи дуже актуальна нині.

 

ВИСНОВОК

 

Ведення торговельної діяльності є питанням, яке залишається відкритим  та актуальним. Бачення вчених щодо його вирішення та подальшого розвитку є досить різноманітними, оскільки питання діяльності торговельних підприємств розпорошене по різних сферах науки. Неоднозначність підходів щодо класифікації торгівлі як процессу та об’єктів її здійснення призводить до нагромадження понять, які не використовуються на практиці. Вважаємо, що класифікація торговельних підприємств, зокрема роздрібних, за видами, типами, формами та форматами не є ефективною, оскільки при такому поділі не враховані потреби облікових систем щодо формування інформації про діяльність господарюючих суб’єктів.

Запровадження зарубіжних способів організації та здійснення торгівлі має як позитивний, так  і негативний характер. Однак, вважаємо, що системний підхід до розширення способів торгівлі та торговельних утворень дозволить краще задовольняти потреби споживачів в різних їх проявах.

Виділення класифікацій торгівлі та торговельних об’єктів відповідно до систем обліку дозволить не лише виділяти особливості діяльності того чи іншого торговельного підприємства, але й дозволить правильно відображати здійснені операції в системі бухгалтерського обліку.

 

ЛІТЕРАТУРА: 

 

1. Атамас П.Й. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навчальний посібник.- К.: вид-во «ЦУЛ», 2012.- 392 с.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.2011 р. № 246.
3. “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів”, Положення затверджене наказом Міністерства статистики України від 21.06.2012р. № 193.
4. Богачева І.В. Бухгалтерський облік в галузях. – М.:ЕАОИ, 2007.
5. Івкін А. Р. Торговельна діяльність: курс лекцій. – М., 2009.
6. Лукьянинко А.А. Бухгалтерський облік у торговельній організації. –М.:ИНФРА-М., 2010.
7. Крадіжка у залах, шахрайство касирів? Рішення проблеми – рішенняISS // Сучасна торгівля, №7, 20

 

 

ПЛАН

Вступ

1.Види роздрібних торговельних підприємств

2.Особливості, різновиди торговельних підприємств та їх характерні ознаки.

3.Особливості функціонування торговельного підприємства як самостійного суб єкта ринкових відносин.

4.Економічні методи управління діяльністю торговельного підприємства їх характеристика.

Висновок.

Використана література 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський  національний технічний університет імені Івана Пулюя

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

З предмету: Економічні суб’єкти господарювання

На тему: Особливості організації діяльності торгових підприємств.

 

 

Виконала:

Студентка 4 курсу

Група БЕ 41з.

Савчук Ольга

 

 

 

 

Тернопіль - 2013