Податки, їх види. Характеристика податкової системи України

Інтеграція України  у світові економічні структури  потребує певного часу і відбуватиметься  в міру формування внутрішніх і зовнішніх передумов. Основними з них є:

• розвиток власних галузей, що мають конкурентні переваги у  світовій економіці;

• створення могутнього внутрішнього ринку — основи для  завоювання міжнародних ринків і  закріплення на них;

• забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та сприятливого інвестиційного клімату;

• досягнення повної конвертованості  національної грошової одиниці;

Головне завдання української  держави сьогодні - визначити нові напрями, форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії. Реструктуризація народного господарства країни має бути здійснена з урахуванням внутрішніх можливостей і зовнішніх факторів для того, щоб, використавши існуючі та розкривши потенційні конкурентні переваги національної економіки, сприяти реалізації національних економічних інтересів, зростанню добробуту народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

За економічним  змістом податки - це форма фінансових відносин між державою й членами  суспільства.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються встановленими  законами України порядку, становить  систему оподаткування.

Становлення податкової системи України почалося з розбудови її як незалежної, самостійної держави.

Побудова податкової системи України, адекватної ринковим умовам виявилася досить складним і довготривалим процесом.

Податкова система України  поділяється на загальну та спрощену системи оподаткування.

Виробництво матеріальних благ є основою життя будь-якого  суспільства. Суспільство знає два  основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне  господарство. Їм відповідають дві  основні форми господарювання: натуральна і товарна.

Історично первинною  формою виробництва було натуральне господарство, в якому продукти праці  спрямовувалися на задоволення власних  потреб виробників.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного  господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.

Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки  організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Україна виступає на міжнародній  арені з позицій великої європейської держави, яка має чималий потенціал саморозвитку.

Важливими напрямами  зовнішньоекономічної політики України  є:

• захист національних економічних  інтересів;

• захист інтересів національного  товаровиробника на зовнішніх ринках;

• вдосконалення структури  зовнішньої торгівлі;

• національне державне регулювання, стимулювання експорту і  контроль імпорту;

• протидія товарній експансії  і агресії;

• протидія демпінгу з  боку зарубіжних товаровиробників;

• раціональне використання транзитних можливостей країни;

• стимулювання розвитку виробництва, імпорт замінних товарів і технологій;

• посилення державного контролю і регулювання зовнішньоекономічних відносин регіонів і суб'єктів господарювання.

Головне завдання української  держави сьогодні - визначити нові напрями, форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Закон України "Про систему оподаткування";

2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91;

3. Григорчук А.А. Основи економічної теорії: політекономічний аспект/ А.А. Григорчук, М.С. Палюх, Л.М. Литвин, Т.Д. Літвінова; За ред. А.А. Григорчука, М.С. Палюха - Тернопіль, 2002. - 304 с.;

4. Зінь Е.А. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підручник/ Е.А. Зінь, Н.С. Дука.- К.: Кондор, 2009.- 432с.;

5. Кудряшов В.П. Курс  фінансів: Навч. посібник. - К.: Знання, 2008. - 421с.;