Показники ефективності господарських рішень

 

Прогнозування має базуватись на таких  принципах:

 

- цілеспрямованість;

 

- змістовний опис поставлених  завдань;

 

- системність - принцип, який  передбачає наявність єдиного  об'єкта як сукупності елементів  прогнозування і потребує взаємоузгодженості  прогнозів об'єкта прогнозування  та зовнішніх умов;

 

- варіантність - принцип, який потребує  розробки різних варіантів прогнозу, виходячи з прогнозу змін зовнішніх  умов;

 

- безперервність - принцип, який  передбачає узгодженість планування  і перспективного прогнозування  за умов визначальної ролі  останнього, потребує коригування прогнозів мірою надходження нових даних;

 

- верифікованість - принцип, що  потребує визначення достовірності,  точності й обґрунтованості прогнозів;

 

- побудова прогнозу на підставі  системи методів і моделей,  які характеризуються певної  послідовністю та ієрархією;

 

- наукова обґрунтованість;

 

 

- урахування вимог об'єктивних  законів розвитку суспільства,  використання світового досвіду;

 

- багаторівневий опис;

 

- опис об'єкта як цілісного  явища і водночас як елемента  складнішої системи;

 

- інформаційна єдність;

 

- використання інформації на  однаковому рівні узагальнення  і цілісності ознак;

 

- послідовне вирішення невизначеності;

 

- ітеративна процедура просування  від поставлених цілей і умов, що склалися, до визначення можливих  напрямків розвитку;

 

- адекватність об'єктивним закономірностям  розвитку;

 

- виявлення й оцінка стійких  взаємозв'язків і тенденцій розвитку  об'єкта;

 

- альтернативність - виявлення можливості  розвитку об'єкта за умови різних  траєкторій розвитку підприємства, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень при зміні вихідних умов.

 

Наука, яка вивчає закони і способи  розробки прогнозів динамічних систем, називається прогностикою.

 

Наукові прогнози можна згрупувати таким чином:

 

- прогнози, які характеризують  тенденції і перспективи розвитку конкретного процесу від визначеної дати у теперішньому до визначеної дати в майбутньому. Ці прогнози дають відповіді на таке питання: в якому напрямку відбувається розвиток;

 

- прогнози, які характеризують  найбільш вірогідний стан явища на певну дату в майбутньому. Прогнози цієї групи дають відповідь на питання: що є можливим?

 

- прогнози, які характеризують  бажаний стан явища в майбутньому.  Вони відповідають на питання:  що є бажаним?

 

У процесі прогнозування поетапно вирішуються такі питання:

 

1) постановка цілей (цілевстановлення) - передбачає встановлення очікуваного  (ідеального) результату діяльності;

 

2) планування - здійснюється проекція  в майбутнє результатів діяльності  для досягнення поставлених цілей  за умов використання наявних засобів та перетворення інформації про майбутнє в рішення для цілеспрямованої діяльності;

 

3) проектування - створення конкретних  образів майбутнього, конкретних  деталей розроблених програм.

 

Прогноз і план можуть розроблятися незалежно один від одного, проте для того, щоб план був ефективним, оптимальним, його розробці має передувати прогноз.

 

Технологія прогнозів може будуватися за різними критеріями залежно від  цілей, завдань, об'єктів, предметів, проблем, характеру, періоду, методів прогнозування тощо. За функціональною ознакою (напрямком прогнозування) прогнози можна поділити на пошукові (трендові) та нормативні (програмні, цільові) типи.

 

Пошуковий прогноз ґрунтується  на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку підприємства в  минулому і сьогоденні та не враховує чинників, здатних змінити ці тенденції. Він прогнозує розвиток підприємства на майбутнє за умов збереження існуючих тенденцій.

 

Нормативний прогноз - це визначення шляхів і строків досягнення можливого  стану об'єкта, який обирається ціллю. Мається на увазі прогнозування досягнення бажаного стану на основі заданих норм, ідеалів, стимулів, цілей. Нормативний прогноз здійснюється, на відміну від пошукового, у зворотному порядку: від заданого стану у майбутньому до існуючих тенденцій та можливостей їх змін для досягнення бажаних цілей.

 

За періодом прогнозування, тобто  часом, на який розрахований прогноз, виокремлюють:

 

- поточні прогнози - до одного  місяця (до року);

 

- середньострокові - до 5 років;

 

- довгострокові - до 15 років і більше.

 

Сучасна економічна наука застосовує майже 150 методів прогнозування, серед  яких можна виділити значно меншу  кількість базових методів, від  яких решта відрізняється лише окремими прийомами і послідовністю їх застосування. Залежно від типу необхідної вихідної інформації розрізняють експертні й фактографічні (формалізовані) методи .

 

Метод прогнозування - це сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, зовнішніх і внутрішніх щодо підприємства даних, а також можливих їх змін у досліджуваному періоді часу вивести судження певної вірогідності стосовно майбутнього розвитку підприємства.

 

Експертні методи засновані на думках експертів певної галузі знань з  наступною обробкою отриманих результатів  з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об'єкту.

 

Метод "Дельфі" найчастіше застосовується для передбачення технологічних  і ринкових змін у довгостроковому  періоді. Суть методу полягає у виявленні  переважного судження компетентних фахівців з приводу певного питання, яке виключає прямі дебати між собою, але дає змогу переглядати власні рішення із врахуванням запитань і відповідей колег. Особливість цього методу полягає в тому, що він передбачає анонімність експертів. Процес прогнозування за цим методом виконують у такий спосіб, що фахівець, який проводить прогнозування, використовуючи анкети попереднього туру, вилучає з них лише ту інформацію, яка стосується певної проблеми.

 

Метод інтерв'ю є найбільш поширеним  серед інтуїтивних експертних методів  і полягає в безпосередньому опитуванні прогнозистом спеціалістів щодо тенденцій розвитку об'єкта прогнозування.

 

Евристичний метод передбачає, що підходи, використані для формування прогнозу, задані в неявній формі та невідокремлені від особи, яка складає прогноз. Під час розробки прогнозу домінують інтуїція, досвід, творчість і уява. Опитувані, даючи оцінки, можуть обґрунтовувати свої думки, спираючись на інтуїцію або причинно-наслідкові зв'язки, дані статистики і розрахунків. Цей метод застосовують для прогнозування розвитку об'єктів, які не піддаються формалізації.

 

Метод колективної генерації ідей передбачає зіткнення протилежних  напрямів думок і рекомендацій щодо вирішення конкретної проблеми. Цей  метод прогнозування передбачає кілька етапів. Розпочинається робота з формування групи експертів-фахівців з високим рівнем ерудиції та розумінням проблеми. Після завершення організаційно-підготовчої роботи ведучий концентрує увагу учасників на правилах поведінки і головному питанні, беручи до уваги всі ідеї, незалежно від їх доцільності. Після обговорення група аналізу проблемної ситуації систематизує ідеї та оцінює можливості їх практичної реалізації.

 

Метод колективної експертної оцінки полягає в тому, що група прогнозистів уточнює головні напрямки розвитку об'єкта, будує матрицю, в якій відображена генеральна мета, під-цілі та засоби їх досягнення, та розробляє перелік питань для експертів. Експерти обговорюють проблему з метою досягнення компромісу. Остаточну оцінку визначають як середнє зважене значення. Результати опитування експертів доцільно порівнювати з результатами, отриманими за допомогою інших методів прогнозування.

 

Прогнозування на основі написання  сценарію ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого об'єкта за різних умов. У сценарії описуються альтернативні варіанти майбутніх подій. Найдоцільніше застосовувати цей метод для складання довгострокових прогнозів.

 

Метод структурної аналогії - це спосіб прогнозування за історичними аналогіями ознак інших предметів на основі висловлення їх подібності з предметом, що досліджується за конкретною ознакою. Зокрема, цей метод використовується у разі, коли тенденцію розвитку процесу (об'єкта), що прогнозується, можна виявити на основі пропорцій і комбінацій відомих процесів - аналогів .

 

Матричний метод прогнозування використовується для оптимального розподілу ресурсів з метою досягнення встановлених цілей. Визначають множину чинників, які впливають на розвиток об'єкта прогнозування, об'єднують їх у комплекси з однорідних чинників і оцінюють вплив цих комплексів один на одного та на кінцеві цілі.

 

Одним з найефективніших способів синтезу об'єкта прогнозування є  морфологічний аналіз. Суть цього  методу полягає у виявленні структури  об'єкта прогнозування та оцінці можливих значень її елементів з наступним  переглядом і оцінкою варіантів взаємодії цих значень. Цей метод дає змогу вийти за межі відомих напрямків розвитку об'єкта, перебрати всі теоретично можливі варіанти розпитку і вибрати прийнятні з економічного і технічного погляду.

 

Фактографічні методи базуються на фактичній інформації про об'єкт прогнозування та його минулий розвиток.

 

До класу фактографічних методів  належать статистичні та випереджувальні  методи прогнозування.

 

Статистичні методи використовують для  прогнозування часових рядів  динаміки параметрів економічних явищ. Для прогнозування часових рядів, послідовні значення яких істотно взаємозалежні, використовують авторегресійні моделі. Головною умовою застосування такої моделі є випадковість і стаціонарність. Модель прогнозування, побудована як функція від передісторії, повинна враховувати можливі дії низки чинників. Оцінка поточного рівня ряду виражається як зважена сума кількох попередніх рівнів. Для отримання точніших оцінок схему авторегресії можна модифікувати на підставі застосування вагових коефіцієнтів. Ці моделі доцільно використовувати для оперативного прогнозування економічних показників, майбутні значення яких істотно залежать від їх зміни в минулому.

 

Метод гармонійних ваг базується  на екстраполяції тренда, апроксимованого  відрізками прямої зі зважуванням точок цієї лінії за допомогою гармонійних ваг.

 

У групі статистичних методів важливе  місце належить екстраполяції. Під  час формування прогнозів за допомогою  методів екстраполяції виходять зі статистично сформованих тенденцій  зміни тих чи інших кількісних характеристик об'єкта. Проста екстраполяція довгострокових тенденцій базується на припущенні, що всі чинники, якими зумовлювалися тенденції в минулому, збережуться протягом періоду прогнозування чи будуть змінюватися відповідно до певної кривої. Екстраполяція за емпіричними даними застосовується для розробки коротко - і середньострокових прогнозів на основі лінійних, квадратичних, степеневих, показникових та інших функцій. Метод дає реальні результати, якщо правильно визначена форма кривої, яка відображає закономірність зміни емпіричних даних.

 

Метод інтерполяції полягає в пошуку проміжних значень величини за деякими  відомими її значеннями. Вибір апроксимуючої  функції здійснюється із врахуванням  умов і обмеженням розвитку об'єкта прогнозування.

 

Суть кореляційного аналізу  поля гас у визначенні кореляційних зв'язків між випадковими величинами. Цей метод лаг змогу перевірити різні економічні гіпотези про щільність  зв'язку між двома явищами і  групою явищ.

 

Для прогнозування найближчого  майбутнього дискретних часових рядів доцільно застосовувати експоненціального згладжування. Цей метод дає змогу побудувати такий опис прогнозованого процесу, в якому пізнішим спостереженням надають більшого значення порівняно з попередніми, причому значення спостережень складають за експонентою. І Ірак тим на реалізація методу пов'язана із вибором початкових умов та параметра згладжування.

 

Метод найменших квадратів застосовують для пошуку наближених залежностей  між двома або кількома прогнозованими величинами за їх емпіричним значенням. Суті" цього методу полягає в мінімізації суми квадратичних відхилень між досліджуваними величинами і відповідними оцінками, обчисленими за підібраним рівнянням.

 

Факторний метод полягає п обробці  багатовимірних масивів інформації про об'єкт у динаміці з використанням апарату факторного статистичного аналізу або його різновидів.

 

Метод історичної аналогії ґрунтується  на та використанні аналогії прогнозування  з однаковим за природою об'єктом. Аналіз поведінки і структури  однієї системи дає змогу зробити висновки щодо розвитку іншої системи. Отримані з допомогою цього методу прогнози не с надійними, якщо вони не підтверджені іншим методом. Тому доцільно застосовувати кількісні показники, які 6 дали змогу точніше порівнювати прогнози й оцінювати їх достовірність.

 

Суть методу математичної аналогії полягає у виявленні аналогії математичних описів процесів розвитку різних за природою об'єктів з наступним  використанням більш вивченого  математичного опису одного з  них для складання прогнозу.

 

Висновок:

Досвід успішних вітчизняних підприємств  свідчить про обмеженість екстраполяційних та інтуїтивних прогнозів. Тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх тенденцій. Завдяки використанню системи варіантних прогнозів створюються умови для перевірки результатів, здобутих за допомогою різних методів прогнозування, тобто підвищується їх ймовірність. Передбачене майбутнє дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати результати та мінімізувати збитки.